Рубіо філігранно точно сформулював корінь тупика: росія вимагає те, що їй не належить, а Україна прагне вернути втрачене, що неможливо.

Якщо Америці не вдасться збити котрусь із цих однаково нереальних позицій – війна перейде в статус нерозв’язувальної, патової, безвихідної й наперед поразкової для слабшої жертви, враховуючи неспівмірні ресурси для ведення довговічної війни на виснаження.

Кому більше до вподоби напівпоетичний епітет «екзистенційна війна», той має зрозуміти: якщо не буде ядерного удару (а це єдиний форс-мажор, здатний переламати алгоритм нескінченної війни, або щось схоже за масштабністю наслідків), то обидві протиборчі сторони будуть безкінечно існувати в своїх екзистенціях.

Тобто: скільки стоятиме світ – стільки екзистенційна війна пожиратиме життя, гроші, долі, час, шанси, території. Це триватиме нескінченно й розрішення не матиме. З цим жити, звісно можна, але навряд чи життям це назвеш.

Стаціонарна м’ясорубка – як самоціль. Довічна влада мародерів – як трофей. Постійна загроженість – як аксіома. Загинути має кожен – як ідея. Окопи – як місце постійного проживання. Героїчна патетика – як самовиправдання. Цілковите виснаження нації – як плата.

У всіх некрологах із присмаком ігристого вина стосовно умогилення Портнова (земля єму бетоном, а гріб битим шклом) я протестую проти префікса екс-.

Портнов не є, як штампово пишуть ЗМІ, «екс-політик із найближчого оточення екс-президента януковича». Ніякий він не екс-.

З-поміж багатьох номінацій (юрист, утікач, екс-нардеп, зрадник) у Мадриді розстріляно ще й соратника чинної влади. Яка випустила Портнова в червні-2022, коли вся країна була наглухо закрита для всього чоловічого населення. Більше того, Держприкордонслужба офіційно відмовилася тоді надавати пояснення, тому що «зміст запиту стосується надання персональних даних, а вони захищені законом».

А перед тим, на самому початку війни, в березні-2022 влада випустила 29-річного сина Портнова через волонтерську систему «Шлях» як члена Народної Самооборони. Смірнов (смотрящий за судами від імені слуг народу) публічно охарактеризував свого друга Портнова «високопрофесійний юрист, якого знає весь юридичний істеблішмент». Почерк і консалтинг Портнова неозброєним оком впізнається в найрезонансніших справах першої половини каденції Зеленського.

Портнов – творець і розробник так званого «кривосуддя», яким охоче користується шостий президент, а перед тим п’ятий і четвертий. Саме Портнов інсталював безвідмовну систему ручного управління судоустроєм із першого кабінету в країні. Ця система – довершене насліддя Портнова, передане в руки теперішнім бетменам у найкращому й дієвому стані. Ніхто не збирається його демонтовувати, адже воно бездоганно служить правителям. І служитиме ще довго-предовго.

Портнов ніякий не екс-. Його дітище-потвора живіше всіх живих.

Неготовність українців до безпосередньої участі в війні. Цифри Фонду «Демініціативи».

Чи готові ви ризикувати власним життям:
70% точно ні
25% так

Чи підготовлені ви воювати:
83% точно ні
16% підготовлені

Наскільки ви підготовлені до великих потрясінь:
81% не готові
17% готові

Чи готові ви брати участь у рятувальних роботах, якщо це не зовсім безпечно:
66% ні
44% так

Чи готові ви брати участь у рятувальних роботах, коли це безпечно:
65% так, якщо це безпечно
35% все одно ні

Українці не залучені до безкоштовного волонтерства:
77% не залучені
23% залучені

Що зараз найважливіше в країні:
46% наведення порядку
25% відновлення народовладдя
21% боротьба з ростом цін
7% захист свободи слова

Замість висновків.

1. Українці тотально НЕ ГОТОВІ ні до безпосередньої участі в війні (83%), ні до подальших потрясінь (81%).

2. 70% населення не будуть ризикувати життям, а 35% усунуться від будь-якої участі у рятувальних роботах, навіть коли це безпечно.

3. Кожного п’ятого найперше цікавлять ціни і соціялка, а вже потім усе решта.

4. Кожен четвертий хоче повернути народові право впливати на владу. Тобто: 25% - це цифра принципового протесту проти одноосібної чингісханщини.

Скільки ж їм треба платити зарплати, аби вони перестали красти? – скрушно запитують українці, які збирають гроші на аптечки воїнам, поки судді беруть семизначні хабарі, людолови за вихід з буса беруть 10-15 тисяч доларів з одного впольованого, офісопрезидентські працівники закладають у тендери мільйонні навари, мери сидять на гонорарах від забудовників і т.д.

У риторичних баталіях на цю тему я участі не беру, бо нема ніякого зв’язку між зарплатою і хабарем. Грошей забагато не буває. Ти можеш мати 200 тисяч грн щомісяця, але хабар – це діло інше і святе. Бо життя одне.

Справа – у скаліченій філософії праці. Ще з радянської доби побажання «щоб ти жив на одну зарплату!» було прокльоном. Мати ліві доходи стало синонімом до хорошого господаря. Хто не мав лівого джерела прибутків – той лох. Або інтелігент вшивий. Той добрий газда, хто з заводу тягнув додому всі колимаги й залізяччя. Все в сім’ю.

Важливий сам факт лівачити (не залежно від того, скільки ти заробляєш офіційно). І тому вони ввели для себе +300% до зарплати у вигляді премій, +400% у вигляді допомоги на оздоровлення і так далі. Ідеологією державної служби є збагачення. Іншої мети перебування там нема. І ніколи не буде.

Це неможливо зламати високими зарплатами. Нажива за рахунок посади – це частина національного ДНК від самого долу до самого верху. Лікується лише методом покарання тих, хто прогорів. Во ім’я ще більшого збагаченння всіх решти з доплатою за ризик.

Схоже, вся тягомотина з припиненням війни прибуває до кінцевої станції Тупик.

Америка готова вмити руки і з кришталево спокійним сумлінням лишити війну в статусі довговічної, якщо вже дві сторони так палко бажають перезарядити акумулятор стаціонарної м’ясорубки на новий цикл.

У цьому етері я ділюся, звісно ж, своїми попередніми відчуттями й для самозаспокоєння залишаю 1-2% імовірності дотискання Америкою цієї теми. Та розуміючи налаштованість (як скаже Трамп) «обох сторін» іти до присмертного кінця, й розуміючи, що це буде кінець для нас, зоставлю на розсуд вдумливого глядача вільний простір для роздумів у жанрі апокаліптизму.

Коли сильні виявляються безсилими, допомога приходить від мудрих. Ще би хтось їх чув.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=LAaIEc8N_XE

Зарплати, трудові доходи й африканська бідність в Україні. Довідка за 2024 рік.

• Середня зарплата по країні – 21 473 грн.
• У перерахунку на євро це 457 євро.

• Це в 7-10 разів нижче, ніж у Європі.
• Середня зарплата в Європі – 3155 євро.
• В Німеччині 4250 євро, в Польщі 1504 , в Чехії 1954 , у Британії 3266 , в Іспанії 2715.
• Це зумовлює шалену трудову міграцію, яка набуває характеру втечі від бідності, притаманної країнам третього світу.

75% роботодавців мають дефіцит кадрів.

Лише 2% працівників отримали підвищення зарплати на 50%.

20% працівників не мали підвищень.

5% отримали зниження.

Інфляція найвища в Європі: 12%.

Найвищі зарплати:
1. в ІТ 52 тисячі.
2. в авіяції 44 тисячі.
3. у фінансах 41 тисяча.
Це 3 єдині галузі, де зарплата перевищує 1000 євро.

Упосліджені галузі:
• Культура 13 тисяч.
• Освіта 15 тисяч.
• Зарплата медиків на 22% нижча за середню по країні.
• Розрив між зарплатами – майже 40%.
• 80% педагогів скаржаться, що суспільство не цінує їхньої праці.
• 40% учителів планують піти геть до 2030 р.

Оцінка власного добробуту:
Дуже поганий 10%
Поганий 22%
Не поганий і не добрий 50%

Масштаби злиденності:
12% бракує навіть на їжу
36% вистачає лише на їжу й базові потреби
25% економлять на харчах

Уже спливло трошки часу з тарифної революції Трампа, тож можна підсумувати:

• Це було радше тестуванням партнерів на готовність приймати нову фіскальну практику.

• Це стане аргументом у міграційних питаннях і в партнерських переговорах.

• В указі Трампа пояснено так: «усунення лазівок, які дозволяють передавати стратегічні товари, програмне забезпечення, послуги та технології країнам-суперникам».

• Насправді мита складають лише 1,8% надходжень у казну США, бо на першому місці – податки на доходи домогосподарств ($2,1 трлн), далі соціяльне та пенсійне страхування ($1,6 трлн), оподаткування підприємств ($420 млрд), а мита – $80 млрд.

• Чому Канада? Бо Трамп буде переглядати угоду про вільну торгівлю, в якій 70% товарів у Канаді становлять американські.

• Куди найбільше експортує Америка: у Канаду ($438 млрд), Мексику ($421 млрд), Китай ($151 млрд).

• Хто найбільше імпортує до Америки: Китай ($551 млрд), Канада ($308 млрд), Мексика ($294 млрд).

• По Китаю це б’є менше. Китай узагалі став менше залежним від торгівлі, бо 20 років неухильно знижував вагомість торгівлі для своєї економіки, натомість нарощував внутрішнє виробництво та споживання, і тепер на торгівлю припадає лише 40% ВВП Китаю.

• Позитивне сальдо торгового балансу Китаю минулоріч сягнуло піку в $1 трлн + Китай зайшов у швидкорослі ринки Глобального Півдня.

• Наприклад, китайські інвестиції у В’єтнам зросли на 80% (до $4,5 млрд), і тепер торгівля з В’єтнамом досягла $260 млрд – більше, ніж із росією.

• У Мексиці прямі інвестиції Китаю – $3 млрд.

• Жорсткі обмеження спонукали Китай до посилення власної технологічної міці (чіпи, електрокари, батареї).

• Росія - інша тема: тарифні санкціі (500%) якщо й будуть, то суто політичні (зрив перемовин про припинення війни). Якщо не будуть - Америці вигідніше. Це й буде вирішальним тестом.

У 2022 році мене ліквідували з національного етеру за те, що перед війною на всіх своїх авторських програмах я доносив до зеленомалоросів одну-єдину думку:

Ви можете мати прекрасні дороги, але якщо у вас нема українських цінностей, то по гарній дорозі до Києва приїде російський танк. І чим кращий асфальт, тим швидше він приїде – якщо нема цінностей, які противляться раші.

Ви можете мати помешкання, облаштоване за останнім писком моди, але якщо у вас немає цінностей, здатних зупинити піднімання триколору над ратушею вашого міста, то ваше умебльоване помешкання виявиться в рус міре з рус рубльом і рус шансоном.

Тому - цінності важать найбільше. Тому - цінності мажуться на хліб так само, як і щось матеріяльне. Тому – національні цінності відрізняють тебе від ворога.

Позаду 3 роки війни. Що б я сказав нині?

Бджоли не тратять час на переконування мух, що мед смачніший від лайна. Мухи меду не їдять. Вони далі копирсаються у триколорному лайні й далі вивергають зі своїх горлянок русскую речь, гарантуючи цим ціннісну поразку в війні.

З українського вулика неможливо виперти всю цю біомасу, бо, крім того, що вона тупа, вона ще й уперта, як барани.

Програна в частині цінностей війна – це коли Громадянин масово гине во ім’я Креола, не здатного робити висновки навіть із власної катастрофи.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=LAaIEc8N_XE

Галя Тельнюк нині святкує ювілейні 60, і я зі щирим трепетом вітаю її!

Сестри Тельнюк - унікальне явище. Більше ніхто не працює в жанрі мелодекламації, співаної поезії, медитативної капели. Первинним для сестер є Слово, Поезія, Вірш – відтак синтез співу й тексту перетворює їхню творчість у літературно-музичні містерії. Цей доробок не є розважальним, легкостравним бумцикцик. Там планка зовсім інша, концептуальна, зі специфічною естетикою.

Вітаючи Галю Тельнюк з ювілеєм, публікую її прочитання Шевченкового Ох, неоднаково мені.

Опитування КМІСу. Рейтинг свят.

1. Різдво 70%
2. Великдень 69%
3. День Незалежності 54%
4. Новий рік 50%
5. День захисників 44%
6. Восьмоє марта 23%
7. Зелені свята 22%
8. День Конституції 18%
9. Дєнь Побєди 11%
10. Первоє мая 5%

Динаміка колорадської секти 9 мая:

2010 рік: 58%
2013 рік: 40%
2021 рік: 30%
2023 рік: 13%
2025 рік: 11%

Дєнь Побєди вважають величним днем:

15% пенсіонерів
11% усього населення
16% селян
10% містян
14% Півдня
13% Сходу
11% Центру
9% Заходу

Замість висновку:

1. Кожен 9-й – тупоголовий колорадський жук, який далі почитає Дєнь Побєди.

2. Кожен четвертий (чи четверта) вижити не може без тюльпанчика на Женский День.

3. 5% насєлєнія з радістю пішли би на первомайський парад.

4. Щоб їх усіх шляк наглий трафив.

Виробництво зброї в Україні. Довідка, проблематика, стан справ:

• Держава не практикує багаторічне планування, а обмежується 1-річними контрактами, які для оборонних підприємств гірше геморою (нема сенсу накопичувати власні ресурси й закупляти компоненти).
• Чим коротший контракт, тим дорожча зброя й менший обсяг.

• Діє пільгове кредитування: на 2025 рік закладено 500 млн грн на це. Виробник може брати кредит під 5% річних, а решту відсотків (найвищі в Європі) покриває держбюджет.
• Уряд спростив механізм авансу: тепер він терміном до 2 років.
• Довгострокові замовлення – це 17 контрактів на далекобійні ракети, міномети, артилерію, броньовики.

• Держава має фінансів лише на третину потужностей.
• Власні закупівлі торік сягнули 9 млрд доларів + 1,5 млрд іноземних інвестицій.

• Діє данська модель: іноземні держави проплачують виробництво зброї тут.
• Через ‎данську модель було виготовлено гаубиці «‎Богдана», безпілотники великої дальності, протитанкові та протикорабельні ракети. Все – за гроші союзників.
• Торік через данську модель Україна отримала 538 млн євро.

Данська модель: учасники і внески:
1. США 764 млн доларів
2. ЄС 436 млн доларів
3. Данія 187 млн доларів
4. Британія 67 млн доларів
5. Норвегія 45 млн доларів
6. Швеція 21 млн доларів
7. Нідерланди 19 млн доларів
8. Литва 11 млн доларів
9. Ісландія 3 млн доларів
10. Канада 2 млн доларів

Лексично нестримним із мого боку вийшов цей етер, бо довелося видати полум’яний спіч про:

- вустами Лаврова ворог констатує успішну 300-літню колонізацію, але нашим колонізованим цього нє понять,

- українські бджоли повинні забити на мух-сограждан, які навіть на власних руїнищах тягнутимуться до всього ру,

- чим Портнов заслужив на найвищі почесті від своїх соратників із влади
👇
https://www.youtube.com/watch?v=pnjPi2PLlPY

Нині 222 роки відзначає Ральф Емерсон. Він – засновник трансценденталізму, який пропагував життя в гармонії з інтуїцією, природою та чимось таким, що неможливо описати на основі шкурного досвіду.
До вранішньої філіжанки кави – декілька афоризмів Емерсона.

• Ковзаючи по тонкому льоду, ми не провалюємося за рахунок швидкості ковзання.
• Кожна спалена книга додає світу світла.
• Страх завжди народжується невіглаством.
• Лише великі люди розуміють, що духовне сильніше за матеріальне.
• Скептицизм — це повільне самогубство.
• Слабкі люди вірять в удачу, сильні – в причину і наслідок.
• Насильство свідчить не про силу, а про її відсутність.
• Генія розпізнати дуже просто: при його появі ідіоти одразу починають змовлятися проти нього.
• У кожної безодні є своя безодня.
• Друг — це людина, з якою я можу думати вголос.
• Істинний показник цивілізації – не рівень багатства, розмір міст і врожаїв, а образ людини, яку виховує країна.
• Секрет природи – в терпінні.
• Ледачий – це той, хто міг би зробити краще.

Відколи влада набула фатально-азійського формату одноосібної чінгісханщини, відтоді (а особливо за ширмою війни), люди стежать за політикою вже суто з зоологічного інтересу: до чого ще додумаються мародери?

Це їхній ва-банк. Докупляють активи, зачищають країну від інституцій, обнуляють антисистемні середовища, ширять монополію на все рухоме й нерухоме, безконтрольно освоюють мільярди, виснажують пасіонаріїв, проріджуюють протестні ряди – бо розуміють: добігає унікальний час, коли ніхто не спитає й не покарає. Ні за що й ніколи.

Ще трохи «активної фази» - й питати буде нІкому.

Узурпатори лишать по собі не слід, а послід. І довготривалий терпкий післясмак масштабної руїни. І це не про наслідки бомбардувань. Це про наслідки безкінечного поглиблення дна в нікуди. Це про побудову азійської авторитарної моделі.

Захочуть – проведуть собі розцяцьковані вибори і легітимізуються заново. Не захочуть – не проведуть. Якщо треба – підженуть закон під свій захист, а проти мільйонів обернуть закон примусу. Це їхня гра на їхній території. Дно ж бо не має дна.

Це може тривати безкінечно.

Вічна війна = вічна влада.

Вояж непідмитих останків Портнова по київських цвинтарях із метою бодай десь та й погребтися подалі від людських очей мав би все-таки закінчитися допомогою від офісу президента – на знак подяки за те, що Портнов сильно помагав офісу президента при свому житті, а незадовго до іспанського атентату ще й мав стрєлку зі своїми соратниками у Києві навіть попри начебто перебування в розшуку та начебто статтю про державну зраду.

Які цікаві віражі біографії: щойно Зеленський переміг на виборах – до Києва з-за кордону повернувся Портнов, і справа про державну зраду, порушена в 2018 році, була миттєво закрита рішенням суду, підконтрольного Портнову.

Подальші 3 роки – зіркові для Портнова: його побратими по судовій мафії очолили найвищі посади в ієрархії Єрмака, а Портнов у статусі недоторканного консультанта приніс цареві всю систему керованого судоустрою на блюдечку. За що, власне, й цар випустив свого соратника з замурованої країни в 2022 році, та ще й сина єго теж.

Портнов має видатні заслуги перед офісом президента. Офіс міг би посприяти, де краще запорпати тіло, як про нього писали слуги народу, "високопрофесійного юриста».
👇
https://www.youtube.com/watch?v=pnjPi2PLlPY

Демократія в країні упокорених безправних. Тематичні цифри Центру Разумкова.

Яка модель правління краща:
88% демократія
69% сильний лідер

Готовність толерувати авторитаризм:
13% авторитаризм кращий
15% демократія мені не важлива

Чи готові люди поступатися своєю свободою:
27% готові віддати свої права взамін за добробут
45% готові терпіти труднощі, але мати свободу

Чи є Україна демократичною:
22% ні, навіть навпаки
48% ще ні, але рухається до демократії
21% цілком так

Чи відчуваєте ви себе європейцем:
Ні 52%
Так 33%

Чи потрібні вибори після припинення вогню до настання миру:
50% ні
29% потрібні

Замість висновків:

1. У черепі упокорених безправних мирно співіснують два суперечливі концепти: демократія (88%) і сильна рука (69%). Ця ідіотогема свідчить про успішне приживлення гібридної форми правління, при якій одноосібний абсолютизм толерується нацією під приводом воєнного стану.

2. Кожен четвертий (27%) готовий продати свободу за шмат гнилої ковбаси.

3. Кожен п’ятий (21%) купився на гібридну автократію, сліпо називаючи її демократією.

Війна породила незнаний досі термін – комбатанти. Це іноземці (іммігранти), які воюють у ЗСУ. Довідка про комбатантів:

• Іноземці, які воюють за контрактом, мають право на тимчасове перебування в Україні на період контракту, а через 3 роки – автоматичний дозвіл на постійне проживання.

• У разі натуралізації комбатант має вийти зі свого громадянства (достатньо лише заяви).

• Від комбатантів не вимагається безперервно проживати в Україні 5 років – достатньо воювати 3 роки.
• Також їм не треба мати дозвіл на імміграцію, посвідку на постійне проживання й підтвердження доходів.

• У нас діє Інтернаціональний Легіон. Також є національні підрозділи росіян, бєларусів, чеченців.
• Зараз воюють 20 тисяч іноземців із 20 країн.
• Наприкінці 2024 року щомісяця ЗСУ поповнювалися 400-600 іноземцями.

• Дозвіл на імміграцію отримує навіть той іноземець, який став непридатним у процесі війни.
• Посвідку на тимчасове проживання можуть отримати не лише контрактники, але й учасники тероборон та члени їх сімей.

• Контрактники мають відтермінування на 2 роки після закінчення служби скласти іспити з укр.мови і знання Конституції.

• Попри те, що розгляд заяв про набуття громадянства від громадян росії припинено, це не стосується росіян-комбатантів.

• Є казус: закон забороняє брати в ЗСУ осіб зі судимостями. А таких багато. Особливо росіян, які там уже засуджені за тероризм чи підривну діяльність.
• Другий казус: після набуття українського громадянства іноземець повинен за 2 роки оформити свій вихід із попереднього громадянства. У росії та Бєларусі це неможливо.
• Далеко не всі комбатанти потребують українського громадянства, бо тоді вони втратять усе своє майно на батьківщині.

О 20:02 запрошую мисляче панство на домашній етер онлайн.

Питання І ШО ТЕПЕР винесено капслоком не тому, що вони кричуще, і не тому що риторичне, а тому що недоганябельний народ постійно тупцюється в переддвер’ї цього вельми чіткого й нерозмитого питання, яке протипоказане патологічним мрійникам, але необхідне всім, хто не хоче до скону віку метеликом перелітати від одного пуп’янка ілюзії до наступного.

Свою версію «і що далі» спробую викласти максимально чесно в обладунках реалізму:
👇
https://www.youtube.com/watch?v=726dbZqN8c4

Пізнавальна довідка за 2024 рік про те, які види озброєнь найбільше експортує яка країна:

Бойові літаки
Це повністю вотчина США: 996 одиниць, тоді як друге місце посідає Франція зі 214 (відрив у 4 рази). На третій сходинці – Північна Корея (140).

Вертольоти
Теж безумовний лідер – США (342). Друга – Італія (26). Відрив – у 13 разів.

Кораблі
Тут перед веде трійка найбільших корабеловиробників Європи: Британія 29, Німеччина 26, Франція 22. Далі підтягується Китай (10).

Засоби ППО
Першість веде росія, далі США, третя Німеччина. Ізраїль із своїм залізним куполом – лише 4-й.

Танки
Абсолютний лідер - Північна Корея (916). Другий – Китай (500). Третя – росія (454). Вся вісь зла – на танках.

Бронетехніка
Очолює список Італія (1865). Майже стільки ж – США (1706) і Німеччина (1404).

Артилерія
Лідерство за Північною Кореєю (1203). Далі з відставанням удвічі – США (678).