Forwarded from [естéт] газета: канал редакції
#дописпідтримки
Бібліотека українського мистецтва — ресурс, який самостійно творить вже майже дванадцять років Катерина Лебедєва. Сайт нині є одним з найбільших ресурсів з історії українського мистецтва в інтернеті. Існує він лише завдяки донатам і постійно потребує підтримки. Зараз, наприклад, необхідне технічне оновлення, аби сайт працював швидше і краще
"Усі лише дивляться інформацію в інтернеті, і мало хто думає, як вона туди потрапляє. А інформацію розміщують в інтернеті люди, ручками", — каже Катерина. — "Чим більше україномовного контенту, тим більше мови і культури. Якщо можете, підтримайте Бібліотеку українського мистецтва. Тут є посилання на монобанку і приват-конверт".
до слова, днями Катерина поділилася на сайті бібліотеки уривком своїх досліджень про Аллу Гербурт, останню музу Михайла Бойчука. І таких матеріалів у її Бібліотеці українського мистецтва чимало, тому дуже прошу підтримати посильним внеском цей ресурс
🫶
Бібліотека українського мистецтва — ресурс, який самостійно творить вже майже дванадцять років Катерина Лебедєва. Сайт нині є одним з найбільших ресурсів з історії українського мистецтва в інтернеті. Існує він лише завдяки донатам і постійно потребує підтримки. Зараз, наприклад, необхідне технічне оновлення, аби сайт працював швидше і краще
"Усі лише дивляться інформацію в інтернеті, і мало хто думає, як вона туди потрапляє. А інформацію розміщують в інтернеті люди, ручками", — каже Катерина. — "Чим більше україномовного контенту, тим більше мови і культури. Якщо можете, підтримайте Бібліотеку українського мистецтва. Тут є посилання на монобанку і приват-конверт".
до слова, днями Катерина поділилася на сайті бібліотеки уривком своїх досліджень про Аллу Гербурт, останню музу Михайла Бойчука. І таких матеріалів у її Бібліотеці українського мистецтва чимало, тому дуже прошу підтримати посильним внеском цей ресурс
🫶
Бібліотека українського мистецтва
Бібліотека українського мистецтва - Головна
Онлайн бібліотека українського мистецтва. Книги та альбоми українських художникiв. Дитячi книги з iлюстрацiями Iсторiя українського мистецтва.
❤8
👁 Для всіх, хто запитав, що подивитися на вихідних:
▫️M17
«Хмарне сховище»
Тема пам’яті набула особливої важливості в нашому мистецькому просторі за останні 4 роки.
Проєкт «Хмарне сховище» досліджує пам’ять через теми крихкості культурної спадщини, несинхронності історії та досвіду війни.
Серед учасників 64 митці, які через різні форми та медіуми досліджують пам’ять. Реалізованого спільно з Національною академією мистецтв України та Інститутом проблем сучасного мистецтва.
▫️Музей Ханенків
Проєкт 365 «Час не потрібен»
Виставка харківського митця Гамлета Зінківського. Експозиція впорядкована як послідовність 365 моментів 2025 року художника, в яких можна прослідкувати свій ритм. Один день — один малюнок. Для цієї виставки Музей Ханенків відкриває парадний вхід будівлі.
До 17.05
▫️Voloshyn Gallery
Always new, always intoxiating
Персональна виставка Катерини Алійник, яка знаменуватиме зміну погляду в мистецькій практиці художниці. Вона замислюється на тему можливості існування краси у світі, що в стані війни.
До 26.04
▫️Lavra
"Внутрішній пейзаж"
Живопис, графіка, кераміка та арт об’єкти Лілії Бутенко та Євгена Клименко. В цьому проєкті автори роздумують на тему зв’язку внутрішнього стану і зовнішнього середовища. Мені подобається живопис Євгена, цікаво подивитися на цю співпрацю.
▫️Dymchuk Gallery
“Тихий портрет”
Виставка об’єднує живописні роботи 2022–2026 років, у яких художниця розглядає портрет як простір внутрішньої тиші та зосередженого погляду на людину. Фігуративні композиції створюють відчуття інтимної дистанції між персонажем і глядачем. Це спроба через образ людини осмислити тишу, вразливість і психологічну напругу сучасного досвіду.
До 29.03
▫️M17
«Хмарне сховище»
Тема пам’яті набула особливої важливості в нашому мистецькому просторі за останні 4 роки.
Проєкт «Хмарне сховище» досліджує пам’ять через теми крихкості культурної спадщини, несинхронності історії та досвіду війни.
Серед учасників 64 митці, які через різні форми та медіуми досліджують пам’ять. Реалізованого спільно з Національною академією мистецтв України та Інститутом проблем сучасного мистецтва.
▫️Музей Ханенків
Проєкт 365 «Час не потрібен»
Виставка харківського митця Гамлета Зінківського. Експозиція впорядкована як послідовність 365 моментів 2025 року художника, в яких можна прослідкувати свій ритм. Один день — один малюнок. Для цієї виставки Музей Ханенків відкриває парадний вхід будівлі.
До 17.05
▫️Voloshyn Gallery
Always new, always intoxiating
Персональна виставка Катерини Алійник, яка знаменуватиме зміну погляду в мистецькій практиці художниці. Вона замислюється на тему можливості існування краси у світі, що в стані війни.
До 26.04
▫️Lavra
"Внутрішній пейзаж"
Живопис, графіка, кераміка та арт об’єкти Лілії Бутенко та Євгена Клименко. В цьому проєкті автори роздумують на тему зв’язку внутрішнього стану і зовнішнього середовища. Мені подобається живопис Євгена, цікаво подивитися на цю співпрацю.
▫️Dymchuk Gallery
“Тихий портрет”
Виставка об’єднує живописні роботи 2022–2026 років, у яких художниця розглядає портрет як простір внутрішньої тиші та зосередженого погляду на людину. Фігуративні композиції створюють відчуття інтимної дистанції між персонажем і глядачем. Це спроба через образ людини осмислити тишу, вразливість і психологічну напругу сучасного досвіду.
До 29.03
❤9👍1
Подивилась вперше короткометражний фільм Максима Вернадського, засновника галереї Mistrika — «Перемога над сонцем». Хоча його вже показували на відкритті фестивалю короткого метру, і в Українському домі в межах досі мого улюбленого проєкту «Живописний заповідник» - все пропустила.
Знятий в 1994 р., фільм голосами молодих Олега Тістола, Тіберія Сільваші, Гліба Вишеславського, Олександра Соловйова (мистецвознавець, зараз куратор Мистецького арсеналу) говорить про стан актуального мистецтва того часу. Автори розповідають про колективи «Живописний заповідник», «Паризька комуна» та про свої проєкти.
Що цікаво, вони піднімають тему кризи художньої свідомості в мистецтві того часу. У просторі бракує актуального мистецтва, нових, свіжих ідей, що зумовлено, зокрема, невизначеністю в інших сферах життя.
І лише пройшовши цю кризу та визначивши цінність культури в суспільній свідомості, ми зможемо рухатися вперед. Для мене їхні слова звучать із минулого як дзеркало теперішнього стану культури й мистецтва.
Раджу! Дивитися фільм у відеоархіві Національної кінематеки України
Знятий в 1994 р., фільм голосами молодих Олега Тістола, Тіберія Сільваші, Гліба Вишеславського, Олександра Соловйова (мистецвознавець, зараз куратор Мистецького арсеналу) говорить про стан актуального мистецтва того часу. Автори розповідають про колективи «Живописний заповідник», «Паризька комуна» та про свої проєкти.
Що цікаво, вони піднімають тему кризи художньої свідомості в мистецтві того часу. У просторі бракує актуального мистецтва, нових, свіжих ідей, що зумовлено, зокрема, невизначеністю в інших сферах життя.
Що таке актуальне мистецтво? — Це мистецтво, яке враховує всі процеси, що проходять в різних областях культури та науки.
Культура - це найвищий синтез всіх областей знання людства.
І лише пройшовши цю кризу та визначивши цінність культури в суспільній свідомості, ми зможемо рухатися вперед. Для мене їхні слова звучать із минулого як дзеркало теперішнього стану культури й мистецтва.
Раджу! Дивитися фільм у відеоархіві Національної кінематеки України
❤5
(Не)експертний погляд на мистецтво pinned «👁 Для всіх, хто запитав, що подивитися на вихідних: ▫️M17 «Хмарне сховище» Тема пам’яті набула особливої важливості в нашому мистецькому просторі за останні 4 роки. Проєкт «Хмарне сховище» досліджує пам’ять через теми крихкості культурної спадщини, несинхронності…»
У просторі Hinaus відкрився новий проєкт.
Точніше, у вікнах простору, поки всередині активно йде ремонт
Виставка «Те, що видно звідси» — це скульптури Іллі Новгородова та Віталія Протосені. Вони зараз разом працюють з безпілотними системами, відтак спостерігають за світом не з майстерень, а з інших позицій.
Скульптури — об’ємні, цікаві об’єкти з каменю та металу — їх хочеться роздивитися поближче, обійти довкола чи доторкнутися. Проте ми можемо тільки подивитися з тої точки, що нам пропонують. Мені подобається ця концепція, що часто наша точка зору обумовлена низкою факторів.
Часом, нам під силу ці фактори обійти, але, певно, не завжди.
Як будете на Подолі, заглядайте у вікна на Спаській 9А
Точніше, у вікнах простору, поки всередині активно йде ремонт
Виставка «Те, що видно звідси» — це скульптури Іллі Новгородова та Віталія Протосені. Вони зараз разом працюють з безпілотними системами, відтак спостерігають за світом не з майстерень, а з інших позицій.
Скульптури — об’ємні, цікаві об’єкти з каменю та металу — їх хочеться роздивитися поближче, обійти довкола чи доторкнутися. Проте ми можемо тільки подивитися з тої точки, що нам пропонують. Мені подобається ця концепція, що часто наша точка зору обумовлена низкою факторів.
Часом, нам під силу ці фактори обійти, але, певно, не завжди.
Як будете на Подолі, заглядайте у вікна на Спаській 9А
❤9🍓1
(Не)експертний погляд на мистецтво pinned «👁 Для всіх, хто запитав, що подивитися на вихідних: ▫️M17 «Хмарне сховище» Тема пам’яті набула особливої важливості в нашому мистецькому просторі за останні 4 роки. Проєкт «Хмарне сховище» досліджує пам’ять через теми крихкості культурної спадщини, несинхронності…»
Захопилась “Автопортретом” Анатолія Лимарєва, який зараз представлений на персональній виставці художника у NAMU
Робота наче випереджає свій час і вибивається з усього, що представлено в інших залах.
Не дарма, напевно, вісить окремо в залі з шахматною плиткою та аудіовізуальним супроводом від Олексія Шмурака та Віталія Кравця, що додає роботі трохи сюрреалістиного шарму. Дуже вдала експозиція, як на мене, яка максимально доповнює контекст. Є в ньому щось від “Сина людського“ Магрітта і ще трохи нагадує Moby)
Картина написана у 1967 р. Про неї, як і загалом про художника, не так багато інформації серед швидкодоступних джерел. Але точно відомо, що це дата його переїзду з Донецька у Київ та облаштування майстерні на Хорива, що свідчить про певні трасформаційні процеси в житті майстра.
Виставка, яку хочеться відвідувати не раз. Раджу всім!
Робота наче випереджає свій час і вибивається з усього, що представлено в інших залах.
Не дарма, напевно, вісить окремо в залі з шахматною плиткою та аудіовізуальним супроводом від Олексія Шмурака та Віталія Кравця, що додає роботі трохи сюрреалістиного шарму. Дуже вдала експозиція, як на мене, яка максимально доповнює контекст. Є в ньому щось від “Сина людського“ Магрітта і ще трохи нагадує Moby)
Картина написана у 1967 р. Про неї, як і загалом про художника, не так багато інформації серед швидкодоступних джерел. Але точно відомо, що це дата його переїзду з Донецька у Київ та облаштування майстерні на Хорива, що свідчить про певні трасформаційні процеси в житті майстра.
Виставка, яку хочеться відвідувати не раз. Раджу всім!
❤9
👁️Нові виставки у Києві. Цікаві!
▫️NAMU
Анатолій Лимарєв. «Сонцесхід»
Виставка робіт художника, родом з Донеччини, який пізніше навчався, жив та працював в Києві. Заворожуючі пейзажі, що аж сяють з полотна назовні, дивакуваті трохи сюрреалістичні портрети його близьких. За життя у нього було всього декілька виставок, його мистецтво теж було не надто «доречним» для тодішнього устрою.
До 21 червня
▫️PinchukArtCentre
«Радість»
Виставка народилася з бажання почати розмову про те, що підтримує українців і українок сьогодні, наскільки багатогранною може бути радість в умовах війни та як вона стає рушійною силою, що нас об’єднує, допомагає боротися, не втрачати свою особистість та любов до життя.
До 30 серпня
«Не питаючи дозволу»
Виставка робіт створених в період з 2004 по 2014 рік. На фоні активних політичних зрушень митці й мисткині виходячи у публічний простір випробовували там силу мистецького жесту, адже тоді протести вже визначила вулиці та площі як місце вираження волі суспільства.
До 30 серпня
▫️Галерея «без назви»
«В кінці все буде добре»
Аудіовізуальна інсталяція Даші Подольцевої та Олексія Шмурака. Війна, вигорання, почуття провини, наївне сподівання на диво — це страхи і сподівання, які знайомі митцям, як і всім нам. В роботі автори пропонують інший погляд на наше майбутнє — «це страшенно весело, несподівано аж до абсурдності та чарівно аж до сорому».
Відкриття: 3 квітня
▫️Мистецький арсенал
«Ілюстротека»
Проєкт досліджує українську графіку першої половини XX століття. Поруч з авторами того періоду, експонуватимуться роботи сучасних майстрів ілюстрації, як кажуть, — «створюючи простір для діалогу» :)
Відкриття: 2 квітня
▫️NAMU
Анатолій Лимарєв. «Сонцесхід»
Виставка робіт художника, родом з Донеччини, який пізніше навчався, жив та працював в Києві. Заворожуючі пейзажі, що аж сяють з полотна назовні, дивакуваті трохи сюрреалістичні портрети його близьких. За життя у нього було всього декілька виставок, його мистецтво теж було не надто «доречним» для тодішнього устрою.
До 21 червня
▫️PinchukArtCentre
«Радість»
Виставка народилася з бажання почати розмову про те, що підтримує українців і українок сьогодні, наскільки багатогранною може бути радість в умовах війни та як вона стає рушійною силою, що нас об’єднує, допомагає боротися, не втрачати свою особистість та любов до життя.
До 30 серпня
«Не питаючи дозволу»
Виставка робіт створених в період з 2004 по 2014 рік. На фоні активних політичних зрушень митці й мисткині виходячи у публічний простір випробовували там силу мистецького жесту, адже тоді протести вже визначила вулиці та площі як місце вираження волі суспільства.
До 30 серпня
▫️Галерея «без назви»
«В кінці все буде добре»
Аудіовізуальна інсталяція Даші Подольцевої та Олексія Шмурака. Війна, вигорання, почуття провини, наївне сподівання на диво — це страхи і сподівання, які знайомі митцям, як і всім нам. В роботі автори пропонують інший погляд на наше майбутнє — «це страшенно весело, несподівано аж до абсурдності та чарівно аж до сорому».
Відкриття: 3 квітня
▫️Мистецький арсенал
«Ілюстротека»
Проєкт досліджує українську графіку першої половини XX століття. Поруч з авторами того періоду, експонуватимуться роботи сучасних майстрів ілюстрації, як кажуть, — «створюючи простір для діалогу» :)
Відкриття: 2 квітня
❤7🔥1
1-2: виставка «Радість» Pinchuk
3-5: Радість Плюс в Сільпо
:)
3-5: Радість Плюс в Сільпо
:)
❤15😱2
Forwarded from Зейгарнік Ефект
Роботи Бориса Михайлова у паризькій квартирі засновника піар агенції Favori Grégoire Marot та креативного директора Chanel Thomas du Pré de Saint.
❤6
👁️ Декілька нових проєктів, які точно хочеться дивитися:
▫️The Naked Room
«Open End»
Новий простір галереї знову відкривається всього на три дні, щоб представити роботу Івана Грабко. Проєкт в ще голих стінах галереї продовжує ідеї попередньої виставки автора «Wonderwall» в покинутій будівлі на Великій Житомирській у листопаді минулого року.
19:00, 9-11 квітня
▫️SpilneArt у 3.6.9
“Сад ч/б”
Виставка олійних та графічних робіт Василя Ткаченко-Ляха.
До 28.05
▫️thesteinstudio
«Flagrante» Карта Країни Ніжності
Соло проєкт художниці Ярини Федорів, яка працює з кришталевими об’єктами. Художниця гравіює витончені орнаменти на склі під сильним натиском води — це стара техніка, привезена з Італії. Роботи справді дуже ніжні, цікаво розглядати вживу.
До 26 квітня
>>> Попередній гайд актуальний також
▫️The Naked Room
«Open End»
Новий простір галереї знову відкривається всього на три дні, щоб представити роботу Івана Грабко. Проєкт в ще голих стінах галереї продовжує ідеї попередньої виставки автора «Wonderwall» в покинутій будівлі на Великій Житомирській у листопаді минулого року.
19:00, 9-11 квітня
▫️SpilneArt у 3.6.9
“Сад ч/б”
Виставка олійних та графічних робіт Василя Ткаченко-Ляха.
До 28.05
▫️thesteinstudio
«Flagrante» Карта Країни Ніжності
Соло проєкт художниці Ярини Федорів, яка працює з кришталевими об’єктами. Художниця гравіює витончені орнаменти на склі під сильним натиском води — це стара техніка, привезена з Італії. Роботи справді дуже ніжні, цікаво розглядати вживу.
До 26 квітня
>>> Попередній гайд актуальний також
❤11