Як це «нагло» в українській?
Чи це «нахабно», чи якось по-іншому?🤔

4 лютого
«Час біжить карколомно… І будо б гаразд, коли б могти як слід працювати. Пишу драму, дістаю листи, зо всіх боків мене цукають, а я лиш думаю: огризатися чи мовчати? […]»

6 лютого
«Мучуся з драмою… Ох, і не легкий це жанр, а для мене сливе непосильний. […]»
Улас Самчук, Плянета Ді-Пі, 1947р.

Час біжить карколомно, як це?👇

Важкою ходить/грубою ходить — що це і про кого?🤔

Ось відповідь, друзі)👇
Вінки звитяги нам чоло вінчають,
Пощерблена спокійно висить зброя,
Не грім війни — веселощі панують,
Нетгрубий марш, а музика чарівна.
Шекспір, Річард ІІІІ

Привіт, друзі👋
Голосуємо👇

О. Олесь, Земля обітована
Галичина, 30-ті рр.
— Чув, що ви їдете…хм! На Україну…
— Як бачите. Збираємося в дорогу. Їдемо разом, товаришу!
— Ні, почекаємо. Мені, товаришу, і тут не зле. Що я там робитиму? В тюрмі я насидівся за царських часів, в Сибіру, на каторзі, теж побував і повторювати те саме не збираюсь. От хіба Соловки новина, то чи варто із-за них рушати з місця?! Для вас — це інша справа. А напишіть, товаришу, чи великі морози в Сибіру…і чи евентуально (= тоді) не хотілось би вам вернутись назад, погрітись біля старої грубки.

Там же трохи нижче, сім'я інтелігентів (батько публіцист, що свято вірить у комуністів і навіть видавав комуністичний часопис у Львові, сини теж пишуть, ще дочка є та мати) вже у Харкові, початок 30-х.

— Як... і його запідозрили? Що ж це таке? Ти мусиш його захистити. Це якесь непорозуміння.
— Я не знаю. Так тяжко розуміти тутешні обставини...але, очевидно, щось було... Так, без причини...
— Ти не знаєш його? Він же цілі роки листувався з тобою, намовляв їхати, висилав книжки... Хіба він, старий, переконаний революціонер, міг би щось писати проти уряду, влади? Нарешті, покажи його листи. Реабілітуй його, це ти мусиш зробити як приятель, товариш.
— Я майже все листування залишив вдома. Але що я маю робити? Я мушу вірити тим, хто його ближче знає. Цього нарешті вимагає революційний такт і дисципліна.
— (Син) Але ж це твій найближчий друг, татку... ще з передреволюційних часів. Ти сам казав, що він так багато для тебе зробив.
— Все, що можна зробити, буде зроблено. Я ж, власне, не знаю, в чому його обвинувачують. Розуміється, нічого серйозного... Якась дурниця, непорозуміння, може, наклеп з боку недобитків контрреволюції...

Гадаю, буде добре чтиво

👋 Нещодавно допоміг опосередковано долучився до написання статті у фр Le Parisien про азовців. Ось її переклад, кому цікаво глянути. Відкривайте режим чернетки, тоді буде зручно)

#словотека
👋 друзі, давненько не бачились
Осьдечки слівце дня)

Якщо знали, з вас 👍
якщо ні — тим паче)

Одур — нестяма, шаленство.
До одуру — до нестями

"Я був до одуру вражений від... чогось там)"

Що для мене щастя?

Пам'ятаєте Франкове (Зів'яле листя):
Що мені без тебе щастя —
Звук порожній і мана;
Що мені без тебе горе —
Зникла і йому ціна.

Тут говорило хоре його серце, немічне від незворотньої любові (и😏?)

Ось інша концепція щастя від А. Кримського, що, правду сказати, мені дрібку ближча: "Одна відрада — праця: вона заповнює життя, дає насолоду".

А також і у вірші:
Мудросте науко! Гарная перлино!
Хоч сама безцінна, всім даєш ти ціну.

Що мені з тобою бідність і харпацтво?
Що мені без тебе скарби та багатство?

Сам на сам з тобою — я не на безлюдді.
А без тебе — дико в тисячному гурті.

Яке щастя ближче вам? Любовне чи творчо-трудове?

#вірші
Зустрітися, щоб зразу розлучитись,
Щоб бідне серце отруїть,
Щоб більш ніколи не зустрітись,
І вічно втратою боліть.

Зустрітися, щоб скрізь тебе шукати,
Для чогось жить, не маючи мети,
Складать пісня тобі і знати,
Що їх повік не вчуєш ти.