Як на мене, це найкращий текст про отця Василя, програмний, я б сказав.
Шкода, що не вліз у формат тг, але то дрібниці.
#Подзаборноебогословие
- Отец Василий! - прямо с порога храма начал кричать взъерошенный, нервный и немного испуганный мужчина лет 35 — 40.
- Отец Василий! Я много где был. И у психологов, и у психиаторов, однажды родители меня к какому-то деду-шептуну даже заставили поехать. Я и не думал, что они мне помогут, но мне не помогать надо, а только объяснить. Всего один вопрос. Я много времени не заберу! Только скажите, что это было?
Нужно сказать, что в к моменту начала этого монолога, веселый поп Дрочка поднялся по огромной стремянке под купол и как раз менял лампочки в паникадиле, а Владимировна внизу только охала и за батюшку переживала. Крик мужчины вообще нарушил ее и без того шаткое состояние, ахи перевесили охи и она взорвалась в ответ:
- Ти чого разорався?! Ти ж у храмі! Не бачиш, що батюшка зайняті?! Будеш так кричати, вони, не дай Боже, злякаються. Втратять рівновагу та впадуть!
Веселый поп Дрочка, пока внизу бушевало житейское море, выкручивал лампочки на уровне небес, аккуратно складывал их в пакет, а потом немного присел на одну из ступенек стремянки и произнес:
- Эй, шановні, ви там ще довго голосити будете? Бо через ваші крикі я спускатися боюся. Можна я все ж таки не буду тут довго сидіти? Володимирівна, Ви, замість того, щоби голосити в бік людини, краще б його попросили драбину потримати, а не оце все.
Владимировна осознала свою ошибку, но признавать ее пока не решалась, поэтому лишь что-то буркнула, хотя и замолчала.
Отец Василий тихонько спусти лся, подошел к лавочке и позвал к себе гостя:
- Ну тепер давайте розповідайте що у Вас за питання.
Шкода, що не вліз у формат тг, але то дрібниці.
#Подзаборноебогословие
- Отец Василий! - прямо с порога храма начал кричать взъерошенный, нервный и немного испуганный мужчина лет 35 — 40.
- Отец Василий! Я много где был. И у психологов, и у психиаторов, однажды родители меня к какому-то деду-шептуну даже заставили поехать. Я и не думал, что они мне помогут, но мне не помогать надо, а только объяснить. Всего один вопрос. Я много времени не заберу! Только скажите, что это было?
Нужно сказать, что в к моменту начала этого монолога, веселый поп Дрочка поднялся по огромной стремянке под купол и как раз менял лампочки в паникадиле, а Владимировна внизу только охала и за батюшку переживала. Крик мужчины вообще нарушил ее и без того шаткое состояние, ахи перевесили охи и она взорвалась в ответ:
- Ти чого разорався?! Ти ж у храмі! Не бачиш, що батюшка зайняті?! Будеш так кричати, вони, не дай Боже, злякаються. Втратять рівновагу та впадуть!
Веселый поп Дрочка, пока внизу бушевало житейское море, выкручивал лампочки на уровне небес, аккуратно складывал их в пакет, а потом немного присел на одну из ступенек стремянки и произнес:
- Эй, шановні, ви там ще довго голосити будете? Бо через ваші крикі я спускатися боюся. Можна я все ж таки не буду тут довго сидіти? Володимирівна, Ви, замість того, щоби голосити в бік людини, краще б його попросили драбину потримати, а не оце все.
Владимировна осознала свою ошибку, но признавать ее пока не решалась, поэтому лишь что-то буркнула, хотя и замолчала.
Отец Василий тихонько спусти лся, подошел к лавочке и позвал к себе гостя:
- Ну тепер давайте розповідайте що у Вас за питання.
#Подзаборноебогословие
- Отче Василю! Як добре, що я Вас зустріла!
Несподівано закричала якась жінка з натовпу і кинулась не помічаючи перешкод до веселого попа Дрочки, котрий повільно спостерігав, як пориви осіннього вітру швидко несуть зім'яті листя у небуття. Першою думкою отця Василя було втекти від дами, але потім він вирішив смиренно прийняти долю, та, коли вона підбігла, з острахом спитав:
- Що трапилося, шановна?
- Ой, вибачте, тут питання життя та смерті. Ми з дівчатами у відділі не знаємо що робити. Нам сказали, що фарбуватися не можна, бо на губи, вії та нігті тоді купа бісів сідає. Як їх знешкодити, розскажіть!
Отець Василь, ледь стримуючи сміх, подивився на співрозмовницю, підняв до гори вказівний палець десниці та промовив:
- Що знешкодити? Губи чи бісів?
- Та бісів, звісно, - сплеснула руками баришня.
- Воїстину складна проблема! Але я, як священник з досвідом, можу її вирішити. Завтра, у обідню перерву, беріть всі ваші туші, помади та лаки і несіть до мене. Освятимо. Тоді жоден біс до них не причепиться. Звісно, якщо язиком своїм грішити не будете. Бо знешкодити язика набагато складніше, ніж бісів.
- Отче Василю! Як добре, що я Вас зустріла!
Несподівано закричала якась жінка з натовпу і кинулась не помічаючи перешкод до веселого попа Дрочки, котрий повільно спостерігав, як пориви осіннього вітру швидко несуть зім'яті листя у небуття. Першою думкою отця Василя було втекти від дами, але потім він вирішив смиренно прийняти долю, та, коли вона підбігла, з острахом спитав:
- Що трапилося, шановна?
- Ой, вибачте, тут питання життя та смерті. Ми з дівчатами у відділі не знаємо що робити. Нам сказали, що фарбуватися не можна, бо на губи, вії та нігті тоді купа бісів сідає. Як їх знешкодити, розскажіть!
Отець Василь, ледь стримуючи сміх, подивився на співрозмовницю, підняв до гори вказівний палець десниці та промовив:
- Що знешкодити? Губи чи бісів?
- Та бісів, звісно, - сплеснула руками баришня.
- Воїстину складна проблема! Але я, як священник з досвідом, можу її вирішити. Завтра, у обідню перерву, беріть всі ваші туші, помади та лаки і несіть до мене. Освятимо. Тоді жоден біс до них не причепиться. Звісно, якщо язиком своїм грішити не будете. Бо знешкодити язика набагато складніше, ніж бісів.
#Подзаборноебогословие
Якось, коли в один з останніх теплих днів осени, веселий поп Дрочка виходив з сільмагу, його зі столику поруч гукнув Савич, котрий в компанії мужиків пив пиво. Взагалі Савич міг пиво пити і без компанії, але у компанії та за розмовами завжди веселіше.
- Отче Василю! Слухайте! Я тут в тирнетах прочитав, що у католиків є спеціальний день, який називається, "Пригости священника пивом!", як думаєте, потрібно нам такий ввести, чи ні.
Тихий гомін компанії затих, всі повернулися в бік отця Василя і чекали його відповіді. Священник зупинився, дістав з пакету пляшку "спрайту", зробив ковток, та відповів.
- Знаю я про те свято. За легендою, воно пішло відтоді, коли святий Хопсвальд Эльхаузьский, поганин, навернувся у християнство Хопсвальд був бровар, і на знак подяки подарував панотцю, що його хрестив, пиво власного виробництва.
Отже, традиція гарна, - продовжував веселий поп Дрочка, - і якщо раптом хтось захоче мені прикотити діжечку пива я з радістю прийму. Головне не забувайте, діжку котити потрібно не на отця, а для отця. Ну, бувайте з Богом!
Якось, коли в один з останніх теплих днів осени, веселий поп Дрочка виходив з сільмагу, його зі столику поруч гукнув Савич, котрий в компанії мужиків пив пиво. Взагалі Савич міг пиво пити і без компанії, але у компанії та за розмовами завжди веселіше.
- Отче Василю! Слухайте! Я тут в тирнетах прочитав, що у католиків є спеціальний день, який називається, "Пригости священника пивом!", як думаєте, потрібно нам такий ввести, чи ні.
Тихий гомін компанії затих, всі повернулися в бік отця Василя і чекали його відповіді. Священник зупинився, дістав з пакету пляшку "спрайту", зробив ковток, та відповів.
- Знаю я про те свято. За легендою, воно пішло відтоді, коли святий Хопсвальд Эльхаузьский, поганин, навернувся у християнство Хопсвальд був бровар, і на знак подяки подарував панотцю, що його хрестив, пиво власного виробництва.
Отже, традиція гарна, - продовжував веселий поп Дрочка, - і якщо раптом хтось захоче мені прикотити діжечку пива я з радістю прийму. Головне не забувайте, діжку котити потрібно не на отця, а для отця. Ну, бувайте з Богом!
#Подзаборноебогословие
Веселый поп Дрочка проповедовал:
- Найстрашніший наслідок гріхопадіння - це порушення гармонії. Найяскравішим прикладом порушення гармонії - є те, коли цей жорстокий світ зранку своїми залізними та безжальними кігтями розриває гармонію тебе, ковдри та подушок.
Веселый поп Дрочка проповедовал:
- Найстрашніший наслідок гріхопадіння - це порушення гармонії. Найяскравішим прикладом порушення гармонії - є те, коли цей жорстокий світ зранку своїми залізними та безжальними кігтями розриває гармонію тебе, ковдри та подушок.
#Подзаборноебогословие
Спрашивают веселого попа Дрочку студенты:
- Хеллоуин приближается, можно ли его праздновать?
- Ох дурні діти, ну навіщо нам святкувати казна що та й ще надумане. В нас є свій хеллоуин - це "гробки". Коли всі ми не просто переодягаємось в потвор, та вимагаємо солодощі, а разом з нашими померлими святкуємо Пасху. Наступає справжне літо.... Тоді і солодощів повно, і домашньої ковбаски, піріжків... ням-ням... Да і потвор, як понапиваються, теж, бува, немало вилазить. Справжніх, а не штучних. А я от на нашому сільському цвинтарі розвагу придумав з хлопцями. Як відслужимо вже всі панахідки, беремо кожен по відру води, тай гуляємо серед могил. А як побачимо пьяного, так з ведра його і поливаемо. Оце справжні веселощі. Спочатку вони сердились, а потім бухать перестали. У наступному році буду цю традицію у сусідніх селах запроваджувати.
Спрашивают веселого попа Дрочку студенты:
- Хеллоуин приближается, можно ли его праздновать?
- Ох дурні діти, ну навіщо нам святкувати казна що та й ще надумане. В нас є свій хеллоуин - це "гробки". Коли всі ми не просто переодягаємось в потвор, та вимагаємо солодощі, а разом з нашими померлими святкуємо Пасху. Наступає справжне літо.... Тоді і солодощів повно, і домашньої ковбаски, піріжків... ням-ням... Да і потвор, як понапиваються, теж, бува, немало вилазить. Справжніх, а не штучних. А я от на нашому сільському цвинтарі розвагу придумав з хлопцями. Як відслужимо вже всі панахідки, беремо кожен по відру води, тай гуляємо серед могил. А як побачимо пьяного, так з ведра його і поливаемо. Оце справжні веселощі. Спочатку вони сердились, а потім бухать перестали. У наступному році буду цю традицію у сусідніх селах запроваджувати.
#Подзаборноебогословие
Собрались в сень подзаборную к веселому попу Дрочке батюшки за жизнь поговорить. Тяжко сельскому пастырю от Престола прожить, нужно подрабатывать, детей учить-кормить. Отец Петр рассказывает что устроился в детский садик ночным сторожем. Отец Иван смеется и тычет пальцем:
- Це позор! Як можна на пана працювати! Ось я свиней годую. Нормально виходить. Зараз такі комбікорма, що вони наче пухнуть - швидко ростуть. Правда ті, що для себе вирощуваємо, ті повільніше, бо їм шо попало не даєм, це ж не на продаж.
Дрочка, хитро прищурившись, спрашивает у отца Петра:
- А розскажи, отче, що ти там в садочку вночі робиш?
- Ну як що... Спочатку помолюся, псалтир почитаю, Євангелію, трохи посплю.
- А ти, отець Іван, як часто своїм свиням Євангеліє читаєш? Га?
Говорят, через некоторое время отец Иван устроился в свою сельраду водителем.
Собрались в сень подзаборную к веселому попу Дрочке батюшки за жизнь поговорить. Тяжко сельскому пастырю от Престола прожить, нужно подрабатывать, детей учить-кормить. Отец Петр рассказывает что устроился в детский садик ночным сторожем. Отец Иван смеется и тычет пальцем:
- Це позор! Як можна на пана працювати! Ось я свиней годую. Нормально виходить. Зараз такі комбікорма, що вони наче пухнуть - швидко ростуть. Правда ті, що для себе вирощуваємо, ті повільніше, бо їм шо попало не даєм, це ж не на продаж.
Дрочка, хитро прищурившись, спрашивает у отца Петра:
- А розскажи, отче, що ти там в садочку вночі робиш?
- Ну як що... Спочатку помолюся, псалтир почитаю, Євангелію, трохи посплю.
- А ти, отець Іван, як часто своїм свиням Євангеліє читаєш? Га?
Говорят, через некоторое время отец Иван устроился в свою сельраду водителем.
#Подзаборноебогословие
В місцевому АТБ веселий поп Дрочка спочатку відчув пронизливий погляд, а потім його позвали поставленим та виразним баритоном:
- Отець Василь, можна з Вами поговорити!?
Поруч стояв отець Симеон, благочинний з МП, з окладистою та дуже презентабельною бородою, у довгому пальті та миловидною матушкою. Раніше, зазвичай, при зустрічах отець Симеон або погрожував веселого попу Дрочці повисмикувати бороду, або просто відвертався, а тут, схоже, і справді бажав якогось спілкування.
- Добре, - відповів отець Василь, та покатив свій візочок у відділ з міцними напоями, бо там було менше народу, - слухаю.
- Отець Василь! - продовжив благочинний альтернативного патріархату, - ну ми вже з Вами знайомі багато років! Війна в країні! Не потрібно розхитувати човен та сварити українців! Неначасі! Навпаки необхідно разом сплотитися та вболювати за Україну!
Під час цієї промови отець Василь чомусь згадав, як цей Симеон та іже з ним, роками розповідали про неканонічність та безблагодатність української Церкви, як перекрещували, переосвячували та перехоронювали після отця Василя, але мпшник продовжував!
- Ну в нас же українська Церква і у Вас! Ми однакові! Нам немає чого ділити! І Україна у нас одна! Дослухайтеся, отче! Не вносіть розбрат! Не треба допомагати ворогу та зводити наклепи на нас! Ну скажіть, чого Ви розповідаєте скрізь, що це московський патріархат привів війну, що ми агенти ФСБ, і що ходити у нашу церкву - це зрада та служіння рашистам? Дивіться, ми парафією і військовим допомагаємо, і за президента молимося, і гуманітарку біженцям збираємо. Не нагнітайте, прошу, це погано.
- Звісно погано. - відповів отець Василь. - Потім трішки помовчав та додав: Погано для агентів ФСБ та сатани, бо це їх викриває.
- Ну які ми агенти ФСБ! Ми ж військовим допомагаємо!
- Угу, допомагаєте, саме як агенти ворога, бо агенти так само мають робити, щоби маскуватися.
Отець Симеон почервонів, розсердився, та випалив.
- Та якби мені зараз сюди рашиста, я б його власноруч придушив!
- Певно придушив би, - спокійно продовжив отець Василь, - бо Ви агент ФСБ. Агенти так і мають поступати, для маскування. Ви так все життя поводилися. І тут, вбили би демонстративно одного свого, щоби потім знищити духовно мільйон українців, втовкмачити їм ідеї руського міра та збудувати чергову рашку. Відійдіть, агенте ворога, Ви мені затуляєте "цинандалі" та свободу. Бо матушка моя вже приготувала пюрешечку та смаженого пангасіуса, я сюди у справах зайшов, а не з ворогом триндіти.
В місцевому АТБ веселий поп Дрочка спочатку відчув пронизливий погляд, а потім його позвали поставленим та виразним баритоном:
- Отець Василь, можна з Вами поговорити!?
Поруч стояв отець Симеон, благочинний з МП, з окладистою та дуже презентабельною бородою, у довгому пальті та миловидною матушкою. Раніше, зазвичай, при зустрічах отець Симеон або погрожував веселого попу Дрочці повисмикувати бороду, або просто відвертався, а тут, схоже, і справді бажав якогось спілкування.
- Добре, - відповів отець Василь, та покатив свій візочок у відділ з міцними напоями, бо там було менше народу, - слухаю.
- Отець Василь! - продовжив благочинний альтернативного патріархату, - ну ми вже з Вами знайомі багато років! Війна в країні! Не потрібно розхитувати човен та сварити українців! Неначасі! Навпаки необхідно разом сплотитися та вболювати за Україну!
Під час цієї промови отець Василь чомусь згадав, як цей Симеон та іже з ним, роками розповідали про неканонічність та безблагодатність української Церкви, як перекрещували, переосвячували та перехоронювали після отця Василя, але мпшник продовжував!
- Ну в нас же українська Церква і у Вас! Ми однакові! Нам немає чого ділити! І Україна у нас одна! Дослухайтеся, отче! Не вносіть розбрат! Не треба допомагати ворогу та зводити наклепи на нас! Ну скажіть, чого Ви розповідаєте скрізь, що це московський патріархат привів війну, що ми агенти ФСБ, і що ходити у нашу церкву - це зрада та служіння рашистам? Дивіться, ми парафією і військовим допомагаємо, і за президента молимося, і гуманітарку біженцям збираємо. Не нагнітайте, прошу, це погано.
- Звісно погано. - відповів отець Василь. - Потім трішки помовчав та додав: Погано для агентів ФСБ та сатани, бо це їх викриває.
- Ну які ми агенти ФСБ! Ми ж військовим допомагаємо!
- Угу, допомагаєте, саме як агенти ворога, бо агенти так само мають робити, щоби маскуватися.
Отець Симеон почервонів, розсердився, та випалив.
- Та якби мені зараз сюди рашиста, я б його власноруч придушив!
- Певно придушив би, - спокійно продовжив отець Василь, - бо Ви агент ФСБ. Агенти так і мають поступати, для маскування. Ви так все життя поводилися. І тут, вбили би демонстративно одного свого, щоби потім знищити духовно мільйон українців, втовкмачити їм ідеї руського міра та збудувати чергову рашку. Відійдіть, агенте ворога, Ви мені затуляєте "цинандалі" та свободу. Бо матушка моя вже приготувала пюрешечку та смаженого пангасіуса, я сюди у справах зайшов, а не з ворогом триндіти.
#Подзаборноебогословие
У Семенівни зібрався одружуватися любимий синочка і прийшла вона за порадою до веселого попа Дрочки, щоби розуміти як себе з невісткою поводити. Бо якось бентежилася, хотілося б щоб і по-християнськи, і не розбалувати, і синочку щоб не ображала, і внуків щоби потім давала нянчити. Весь цей спектр незрозумілих та незбагненних питань вивалила вона на отця Василя. А той відповів:
- Та все просто, дитино моя, стався до неї як Вірсавія, мати Соломона, до її єгипетської невістки.
- Як це? - спитала Семенівна.
- Ну дивись, - розповів отець Василь. - Коли Соломон взяв собі за дружину єгипетську принцесу, одним з подарунків був балдахін із коштовними самоцвітами, що блестіли наче зірки. І якось прокидається цар, а над ним зірки, він продовжує спати, бо думає, що ще ніч. І так декілька разів, а день то давно настав, потрібно відчиняти храм та молитися, жертви приносити, юрба євреїв вже зібралася, а цар спить і храм зачинений, бо ключи від храму під подушкою у Соломона, і ніхто не наважується підійти розбудити царя. Тоді один міністр звернувся до Вірсавії, щоби спитати її поради. Вона сказала: "Щас, будуть ключи, не хвилюйся!", пішла в опочивальню царя, зняла капець як ляснула ним Соломона, та крикнула: "А ну прокидайся! Тебе купа людей чекає! А ти ключи заникав!". Вихопила з під подушки ключ та віддала міністрові. Ось так і ти, Семенівна, з невісткою поступай! Зрозуміла?
- Чесно кажучи нічого не зрозуміла. Вірсавія невістці і слова не сказала, всі покарання лише синочці дісталися.
- Отож, - відповів отець Василь, - і ти так роби, щоб було всім щастя.
У Семенівни зібрався одружуватися любимий синочка і прийшла вона за порадою до веселого попа Дрочки, щоби розуміти як себе з невісткою поводити. Бо якось бентежилася, хотілося б щоб і по-християнськи, і не розбалувати, і синочку щоб не ображала, і внуків щоби потім давала нянчити. Весь цей спектр незрозумілих та незбагненних питань вивалила вона на отця Василя. А той відповів:
- Та все просто, дитино моя, стався до неї як Вірсавія, мати Соломона, до її єгипетської невістки.
- Як це? - спитала Семенівна.
- Ну дивись, - розповів отець Василь. - Коли Соломон взяв собі за дружину єгипетську принцесу, одним з подарунків був балдахін із коштовними самоцвітами, що блестіли наче зірки. І якось прокидається цар, а над ним зірки, він продовжує спати, бо думає, що ще ніч. І так декілька разів, а день то давно настав, потрібно відчиняти храм та молитися, жертви приносити, юрба євреїв вже зібралася, а цар спить і храм зачинений, бо ключи від храму під подушкою у Соломона, і ніхто не наважується підійти розбудити царя. Тоді один міністр звернувся до Вірсавії, щоби спитати її поради. Вона сказала: "Щас, будуть ключи, не хвилюйся!", пішла в опочивальню царя, зняла капець як ляснула ним Соломона, та крикнула: "А ну прокидайся! Тебе купа людей чекає! А ти ключи заникав!". Вихопила з під подушки ключ та віддала міністрові. Ось так і ти, Семенівна, з невісткою поступай! Зрозуміла?
- Чесно кажучи нічого не зрозуміла. Вірсавія невістці і слова не сказала, всі покарання лише синочці дісталися.
- Отож, - відповів отець Василь, - і ти так роби, щоб було всім щастя.
#Подзаборноебогословие
Собрались батюшки в сень подзаборную к веселому попу Дрочке на рюмочку чая. Те, что постарше доказывали что Христос был хиппи, отцы чуть младше (те, которым около сорока), убеждали оппонентов, мол, Христос - типичный панк. Иные молча ухмылялись и хитро щурили глаза в которых стояли линзы с черными крестами, у них, естественно, было свое мнение.
Конец спорам положила бабушка Оля, которая принесла в подарок духоносному собранию бутылку медовухи и сказала:
- Святе Письмо каже, що Христос для всіх став всім, щоби придбати хоч небагатьох! Не до вподоби Йому тільки сатанінська попса. Тому припиніть сперечатися, отці!
И тут у мирно дремавшего благочинного зазвонил телефон. Рингтоном звучала песня Потапа...
Собрались батюшки в сень подзаборную к веселому попу Дрочке на рюмочку чая. Те, что постарше доказывали что Христос был хиппи, отцы чуть младше (те, которым около сорока), убеждали оппонентов, мол, Христос - типичный панк. Иные молча ухмылялись и хитро щурили глаза в которых стояли линзы с черными крестами, у них, естественно, было свое мнение.
Конец спорам положила бабушка Оля, которая принесла в подарок духоносному собранию бутылку медовухи и сказала:
- Святе Письмо каже, що Христос для всіх став всім, щоби придбати хоч небагатьох! Не до вподоби Йому тільки сатанінська попса. Тому припиніть сперечатися, отці!
И тут у мирно дремавшего благочинного зазвонил телефон. Рингтоном звучала песня Потапа...
#Подзаборноебогословие
Веселий поп Дрочка вчив парафіян, що ті, хто нападає на ближнього, а також ті, хто агресивно повчає інших, зазвичай просто мають конфлікт самі із собою.
Веселий поп Дрочка вчив парафіян, що ті, хто нападає на ближнього, а також ті, хто агресивно повчає інших, зазвичай просто мають конфлікт самі із собою.
#Подзаборноебогословие
Якось веселий поп Дрочка проходив повз феміністок у парку, вони боролися зі здоровим глуздом, але на камеру казали, що за свої права. Саме в момент, коли програма їх мітингу була вичерпана, але войовничий настрій ще не вщух, вони побачили отця Василя. Самі розумні, звісно, швидко пішли по домах, бо борщ сам себе не зварить, але не всі. Ті, що залишилися, раптом почали голосити: "Геть патріархат!", "Ні мракобіссю!" "Скільки можна терпіти це середньовіччя!" та іншу дурню. А та, що відрізнялася найбішим рівнем недоумства та відваги, навіть підійшла до отця Василя і спитала:
- А що Ваш Бог такого гарного зробив, що ми маємо в Нього вірувати? Він не винайшов навіть автомобіля чи айфону!
Веселий поп Дрочка тяжко зітхнув, як він завжди робив, коли бачив душевнохворих, і відповів:
- Він зробив так, що мене не бентежать ваші образи, лайки та знущання зі здорового глузду. Вже одно це є величезне досягнення.
Якось веселий поп Дрочка проходив повз феміністок у парку, вони боролися зі здоровим глуздом, але на камеру казали, що за свої права. Саме в момент, коли програма їх мітингу була вичерпана, але войовничий настрій ще не вщух, вони побачили отця Василя. Самі розумні, звісно, швидко пішли по домах, бо борщ сам себе не зварить, але не всі. Ті, що залишилися, раптом почали голосити: "Геть патріархат!", "Ні мракобіссю!" "Скільки можна терпіти це середньовіччя!" та іншу дурню. А та, що відрізнялася найбішим рівнем недоумства та відваги, навіть підійшла до отця Василя і спитала:
- А що Ваш Бог такого гарного зробив, що ми маємо в Нього вірувати? Він не винайшов навіть автомобіля чи айфону!
Веселий поп Дрочка тяжко зітхнув, як він завжди робив, коли бачив душевнохворих, і відповів:
- Він зробив так, що мене не бентежать ваші образи, лайки та знущання зі здорового глузду. Вже одно це є величезне досягнення.
#Подзаборноебогословие
Один із духовних чад веселого попа Дрочки, запросив отця Василя на якусь наукову міжнародну конференцію. Під час виступів панотець переважно дрімав, бо всі були нудні. Але він все одно зробив найважливіше та приголомшливе відкриття...
Він відкрив британських вчених, яких випадково замкнула у туалеті прибиральниця.
Один із духовних чад веселого попа Дрочки, запросив отця Василя на якусь наукову міжнародну конференцію. Під час виступів панотець переважно дрімав, бо всі були нудні. Але він все одно зробив найважливіше та приголомшливе відкриття...
Він відкрив британських вчених, яких випадково замкнула у туалеті прибиральниця.
#Подзаборноебогословие
Десь у новинах баба Дуня надивилася як американці готують екіпаж для польоту на Марс. Довго про це думала. Години дві, а потім не витримала і побігла до веселого попа Дрочки за поясненнями.
- Отче! Ну я розумію тут навколо Землі ракети та супутники всякі літали, все воно нічого. Корисне та зрозуміле. Знов же. З тарілкою на даху можна всякє цікаве дивитися в телевізорі. Но нашо людей на Марс відправляти? Хіба це по- Божому?
- Ех, Євдокія Семенівна! Марс - це дрібниці, повірте. Рано чи пізно люди до далеких зірок полетять, якщо виживуть. Ти ж бачиш зірки отам високо-високо?
Баба Дуня задерла голову і намагалася дивитися у холодне зимове небо, але тепла хустина постійно лізла їй на очі та заважала зосередитися.
- Ні, не бачу, нічого, отче.
- Звісно, що зараз ти їх не побачиш, бо зараз день і хмари, та нехай, я зараз не про те. Там у всесвіті є зірки, біля яких є планети, придатні до життя. І одного разу, люди туди обов'язково долетять. На найближчу від нас. А коли вийдуть, то напевно знаєш кого побачать?
- Кккого? - Семенівна почала перелякано хреститися.
- Та не бійся. Вони побачать там пророків - Єноха та Ілію, котрих Господь давним-давно відправив до зірок, як написано в Біблії. І от виходять такі космонавти, а їх пророки зустрічають з хлібом - сіллю, борщиком зі сметанкою, вареничками, сиром, яблучками, вишеньками та іншими смачнющими фруктами. Космонавти ошаліло будуть дивитися, а пророки казатимуть:
Ось, шановне панство, там, за річечкою, ми для вас городішко збудували, за повелінням Божим. Посередені церковку. Невеличку, але якщо буде вам дуже мала, то більшу збудуєте. Отам фермочка з коровками, поля з пшеничкою, буряком , виноградом, картопелькою. Теплички з помідорами, огірочками. У підвалі першого дома на головній вулиці ще трохи наквашених є, для себе робили. Тут під горою садочок з вишеньками, черешнею, грушками, сливами...
Ну може ще що Єнох і Ілія прибульцям покажуть, а потім закінчать так:
Добре, парафіяни, нам пора, треба наступну планету для приходу колоністів приготувати. Тільки, будь ласка, не баріться декілька тисяч років, як в цей раз. Не сваріться. Плодіться і розмножуйтесь, та наповнюйте землю. Називайте тут все як хочете, не допускайте зради і буде вам Перемога.
Тоді стрибнуть пророки у свою вогняну колісницю та й гайнуть до нових зірок. А ті, хто залишаться, будуть здивовані і тільки казатимуть: "Колісниця Ізраїля, та кіннота його! Слава Богу за все!"
Ошалешена баба Дуня дивилася на отця Василя як астронавти на пророків. Спочатку декілька разів пробурмотіла фразу про колісниці та кінноту, а потім тихенько заспівала "Взбранной Воєводє" і пішла до дому, вирішив більше новин не дивитися.
Десь у новинах баба Дуня надивилася як американці готують екіпаж для польоту на Марс. Довго про це думала. Години дві, а потім не витримала і побігла до веселого попа Дрочки за поясненнями.
- Отче! Ну я розумію тут навколо Землі ракети та супутники всякі літали, все воно нічого. Корисне та зрозуміле. Знов же. З тарілкою на даху можна всякє цікаве дивитися в телевізорі. Но нашо людей на Марс відправляти? Хіба це по- Божому?
- Ех, Євдокія Семенівна! Марс - це дрібниці, повірте. Рано чи пізно люди до далеких зірок полетять, якщо виживуть. Ти ж бачиш зірки отам високо-високо?
Баба Дуня задерла голову і намагалася дивитися у холодне зимове небо, але тепла хустина постійно лізла їй на очі та заважала зосередитися.
- Ні, не бачу, нічого, отче.
- Звісно, що зараз ти їх не побачиш, бо зараз день і хмари, та нехай, я зараз не про те. Там у всесвіті є зірки, біля яких є планети, придатні до життя. І одного разу, люди туди обов'язково долетять. На найближчу від нас. А коли вийдуть, то напевно знаєш кого побачать?
- Кккого? - Семенівна почала перелякано хреститися.
- Та не бійся. Вони побачать там пророків - Єноха та Ілію, котрих Господь давним-давно відправив до зірок, як написано в Біблії. І от виходять такі космонавти, а їх пророки зустрічають з хлібом - сіллю, борщиком зі сметанкою, вареничками, сиром, яблучками, вишеньками та іншими смачнющими фруктами. Космонавти ошаліло будуть дивитися, а пророки казатимуть:
Ось, шановне панство, там, за річечкою, ми для вас городішко збудували, за повелінням Божим. Посередені церковку. Невеличку, але якщо буде вам дуже мала, то більшу збудуєте. Отам фермочка з коровками, поля з пшеничкою, буряком , виноградом, картопелькою. Теплички з помідорами, огірочками. У підвалі першого дома на головній вулиці ще трохи наквашених є, для себе робили. Тут під горою садочок з вишеньками, черешнею, грушками, сливами...
Ну може ще що Єнох і Ілія прибульцям покажуть, а потім закінчать так:
Добре, парафіяни, нам пора, треба наступну планету для приходу колоністів приготувати. Тільки, будь ласка, не баріться декілька тисяч років, як в цей раз. Не сваріться. Плодіться і розмножуйтесь, та наповнюйте землю. Називайте тут все як хочете, не допускайте зради і буде вам Перемога.
Тоді стрибнуть пророки у свою вогняну колісницю та й гайнуть до нових зірок. А ті, хто залишаться, будуть здивовані і тільки казатимуть: "Колісниця Ізраїля, та кіннота його! Слава Богу за все!"
Ошалешена баба Дуня дивилася на отця Василя як астронавти на пророків. Спочатку декілька разів пробурмотіла фразу про колісниці та кінноту, а потім тихенько заспівала "Взбранной Воєводє" і пішла до дому, вирішив більше новин не дивитися.
#Подзаборноебогословие
Якось депутат від слуг народу Вова Пилюка усвідомив, що в нього духовні проблеми та прийшов до веселого попа Дрочки за порадою. В цей час отець Василь перетворював воду на вино. Нардеп побачив таке диво і спитав:
- А можна спробувати що вийшло?
- Бери, - відповів панотець.
Так і провели вечір. Священник перетворював воду на вино, а слуга народу все випивав.
Дурнуватий випадок, але характерний.
Якось депутат від слуг народу Вова Пилюка усвідомив, що в нього духовні проблеми та прийшов до веселого попа Дрочки за порадою. В цей час отець Василь перетворював воду на вино. Нардеп побачив таке диво і спитав:
- А можна спробувати що вийшло?
- Бери, - відповів панотець.
Так і провели вечір. Священник перетворював воду на вино, а слуга народу все випивав.
Дурнуватий випадок, але характерний.
Християнство – це завжди не модно. Ні, звичайно, бувають короткі часи, коли безліч людей цікавляться вірою або її проявами, як, наприклад, зовсім недавно всі навколо так чи інакше були захоплені Томосом. Але ці швидкоплинні захоплення швидко проходять і все повертається на круги своя. Справжнє християнство продовжує залишатися долею інтелектуальної і духовної еліти, а зовнішнє проходить, як будь-яка мода, яка є тією чи іншою мірою є формою безумства.
І ще, Бог завжди хоче, щоб його діти повеселилися, тому справжня святість завжди стоїть трохи осторонь і посміхається з-під вусів веселого попа Дрочки, дивлячись на житейське хвилююче море.
#Подзаборноебогословие
І ще, Бог завжди хоче, щоб його діти повеселилися, тому справжня святість завжди стоїть трохи осторонь і посміхається з-під вусів веселого попа Дрочки, дивлячись на житейське хвилююче море.
#Подзаборноебогословие
#Подзаборноебогословие
Однажды спросили веселого попа Дрочку студенты:
- Хеллоуин праздновать можно или нет?
- Ох дурні діти, ну навіщо нам святкувати казна що та й ще надумане. В нас є свій хеллоуин - це "гробки". Коли всі ми не просто переодягаємось в потвор, та вимагаємо солодощі, а разом з нашими померлими святкуємо Пасху. Наступає справжне літо.... Тоді і солодощів повно, і домашньої ковбаски, піріжків... ням-ням... Да і потвор, як понапиваються, теж, бува, немало вилазить. Істинних, не штучних. А я от на нашому сільському цвинтарі розвагу придумав з хлопцями. Як відслужимо вже всі панахідки, беремо кожен по відру води, тай гуляємо серед могил. А як побачимо пʼяного, так з ведра його і поливаемо. Оце справжні веселощі. Спочатку вони сердились, а потім бухать перестали. У наступному році буду цю традицію у сусідніх селах запроваджувати.
Однажды спросили веселого попа Дрочку студенты:
- Хеллоуин праздновать можно или нет?
- Ох дурні діти, ну навіщо нам святкувати казна що та й ще надумане. В нас є свій хеллоуин - це "гробки". Коли всі ми не просто переодягаємось в потвор, та вимагаємо солодощі, а разом з нашими померлими святкуємо Пасху. Наступає справжне літо.... Тоді і солодощів повно, і домашньої ковбаски, піріжків... ням-ням... Да і потвор, як понапиваються, теж, бува, немало вилазить. Істинних, не штучних. А я от на нашому сільському цвинтарі розвагу придумав з хлопцями. Як відслужимо вже всі панахідки, беремо кожен по відру води, тай гуляємо серед могил. А як побачимо пʼяного, так з ведра його і поливаемо. Оце справжні веселощі. Спочатку вони сердились, а потім бухать перестали. У наступному році буду цю традицію у сусідніх селах запроваджувати.
#Подзаборноебогословие
Было очень жарко. Веселый поп Дрочка ел мороженое и ждал автобус чтобы поехать к себе в село. Оглядываясь по сторонам, он заметил как недалеко в сквере на траве лежал человек и что-то невнятно бормотал. Гуляющие мамочки с колясками брезгливо обходили его, а одна даже прикрикнула, мол, напьються, а потом детей пугают.
Отец Василий решил убрать пьяного, благо до автобуса оставалось еще немало времени. Подошел и сказал:
- Ну, раб Божий! Я розумію, що зараз тепло, не замерзнеш, але іди краще до дому, бо якось некрасиво оце тут валятися. Діти на тебе дивляться.
Раб Божий щось пробулькотів у відповідь, підняв очі на священника та спробував посміхнутися. Це в нього вийшло лише наполовину, дуже криво та непевно.
Отец Василий прищурился, покачал головой и сказал:
- А ну-ка, дорогенький, присядь, будь ласка, ось так, я тебе ззаду за спину потримаю. Молодець, а тепер зроби ласку, дотягнись підборіддям до ключиці. Вправо чи вліво - неважливо. Не виходить? Погано це. Руку можеш підняти та потримати?
Человек руку смог лишь приподнять, и тут его голова упала и он сразу же уснул. Отец Василий окончательно все понял. Достал телефон, набрал 103, сказал, что у человека инсульт. "Скорая" приехала достаточно быстро. Они подтвердили подозрения и увезли больного.
Прошло несколько недель. Батюшка тогда дал свой телефон врачам на случай если вдруг не найдут родственников того человека, но ему никто не звонил, ну значит нашлись родные, да и ладно.
Когда отец Василий уже практически забыл про этот случай, зазвонил телефон и мужской голос в трубке спросил:
- Здравствуйте, это Вы вызывали "Скорую" человеку с инсультом месяц назад?
- Так, це я.
- А как я могу к Вам обращаться?
- Ну звіть мене отцем Василем, як майже всі звуть.
- Так Вы священник?
- Так.
- А можно с Вами встретиться?
- Звичайно.
На следующий день, сын спасенного отцем Василием человека приехал в храм и рассказал, что с отцом могло быть все гораздо хуже, если бы его так и оставили лежать на земле. Очень благодарил, а потом сказал:
- А можно еще один вопрос? Понимаете, у отца отказала левая сторона, его ничего не радует, а я даже не знаю что делать. Пару раз возил его в ресторан, в парк на коляске, а он все сидит грустный. Можете приехать причастить больного?
- Звичайно можу. Тільки Вам треба ще одну річ буде мені сказати. А що Вашого батька насправді втішало?
Тут мужчина замялся и смущенно произнес:
- Да ничего особо. Могу сказать, что он ходил в бар с друзьями, они там пили пиво и делали ставки.
Веселій поп Дрочка многозначительно улыбнулся и пошел собирать требник и Св. Дары.
После причастия, когда батюшку уже отвозили назад, он сказал:
- Знаєте, що я Вам скажу. Пройде пару днів і Ви відвезіть батька в його улюблений бар. Хай посидить зі своїми друзями. Розважиться.
Через неделю поздно вечером, когда отец Василий уже заканчивал вечернее правило, раздался звонок. Знакомый и очень возбужденный голос почти кричал в трубку:
- Я не знаю что делать!!! Вначале не решался, но потом по Вашему совету отвез отца в бар. Он был грустный как всегда, а потом выиграл 20 тысяч! Теперь смеется и у него начала работать кисть левой руки!
- Так це ж чудово, - сказал веселый поп Дрочка.
- Да, я согласен с Вами, отче, но, понимаете, я не знаю что делать с деньгами, как человек верующий, я ж не могу ими воспользоваться, зная такое их происхождение...
- Так Ви і не можете ними скористатися, бо вони не Ваші, а батька. Отже лише він може розпорядится ними. Але не переживайте. Незабаром йому стане легше, і Ви нагадаєте, що наш небагатий сільський храм живе виключно на пожертвування...
До осені у вівтарі вже стояли нові пластикові вікна і вітер на службах більше не заважав.
Было очень жарко. Веселый поп Дрочка ел мороженое и ждал автобус чтобы поехать к себе в село. Оглядываясь по сторонам, он заметил как недалеко в сквере на траве лежал человек и что-то невнятно бормотал. Гуляющие мамочки с колясками брезгливо обходили его, а одна даже прикрикнула, мол, напьються, а потом детей пугают.
Отец Василий решил убрать пьяного, благо до автобуса оставалось еще немало времени. Подошел и сказал:
- Ну, раб Божий! Я розумію, що зараз тепло, не замерзнеш, але іди краще до дому, бо якось некрасиво оце тут валятися. Діти на тебе дивляться.
Раб Божий щось пробулькотів у відповідь, підняв очі на священника та спробував посміхнутися. Це в нього вийшло лише наполовину, дуже криво та непевно.
Отец Василий прищурился, покачал головой и сказал:
- А ну-ка, дорогенький, присядь, будь ласка, ось так, я тебе ззаду за спину потримаю. Молодець, а тепер зроби ласку, дотягнись підборіддям до ключиці. Вправо чи вліво - неважливо. Не виходить? Погано це. Руку можеш підняти та потримати?
Человек руку смог лишь приподнять, и тут его голова упала и он сразу же уснул. Отец Василий окончательно все понял. Достал телефон, набрал 103, сказал, что у человека инсульт. "Скорая" приехала достаточно быстро. Они подтвердили подозрения и увезли больного.
Прошло несколько недель. Батюшка тогда дал свой телефон врачам на случай если вдруг не найдут родственников того человека, но ему никто не звонил, ну значит нашлись родные, да и ладно.
Когда отец Василий уже практически забыл про этот случай, зазвонил телефон и мужской голос в трубке спросил:
- Здравствуйте, это Вы вызывали "Скорую" человеку с инсультом месяц назад?
- Так, це я.
- А как я могу к Вам обращаться?
- Ну звіть мене отцем Василем, як майже всі звуть.
- Так Вы священник?
- Так.
- А можно с Вами встретиться?
- Звичайно.
На следующий день, сын спасенного отцем Василием человека приехал в храм и рассказал, что с отцом могло быть все гораздо хуже, если бы его так и оставили лежать на земле. Очень благодарил, а потом сказал:
- А можно еще один вопрос? Понимаете, у отца отказала левая сторона, его ничего не радует, а я даже не знаю что делать. Пару раз возил его в ресторан, в парк на коляске, а он все сидит грустный. Можете приехать причастить больного?
- Звичайно можу. Тільки Вам треба ще одну річ буде мені сказати. А що Вашого батька насправді втішало?
Тут мужчина замялся и смущенно произнес:
- Да ничего особо. Могу сказать, что он ходил в бар с друзьями, они там пили пиво и делали ставки.
Веселій поп Дрочка многозначительно улыбнулся и пошел собирать требник и Св. Дары.
После причастия, когда батюшку уже отвозили назад, он сказал:
- Знаєте, що я Вам скажу. Пройде пару днів і Ви відвезіть батька в його улюблений бар. Хай посидить зі своїми друзями. Розважиться.
Через неделю поздно вечером, когда отец Василий уже заканчивал вечернее правило, раздался звонок. Знакомый и очень возбужденный голос почти кричал в трубку:
- Я не знаю что делать!!! Вначале не решался, но потом по Вашему совету отвез отца в бар. Он был грустный как всегда, а потом выиграл 20 тысяч! Теперь смеется и у него начала работать кисть левой руки!
- Так це ж чудово, - сказал веселый поп Дрочка.
- Да, я согласен с Вами, отче, но, понимаете, я не знаю что делать с деньгами, как человек верующий, я ж не могу ими воспользоваться, зная такое их происхождение...
- Так Ви і не можете ними скористатися, бо вони не Ваші, а батька. Отже лише він може розпорядится ними. Але не переживайте. Незабаром йому стане легше, і Ви нагадаєте, що наш небагатий сільський храм живе виключно на пожертвування...
До осені у вівтарі вже стояли нові пластикові вікна і вітер на службах більше не заважав.
#Подзаборноебогословие
Коли веселий піп Дрочка помер, Ісус Христос спростував це, і отець Василь пішов на службу.
Коли веселий піп Дрочка помер, Ісус Христос спростував це, і отець Василь пішов на службу.
#Подзаборноебогословие
Веселий піп Дрочка був дуже противним, дратівливим і взагалі мізантропом. Але за обов'язком служби доводилося виявляти доброту, милосердя, стриманість та любов. І тільки з матінкою та найближчими парафіянами можна було бути самим собою, але їх він любив по-справжньому.
Веселий піп Дрочка був дуже противним, дратівливим і взагалі мізантропом. Але за обов'язком служби доводилося виявляти доброту, милосердя, стриманість та любов. І тільки з матінкою та найближчими парафіянами можна було бути самим собою, але їх він любив по-справжньому.
#Подзаборноебогословие
Анжела - воспитательница из детского садика- жалуется веселому попу Дрочке.
- Отче, посоветуйте что-нибудь! Я никак не могу с детьми справиться! Не слушают они меня, балуются постоянно. Прикрикну когда - тихо выполняют задания, но лишь отвлекусь - снова шумят. Правда когда придумала в качестве наказания нарушителей в туалете запирать, достаточно стало сказать: "А ну тихо - в туалет пойдешь!" - действует сразу. Но все равно. Есть один мальчик. Такой миленький на вид, рыженький. Макаром зовут. Но совершенно неуправляемый. Мало того, что сам всякие пакости выдумывает, он и других к этому подбивает. Как-то раз расковырял дырку в заборе садика на прогулке и пятерых мальчиков с собой туда увел. Они все вместе нашли полицейского и просили чтобы тот меня арестовал за жестокость к детям! Представляете какой ужас! Естественно, я Макара на следующий день в туалете закрыла. Так он вместо того, чтобы думать о своем плохом поведении, сел покакал и вытер попу всеми полотенцами поочередно! Вначале моим, потом нянечки, и после всеми подряд в знак протеста! Мальчику всего четыре года, а он такое вытворяет! Я его теперь даже в туалет закрыть боюсь!
- Да... - задумался отец Василий, - а я згадую як років у п'ять збирав хлопців і водив на річку купатися, батьки не дозволяли, сердилися, а ми всілякіми стежками тікали через городи та своє робили. Було діло...
- Отче, это давно было! А что с Макаром то делать?!
- Знаю я твого Макарку, ходить він до нас. Під час Євангелія бува свічку тримає - не ворухнеться. Я йому сказав, що це велика честь - він як воїн, що захищає країну на посту. От і стоїть. Гарний хлопчик. Бач який винахідливий. З будь-якої безвихідної сітуації знайде вихід. Думаю, бути йому священником.
Анжела оторопела. Кончики ее накладных ресниц мелко и нервно дрожали. Потом она таки спросила:
- А мне-то что делать?...
- Тобі? А тобі треба змінити роботу, дитино.
Анжела - воспитательница из детского садика- жалуется веселому попу Дрочке.
- Отче, посоветуйте что-нибудь! Я никак не могу с детьми справиться! Не слушают они меня, балуются постоянно. Прикрикну когда - тихо выполняют задания, но лишь отвлекусь - снова шумят. Правда когда придумала в качестве наказания нарушителей в туалете запирать, достаточно стало сказать: "А ну тихо - в туалет пойдешь!" - действует сразу. Но все равно. Есть один мальчик. Такой миленький на вид, рыженький. Макаром зовут. Но совершенно неуправляемый. Мало того, что сам всякие пакости выдумывает, он и других к этому подбивает. Как-то раз расковырял дырку в заборе садика на прогулке и пятерых мальчиков с собой туда увел. Они все вместе нашли полицейского и просили чтобы тот меня арестовал за жестокость к детям! Представляете какой ужас! Естественно, я Макара на следующий день в туалете закрыла. Так он вместо того, чтобы думать о своем плохом поведении, сел покакал и вытер попу всеми полотенцами поочередно! Вначале моим, потом нянечки, и после всеми подряд в знак протеста! Мальчику всего четыре года, а он такое вытворяет! Я его теперь даже в туалет закрыть боюсь!
- Да... - задумался отец Василий, - а я згадую як років у п'ять збирав хлопців і водив на річку купатися, батьки не дозволяли, сердилися, а ми всілякіми стежками тікали через городи та своє робили. Було діло...
- Отче, это давно было! А что с Макаром то делать?!
- Знаю я твого Макарку, ходить він до нас. Під час Євангелія бува свічку тримає - не ворухнеться. Я йому сказав, що це велика честь - він як воїн, що захищає країну на посту. От і стоїть. Гарний хлопчик. Бач який винахідливий. З будь-якої безвихідної сітуації знайде вихід. Думаю, бути йому священником.
Анжела оторопела. Кончики ее накладных ресниц мелко и нервно дрожали. Потом она таки спросила:
- А мне-то что делать?...
- Тобі? А тобі треба змінити роботу, дитино.