Учора 110 років святкував видатний музикант Богдан Весоловський.

За сучасними мірками його легко можна назвати хітмейкером, шлягер-меном. У часи міжвоєння й повоєння Весоловський створив гігантський пласт легкої укр.музики, нашого джазу, романсу, фокстроту, любовної лірики, танго. Вклад Весоловського в нац.мелоспадщину – неоціненний!

На той час уся легкостравна, розважальна музика була лишень польськомовною – от Весоловський і взявся виправляти ситуацію. І тепер ми маємо десятки зразків шармової укр.естради.

На честь ювіляра - його хіт Було не тужити в виконанні Павла Ільницького. Ранок. Субота. Ніхто не тужить.

Жіноча еміграція. Дослідження Групи «Рейтинг».

Переміщення жінок під час війни:
24% емігрували
39% виїжджали на період більше року. З них вернулася половина (53%).
69% переміщалися в межах України

Жінки, які лишилися за кордоном:
29% віком 30-39 років
28% віком 40-49 років
24% віком до 29 років
19% віком 50-60 років

Матеріяльний стан тих жінок, які вернулися з-за кордону:
29% вистачає лише на буденні витрати
19% ні в чому собі не відмовляють
15% в основному вистачає
10% бракує навіть на їжу

Тоді, як матеріяльний стан жінок за кордоном:
47% в основному вистачає
37% ні в чому не відмовляють

Наскільки важливо лишатися в Україні, на думку жінок:
79% важливо
21% не важливо

Причини бути тут:
91% щоб бути разом зі сім’єю
88% бо це моя країна
72% маю тут житло
67% просто нікуди не хочу їхати
59% дітям тут краще
46% бо маю роботу
20% хочу виїхати, але не маю грошей

Причини для виїзу за кордон:
75% значно краще життя
73% там нема обстрілів
63% дітям краще за кордоном
24% об’єднання сімей за кордоном

Які основні бар’єри для еміграції за кордон:
60% важко починати з нуля
60% відсутність житла
57% лякає невідомість
54% мовний бар'єр
51% нема грошей на переїзд
49% чоловіка/сина не випустять

Жінки, які живуть за кордоном, основними ризиками в Україні називають:
82% постійні знеструмлення, побутові труднощі
64% безгрошів’я
55% неможливо дати дитині освіту
53% страх смерті у війні
50% страх знищення житла

Як жінки за кордоном уявляють своє життя через 3 роки:
80% мій рівень життя покращиться
45% війна буде тривати
29% війна завершиться

А як своє життя через 3 роки уявляють жінки тут:
59% буду далі працювати
46% мій рівень життя покращиться
20% погіршиться
45% війна завершиться
36% війна буде далі

Замість висновків:

1. Україна втратила 24% жіноцтва.

2. 57% жіночої еміграції – найбільш продуктивного віку 30-50 років.

3. Кожна 4-а емігрантка – дівчина до 29 років.

4. 84% емігранток повністю задоволені своїм добробутом за кордоном.

5. Кожна 5-а жінка в Україні готова виїхати, але не має грошей на переїзд.

6. 49% жінок в Україні не виїдуть лише тому, що їхніх чоловіків і синів не випустять.

Перемога України не розглядається.

Німеччина сказала це від імені всього Заходу, бо адекватна аналітика там превалює над рукотворною патетикою. Це і є та друга сторона медалі, яку наші вайлуваті маршалижукови постійно замовчують: Європа якраз тому посилено посилює свою оборону, бо готується до варіянту, що Україна не затримає орду.

Воєнні бюджети збільшуються, так само ростуть держзамовлення на виробництво зброї (не для нас, а для себе) – Європа готується саму себе захищати на випадок, якщо припинити війну не вдасться, а продовження війни принесе плачевні наслідки для України – буфера, який поки що на собі й собою затримує москаля.

Позаяк для Заходу є очевидним, що перемога України неможлива в принципі, то в першу чергу нам (як основній жертві війни) треба всі свої стратегії й наративи негайно увідповіднити до реальності, а не балям-балям язиком.

Як казав один мудрець, не лякай людей знаннями:
👇
https://www.youtube.com/watch?v=xYqfptzNyzs

Дволикі Януси, багаторукі Вішну, амбівалетні Гермафродити.

Он воно як бува: щелепа натхненно декламує на камеру пафосні спічі про незламність, стійкість та непоступливість – а в цей час рученята набирають номер телефону біглого Портнова, аби дещо вирішити з майном Медведчука.

Он воно як: грудна клітка героїчно надимається, коли треба назовні вжитися в роль доблесного бетмена – а в цей час «заклятому ворогові» повертають арештовану яхту за 200 млн доларів (за просто так, за дякую, з доброти душевної, через Портнова).

Он воно як трапляється в маскарадній політиці: для отетеріло-безмовного народцю одягається маска видатного борця за Україну – а в цей час щупальця тягнуться до Портнова, до Медведчука, до яхти, до 200 млн доларів.

Дволикі Януси, багаторукі Вішну, амбівалетні Гермафродити запрошують безвідмовних простолюдинів помирати за високі та святі ідеї – а в цей час тотальне блядство чиниться на людській крові, вселенський глум зростає на людських смертях, дикі танці гарцюють на людських кістках.

Шкода народу.

Електоральна довідка про Куп’янськ, по якому килимово гатять свиноруси.

Парламентські вибори:
1998: Компартія 48%
2002: Компартія 42%
2006: Партія регіонів 59%
2007: Партія регіонів 57%
2012: Партія регіонів 47%
2014: Опоблок 29%
2019: Слуга народу 44%, ОПЗЖ 32%

Народні депутати:
1998: Лісогорський (Компартія)
2002: Потапов (Партія регіонів)
2012, 2014: Остапчук (Партія регіонів)
2019: Любота (Слуга народу)

Президентські вибори:
1999: Симоненко 46%, 59%
2004: Янукович 64%, 84%, 80%
2010: Янукович 60%, 76%
2014: Порошенко 38%, Добкін 27%
2019: Зеленський 33%, Бойко 31%, другий тур: Зеленський 90%

Мери Куп’янська
2010: Демченко (держзрадник, віддав місто)
2020: Мацегора (держзрадник, віддав місто)

Куп’янська міська рада
2010:
Партія регіонів 68%
Відродження 14%
Компартія 6%
Рідна Вітчизна 4%

2019:
ОПЗЖ 35%
Слуга народу 18%
Блок Кернеса 13%
Блок Світличної 12%
Шарій 6%

Паралельна реальність – це коли мапи DeepState в онлайн-режимі показують поступ русаків одразу на кількох напрямках, а наші керманичі далі людей накачують кордонами 1991 року.

Раніше метафору «тепла ванна» вживали лише щодо влади. Та тепер, дивлячись на інформаційний скафандр, який настромили на голову суспільства, варто цей термін – тепла ванна – вживати вже й щодо народу.

Влада, яка 3 роки жила в теплій ванні, де всьо будєт ха-ра-шо, вирішила в таку саму ванну помістити й суспільство. Залюлюкування серйозних тем із грифом «не на часі». Замовчування кричущої проблематики. Глушення альтернативної аналітики щодо різних сценаріїв війни. Саботування якісної роботи над різними стратегіями. Відмова обговорювати негативне й невигідне. Небажання колупатися в провалах. Ігнор усебічного висвітлення воєнної дійсності – це та підступна тепла ванна, яка не лише збільшує кількість космонавтів навколо, але й унеможливлює виживання.

Генеалогія цього словосполучення – зі сфери суїциду. Вени перерізають саме в теплій ванні: тепла вода сповільнює згортання крові, й це нівелює біль. Біль (бажано гострий) сигналізує організмові мерщій рятуватися. Тепла ванна ж заколисує й робить біль непомітним. А отже, організм не здатен на самопорятунок.

Обговорювати ВСЕ і РІЗНЕ – це ознака СИЛИ! Зрештою, між занадто теплою ванною й занадто холодним душем завжди є розумна середина. Вона зоветься Правда.
👉
https://www.youtube.com/watch?v=xYqfptzNyzs

Нині сповнюється 5 років із дня смерті Мирослава Скорика.

Недільний і вже літній вечір запрошую провести з естрадною музикою видатного композитора. Ми на Lviv Music Room зняли цей концерт через місяць після смерті Маестро. Цей онлайн-концерт, знятий на сцені Львівської Філармонії, яка зараз носить ім’я Скорика, фактично є одним-єдиним у відкритому доступі, де заспівано весь естрадний доробок Мирослава Скорика.

Віддаючи шану гігантові й генієві, запрошую по таймкодах пробігтися й послухати невмирущий спадок Скорика.

У такий спосіб можна відсвяткувати нинішній погром ворожої авіяції на аеродромах іі базування. Най літачки спочивають навічно. Музику!
👉
https://www.youtube.com/watch?v=jCO2Obc4yRk&t=274s

Найкрасніші й найдзвінкіші епітети зібрала історична операція зі знищення третини авіяції ворога. Псувати празничне торжество рука й язик не повертається, але об’єктивний аналіз на холодний розум ще ніхто не відміняв.

1. Ця операція переламна для розуміння, чим є теперішня війна – війною дронів. Капслоком і прописом для людоловів: це війна ДРОНІВ і безпілотних систем, де людина не потрібна безпосередньо. Масштабні й розмашисті удари можуть здійснювати ЛИШЕ професійні спеціялісти. Доведено «Павутинням».

2. Попри невгамовну ейфорію АБСОЛЮТНО НІЧОГО не помінялося на землі: ми як програвали, так і програємо сухопутну війну. Повзуча втрата суходолу ніякого стосунку не має до звитяг у глибокому тилу ворога.

3. Втрати на землі не компенсовуються розгромом літаків. Бо літаки можна купити чи виготовити, а окуповані землі так і лишаться окупованими.

4. Фатальними є недбалі порівняння «Павутиння» з Перл-Харбором. Прежахлива аналогія. Тому що після Перл-Харбора були Хіросіма й Нагасакі. На цьому ставимо три крихкі крапки.

5. Оскільки війна з ядерним ворогом є гонкою асиметричних ушкоджень, то остаточну оцінку варто давати після зустрічного ходу ворога.

Польща в особі новообраного президента Кароля Навроцкого заблокує вступ України до ЄС і тим паче НАТО, якщо не буде проведена ексгумація і вшанування жертв Волинської різні.

Ну то в чім проблема? Ексгумувати і вшанувати.

І повторити прецедент україно-польського примирення 2005 року, во віки вічнії зафіксоване на Личаківському кладовищі, де на вкраїнській землі покояться польські орлята – захисники Львова в час україно-польських зіткнень 1918-1919.

І присутній там меч Щербець – символ польської військової слави. І на центральній плиті висічено польською мовою: Tu leży żołnierz polski poległy za Ojczyznę: Тут лежить польський солдат, полеглий за Вітчизну.

А поруч, за кілька метрів, на полі №78 розташований Меморіял воїнам Української Галицької Армії. І на вершині колони височіє бронзова скульптура Архистратига Михаїла з дубовою гілкою в лівій руці і мечем у правій. І полеглі галичани возвеличені з не меншою превелебністю, ніж польські орлята.

А ще аркадою нижче розкинувся Меморіял воїнів УПА, учасників СС Галичина і політв’язнів. Усі їхні могили радіяльно оточують крипту, де спочиває Диктатор ЗУНР Євген Петрушевич, який очолював боротьбу за самовизначення Галичини.

Усі – і польські орлята, і юнаки УГА, і бійці УПА – сплять на одному клапті землиці однаково міцним сном, і їхні нащадки живуть поміж собою мирно, керуючись лозунгом, викарбуваним латинкою на порталі меморіялу: Mortui sunt ut liberi vivamus: Вони померли, щоб ми жили вільно.

Так і з Волинською різнею слід учинити, перевівши це драстичне питання в давно спочиле і всіма відрефлексоване минуле. Щоб могти далі жити вільно.

Операція «Павутина» ознаменувала собою перехід війни на якісно вищий рівень технологічних, сучасних воєн.

Коли безпілотні дрони-залізячки за 117 тисяч доларів палять авіяцію на 7 млрд доларів – настав час переосмислити, чим є модерна війна 21-22 століття і яка тепер роль людини у війні дронів, а не тіл; анонімних технологій, а не героїчних суїцидів; професіоналів, а не впольованих на паркінгу.

Крім смакування тріюмфу, потрібен ще й перегляд усіх сталінсько-жуковських установок та традицій ведення війни, де людське життя міняється на тактичний успіх. Чи потрібно це зараз – коли тактичний успіх уже забезпечує технологія, а не персональна смерть чи звитяга людини?

Про це мій відеоблог:
👇
https://www.youtube.com/watch?v=LcC-6OWIRBI

Для тих, хто ще по старинці орієнтується на геростратову саморуйнівну ідею «якщо горить стодола, то най і хата горить», є важливе повідомлення: стодола вже давно згоріла.

«Павутина» нічого докорінно не міняє в плині війни й розстановці сил. Ракетного терору може поменшати, але він і так був спрямований передовсім на тил. Наземний фронтир війни як був, так і лишається невідмотувально-програшним у частині фактичної втрати територій, незважаючи на відмову визнавати це офіційно.

Ворог, на превеликий жаль, із тих, який вчиться на помилках і встигає їх підправляти по ходу. Недобитий звір – значить посилений досвідом.

«Павутина» ризикує стати одноразовою акцією раз на 3 роки. В цьому й проблема: люди пам’ятатимуть яскраву одиницю феєрверку далеко в російському тилу – і впритул не помічатимуть щоденних мап DeepState із фіксацією поступу окупанта.

Війна – багатокомпонентна. Успіх в одному кластері взагалі ніяк не перекриває й не вирівнює біду чорну й гиблу в іншому кластері війни. Епізод не заміняє собою загальний вектор.

Ейфорія – різновид анестезії. Треба пошвидше виводити запаморочливий дурман з організму, щоб він замість тулитися до теплого спомину міг адекватно реагувати на прикру поточну дійсність, яка мало помінялася від просмажки літаків на аеродромах за тридев’ять земель.

Хоча все одно було приємно.

Поповнення держбюджету. Квартальний звіт за січень-квітень.

Доходи до бюджету 1,2 трлн грн.
Видатки бюджету 1,5 трлн грн.

Імпорт на 25 млрд доларів.
Експорт на 13,3 млрд доларів.

Основні доходи:
159 млрд – ПДВ із увезених товарів.
113 млрд – ПДВ із вироблених товарів (зібрано 168 млрд, відшкодовано 56).
107 млрд – податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
105 млрд – оподаткування підприємств.
84 млрд – акцизи.
16,5 млрд – мита.
11,4 млрд – рента за надра.

Зафіксовано різке збільшення доходів: на 49%. Це – результат взгвинчення військового збору в 4 рази. Плюс: держава змусила банки авансом сплатили 13 млрд податку. Плюс: так само держава запровадила для АЗС авансовий внесок.

Збільшення доходів до бюджету – це не ріст економіки, а фіскальний гніт. Держава повністю перейшла в режим одностороннього визиску громадян і бізнесу. Ніякого сприяння, ніяких полегшень – лише кратне збільшення тиску і вимога авансом платити збори. На цьому й тримаються доходи держбюджету.

За весь час війни про ліквідацію Керченського моста була лише одна-єдина професійна стаття у впливовому журналі Foreign Аffairs 2 роки тому. На основі експертних інтерв’ю з інженерами й технологами Foreign Аffairs тоді видав а-ля інструкцію, як правильно грохнути Керченський міст і чому це насправді є надскладним завданням.

Короткий переказ тодішньої публікації в Foreign Аffairs:

…До Кримського моста треба ставитися передусім як до найпотужнішого символу російської окупації. Росія витратила 20 млрд доларів на інтеграцію Криму, тож запуск мосту частково відшкодував ці втрати, поклавши край економічній та логістичній залежності півострова від України.

…Підрив мосту – це радше морально-психологічна подія, а не воєнна. З військової точки зору підрив не має ніякого сенсу, бо росія перекидає свою зброєтехніку до Криму сухопутним шляхом через Приазов’я.

…Міст майстерно побудований. Вартість – 4,5 млрд доларів. Він складається з 2 прольотів, один з яких має подвійну залізничну колію, другий – 4 автосмуги.

…Міст має 7000 паль, сталевих і бетонних колон, які проникають глибоко під дно. Ці палі підтримують майже 600 бетонних опор.

…Розмір і міцність моста роблять його унікально важким для ураження. Атаки морськими дронами – марні.

…Щоб завалити міст – має бути масований залп далекобійних ракет одночасно і неодноразово. Україна не має таких ракет. Атакмс навряд чи зможе точно вцілити. А Storm Shadow може зробити лише діру в полотні, тож потрібен залп із декількох ракет. Більші шанси – в ракети Таурус. Але Берлін їх не дає.

…Найнадійніший спосіб – інженерний підрив за допомогою вибухівки, розміщеної безпосередньо на мосту. Але потрібен доступ.

Отакою була фахова оцінка Foreign Аffairs 2 роки тому. Що з цього враховано під час нинішньої операції – ніхто не знає. І яка її правдива мета – теж, окрім сплеску підбадьорливих емоцій.

Нині 101 рік, як помер Франц Кафка – геніяльний і тривожний абсурдист, сповнений тонкої спостережливості й самоти. У кафкіянські часи - добірка цитат Кафки:

• Неможливо виправдатись, коли тобі не хочуть вірити.
• Чим ширше розливається повінь, тим дрібнішою і каламутною стає вода.
• Одна з найдієвіших спокус зла – заклик до боротьби.
• Кожному легеневому хворому потрібен бог задухи.
• Мисливські собаки ще бавляться на подвір'ї, але дичина від них не втече, скільки б зараз не металася вона лісами.
• Окови змученого людства виготовлені з канцелярського паперу.
• Іноді людині здається, що вона бачить у купі гною втрачений діямант.
• Клітка пішла шукати птаха.
• Сил людських вистачає до певної межі.
• Ворони стверджують, що одна-єдина ворона здатна знищити небо. Але небо якраз і означає неможливість ворон.
• Людям, які з тебе знущаються, ти віриш.
• Трохи рішучості - і всі обов'язкові приписи легко можна оминути.
• Коли з тобою весь час поводяться, як із собакою, зрештою, починаєш думати, що ти собака і є.
• Тіні не гасять сонця.
• Всяке нещастя допомагає виробити мету.
• Страх перед смертю – результат життя, яке не вдалося.
• Хто зберігає здатність бачити прекрасне, той не старіє.
• Кожна перешкода руйнує.
• Я по-справжньому почуваюся лише тоді, коли нестерпно нещасний.
• На слабкому кожен намагається відігратися.
• Пригнічувати ближнього значно легше, якщо нічого не знаєш про нього. Совість тоді не мучить.
• Шлях до ближнього дуже далекий.
• Ми в захваті від того, чим у собі не стали б захоплюватися.
• Треба приймати ті рішення, які відрізають шляхи назад.
• Люди багато й голосно говорять, аби сказати якомога менше.
• Оскільки гірше вже бути не могло, стало краще.
• Рівень маси залежить від свідомості одиниць.
• При стрільбі треба цілитися вище цілі.
• Людина може мінятися лише в негативний бік.
• У боротьбі світу з тобою стань секундантом на боці світу.
• Всі людські помилки від нетерплячки.
• Дух лише тоді робиться вільним, коли він перестає бути опорою.
• Некривавих казок не буває.

Спозаранішня добірка цікавих цифр від «Демініціатив».

Українці – нація недовірлива й обережна:
68% дуже обережні з людьми
32% довіряють людям

До кого найбільш недовірливе, підозріле ставлення:
76% до незнайомця
60% до іншої національності
60% до іншої віри
24% до сусідів
21% до знайомих

Недовіра до інституцій:
88% до партій
82% до парламенту
77% до суду
71% до уряду
64% до преси
58% до держустанов
57% до крупного бізнесу
55% до соцмереж
51% до поліції
30% до волонтерів
27% до церкви
7% до ЗСУ

Які якості є найважливіші в вихованні:
1. Працьовитість 63%
2. Відповідальність 62%
3. Толерантність 53%
4. Рішучість 50%
5. Ощадність 44%
6. Незалежність 43%
7. Гарні манери 43%

Українці перебувають поза соцмережами:
72% не мають акаунтів
28% мають
61% не спілкуються в інтернеті
39% спілкуються

Замість висновків.

1. Дуже явною є геть не європейська підозрілість до людей: 68% не довіряють людям навколо.

2. 76% населення перший контакт із незнайомцем починають із недовірою та обережністю.

3. Є всі задатки ксенофобії: 60% населення мають підозріле ставлення до представника іншої нації чи віри.

4. Недовіра до державних інституцій – зашкальна й тотальна.

5. Покриття соцмережами – 28%, і це створює бездонні можливості для влади маніпулювати громадською думкою через путінську модель централізованих ЗМІ.

Завжди потрібно самому спробувати зрозуміти світ, поки тобі не почали пояснювати владоможці.

Продовжуючи розмислення, чим є новітні війни 3 тисячоліття, треба відштовхуватися від таких параметрів:

- рулять безпілотні системи, які не потребуть безпосередньої участі людини, а отже, у війні технологій нема сенсу на вістря виставляти людинку з автоматиком в якості живої мішені,

- поле бою стало абсолютно прозорим через дронне бачення, через що лінія фронту перетворюється в 10-кілометрову зону суцільної смерті,

- класичні наступальні операції в жанрі «м’ясні штурми» – самогубні,

- броньована та інша супердорога техніка стала беззахисною, а морська війна – вже середньовічний атавізм (флот використовується лише як ракетоносій із далекої акваторії),

- так само авіяція: повітря стало недоступне для пілотованої авіяції над полем бою, тож авіяція тепер – лише як пускові гачки ракет, та й то зі своєї території, а також як частина тилової системи ППО,

- позаяк 80% всіх уражень здійснюють дрони й артилерія, повністю міняється звична роль піхоти: їй не потрібна робота – їй потрібні роботи.
👉
https://www.youtube.com/watch?v=LcC-6OWIRBI

Щось схоже вже було торік: стояча на той момент війна плавно кульгала до пату й похідних від нього «самітів миру». Але сталася Курська офензива – й ми втратили рекордну кількість земель за декілька місяців.

Зараз: однією рукою тако-сяко ліпилися перемовини – а друга рука (десниця справедливого месника) запустила маховик ескалації, який перезаряджає війну на новий виток із загрозою не менш рекордних утрат та руйнувань.

Росія тим часом розігрує пас «це ж вони зривають перемовини» і взамін за право «дати належну відповідь» домовляється з Трампом про посередницькі функції щодо ядерного роззброєння Ірану – темі набагато важливішій для світу, ніж 4 російськомовні області (цитуючи Стівена Віткоффа).

Путін тим часом проводить телефонну розмову з новим Папою, починаючи підло грати на тому полі, на якому ми за визначенням не можемо грати зі своєю риторикою «дайте нам побільше смертоносної зброї, набоїв, патронів, ракет, алилуя, амінь, слава навіки Богу».

Коли вже відгорів скороминущий феєрверк аеродромів і змеркли останні хвостики падаючої комети радощів від святої зловтіхи – в сухому залишку маємо 23 км до Сум, 2 км до Дніпропетровської області, скупчення 50 тисяч контингенту на інших напрямках, запас у ворога 500 балістичних ракет і держплан до кінця року виробляти 500 дронів щодоби.

Фіяско ідеї припинення війни – в інтересах ворога. Він цього прагнув, але мнувся. А Трамп на блюдці отримав виправдання свого зістрибу з гиблої ідеї миру, не потрібного, як він зажурено пронявчить, «обом сторонам».

Симона де Бовуар: Коли все летить у тартарари, не лишається нічого іншого, як грати в ідіотські ігри.

Основні видатки держбюджету за 1-й квартал 2025 року:

475 млрд – зарплати бюджетникам.
213 млрд – соціяльні виплати.
160 млрд – оплата придбаних товарів і послуг
149 млрд – на товари для ЗСУ.
93 млрд – обслуговування боргу.
54 млрд - трансферти місцевим бюджетам.
50 млрд – на медицину.

Державні запозичення: скільки ми набрали позик за 1-й квартал:

604 млрд грн – узято позик. А саме:

450 млрд – зовнішні вливання.
293 млрд – кредити за рахунок заморожених активів рф.
221 млрд – позика ЄС.
72 млрд – позика Канади.
16,5 млрд – позика МВФ.
2 млрд – позика Банку Реконструкції та Розвитку.

І головне: Україна оголосила технічний дефолт за цінними паперами. Ми не змогли виплатити кредиторам 665 млн доларів. Це ставить під сумнів подальше накачування України позиками, якщо вона не здатна ні обслуговувати, ні тим паче повертати їх.

Теперішні суспільства – постгероїчні.

Такий вердикт сучасному світові дають західні мислителі. Й пояснюють: постгероїчні суспільства – це натур-продукт макабричної, нелюдськи жорстокої Другої Світової, після якої єдиноправильним є вважати, що у війні нема нічого нормального.

Сучасна цивілізація – постгероїчна, і її постулати незрушимо правильні: воювати – це катастрофічна не-норма, пишатися треба навпаки миром і добробутом, а народи повинні прославлятися в культурі, спорті й ноу-хау, а не героїчних загибелях.

Новий термін постгероїзм докладно описує раціональний підхід західних суспільств щодо нерелевантності вести виснажливі війни замість жити, процвітати, подорожувати, насолоджуватися життям, яке одне дано, і в вус не дути.

Відтак, живучи в 21 столітті, не варто дивуватися, що Людина 21 сторіччя – постгероїчна. Тому що мудра. Й навчена катастрофічними жахіттями ХХ ст. Тому що в епоху постгероїзму відчайдушність, смілість і хоробрість врівноважуються прагматикою, розрахунком, обрахунком і (ха-ха-ха!!!!) вищістю людського життя над іншими "пріоритетами в війні".

Це означає, що пост-героїчна людина 21 сторіччя з задоволенням даватиме зброю й гроші Героям, охочим гинути замість повнокровно жити. Це означає, що західні пост-героїчні суспільства сприймуть вічну війну як наш добровільний вибір, і навіть аплодуватимуть цьому, бо поки воюють відчайдушні герої, пост-героїчні суспільства розпрекрасно собі житимуть і ще більше посилюватимуться.

Бо процвітають за принципом: Ad impossibilia nemo tenetur – Ніхто не зобов’язаний робити неможливе.
👉
https://www.youtube.com/watch?v=0ZN5GXy1CcA&t=10s