Проєкт поштової марки номіналом 30 шагів. Українська Держава, 1918. Художник – N(?) Сальников.
Із матеріалів Експедиції заготовок державних паперів, що діяла при Міністерстві фінансів України впродовж 1917–1921 років.
Фото ескізу зберігається в Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (Київ).
Із матеріалів Експедиції заготовок державних паперів, що діяла при Міністерстві фінансів України впродовж 1917–1921 років.
Фото ескізу зберігається в Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (Київ).
На плечі нового знайомого з 151 окремої механізованої бригади – шеврон на якому поєдналися два прапори: український та азербайджанський. Аділь, механік-водій одного із батальйонів 151 ОМБр, народився та виріс неподалік від Баку. Проте, жартуючи в бесіді, сам себе з посмішкою називає «чорним запорожцем».
«Я із 1988 року живу в Запоріжжі. То хто я? Так, часто кажуть, що Батьківщина там, де народили тебе батьки. Але вже більшу частину свого життя я живу в Україні, тут народилася і живе моя донька. Батьківщина моєї дитини – моя Батьківщина!», - каже Аділь.
Саме тому наш співрозмовник зараз у війську – змінив кран, на якому працював раніше, на БТР. «Чоловіків, які намагаються триматись осторонь цієї війни, не розумію», - каже Аділь. І додає: «Особисто я тут в першу чергу, щоб захищати наших дітей від зазіхань цих… цих… негідників, скажу м’яко та цензурно». Каже, що своє ставлення до тих, хто силком набивається у «старші брати», склав вже давно: «Я ж добре пам’ятаю ще, наприклад, події у Баку в січні 1990 року. Це тоді, коли за наказом Горбачова були вбиті тисячі азербайджанців».
«В Запоріжжі живе моя донька. З лютого цього року – ще й онука, я став дідусем. Хтось боронить їх під Запоріжжям, я і собі – бороню дітей тут. А всі разом ми захищаємо всіх наших дітей. Це — по-справжньому, по-чоловічому, так і має бути!», - щиро розмірковує Аділь.
Ми своєю чергою бажаємо йому здоров’я та здійснення найзаповітнішої на сьогодні мрії – нарешті познайомитися з онукою! Çox sağ olun, щиро дякуємо, Аділь!
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦
«Я із 1988 року живу в Запоріжжі. То хто я? Так, часто кажуть, що Батьківщина там, де народили тебе батьки. Але вже більшу частину свого життя я живу в Україні, тут народилася і живе моя донька. Батьківщина моєї дитини – моя Батьківщина!», - каже Аділь.
Саме тому наш співрозмовник зараз у війську – змінив кран, на якому працював раніше, на БТР. «Чоловіків, які намагаються триматись осторонь цієї війни, не розумію», - каже Аділь. І додає: «Особисто я тут в першу чергу, щоб захищати наших дітей від зазіхань цих… цих… негідників, скажу м’яко та цензурно». Каже, що своє ставлення до тих, хто силком набивається у «старші брати», склав вже давно: «Я ж добре пам’ятаю ще, наприклад, події у Баку в січні 1990 року. Це тоді, коли за наказом Горбачова були вбиті тисячі азербайджанців».
«В Запоріжжі живе моя донька. З лютого цього року – ще й онука, я став дідусем. Хтось боронить їх під Запоріжжям, я і собі – бороню дітей тут. А всі разом ми захищаємо всіх наших дітей. Це — по-справжньому, по-чоловічому, так і має бути!», - щиро розмірковує Аділь.
Ми своєю чергою бажаємо йому здоров’я та здійснення найзаповітнішої на сьогодні мрії – нарешті познайомитися з онукою! Çox sağ olun, щиро дякуємо, Аділь!
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦
Інформаційне повідомлення.
про обстановку в операційній зоні ОТУ “Харків” станом на 9.00 25.04.2025
Оперативна обстановка суттєвих змін не зазнала та залишається складною.
Минулої доби російські окупанти завдали 3 ракетних ударів, 2 авіаударів із застосуванням 5 КАБів, задіяли 119 дронів-камікадзе, також здійснили 744 обстріли позицій захисників України.
Сили оборони продовжують нищити живу силу, озброєння і військову техніку російських окупантів. Так, за минулу добу ворог втратив 58 осіб, з них 21 – безповоротними.
Також на нашому напрямку загарбники втратили знищеними та пошкодженими 97 одиниць озброєння та військової техніки, з них:
3 артилерійські системи;
23 автомобілі;
15 одиниць спецтехніки;
56 БпЛА.
Знищено:
102 укриття для особового складу;
6 місць зберігання боєприпасів.
Сили оборони України контролюють ситуацію та продовжують виконувати завдання з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.
Разом до перемоги!
Слава Україні!
про обстановку в операційній зоні ОТУ “Харків” станом на 9.00 25.04.2025
Оперативна обстановка суттєвих змін не зазнала та залишається складною.
Минулої доби російські окупанти завдали 3 ракетних ударів, 2 авіаударів із застосуванням 5 КАБів, задіяли 119 дронів-камікадзе, також здійснили 744 обстріли позицій захисників України.
Сили оборони продовжують нищити живу силу, озброєння і військову техніку російських окупантів. Так, за минулу добу ворог втратив 58 осіб, з них 21 – безповоротними.
Також на нашому напрямку загарбники втратили знищеними та пошкодженими 97 одиниць озброєння та військової техніки, з них:
3 артилерійські системи;
23 автомобілі;
15 одиниць спецтехніки;
56 БпЛА.
Знищено:
102 укриття для особового складу;
6 місць зберігання боєприпасів.
Сили оборони України контролюють ситуацію та продовжують виконувати завдання з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.
Разом до перемоги!
Слава Україні!
Так виглядали козаки, які брали Крим весною 1918 році. Це фото з Мелітополя. Під час славного походу Болбочана. Цей доброволець воював тоді в складі Запорозького корпусу під командуванням генерала Натієва. А конкретно в складі 1-го кінного полку імені Костя Гордієнка. Тобто був серед тих, хто рейдуючими кінними групами - за підтримки кримських татар - пройшли Кримські гори та вийшли на околиці Севастополя.
Це хорунжий Дмитро Купчак. Досі ми не знали більше нічого про цього старшину (офіцера) із світлини в «Літописі Червоної Калини» за 1936 рік. Але Крим повертав Україні не лише Болбачан, це робили конкретні люди про яких маємо знати більше. Шукати і знаходити інформацію про кожного, кого можливо ідентифікувати.
Гордієнківець цей був галичанином, справжнім соборником, що мріяв про Велику Україну. Син Кирила та Анни, народився 4 жовтня 1896 року в Солотвині Богородчансього повіту, що тепер у Івано-Франківській області. Там таки і виріс та сформувався. Як згодом сам відзначав: «вчився з дня народження».
У 1915-1917 роках Дмитро воював в складі царської армії у 1-му Таманському генерала Безкровного полку Кубанського козачого війська. Мабуть, коли московські війська окупували Галичину, козацька українська стихія так потягнула його, що пішов добровольцем не в УСС, а до братів українців-кубанців.
Під час української революції звісно ж долучився до національного війська. У кінноту Запорозького корпусу. Наступні два роки воював вже з галичанами, але в складі Армії УНР. «В Гарматній бригаді корпусу Січових Стрільців, хорунжим». Під командуванням Євгена Коновальця та Романа Дашкевича. У 1919 році потрапив в полон до поляків у Станиславові, тобто в сучасному Івано-Франківську.
Утримувався окупантами в Бригідках у Львові, опісля в концтаборі суворого режиму Домб’є біля Кракова, відтак у таборі інтернованих в Ланцуті. У жовтні 1919 року з полону втік, до Чехословаччини. У 1922 році закінчив вчительську семінарію в таборі інтернованих українських вояків у Йозефові (Юзефові).
У подальшому здобував вишу освіту «на чехах». У 1935-1937 роках Дмитро Купчак публікувався в львівському часописі «Наш прапор». Став вчителем німецької мови у рідному Соловині, відтак директором місцевої школи.
У Солотвині, виростав ще один Дмитро Купчак, але Романович. Був на три роки молодшим. Сприяв УПА, син Юрій - господарчий станичної ОУН. Військовим трибуналом військ МДБ Станіславської області 14 серпня 1947 засуджений на 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна.
Був і третій Дмитро Купчак із Солотвина. Олексійович, який народився у 1885 році. Служив в українській поліції за часів ЗУНР. Воював в складі Армії УНР, а у 1920-1926 роках також мешкав в Чехословацькій республіці. Поляки вважали, що був членом ОУН, допомагав переправляти хлопців до Карпатської України.
@Юрій Юзич
Це хорунжий Дмитро Купчак. Досі ми не знали більше нічого про цього старшину (офіцера) із світлини в «Літописі Червоної Калини» за 1936 рік. Але Крим повертав Україні не лише Болбачан, це робили конкретні люди про яких маємо знати більше. Шукати і знаходити інформацію про кожного, кого можливо ідентифікувати.
Гордієнківець цей був галичанином, справжнім соборником, що мріяв про Велику Україну. Син Кирила та Анни, народився 4 жовтня 1896 року в Солотвині Богородчансього повіту, що тепер у Івано-Франківській області. Там таки і виріс та сформувався. Як згодом сам відзначав: «вчився з дня народження».
У 1915-1917 роках Дмитро воював в складі царської армії у 1-му Таманському генерала Безкровного полку Кубанського козачого війська. Мабуть, коли московські війська окупували Галичину, козацька українська стихія так потягнула його, що пішов добровольцем не в УСС, а до братів українців-кубанців.
Під час української революції звісно ж долучився до національного війська. У кінноту Запорозького корпусу. Наступні два роки воював вже з галичанами, але в складі Армії УНР. «В Гарматній бригаді корпусу Січових Стрільців, хорунжим». Під командуванням Євгена Коновальця та Романа Дашкевича. У 1919 році потрапив в полон до поляків у Станиславові, тобто в сучасному Івано-Франківську.
Утримувався окупантами в Бригідках у Львові, опісля в концтаборі суворого режиму Домб’є біля Кракова, відтак у таборі інтернованих в Ланцуті. У жовтні 1919 року з полону втік, до Чехословаччини. У 1922 році закінчив вчительську семінарію в таборі інтернованих українських вояків у Йозефові (Юзефові).
У подальшому здобував вишу освіту «на чехах». У 1935-1937 роках Дмитро Купчак публікувався в львівському часописі «Наш прапор». Став вчителем німецької мови у рідному Соловині, відтак директором місцевої школи.
У Солотвині, виростав ще один Дмитро Купчак, але Романович. Був на три роки молодшим. Сприяв УПА, син Юрій - господарчий станичної ОУН. Військовим трибуналом військ МДБ Станіславської області 14 серпня 1947 засуджений на 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна.
Був і третій Дмитро Купчак із Солотвина. Олексійович, який народився у 1885 році. Служив в українській поліції за часів ЗУНР. Воював в складі Армії УНР, а у 1920-1926 роках також мешкав в Чехословацькій республіці. Поляки вважали, що був членом ОУН, допомагав переправляти хлопців до Карпатської України.
@Юрій Юзич
Відкриваємо мотосезон! Аби нестися бездоріжжям на шаленій швидкості, потрібно мати не аби яке завзяття і навички, та у піхотинців з 58-ї мотопіхотної бригади Сухопутні війська ЗС України з цим усе гаразд. Завдяки регулярним тренуванням, наші “мотокавалеристи” вправно приборкують своїх сталевих “коней”, щоб не підвели в бою. І треба сказати, що роблять вони це з особливим задоволенням.
Мотоцикл та квадроцикл хоча і не броньована техніка, але свою функцію вони виконують: непомітно дістатися на позиції, підвезти боєприпаси, воду, їжу, евакуювати пораненого і так само миттєво зникнути, поки ворог не встиг зреагувати. Так наші воїни відповідають на виклики, які щодня ставить перед нами війна.
Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»💪🏻🇺🇦
Мотоцикл та квадроцикл хоча і не броньована техніка, але свою функцію вони виконують: непомітно дістатися на позиції, підвезти боєприпаси, воду, їжу, евакуювати пораненого і так само миттєво зникнути, поки ворог не встиг зреагувати. Так наші воїни відповідають на виклики, які щодня ставить перед нами війна.
Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»💪🏻🇺🇦
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Він пробув півроку в окупації, зміг вийти і одразу ж пішов до військомату – слідом за своїми трьома рідними братами. Боєць на позивний Пастор пройшов Кремінну і Кліщіївку, обороняв Харківщину під Куп’янськом. Став офіцером, та не проміняв бліндаж на тепле місце. Подробиці про побратима з 5 Слобожанської бригади «Скіф» дізнавались журналісти національного телеканалу «Інтер».
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Наші колеги з бригади «Спартан» діляться досвідом💪🏻
Чим займається психолог у бойовій бригаді?
Що найбільше любить у своїй роботі?
Які поради може дати бійцям, щоб ті зберігали стійкість?
Роман Благой, відповів на 10 запитань про завдання та місію професії військового психолога🧠
Чим займається психолог у бойовій бригаді?
Що найбільше любить у своїй роботі?
Які поради може дати бійцям, щоб ті зберігали стійкість?
Роман Благой, відповів на 10 запитань про завдання та місію професії військового психолога🧠
Вогнева позиція на передовій: яка вона?
На світлині – боєць 249 батальйону 127 ОБр ТрО, який чергує в укритті.
Темно, сиро, холодно… Проте саме тут він з побратимами тримає лінію оборони.
Кожен постріл – прикриття й підтримка для нашої піхоти.
Кожна хвилина – готовність до бою.
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦
На світлині – боєць 249 батальйону 127 ОБр ТрО, який чергує в укритті.
Темно, сиро, холодно… Проте саме тут він з побратимами тримає лінію оборони.
Кожен постріл – прикриття й підтримка для нашої піхоти.
Кожна хвилина – готовність до бою.
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦
Forwarded from ОСУВ «Хортиця»
Східний напрямок
❗️На сході України від початку року росія втратила вже понад 880 танків
На сході України з 1 січня і по сьогодні, 25 квітня, в операційній зоні відповідальності ОСУВ «Хортиця» втрати російської армії в танках становлять — 885 танків.
✍️Так, за січень втрати становили 178; лютий – 294; березень – 234; з 31.03.2025 по 07.04.2025 – 65; та за усі інші дні квітня – ще 114 одиниць.
📝За інформацією Генерального штабу ЗС України, по всьому фронту від початку року росія втратила у війні з Україною понад тисячу танків. На сьогодні вони вже перевищили тисячу одиниць і становлять 1031 одиницю.
✅Загалом, від початку повномасштабної агресії росія втратила 10703 танки.
🔉Підрозділи Сил оборони всіма силами і засобами перетворюють російські танки на обгорілий металобрухт.
t.me/Khortytsky_wind
❗️На сході України від початку року росія втратила вже понад 880 танків
На сході України з 1 січня і по сьогодні, 25 квітня, в операційній зоні відповідальності ОСУВ «Хортиця» втрати російської армії в танках становлять — 885 танків.
✍️Так, за січень втрати становили 178; лютий – 294; березень – 234; з 31.03.2025 по 07.04.2025 – 65; та за усі інші дні квітня – ще 114 одиниць.
📝За інформацією Генерального штабу ЗС України, по всьому фронту від початку року росія втратила у війні з Україною понад тисячу танків. На сьогодні вони вже перевищили тисячу одиниць і становлять 1031 одиницю.
✅Загалом, від початку повномасштабної агресії росія втратила 10703 танки.
🔉Підрозділи Сил оборони всіма силами і засобами перетворюють російські танки на обгорілий металобрухт.
t.me/Khortytsky_wind
Forwarded from Генеральний штаб ЗСУ
"Шановні громадяни України,
дорогі ліквідатори, військовослужбовці та ветерани!
Сьогодні, 26 квітня, виповнюється 39 років з часу аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Це не просто найбільша в історії катастрофа в ядерній енергетиці, це символ ціни, яку Україна заплатила тоталітарному монстру.
Економічні втрати сягнули понад 180 мільярдів доларів. Щонайменше 2,2 мільйона постраждалих українців та 255 тисяч ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС.
Ця катастрофа відкрила людям очі на масштаби брехні системи. Адже 1 травня 1986 року в Києві, за 100 кілометрів від вибуху, влада не просто не скасувала, а вивела на демонстрацію тисячі дорослих городян і дітей.
Та сама брехня від російських окупантів звучить дотепер: знищення українських міст вони називають «визволенням», різанину і розстріли у Бучі – «постановкою», а ракетні удари по українських містах — «миротворчістю».
Нині росіяни ще раз поставили світ на межу ядерної загрози, захопивши Запорізьку АЕС і обстрілюючи інші атомні електростанції. Вони знову здійснюють техногенні й економічні катастрофи, зокрема, як під час підриву Каховської гідроелектростанції.
Ті, хто мріє повернути «совєтську імперію», досі діють за тими ж цинічними лекалами – тотального обману та знецінення людського життя.
Та зрештою, Чорнобиль став каталізатором краху цієї імперії. Боротьба за правду дала початок і екологічному, і національному рухам, безпосередньо і в Україні.
Одним з перших вночі 26 квітня 1986 року після вибуху прибули на ЧАЕС саме військові, які поруч з пожежними стали першими ліквідаторами наслідків аварії.
У ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1987 роках взяли участь 240 тисяч громадян і більшість серед них - військові.
Тоді у 1986 році військовослужбовці за покликом обовʼязку йшли на виконання найнебезпечніших завдань. У перші дні після вибуху саме військові ціною власного життя зачищали дах 4-го енергоблоку ЧАЕС від залишків смертоносного радіоактивного сміття.
Сьогодні особливо хочу подякувати ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС, які у 2014 і 2022 роках повернулися до лав Збройних Сил України та знову стали на захист українського народу!
Як у 1986 році військові добровольці рятували Європу від радіаційної загрози, - так і зараз наші військові добровольці продовжують рятувати Україну і спокій всієї Європи від російської агресії.
Вшановуємо мужність і самопожертву всіх, хто першим взяв на себе удар радіаційної стихії – пожежних, армійців, медиків, науковців та інших добровольців, які, не шкодуючи себе, зробили все від них залежне, аби локалізувати наслідки катастрофи.
Чорнобиль – це пам’ять, біль, урок. Але, водночас, і символ незламності духу українців.
Схиляємо голови перед загиблими, висловлюємо глибоку повагу живим.
Слава Україні! Героям слава!" - Головнокомандувач ЗС України генерал Олександр Сирський
дорогі ліквідатори, військовослужбовці та ветерани!
Сьогодні, 26 квітня, виповнюється 39 років з часу аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Це не просто найбільша в історії катастрофа в ядерній енергетиці, це символ ціни, яку Україна заплатила тоталітарному монстру.
Економічні втрати сягнули понад 180 мільярдів доларів. Щонайменше 2,2 мільйона постраждалих українців та 255 тисяч ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС.
Ця катастрофа відкрила людям очі на масштаби брехні системи. Адже 1 травня 1986 року в Києві, за 100 кілометрів від вибуху, влада не просто не скасувала, а вивела на демонстрацію тисячі дорослих городян і дітей.
Та сама брехня від російських окупантів звучить дотепер: знищення українських міст вони називають «визволенням», різанину і розстріли у Бучі – «постановкою», а ракетні удари по українських містах — «миротворчістю».
Нині росіяни ще раз поставили світ на межу ядерної загрози, захопивши Запорізьку АЕС і обстрілюючи інші атомні електростанції. Вони знову здійснюють техногенні й економічні катастрофи, зокрема, як під час підриву Каховської гідроелектростанції.
Ті, хто мріє повернути «совєтську імперію», досі діють за тими ж цинічними лекалами – тотального обману та знецінення людського життя.
Та зрештою, Чорнобиль став каталізатором краху цієї імперії. Боротьба за правду дала початок і екологічному, і національному рухам, безпосередньо і в Україні.
Одним з перших вночі 26 квітня 1986 року після вибуху прибули на ЧАЕС саме військові, які поруч з пожежними стали першими ліквідаторами наслідків аварії.
У ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1987 роках взяли участь 240 тисяч громадян і більшість серед них - військові.
Тоді у 1986 році військовослужбовці за покликом обовʼязку йшли на виконання найнебезпечніших завдань. У перші дні після вибуху саме військові ціною власного життя зачищали дах 4-го енергоблоку ЧАЕС від залишків смертоносного радіоактивного сміття.
Сьогодні особливо хочу подякувати ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС, які у 2014 і 2022 роках повернулися до лав Збройних Сил України та знову стали на захист українського народу!
Як у 1986 році військові добровольці рятували Європу від радіаційної загрози, - так і зараз наші військові добровольці продовжують рятувати Україну і спокій всієї Європи від російської агресії.
Вшановуємо мужність і самопожертву всіх, хто першим взяв на себе удар радіаційної стихії – пожежних, армійців, медиків, науковців та інших добровольців, які, не шкодуючи себе, зробили все від них залежне, аби локалізувати наслідки катастрофи.
Чорнобиль – це пам’ять, біль, урок. Але, водночас, і символ незламності духу українців.
Схиляємо голови перед загиблими, висловлюємо глибоку повагу живим.
Слава Україні! Героям слава!" - Головнокомандувач ЗС України генерал Олександр Сирський
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
У відео піхотинець Денис з позивним «Ярий» ділиться досвідом служби.
Нині він служить у 249 батальйоні 127 ОБр ТрО серед досвідчених бійців. Як старший стрілець, він відчуває підтримку побратимів, задоволений колективом.
Хлопець розповідає про свій день, облаштування позицій, навчання. Попри службу, він мріє про мирне життя і подорожі.
Нехай його мрії здійсняться!
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦
Нині він служить у 249 батальйоні 127 ОБр ТрО серед досвідчених бійців. Як старший стрілець, він відчуває підтримку побратимів, задоволений колективом.
Хлопець розповідає про свій день, облаштування позицій, навчання. Попри службу, він мріє про мирне життя і подорожі.
Нехай його мрії здійсняться!
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦
Інформаційне повідомлення.
про обстановку в операційній зоні ОТУ “Харків” станом на 9.00 26.04.2025
Оперативна обстановка суттєвих змін не зазнала та залишається складною.
Минулої доби російські окупанти завдали 2 авіаударів із застосуванням 3 КАБів, задіяли 69 дронів-камікадзе, також здійснили 536 обстрілів позицій захисників України.
Сили оборони продовжують нищити живу силу, озброєння і військову техніку російських окупантів. Так, за минулу добу ворог втратив 54 особи, з них 18 – безповоротними.
Також на нашому напрямку загарбники втратили знищеними та пошкодженими 89 одиниць озброєння та військової техніки, з них:
4 артилерійські системи;
протитанковий засіб;
засіб ППО;
16 автомобілів;
13 одиниць спецтехніки;
54 БпЛА.
Знищено:
66 укриттів для особового складу;
місце зберігання ПММ;
місце зберігання боєприпасів.
Сили оборони України контролюють ситуацію та продовжують виконувати завдання з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.
Разом до перемоги!
Слава Україні!
про обстановку в операційній зоні ОТУ “Харків” станом на 9.00 26.04.2025
Оперативна обстановка суттєвих змін не зазнала та залишається складною.
Минулої доби російські окупанти завдали 2 авіаударів із застосуванням 3 КАБів, задіяли 69 дронів-камікадзе, також здійснили 536 обстрілів позицій захисників України.
Сили оборони продовжують нищити живу силу, озброєння і військову техніку російських окупантів. Так, за минулу добу ворог втратив 54 особи, з них 18 – безповоротними.
Також на нашому напрямку загарбники втратили знищеними та пошкодженими 89 одиниць озброєння та військової техніки, з них:
4 артилерійські системи;
протитанковий засіб;
засіб ППО;
16 автомобілів;
13 одиниць спецтехніки;
54 БпЛА.
Знищено:
66 укриттів для особового складу;
місце зберігання ПММ;
місце зберігання боєприпасів.
Сили оборони України контролюють ситуацію та продовжують виконувати завдання з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.
Разом до перемоги!
Слава Україні!
