Стащів це в Неві, теж хочу.

Напишіть чотири речі, які вам/на вашу думку нагадують про мене?

Я напишу у відповідь.

My beef with modern fashion

This is not androgynous - it’s masculine. Hot as fuck though

Цитати великих керівників: Катю, в тебе все абсолютно ок з хард скілами. Навіть якщо щось не ок, ну підготуєшся за пару місяців до ассесменту, ти ж вмієш вчитися, це не проблема. Але тобі дуже невистачає просто пожрать гімна...

(він мав на увазі що мені тупо треба набивать досвід на кейсах)

Coq au vin

Курка в вині? Рагу (???) з куркою і овочами? Medieval stew? Хз.
Рецепт для Еда, бо я йому подарував відро цієї курки нещодавно. Рецепт ось теж дарую.
Це як готують французи в своїх домах (і звісно я), не те як в ресторані. Не автентично. Але легкий рецепт.
(так, легкий. я просто описую все дуже детально)

Що треба
• велика пательня і каструля. можно просто пательня
• 5 курячих стегон зі шкіркою і кістками
• пара морквин
• цибуля, багато
• шампіньйони
• трохи часнику
• 1,5 стакана вина (по класиці звісно ж червоне, але можна яке є. з червоним більш наваристо, через це мені особисто більше подобаєтсья з білим чи розе)
• столова ложка борошна
• столова ложка томатної пасти
• спеції за смаком (чорний перець, тімʼян, інша трава)
Я спеціально не даю тут кількість овочів, бо це home cooking. Але їх разом повинно бути десь в два рази більше за курку по виду. Це stew все таки.

І для всіх вас хто *а можна з курячим філе, а можна без шкірки, etc" - ні, не можна. Якщо шкірка не подобається, її можна викинути як вона виконає свою функцію. Якщо вже купив мʼясо, то використай все, як то кажуть. Без кісток теж не можна.

Що робить
1. Взяти пательню, покласти на неї курку шкіркою вниз (так, на холодну, олії не треба), поставити середній вогонь і забути на хвилин 5-7. The only canonical way приготування курячих стегон hear, hear. Середній вогонь щоб виділився жир. Як тільки його буде достатньо, можна підняти вогонь і підсмажити курку з двох сторін (так, без солі і спецій). Смажити до готовності не тре, тре щоб була скоринка
2. Порізати овочі як попало. Це не жарт, все повинно бути крупним. Моркву кільцями товщиною в сантиметр, цибулю на четвертини (якщо вона не велетенська), гриби можна так залишити (я ріжу тільки прям величезні навпіл)
3. Прибрати з пательні курку (в ідеалі в кастрюлю), посмажити цибулю в жирі від курки до скоринки. Якщо щось пригорає - це ок, так і повинно бути. Якщо щось пригорає до чорноти і вам страшно - це не ок. Додайте трохи вина/води, відковиряйте від пательні що пристало і смажте як воно випариться
4. Додати до цибулі моркву і теж трохи підсмажити (це опшенал, якщо вам лінь)
5. Додайте томатну пасту в овочі і підсмажте декілька секунд
6. Додайте борошно до томатних овочів і підсмажте декілька секунд
7. Потроху лийте на пательню вино, щоб відковиряти прилипше і розчинити томатну пасту/ борошно у соус
8. Кидайте все до курки.
10. Підсмажте гриби на сухій сковороді (тій же самій, просто витріть її чимось) до їх сжимання у два рази. Додайте трохи масла чи олії в самому кінці щоб воно присмажилося (якщо ви вже втомилися, забийте на смажку і киньте гриби так. треба буде тільки слідкувати щоб не забагато води було)
11. Скиньте все в каструлю, додайте солі, спецій і залишки вина, перемійшайте і варіть на маленькому вогні десь годину. Воно готово як морква така як вам подобається
12. Готово, ви француз, візьміть панамку і багет

Заміни, поради, etc
• Якщо вам хочеться гарнір, на останньому етапі можна кинути в це вариво маленьку картоплю
• Якщо вам здається що воно занадто жирно - в оригінальному рецепті є бекон. Ви можете додати бекон, але мені занадто жирно
• Можна приготувати багато і заморозити
• Можна додати/замінити овочі на які вам подобаються
• Якість вина не має значення
• Єдина технічно складна штука там з борошном. Прикол в тому щоб осмажтити його трошки в олії і потім додати рідину щоб воно перетворилося на соус. Борошно треба додати для консистенції, інакше воно суп
• Рекомендую додати ще зелені типу петрушки зверху

Виходить дуже смачно і дуже по французьки. Якщо ви хочете це приготувати і вас зайобує будь-який з етапів, ви можете його скіпнути. Ви можете взагалі все це перемішати і кинути в духовку на пару годин - вийде ок. Але те що я описав, то така собі золота середина між смаком та кількістю зусиль.

P.S. виглядає воно як незрозуміла тушеня. бо воно тушеня.

Про зал: я тільки що вліз в джинси, які купив чотири роки тому коли важив 63 кг. І що тут такого, спитаєте ви, ну схуднув ти, до чого тут зал взагалі.

Питання в тому, що зараз я важу 72.

Також, раз я вже почав пропаганду залу. Не знаю як ця штука називається, але існують ці дурацькі складки, в районі де пахва переходе в грудь. Через них я не хотів носити модні чоловічі танк топи, навіть коли я важив на 10 кг менше. Зараз проблем немає, руки підачалися, топ куплено.

Звісно зал створює інші проблеми, але я про них розповідати не буду 🙂.

Розмова з керівником на командному ретро:

- так, а як щодо відкрити нам хайрінг?
- слухай Кать, я питав, але зараз ну нє взагалі. ніяк не втиснемо в наступні пару місяців. але є чудова новина, нам заапрувили Клода
- ага, тобто людей нам не дадуть, але дадуть аішку?
- йеп
- прекрасно. ключа немає, але є малюнок ключа
- та ну, Кать, почекай, ти чого. Клод буде писати за тебе мітінг ноти всіма мовами і робити проджект документацію по ним, хіба це не краще за перспективу когось хайрити декілька місяців і ще вчити потім?
- ….
- ….
- …. ладна

Неочевидний мінус життя закордоном - в голові твоїх друзів ти залишаєшся зліпком минулого себе

Мене насправді просили писати про досвід переїзду в іншу країну, особливо про щось неочевидне, але я думаю ви розумієте чому я не дуже хочу акцентувати на цьому увагу тут. Особливо на мінусах. Особливо якщо їх настільки небагато як у мене.
Але чого б не розказати про цю конкретну штуку.

Це такий собі даунсайд того що люди тебе не бачать постійно. Вони спілкуються з тобою в чатах, вони читають твій канал, вони навіть зідзвонюються з тобою іноді. Але бачать вони тебе раз на рік на пару годин в кращому випадку. А потім ти прокидаєшся одним ранком, і розумієш, що якась знайома тобі людина все ще evaluating you as if you are still 20.
Це неприємно.

І це абсолютно ок, трапляється з будь-ким, чого ти часто не бачиш. Чи в процесі зникнення з певних кіл спілкування. Просто при переїзді закордон воно помножається на якісь неймовірні коефіціенти. Знову ж таки - абсолютно ок і зрозуміло чому.

Але ще можна поговорити про те, що люди в принципі не очікують від інших змін по дефолту. А коли бачать зміни, ще й ображаються. Що конкретно мене прям дуже бісить, якщо ви в 20 і в 30 одна і та сама людина - ви живете своє життя якось неправильно.

Звісно ж я також зберігаю в собі спогади про людей в минулому. Тих, кого я рідко бачу. Тому можете мені теж за таке тикати, ніхто не ідеальний.

But I am trying to keep an open mind.

Мені було сьогодні років коли я дізнався, що носії PIE (Proto-Indo-European language) жили десь на територіях сучасної України (не тільки). Точніше у степу від півночі чорного моря до півночі каспійського.
Добронзова доба, ямна культура і раніше.

Що дуже смішно, бо я знав про PIE і про ямну культуру, мій мозок тупо їх не повʼязав.
🤣🤣🤣

P.S. Так, я забув дописати дисклеймер що це найросповсюдженіша гіпотеза. Але тут мене цікавить не першість, а що ті люди були носіями PIE.

Неочевидне про авіабілети

Мені треба було квиток на короткий переліт в три години. Я буду після операції, тобто обовʼязково тре взяти можливість безкоштовно змінити дату, маленький багаж і вибрати місце щоб не біля вікна.

Я звісно ж взяв найдешевший квиток з можливих - тобто самий перший, від турецьких авіаліній.

I despise lowcosters hidden fees. Хоча звісно їми прекрасно літати з маленьким рюкзаком і величезним пофігазмом.

That is correct. Maybe because of that I like German.

Пояснення. Слово doch означає подвійне заперечення. Наприклад:
- ти ж не розмовляєш німецькою
- doch! (нє, я розмовляю)
Дуже зручно, не знаю як я без цього жив.

Але тільки коли це одне слово! Бо в реченні воно може означати буквально шо завгодно.

Я подивився Devil wears Prada 2

...і це прекрасний фільм. Можливо мої очі заблюрені мільйоном нікому непотрібних сіквелів на сіквели і коли я побачив норм кіно з цифрою "2" у назві, то одразу повернув віру в людство. Але я думаю ні, на мою думку - це прекрасний фільм.

Чесно кажучі, він міг би бути для мене краще за оригінал, в нього більш цікавий і більш непередбачуванний сюжет. Плюс мені цікавіше дивитися на дорослих жінок, а не на молодих асистенток freshly out of college. Проте, посидівши і подумавши над цим, мені було забагато фансервісу. Бачив схожу думку в інтернеті, але спробую пояснити що я маю на увазі.

Мені подобаються shot outs, повторювання сцен і згадки в діалогах. Вони не йдуть в такому ж порядку як і в першому фільмі і їх рівно стільки скільки потрібно. Але на мою думку забагато відсилкового шуму саме в кадрі, наприклад коли Енді йде по вулиці, а на фоні хтось продає два паски блакитного кольору. Чи всі ці селеби в кадрі, хоча як же я орав від деяких. Прекрасні селеби, але забагато. Також щодо однієї конкретної сюжетної гілки - I could live without. Так само як I could live without того довбаного блакитного светра.

Але загалом сюжет це реально сильна сторона цього фільму. Трилер нібе навмисно спрощували і робили вигляд що все буде обертатися навколо медійного скандалу з журналом Міранди, але все не так просто. Мені сподобалася social commentary на проблеми діджиталізації, AI та алгоритмів. Мені особливо сподобався шматок сюжету про ultra rich і їх абсолютну охуєвшість. Багато осьцеповоротів, більшість з яких можна вгадати, але не всі.

Окремо щодо Міранди - вона сильно відрізняється від себе 20 річної давнини і на мою думку - так і повинно бути. Міранда зробить все щоб утриматися на вершині, навіть якщо це означає вішати на тремпель своє пальто, а не кидатися їм в асистенток (дуже маленький спойлер). Так само як і Анна Вінтур сильно "помʼякшила" свій образ за останню пару декад, так працює цей світ. Доказ на прикріпленній картинці.

Що мені сподобалося:
• логічний розвиток чотирьох головних персонажів за 20 років
• логічний розвиток чотирьох головних персонажів за другий фільм
• стосунки з мужиками сильно не у фокусі
• стосунки між чотирьма головними героями, особливо Найджел/Енді, Найджел/Міранда
• реалістичне зображення реального світу (наскільки це можливо в такому фільмі)
• реалістична загроза Міранді і існуванню журналу
• гумор
• "you are not a visionary" сцена, easily моя улюблена
• дорослі люди з прекрасними карʼєрами
• "головна злодійка фільму"
• сюжет з парою розлучених мільярдерів, здається це аллюзія на Гейтсів/Безосів
• нова асистентка Міранди, яку грає Сімон Ешлі
• жвавість, яскравість і осьцеповороти
• Леді Гага і Найджел, це треба бачити
• ніякого дикушного моралізаторства як у кінці першого фільму
• більшість костюмів

Що мені не сподобалося
• назва. нащо вони втулили цю нікчемну двійку якщо можна було назвати фільм краще
• занадто ідеаліний кінець, хоча я розумію що коли вже роблять такі сіквели, точку треба ставити невимовно жирну. але воно трошки переслащавіло
• як я вже писав, забагато фансервісних відсилочок
• стосунки з мужиками. нащо вони там взагалі
• деякі костюми. особливо петчворк сукня Енді, що це взагалі за хрінь

А загалом I plead the fifth. Я обожнюю перший фільм, кіно про моду це взагалі моя гілті плежа. Я читав книгу (лайно), я дивився інтервʼю реальної "Емілі", я читав коментарі на поведінку Анни Вінтур etc. Тобто мені загалом скоріше за все і тупий фансервіс би зайшов.

Загалом: по сюжету мені другий фільм сподобався більше за перший, але it's my personal preference. Вони обидва культові.