Половина накладу «Хороброго послушника» розійшлася за перші 7 днів😻
А ті, хто отримав уже свій примірник, замовляють по другому колу, бо це прекрасний подарунок православним друзям та тим, хто геть втомився від війни.

Ми готували книжку до друку з тим, щоб наших читачів надихнути й підтримати. І дуже промислительно, що вийшла вона тільки через 2 роки. Адже зараз тим більше нам усім потрібна розрада й підтримка.

Ще трохи книжок залишається.
Встигніть замовити. https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfEiC4DE4830EwxNN4MIVCkWWswEdFIGD1RTYHHYeTSosEoxg/viewform

Небесный Отец любит нас в любом нашем состоянии.
И в состоянии падения, и в состоянии восстания.
И в состоянии греха, и в состоянии покаяния после этого греха.
Он нас любит и ждёт.
И по каким бы причинам мы к Нему ни пришли, Он всегда будет рад встретить, обнять и заклать для нас тельца упитанного. Главное — нам не отвернуться от Него.

Архиепископ Иона — слово в Неделю о Блудном сыне: Почему Богу так дороги наши слабенькие, кривенькие духовные плоды

Зараз архімандрит Іоасаф (Перетятько) в зоні бойових дій. Пройшов курси з тактичної медицини і в складі волонтерського підрозділу відбув на двотижневу ротацію на схід — вивозити поранених захисників України.

А колись ми говорили з ним про необхідні умови для того, щоб почуватися щасливим, і він сказав, що запорука щастя — постійний вихід із зони комфорту.

Чому він навчав словесно, тепер сам показав на практиці.

А ми ділимося його рецептами щастя, бо на особистому досвіді переконалися, що вони 100% працюють.

P.S. Помоліться про нашого батюшку — щоб Господь беріг і його, і воїнів від поранень та смерті🙏

Зараз у дискусіях у соцмережах активно використовують тезу про те, що Православна Церква в ХХ столітті начебто «знищувала конкурентів на релігійному полі руками радянських спецслужб».

Але відкриваємо цей наш текст і читаємо:

«Станом на 1941 рік Православна Церква в Радянському Союзі була майже повністю розгромлена. 250 архієреїв розстріляно, 16 перебували в засланні. На свободі залишилися тільки три митрополити та єпископ.

Як повідомлялося в архівному звіті про діяльність Наркомату держбезпеки УРСР у роки війни, в Україні до 1941 року вціліло 3% парафій від дореволюційної кількості, у низці індустріальних областей діючих храмів не було взагалі. В Одесі не закрилася лише одна церква. У Києві служби проводилися в двох храмах, на свободі лишалися три священики й один диякон».

...Три священники і один диякон. Навряд чи з такими «потужними» силами можна було становити загрозу для «релігійних конкурентів».
***
Бережімо свою віру, свою Церкву, свою християнську єдність.
І в ці дні Великого посту знайдіть час і привід бодай чимось порадувати ваших близьких.

Ця неділя, третій тиждень Великого посту, називається Хрестопоклонною. Напередодні в суботу на вечірньому богослужінні у храмах виносять Животворящий Хрест Господній для поклоніння вірян і духовного зміцнення їх у несенні подвигу посту та мужності у життєвих випробуваннях.

Одним із вражаючих прикладів достойного несення життєвого хреста для нас завжди був і нині залишається священномученик Віктор Кіранов, який жив і служив у Бердянську.

За наклепницьким обвинуваченням у 1939 році він отримав 8 років таборів, де помер від хвороб і похований у спільній могилі.

Його листи до сім’ї сповнені такої ніжності й надії, що стають дороговказом для кожного, хто стикається з несправедливістю й неправдою.

30 березня була годовщина його загибелі.
Молимося священномученику Віктору за нашу землю, за всіх стражденних і за торжество справедливості, яке колись обов’язково настане.

І ділимося безцінним скарбом — рядками із його таборових листів:

«Приймали хороше, приймемо й погане». Листи з увʼязнення 📝

У це буває важко повірити, але Господь навіть страждання й покарання спрямовує на благо – щоправда, інколи в довгостроковій перспективі. Як у цій історії, яку доречно згадати на Страсному тижні.

«Давня легенда говорить, що колись на цьому місці був великий виноградник. Одного разу повз нього проходив святий Лазар. Змучений спрагою, він попросив у господині гроно винограду.

Вже не знаю, про що та жінка думала, але вона чомусь вирішила, що збідніє, поділившись плодами з мандрівником, і сказала, що врожай винограду засох, а в її кошиках зовсім не плоди, а сіль.

«Сіль? Буде тобі сіль!» — відповів жінці Лазар. Невдовзі ґрунт вкрився білою кіркою, перетворившись на неживу долину. Так обман жадібної старої став реальністю».
***
Що може бути доброго в цілому озері солі, знають мешканці Кіпра.
Острова, де у древній базиліці вже понад 2000 років спочивають мощі людини, яка помирала двічі.

Читайте обов'язково на Страсному тижні: Прообраз Воскресіння