Щоденник книгаря в ремонті.

Сьогодні перевіряли чи не чути звука від кавомашинки, холодильника і витяжки на другому поверсі, в квартирі над книгарнею. Завтра перевірятимуть пожежну безпеку.

Потім перевірка санітарних норм. І якщо нам пощастить, в січні ми переїдемо до нової книгарні-кавʼярні 🌞

В другій залі повитягували з коробок книжки, як пройдуть перевірки почнемо розставляти їх в усіх залах.

Із основного, що я зрозумів, що ремонт – це боляче. Ми займались не зовнішнім ремонтом, а внутрішніми комунікаціями: заново проводили світло та лагодили комунікації: попередні власники навіть електричні проводи пообрізали, забрали унітази.

Створення чогось нового в іншій країні потребує вивчення всіх норм та вимог наново. В останній момент довелось кидати нову лінію вентиляції, бо її раніше не було, а за нормами точно повинна бути.

Знайти спеціалістів на малі обсяги доволі важко, половину роботи робили власними силами. Скільки було виведено будівельного сміття? Близько пари тонн.

Чи повторив би я все це? Так, бо я люблю те, чим я займаюсь. Книжки – частина мого життя.

Я взагалі всю свою професійну діяльність стикаюсь зі скепсисом і тезами, що книжки не принесуть прибутку і їх ніхто не читає. Доводиться руйнувати вітряки і доводити, що з нуля можна пройти шлях від книгаря Харківської книгарні, вчителя та працівника складу до підприємця.

І ви вірте у себе. Хто ще буде вірити, якщо не ви самі?

А ю реді?