Фарбований всесвіт pinned «Кожна людина намагається заснути по різному. Хтось засинає одразу, як тільки заплющить очі. Хтось рахує зірки або уявлених овечок. ... ... А я дивлюсь неіснуючі серіали. Цікаво, що тільки одна моя подруга розуміє мене, бо робить те саме, та вона вигадує…»
Повернувся до книги "Танок Зеленого полум'я". Наразі редагую те, що вже написано, і це масштабні зміни. Над одним розділом працюю майже годину. Потім, нарешті, продовжу саме сюжет. Публікую на Аркуші та Букнеті (може, в майбутньому ще знайду самвидави):
Аркуш: https://arkush.net/book/43212
Букнет: https://booknet.ua/book/tanok-zelenogo-polumya-b451553https://booknet.ua/account/novels/view?id=451553https://booknet.ua/account/novels/view?id=451553
Аркуш: https://arkush.net/book/43212
Букнет: https://booknet.ua/book/tanok-zelenogo-polumya-b451553https://booknet.ua/account/novels/view?id=451553https://booknet.ua/account/novels/view?id=451553
Також я маю вже закінчену книгу, збірник казок та легенд країни Ат-Рене з книги "Танок зеленого полум'я", де 3 казки, 2 легенди та 1 розповідь:
Аркуш: https://arkush.net/book/33703
Букнет: https://booknet.ua/book/kazki-ta-legendi-at-rene-b438302
Аркуш: https://arkush.net/book/33703
Букнет: https://booknet.ua/book/kazki-ta-legendi-at-rene-b438302
Як було:
Як стало:
Кров вже давно засохла на шаблі найманця, але своє відображення він все ще міг розгледіти — поранення на щоці, борода, де ще нещодавно були лише гарні вуса. Через рану здавалось, що цей чоловік плаче червоною речовиною. Нічого страшного — коли він був козаком, і не такі поранення отримував.
Як стало:
Кров вже давно запеклася на шаблі найманця, але себе він все ще міг розгледіти в лезі — посічена щока та борода там, де були лише доглянуті вуса. Через рану здавалось, що цей чоловік плаче кривавими сльозами. Нічого страшного — у козацькі часи отримував ушкодження значно страшніші.