Вже більш знайома нам версія Мегаметруму з'явилась випадково, коли я купив стилус до Айпада 4. На ньому я вирішив намалювати (сам не знаю, навіщо) мапу. Я взагалі не уявляв на той момент географію Ат-Рене, тому навіть назви давав рандомно (згадав Арабські емірати з їхніми "аль-" всюди, тому в мене країна зі схожим стилем буде всюди використовувати "ат-"). Дернін та Дорен тут названі навпаки ще, і обмінялись вони назвами теж випадково: я просто їх плутав напочатку, хто є хто, і тому тепер Дернін — Дорен, а Дорен — Дернін. Тупо через мою пам'ять, хи. Єдине, що я завчасно планував, це країну Сонцекрай (бо хотілося саме козацьке фентезі), а назву взяв від українізатора Скайриму, де був "Небокрай". Межовий океан перетворився наразі на Межове море, те, що зараз Хейорд, тоді було Вогнепіком, а Ульвстренд — Картикою, але в цілому вже все знайоме.

Опісля я склеїв 4 листа А4 й вирішив намалювати велику мапу, щоб вже було місце містам й іншим деталям. Ульвстренд (тоді ще Картика) була досі окремим островом, як і пустеля Фалергрит, яка тоді називалася Мерскар, була набагато менша, і відсутня країна Халергрит.

На 4-му зображенні вже все знайоме. Єдине, що відрізняється — Дорен не з того боку (змінив я, бо мені там історія Великого розселення треба було щоб починалося з Сіагулу, Сарстакар заселили пізніше), і виглядають тут країни, як реальні, лише Сонцекрай (як сучасна Україна) та Ат-Рене (Арабські емірати), а Картику змінив на Полівер.

Ну і з фінальним варіантом ви вже познайомились. Всі країни виглядають майже як їхні реальні аналоги, Полівер став ВУльвстрендом, Дорен вже на тому місці, де й мав бути, додалися деякі острови (може, їх ще більше буде), як Бордовіт (про нього я навіть легенду створив, хоча й не буде її в ТЗП, це чисто для себе), або Вусокіт й вже заселив країни містами (в Ульвстренді нічого навмисне не показу, бо це як Північна Корея (або та ж росія, тьху), яка оточує себе стінами й намагається не розповідати про себе нічого (але в книзі ТЗП я її покажу). Та ось розположення локацій все ще можуть змінюватись по ходу історії, тому що я ще не знаю, що буде до кінця

Цікаво, що я ніколине розумів, нащо вони треба — ці псевдоніми. Я завжди планував підписуватись своїм справжнім ім'ям — Роман Карпенко, поки не зрозумів, що я ненавиджу ту версію себе, ні ім'я тієї версії, ні прізвище.

В майбутньому я якось розповім про свою гіперактивну фантазію через моє бажання втікати до вигаданих світів у дитинстві, про її проблеми та чому я обожнюю цю справу, але зараз, якщо коротко — я поділяю себе на дві особистості при тому, що в мене роздвоєння особистості немає :)

З одного боку Роман Карпенко. Народився в найгіршому місті України — Суми. Через постійних булінг був невпевнений в собі, тому ненавидів школу, потім навчився не на ту професію і зрозумів, яку треба було обрати, лише коли вже було запізно щось змінювати; людина, якій не вдалось нормально пожити спочатку через карантин, потім через війну, in short — невдаха.

З іншого боку — Макс Вороненко. Творча людина, яка працює не тільки над деталізацією світу, а й над історіями, яка пише козацьке фентезі, над яким мріяв працювати завжди, планує створити мангу (навіть колись з художником це робив, 8 сторінок готові, але проект заморозився), й не одну, гру жанру постапокаліптика, комікси й інше. Просто живе творчістю й планує розбагатіти не грішми, а людьми, які в нього вірять.

Я навіть вигадав собі герб, коли хотів зробити це для Князя Костія — Ворон, яка тримає в лапах карпа. Якщо почне перемагати Макс ВОРОНенко (в творчому плані щоб все виходило, зможе побороти комплекси, мати чудових друзів тощо), то ворон з'їсть рибу, а якщо почне переможе Роман Карпенко (нічого не вийде, стане просто ніким), то риба потопить ворону.

А вигадав я свій псевдонім взагалі випадково. Мене дратувало моє ім'я, й пам'ятаю, що мама планувала назвати мене Максом, тому й взяв його. А Вороненко пішло так: "Хм, — думаю, — від Карпа (Карпенко) нічого путнього я не вигадаю, та і не хочу. О, візьму перші три літери. Кар — каркає ворона — буде Вороненко). І я настільки себе асоціюю з цим, що вже забуваю, що насправді моє ім'я Роман.

Щойно зрозумів, що якби волів би обирати й якби мене спитали, я б обрав на роль актора озвучування аудіокниги "Танок зеленого полум'я" саме Євгена Малуху. Сподіваюсь, я встигну дописати її, поки він не вийшов на пенсію і він погодиться. Звісно, здається неймовірним, але для мене колись здавалося неможливим, що можна домовитися з актором озвучки Лєбєдєва зі Сталкеру (Він же голос телеканалу ICTV), і він мені озвучив відеоролик (я б його кинув, але це було у 2021, він російською). Якось так

Здавалося б, так очевидно, але так корисно

Поки що найбільший мій розділ

Це я змінив місцями з іншими розділами, щоб було менше переходів. В цілому можна ще зробити менше, але там на найцікавішому в Греганні закінчується - де з'являється Вій.

Думаю, чи вставити бійку з ним сюди ж, чи в наступний. Більш все таки думаю, що сюди

Птах

Взагалі, я сам не проти дуже великих розділів, та все ж і замалі я теж би не хотів мати, хоча деякі люди й кажуть, що треба не на цьому концентруватись. Намагаюся знайти ту саму середину і щоб оці переходи були адекватними

Пам'ятаю тренд був у ТТ, де історічні події різні з картин робили у стилі реалістичних фото якості першого айфону. Вирішив зробити сцену з Другої Війни з Безсмертям (що буде у фіналі книги)

Думаю у першій частині розділи теж об'єднати в один великий, щоб, при можливості, менше було скачків і об'єднано в цілому було.

Фух, пєздєц. Об'єднав оту велику кількість розділів першої частини в одне. Щоб не скакало туди-сюди й щоб це виглядало цікаво.

Мені самому не подобалось, що туди-сюди скаче. Я розумію, що вже для опублікованого твору, нехай який і в статусі "В процесі" це не дуже, та все ж вибору нема.

1 розділ найменший, має всього 18к знаків, а наступний вже 50к. Поки що кинув ТЗП назад у чернетку, бо може я щось там не в тому порядку поставив і нароюив інших помилок, а перечитувати сил вже нема, тільки на пеший розділ вистачило, бо я невідривно працюю над нею з 6 години.

Все думаю, чи назва "Танок зеленого полум'я" норм? Чи варто замінити на щось інакше? Чи зацікавить воно читача, чи підходить до назви книги?

Отак виходить

Я не знаю, нащо я це глянув, та все ж приблизно стільки. Я не гонюся за товщиною, але було цікаво глянути, на скільки виходить те, що вже готово.

Зрозуміло, що книга тільки пишеться і це початок лише, та я все одно очікував більшого. Та і переживання є: а якщо книга вийде невеликою і читач не встигне до персонажів прив'язатись? А без цього сенс Другої Війни з Безсмерттям тупо не гратиме так, як треба. Та і пригод же треба показати достатньо для всіх, але й не щоб розтягнуто було. Ох

Зараз пишу від обличчя Зоряни сон, який сном не є насправді і якщо я зможу це правильно редагувати, то, виходить, я вперше працюю над міні-горрором. Поки що подобається, як виходить.