4 лютого
«Час біжить карколомно… І будо б гаразд, коли б могти як слід працювати. Пишу драму, дістаю листи, зо всіх боків мене цукають, а я лиш думаю: огризатися чи мовчати? […]»
6 лютого
«Мучуся з драмою… Ох, і не легкий це жанр, а для мене сливе непосильний. […]»
Улас Самчук, Плянета Ді-Пі, 1947р.
Час біжить карколомно, як це?👇
«Час біжить карколомно… І будо б гаразд, коли б могти як слід працювати. Пишу драму, дістаю листи, зо всіх боків мене цукають, а я лиш думаю: огризатися чи мовчати? […]»
6 лютого
«Мучуся з драмою… Ох, і не легкий це жанр, а для мене сливе непосильний. […]»
Улас Самчук, Плянета Ді-Пі, 1947р.
Час біжить карколомно, як це?👇
Ось відповідь, друзі)👇
Вінки звитяги нам чоло вінчають,
Пощерблена спокійно висить зброя,
Не грім війни — веселощі панують,
Нетгрубий марш, а музика чарівна.
Шекспір, Річард ІІІІ
Вінки звитяги нам чоло вінчають,
Пощерблена спокійно висить зброя,
Не грім війни — веселощі панують,
Нетгрубий марш, а музика чарівна.
Шекспір, Річард ІІІІ
👍2
О. Олесь, Земля обітована
Галичина, 30-ті рр.
— Чув, що ви їдете…хм! На Україну…
— Як бачите. Збираємося в дорогу. Їдемо разом, товаришу!
— Ні, почекаємо. Мені, товаришу, і тут не зле. Що я там робитиму? В тюрмі я насидівся за царських часів, в Сибіру, на каторзі, теж побував і повторювати те саме не збираюсь. От хіба Соловки новина, то чи варто із-за них рушати з місця?! Для вас — це інша справа. А напишіть, товаришу, чи великі морози в Сибіру…і чи евентуально (= тоді) не хотілось би вам вернутись назад, погрітись біля старої грубки.
Галичина, 30-ті рр.
— Чув, що ви їдете…хм! На Україну…
— Як бачите. Збираємося в дорогу. Їдемо разом, товаришу!
— Ні, почекаємо. Мені, товаришу, і тут не зле. Що я там робитиму? В тюрмі я насидівся за царських часів, в Сибіру, на каторзі, теж побував і повторювати те саме не збираюсь. От хіба Соловки новина, то чи варто із-за них рушати з місця?! Для вас — це інша справа. А напишіть, товаришу, чи великі морози в Сибіру…і чи евентуально (= тоді) не хотілось би вам вернутись назад, погрітись біля старої грубки.
😢2
Там же трохи нижче, сім'я інтелігентів (батько публіцист, що свято вірить у комуністів і навіть видавав комуністичний часопис у Львові, сини теж пишуть, ще дочка є та мати) вже у Харкові, початок 30-х.
— Як... і його запідозрили? Що ж це таке? Ти мусиш його захистити. Це якесь непорозуміння.
— Я не знаю. Так тяжко розуміти тутешні обставини...але, очевидно, щось було... Так, без причини...
— Ти не знаєш його? Він же цілі роки листувався з тобою, намовляв їхати, висилав книжки... Хіба він, старий, переконаний революціонер, міг би щось писати проти уряду, влади? Нарешті, покажи його листи. Реабілітуй його, це ти мусиш зробити як приятель, товариш.
— Я майже все листування залишив вдома. Але що я маю робити? Я мушу вірити тим, хто його ближче знає. Цього нарешті вимагає революційний такт і дисципліна.
— (Син) Але ж це твій найближчий друг, татку... ще з передреволюційних часів. Ти сам казав, що він так багато для тебе зробив.
— Все, що можна зробити, буде зроблено. Я ж, власне, не знаю, в чому його обвинувачують. Розуміється, нічого серйозного... Якась дурниця, непорозуміння, може, наклеп з боку недобитків контрреволюції...
— Як... і його запідозрили? Що ж це таке? Ти мусиш його захистити. Це якесь непорозуміння.
— Я не знаю. Так тяжко розуміти тутешні обставини...але, очевидно, щось було... Так, без причини...
— Ти не знаєш його? Він же цілі роки листувався з тобою, намовляв їхати, висилав книжки... Хіба він, старий, переконаний революціонер, міг би щось писати проти уряду, влади? Нарешті, покажи його листи. Реабілітуй його, це ти мусиш зробити як приятель, товариш.
— Я майже все листування залишив вдома. Але що я маю робити? Я мушу вірити тим, хто його ближче знає. Цього нарешті вимагає революційний такт і дисципліна.
— (Син) Але ж це твій найближчий друг, татку... ще з передреволюційних часів. Ти сам казав, що він так багато для тебе зробив.
— Все, що можна зробити, буде зроблено. Я ж, власне, не знаю, в чому його обвинувачують. Розуміється, нічого серйозного... Якась дурниця, непорозуміння, може, наклеп з боку недобитків контрреволюції...
— (Дружина) Ах, мені тяжко, як неприємно, що Ромко голосував проти нашого спільного друга. Я просто не можу зрозуміти, який націоналістичний ухил міг мати найзаклятіший ворог націоналізму. Хіба він коли-небудь відрізняв українця від москаля, жида, француза, німця, поляка? Для його всі друзі, хто однаково з ним думав і йшов до однієї мети, до соціалізму. Але ми, як українці, прецінь мусимо дбати про свою національну культуру. Як ми можемо спричинятись до розвитку культури того народу, ну, скажім, хінського чи японського, коли навіть самої його мови не розуміємо? Насамперед і найбільше ми можемо зробити для свого народу, і це наш головний обов'язок. Це така самозрозуміла річ.
—(Чоловік)...,але під час диктатури пролетаріату мусять переважати класові, соціальні завдання над національними. Це переходова доба. [...] Тому я вважав справедливим під час диктатури рішуче осудити націоналістичні ухили нашого старого товариша як шумскіста, як зрадника марксизму та ленінізму. Йому загрожує заслання... Так, його засудили на 10 років.
—(Чоловік)...,але під час диктатури пролетаріату мусять переважати класові, соціальні завдання над національними. Це переходова доба. [...] Тому я вважав справедливим під час диктатури рішуче осудити націоналістичні ухили нашого старого товариша як шумскіста, як зрадника марксизму та ленінізму. Йому загрожує заслання... Так, його засудили на 10 років.
Передрук канадською діяспорою, а ось кілька заключних слів про автора передмови:
👍3
За те, що я втік з УСЕВЛОНУ були розстріляні два мої брати, 2 швагри та моя дружина Оксана…, горожанка Польщі. Моя дружина, Оксана Номіровська Кондратюк, як і я, ніколи не були горожанами-підданими СССР. Все ж таки в 1938р. без суду і провини, моя дружина, Оксана Кондратюк, в Славутському НКВД була розстріляна…
А з Пінюжинського лагера, з 36 тисяч ув‘язнених в часі моєї втечі при життю залишилось лише 6 тисяч. Доля їх невідома.
А з Пінюжинського лагера, з 36 тисяч ув‘язнених в часі моєї втечі при життю залишилось лише 6 тисяч. Доля їх невідома.
Азовці стаття.docx
24.5 KB
👋 Нещодавно допоміг опосередковано долучився до написання статті у фр Le Parisien про азовців. Ось її переклад, кому цікаво глянути. Відкривайте режим чернетки, тоді буде зручно)
🔥6👏1
Що для мене щастя?
Пам'ятаєте Франкове (Зів'яле листя):
Що мені без тебе щастя —
Звук порожній і мана;
Що мені без тебе горе —
Зникла і йому ціна.
Тут говорило хоре його серце, немічне від незворотньої любові (и😏?)
Ось інша концепція щастя від А. Кримського, що, правду сказати, мені дрібку ближча: "Одна відрада — праця: вона заповнює життя, дає насолоду".
А також і у вірші:
Мудросте науко! Гарная перлино!
Хоч сама безцінна, всім даєш ти ціну.
Що мені з тобою бідність і харпацтво?
Що мені без тебе скарби та багатство?
Сам на сам з тобою — я не на безлюдді.
А без тебе — дико в тисячному гурті.
Яке щастя ближче вам? Любовне чи творчо-трудове?
Пам'ятаєте Франкове (Зів'яле листя):
Що мені без тебе щастя —
Звук порожній і мана;
Що мені без тебе горе —
Зникла і йому ціна.
Тут говорило хоре його серце, немічне від незворотньої любові (и😏?)
Ось інша концепція щастя від А. Кримського, що, правду сказати, мені дрібку ближча: "Одна відрада — праця: вона заповнює життя, дає насолоду".
А також і у вірші:
Мудросте науко! Гарная перлино!
Хоч сама безцінна, всім даєш ти ціну.
Що мені з тобою бідність і харпацтво?
Що мені без тебе скарби та багатство?
Сам на сам з тобою — я не на безлюдді.
А без тебе — дико в тисячному гурті.
Яке щастя ближче вам? Любовне чи творчо-трудове?
👍3