Дозвілля на кінець року: гортати канал "Непозбувний книгочитун" за поточний рік і рахувати скільки з видавництв, що анонсували відкриття, врешті решт видали хоча б одну книгу.
😁105👀8❤4😢3🌚2
Чотири книги, над якими я також працював, потрапили у "Найкращі українські книжки 2025 року за версією Українського ПЕН".
1. "Київ в українській літературі" / упорядник Вʼячеслав Левицький (Прометей)
2. Сніжана Жигун. "Лише жінки"
3. Олена Борисова. "Про мозаїки Києва" (Атена)
4. Сергій Романов. "Доля чи воля. Жінки епохи moderne"
Приємно❤️
1. "Київ в українській літературі" / упорядник Вʼячеслав Левицький (Прометей)
2. Сніжана Жигун. "Лише жінки"
3. Олена Борисова. "Про мозаїки Києва" (Атена)
4. Сергій Романов. "Доля чи воля. Жінки епохи moderne"
Приємно❤️
❤104❤🔥34🔥10🥰2👍1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Ось такою була перша празька книгарня, коли ми тільки планували відкриття 😌💛
❤84🌚6
Готую статистику, яку опублікую в дописі про кінець року: про успіхи, виклики та невдачі.
Як думаєте: скільки книг видавництво "Атена" вже продало лише через сайт з серпня місяця?🌝
Як думаєте: скільки книг видавництво "Атена" вже продало лише через сайт з серпня місяця?🌝
❤82❤🔥5🌚2
Видавництво "Атена", як і будь-яке інше видавництво, не може мати одну стилістику і одного ілюстратора на всі книжки. Не може і це позбавлене сенсу.
Не всюди потрібні ілюстровані обкладинки в готичному стилі, під конкретну стилістику є конкретна серія.
Серію світової класики нам ілюструє Софія Мокляк, а української – Маша Грімм.
Ми співпрацюємо й з іншими дизайнерами та ілюстраторами.
Книги, на які ми купуємо права, вже мають конкретну стилістику. Там, де ми можемо покращити обкладинку – ми робимо свою.
Там, де обкладинка вже виглядає добре, або в договорі прописане видання 1 в 1 з оригінальним виданням, ми залишаємо все, як є, адаптовуючи літерацію, та підганяючи під стандартні формати нашого видавництва.
Видавництво "Атена" не переслідує мети стати готичним видавництвом класики. Це лише частина нашої діяльності. І якщо колись, я все ж захочу попросити, наприклад, Софію, ілюструвати нам кожне видання, то судячи з кількості назв на наступний рік, обкладинка повинна бути раз на три дні.
Книжки можуть подобатись, або ні.
Добре, що основна їхня функція – читання.
Не всюди потрібні ілюстровані обкладинки в готичному стилі, під конкретну стилістику є конкретна серія.
Серію світової класики нам ілюструє Софія Мокляк, а української – Маша Грімм.
Ми співпрацюємо й з іншими дизайнерами та ілюстраторами.
Книги, на які ми купуємо права, вже мають конкретну стилістику. Там, де ми можемо покращити обкладинку – ми робимо свою.
Там, де обкладинка вже виглядає добре, або в договорі прописане видання 1 в 1 з оригінальним виданням, ми залишаємо все, як є, адаптовуючи літерацію, та підганяючи під стандартні формати нашого видавництва.
Видавництво "Атена" не переслідує мети стати готичним видавництвом класики. Це лише частина нашої діяльності. І якщо колись, я все ж захочу попросити, наприклад, Софію, ілюструвати нам кожне видання, то судячи з кількості назв на наступний рік, обкладинка повинна бути раз на три дні.
Книжки можуть подобатись, або ні.
Добре, що основна їхня функція – читання.
❤193💯33🔥8🌚3❤🔥2
Друкарня звітує, що готовий наклад книги "Останній десь засудженого", а значить від завтра починаються масові відправки передзамовлень (ми вже вчора відправили перші 210 замовлень з 1000).
Якщо ви хотіли придбати "Людина, що сміється", "Фауст", чи "Останній день засудженого" – сьогодні крайній термін дії знижок.
Якщо ви хотіли придбати "Людина, що сміється", "Фауст", чи "Останній день засудженого" – сьогодні крайній термін дії знижок.
❤90👀8
В Празі зараз чудові ярмарки та спалах гепатиту А.
Не те, щоб я любив гуляти центром і без епідемії, там завжди десятки тисяч туристів. Їх привозять автобусами, гіди підбирають всю зграю і зі стрічкою, чи прапором на палиці водять їх вулицями Праги. Нагадує прям лицарський турнір, де кожне військо має свій стяг. Я вирішив сьогодні остаточно, що дієта з чеською кухнею мене перемогла і от прямо зараз я хочу мандаринів. Про те, що протягом трьох днів більшість магазинів буде зачинено, я забув. Вирішив піти прогулятись і провітрити голову.
Рік був напружений. Відпустки не сильно допомагають, бо в коливаннях серед успіхів та невдач, я концентруюсь саме на невдачах. Я така людина, вже нічого з собою не можу вдіяти. Директор видавництва, де я працював, якось по-дружньому дав пораду: "Андрію, якщо ти продовжиш приймати все близько до серця, то помреш колись від інфаркту". Миленько, я знаю. Тішить надію, що якось, коли я був студентом та святував День народження, ворожка на набережній у Харкові сказала, що я буду жити до 82 років. Тому тепер я запускаю повітряних зміїв під час грози, не дивлюсь по сторонах на пішохідному переході, виходжу в море у шторм, їм будь-які гриби з лісу та гуляю празькими ярмарками у сезон підвищеної захворюваністю гепатитом.
Я не святкую Різдво. Не тому що безбожник, або іудей, а вже так склалося з дитинства.
Я ріс у доволі маленькій родині, розуміння ідентичності в мене зʼявилось набагато пізніше, вже тоді, коли я навчався на філології у тому ж Харкові. Три з чотирьох бабів-дідів померли або до мого народження, або в ранньому дитинстві. Нікому було познайомити з традицією. І фактично в нашій сімʼї вона загубилась. Найголовнішим святом зими залишався Новий рік. І зараз насправді залишається Новий рік, як метафоричне завершення одного і початок іншого: циклічність, яка дає відчуття завершеності і початку нового.
Я зателефонував друзям, кажу: нам точно потрібні сьогодні мандарини, я не можу без них. Сам пройшов близько 20 кілометрів, заходив навіть у супермаркет біля вокзалу, бігав по вʼєтнамських магазинчиках.
Між тим я нарешті прогулявся Прагою, як колись: як турист, а не людина, яка живе тут вже довго і бачила все: від сірих панелек, підворіть з планокурами та обшарпаних внітроблоків. І між марафонським забігом під назвою "робота": я вперше за місяць побачив сонце, яке вийшло.
Мандарини врешті решт знайшов.
Мийте руки, живіть щасливо та не хворійте. Це актуально не тільки сьогодні, а й надалі.
Не те, щоб я любив гуляти центром і без епідемії, там завжди десятки тисяч туристів. Їх привозять автобусами, гіди підбирають всю зграю і зі стрічкою, чи прапором на палиці водять їх вулицями Праги. Нагадує прям лицарський турнір, де кожне військо має свій стяг. Я вирішив сьогодні остаточно, що дієта з чеською кухнею мене перемогла і от прямо зараз я хочу мандаринів. Про те, що протягом трьох днів більшість магазинів буде зачинено, я забув. Вирішив піти прогулятись і провітрити голову.
Рік був напружений. Відпустки не сильно допомагають, бо в коливаннях серед успіхів та невдач, я концентруюсь саме на невдачах. Я така людина, вже нічого з собою не можу вдіяти. Директор видавництва, де я працював, якось по-дружньому дав пораду: "Андрію, якщо ти продовжиш приймати все близько до серця, то помреш колись від інфаркту". Миленько, я знаю. Тішить надію, що якось, коли я був студентом та святував День народження, ворожка на набережній у Харкові сказала, що я буду жити до 82 років. Тому тепер я запускаю повітряних зміїв під час грози, не дивлюсь по сторонах на пішохідному переході, виходжу в море у шторм, їм будь-які гриби з лісу та гуляю празькими ярмарками у сезон підвищеної захворюваністю гепатитом.
Я не святкую Різдво. Не тому що безбожник, або іудей, а вже так склалося з дитинства.
Я ріс у доволі маленькій родині, розуміння ідентичності в мене зʼявилось набагато пізніше, вже тоді, коли я навчався на філології у тому ж Харкові. Три з чотирьох бабів-дідів померли або до мого народження, або в ранньому дитинстві. Нікому було познайомити з традицією. І фактично в нашій сімʼї вона загубилась. Найголовнішим святом зими залишався Новий рік. І зараз насправді залишається Новий рік, як метафоричне завершення одного і початок іншого: циклічність, яка дає відчуття завершеності і початку нового.
Я зателефонував друзям, кажу: нам точно потрібні сьогодні мандарини, я не можу без них. Сам пройшов близько 20 кілометрів, заходив навіть у супермаркет біля вокзалу, бігав по вʼєтнамських магазинчиках.
Між тим я нарешті прогулявся Прагою, як колись: як турист, а не людина, яка живе тут вже довго і бачила все: від сірих панелек, підворіть з планокурами та обшарпаних внітроблоків. І між марафонським забігом під назвою "робота": я вперше за місяць побачив сонце, яке вийшло.
Мандарини врешті решт знайшов.
Мийте руки, живіть щасливо та не хворійте. Це актуально не тільки сьогодні, а й надалі.
❤115❤🔥15🔥7👀2
Сьогодні анонсую ще три книжечки "Атени", які будуть надруковані вже в кінці січня.
❤108👎4😢3🤬2👀2
Ці книжки чудові 🫶🏻
Передзамовляючи їх – ви фінансуєте наше видавництво💛
Передзамовляючи їх – ви фінансуєте наше видавництво💛
❤42
Forwarded from Атено, читай!
🌟 Передзамовляйте три абсолютно різні, але однаково захопливі книжки у перекладі українською. Кожна з них відкриває свій унікальний світ: мистецтво, логіку людської думки, природу через призму фемінізму.
🎨 Віллем-Ян Верлінден — «Сестри Ван Гог»
Тінь відомого художника, що нарешті розсіюється. Три сестри Вінсента Ван Гога і їхні мрії, прагнення та переживання виходять на передній план, розкриваючи невідомі сторінки тієї художньої доби.
🕵️ Марк Геддон — «Загадковий нічний інцидент із собакою»
П’ятнадцятирічний Крістофер розкриває таємницю вбивства сусідсього собаки за допомогою неординарної логіки, і сам того не усідомлюючи, відкриває для себе зовсім інший, заплутаний світ, який раніше не помічав.
🐾 Амбіка Камат — «Фемінізм у дикій природі»
Наука не завжди об’єктивна. Феміністичний погляд на поведінку тварин показує, як системи влади впливають на знання та наші уявлення про природу, і найголовніше, як це можна змінити.
Передзамовлення доступні вже зараз на atenabooks.com
🎨 Віллем-Ян Верлінден — «Сестри Ван Гог»
Тінь відомого художника, що нарешті розсіюється. Три сестри Вінсента Ван Гога і їхні мрії, прагнення та переживання виходять на передній план, розкриваючи невідомі сторінки тієї художньої доби.
🕵️ Марк Геддон — «Загадковий нічний інцидент із собакою»
П’ятнадцятирічний Крістофер розкриває таємницю вбивства сусідсього собаки за допомогою неординарної логіки, і сам того не усідомлюючи, відкриває для себе зовсім інший, заплутаний світ, який раніше не помічав.
🐾 Амбіка Камат — «Фемінізм у дикій природі»
Наука не завжди об’єктивна. Феміністичний погляд на поведінку тварин показує, як системи влади впливають на знання та наші уявлення про природу, і найголовніше, як це можна змінити.
Передзамовлення доступні вже зараз на atenabooks.com
❤73🔥22❤🔥2