Взагалі, я сам не проти дуже великих розділів, та все ж і замалі я теж би не хотів мати, хоча деякі люди й кажуть, що треба не на цьому концентруватись. Намагаюся знайти ту саму середину і щоб оці переходи були адекватними

Пам'ятаю тренд був у ТТ, де історічні події різні з картин робили у стилі реалістичних фото якості першого айфону. Вирішив зробити сцену з Другої Війни з Безсмертям (що буде у фіналі книги)

Думаю у першій частині розділи теж об'єднати в один великий, щоб, при можливості, менше було скачків і об'єднано в цілому було.

Фух, пєздєц. Об'єднав оту велику кількість розділів першої частини в одне. Щоб не скакало туди-сюди й щоб це виглядало цікаво.

Мені самому не подобалось, що туди-сюди скаче. Я розумію, що вже для опублікованого твору, нехай який і в статусі "В процесі" це не дуже, та все ж вибору нема.

1 розділ найменший, має всього 18к знаків, а наступний вже 50к. Поки що кинув ТЗП назад у чернетку, бо може я щось там не в тому порядку поставив і нароюив інших помилок, а перечитувати сил вже нема, тільки на пеший розділ вистачило, бо я невідривно працюю над нею з 6 години.

Все думаю, чи назва "Танок зеленого полум'я" норм? Чи варто замінити на щось інакше? Чи зацікавить воно читача, чи підходить до назви книги?

Отак виходить

Я не знаю, нащо я це глянув, та все ж приблизно стільки. Я не гонюся за товщиною, але було цікаво глянути, на скільки виходить те, що вже готово.

Зрозуміло, що книга тільки пишеться і це початок лише, та я все одно очікував більшого. Та і переживання є: а якщо книга вийде невеликою і читач не встигне до персонажів прив'язатись? А без цього сенс Другої Війни з Безсмерттям тупо не гратиме так, як треба. Та і пригод же треба показати достатньо для всіх, але й не щоб розтягнуто було. Ох

Зараз пишу від обличчя Зоряни сон, який сном не є насправді і якщо я зможу це правильно редагувати, то, виходить, я вперше працюю над міні-горрором. Поки що подобається, як виходить.

Зараз я в Німеччині й довгий час, до отримання квартири, жив у таборі. Ноуту не мав, а тому писав усе в зошиті. Звісно, тоді я думав, що це не дуже зручно й з неймовірною нетерплячістю чекав ноутбук, і як тільки я переїхав до квартири й отримав ноут, звісно, що я забув про ручний стиль письма й повернувся до електронного. Та ось біда: як працював над редакцією розділів, все було добре й я бачив усі помилки, гарно редагував сцени, додавав нові описи, яким було місця та яких дійсно не вистачало, а от як сів до нового, зникло наче все, над чим я працював (про це можете подивитися в минулому блозі), та ось повернувся до зошита, і... все гаразд. Ні, дійсно, одразу в голові з'явилося, як можна правильно підійти до того чи іншого й більше немає звичайного опису, а саме йде як книга, яку хоч і треба редагувати теж, та вже навіть без неї краще сприймається, ніж ту частину розділу, яка написана одразу на ноуті. Може через те, що я пишу швидше, ніж думаю, і як би я намагався робити інакше, не виходить, а від руки я хоч і пишу теж швидко, встигаю обміркувати те, як варто зробити(?).

Дап, не всі звикнуть до мого бачення ельфів.

Ох, не знаю, як деякі люди пишуть *якусь* кількість сторінок у день. Я так спробував сьогодні, і не можу. В мене так: кілька днів можу лише 2-3 сторінки, а наступний тиждень взагалі по 12, ще й редакцією зайнятися того, що є. Може, що я цей місяць спав погано, а цю ніч не спав взагалі, але я написав всього... 2 сторінки. Та й навіть без цієї проблеми писати саме ось стільки й не менше на мене дуже давить

Кожен раночок бачу такий пейзаж. Живу в районі в Німеччині, де ферми й тут всюди так. З музикою гуляти тут прям кайф. Якраз з'явилось, як спостерігав за цією красою, те, про що довго думав й нарешті знаю, як дещо показати зараз, щоб це зіграло у фіналі

Пам'ятаю, як вперше в голові побачив образ Силуета. Це було щось із чимось. Колись він з'явиться в одному з моїх проектів, і це буде не прохідна історія.

Ох, як же довго розділи пишуться вручну. Але хоч якісно, бо як я робив це в електронному форматі мені взагалі не подобалося. Ще й знов період апатії й порожнечі в душі, так взагалі пишу по два абзаци через те, що нічо не хочеться. Сподіваюсь, цей період пройде швидко в мене, бо загалом триває два-три тижні. Хочеться плакати, а чому - хз.

Ох, ще одна сюжетна лінія з'явилася. Слава богу, вона буде йти разом з іншою і я давно шукав, кого б зробити там не дуже гарним персонажем, але чомусь не можу тепер не написати про нього

Пам'ятаю, як коли думав, що з власними проектами покінчено й до того, як я знову почав працювати над ними, в голові все була ідея до фанфіку по фендому "Атака титанів". Не знаю, чи крінге, чи нє, але там було прям багатенько сюжетних ліній та кілька редконів.

Почався б сюжет з того, що у Мікаси на Дні Народженні після святкування Хісторія каже, що їй потрібні нові солдати Акерманів (так, якраз редкон номер 1, що зі смертю Ерена в них лишилася сила), і що Леві та Мікаса повинні їй з цим допомогти, і що це не прохання, а наказ.

Уночі, коли Мікаса та Жан сплять, у підвалі дівчина чує звуки дивні. Як спустилася, побачила шарову блискавку, з якого випадає... Ерен. Зранку, коли той прокидається у ліжку, він розповідає, що насправді він інший Ерен, з іншими спогадами тощо. Пізніше той тікає й опиняється на стіні (так, Хісторія через параною побудувала одну стіну та назвала її своїм ім'ям), не знаючи, як діяти далі. А тоді бачить, як з неба починають падати титани якраз за периметром стіни, і Армін відправляє цього Ерена (я ще не вигадав причину, нащо), Жана та Мікасу в Марлі дізнатися, чи дійсно це їх напад, чи ні. Звідси сюжетні лінії розходяться.

Мікаса опиняється в одній з країн, яку Марлі перетворила на радіоактивну пустку, де люди живуть в метро, бо на поверхні не тільки титани, а й радіація. Також вона вагітна, і протягом сюжету буде для читача інтрига: від Леві чи від Жана (споілер, з Леві в них нічого не було). Ця сюжетна лінія мені подобається прям більше всього

Жан втратить пам'ять і опиниться в Марлі. Там головний командир скористається цим у майбутньому і зробить Жана одним зі своїх головних помічників.

Ну, а Ерен опиниться в джунглях, де на початку виживатиме, а потім зустрінеться спочатку з Фалько, який теж трішки здичавів, а потім з людьми, які відмовились від цивілізації.

У фіналі там з'явився б новий титан, який би майже вбив усіх головних героїв, і тут Ерен зачиняє очі і бачить шлях Імір, де перед ним сидить той самий оригінальний Ерен. Він каже, що тому треба боротись, і Ерен 2 (з іншого світу) відповідає, що не може врятувати нікого, і Ерен 1 тоді захоплює тіло Ерена 2 і вже в реальному світі перетворюється на титана й між титанами бійка.

Я ще не вигадав, чому шлях Імір існує, чому сам Ерен 1 живий, хоч і в шляху (можливо, в цій манзі він нарешті не переживатиме одне й те саме постійно), який буде фінал і як краще подати історію, та й не знаю, чи треба над цим думати, враховуючи, що це не оригінальна історія, але все ж хотілося б спробувати створити фанатську мангу за цим сюжетом, аби повчитися писати сценарії.