В Празі зараз чудові ярмарки та спалах гепатиту А.
Не те, щоб я любив гуляти центром і без епідемії, там завжди десятки тисяч туристів. Їх привозять автобусами, гіди підбирають всю зграю і зі стрічкою, чи прапором на палиці водять їх вулицями Праги. Нагадує прям лицарський турнір, де кожне військо має свій стяг. Я вирішив сьогодні остаточно, що дієта з чеською кухнею мене перемогла і от прямо зараз я хочу мандаринів. Про те, що протягом трьох днів більшість магазинів буде зачинено, я забув. Вирішив піти прогулятись і провітрити голову.

Рік був напружений. Відпустки не сильно допомагають, бо в коливаннях серед успіхів та невдач, я концентруюсь саме на невдачах. Я така людина, вже нічого з собою не можу вдіяти. Директор видавництва, де я працював, якось по-дружньому дав пораду: "Андрію, якщо ти продовжиш приймати все близько до серця, то помреш колись від інфаркту". Миленько, я знаю. Тішить надію, що якось, коли я був студентом та святував День народження, ворожка на набережній у Харкові сказала, що я буду жити до 82 років. Тому тепер я запускаю повітряних зміїв під час грози, не дивлюсь по сторонах на пішохідному переході, виходжу в море у шторм, їм будь-які гриби з лісу та гуляю празькими ярмарками у сезон підвищеної захворюваністю гепатитом.

Я не святкую Різдво. Не тому що безбожник, або іудей, а вже так склалося з дитинства.
Я ріс у доволі маленькій родині, розуміння ідентичності в мене зʼявилось набагато пізніше, вже тоді, коли я навчався на філології у тому ж Харкові. Три з чотирьох бабів-дідів померли або до мого народження, або в ранньому дитинстві. Нікому було познайомити з традицією. І фактично в нашій сімʼї вона загубилась. Найголовнішим святом зими залишався Новий рік. І зараз насправді залишається Новий рік, як метафоричне завершення одного і початок іншого: циклічність, яка дає відчуття завершеності і початку нового.

Я зателефонував друзям, кажу: нам точно потрібні сьогодні мандарини, я не можу без них. Сам пройшов близько 20 кілометрів, заходив навіть у супермаркет біля вокзалу, бігав по вʼєтнамських магазинчиках.
Між тим я нарешті прогулявся Прагою, як колись: як турист, а не людина, яка живе тут вже довго і бачила все: від сірих панелек, підворіть з планокурами та обшарпаних внітроблоків. І між марафонським забігом під назвою "робота": я вперше за місяць побачив сонце, яке вийшло.

Мандарини врешті решт знайшов.

Мийте руки, живіть щасливо та не хворійте. Це актуально не тільки сьогодні, а й надалі.

Сьогодні анонсую ще три книжечки "Атени", які будуть надруковані вже в кінці січня.

🌟 Передзамовляйте три абсолютно різні, але однаково захопливі книжки у перекладі українською. Кожна з них відкриває свій унікальний світ: мистецтво, логіку людської думки, природу через призму фемінізму.

🎨 Віллем-Ян Верлінден — «Сестри Ван Гог»
Тінь відомого художника, що нарешті розсіюється. Три сестри Вінсента Ван Гога і їхні мрії, прагнення та переживання виходять на передній план, розкриваючи невідомі сторінки тієї художньої доби.

🕵️ Марк Геддон — «Загадковий нічний інцидент із собакою»
П’ятнадцятирічний Крістофер розкриває таємницю вбивства сусідсього собаки за допомогою неординарної логіки, і сам того не усідомлюючи, відкриває для себе зовсім інший, заплутаний світ, який раніше не помічав.

🐾 Амбіка Камат — «Фемінізм у дикій природі»
Наука не завжди об’єктивна. Феміністичний погляд на поведінку тварин показує, як системи влади впливають на знання та наші уявлення про природу, і найголовніше, як це можна змінити.

Передзамовлення доступні вже зараз на atenabooks.com

Отримав обкладинку до серії української класики "Книжкова вежа", дивлюсь, а це ж буквально моя кімната. Навіть ведмежатко є в такому ж стані😁😁😁

В цілому, я сам винен, що пішов у видавничі сферу 😌

Навидавали з серпня🌝🌝🌝