Новини із корупційних ланів за останні тижні.

Заліщики. Проєкт ЄС із ремонту міської каналізації дістався перевезеній із Запоріжжя фірмі (чомусь не місцевій), яка завищила кошторис у півтора раза (навар 1,5 млн).

Запоріжжя. Обленерго вдвічі завищило ціни в тендері на 34 млн. Це те саме обленерго, яке в січні закупило найновіші 16-ті айфони за 68 тисяч, адже що то за електрик без 16-го айфона.

Верхівцеве (Дніпропетровська обл.). Укриття для ліцеїв на 134 млн дісталися фірмі, яка до березня належала міському депутатові від ОПЗЖ. Переплата будматеріялів – 2 рази.

Міноборони. Замовлення металевих навісів над траншеями на 231 млн дісталося закарпатській фірмі, яка задекларувала втричі нижчі виробничі спроможності, ніж вимагається. Фірма є фігурантом кримінальної справи про корупцію на дорогах.

Зарічани (Житомирська обл.). Розбудову школи за 116 млн спланували з маржею щонайменше 4 млн. Експертизу проєкту зробила фірма, яка належить дружині нардепа від Слуги Народу. В березні фірму позбавили права на будекспертизу.

Вінниця. Управління СБУ купило преміюм-джип за 2,5 млн (повний привід, двигун 2,4 л, 8-ступеневий автомат, шторки безпеки, клімат-контроль, функція екстреного гальмування, аудіосистема на 10 динаміків і сейф).

Київ. «Державний оператор тилу» купляє чохли для бронежилетів на 414 млн у Мітрохіна – мільярдера, який із початку війни став топовим підрядником найбільших тендерів із закупівлі військової форми. Живе в маєтку за 2 млн доларів, а торік на Печерську купив палац за 66 млн грн.

Все, що ми не змінили, ми обрали.

Наш держборг.

• 168 млрд доларів (або 7 трлн грн) - державний борг України.

• 120 млрд доларів – зовнішній (72% усього боргу).
• 46 млрд доларів – внутрішній.

• За рік держборг зріс на 21 млрд доларів.
• Борг становить 91% ВВП (до війни було 40%).

• 1,8 трлн – зовнішні запозичення (ріст на 39%).
• 638 млрд – запозичення внутрішні.

42 млрд доларів – зовнішнє фінансування в 2024 році, з яких третина (13 млрд доларів) – гранти.

Наші основні кредитори:

1. ЄС 17,3 млрд доларів.
2. МВФ 5,3 млрд доларів.
3. Японія 4,3 млрд доларів.
4. Світовий банк 3,3 млрд доларів.
5. Канада 1,8 млрд доларів.
6. Британія 1 млрд доларів.

Зовнішні кредитори вклали в державу в 5 разів більше, ніж внутрішні.

213 млрд – аномально високі видатки на обслуговування внутрішнього боргу (3% ВВП).

Нам списали 9 млрд доларів боргу.

Кордони – на замку, замки – на піску.

Постійне пониження планки призводить до відсутності дна.

Хтось досхочу кепкує з трампівського слогану MAGA (Make America Great Again) – а я був би найщасливішим на світі, якби Україна почала жити за лозунгом MUDA: Make Ukraine Democratic Again.

Повернення до Демократії стає чимось більшим, аніж просто розмовами про буденне повоєння. Повернення до Демократії – це цілий внутрішній фронт, який у повен зріст постане перед Вільним Українцем, коли кліка, звикла до одноосібного абсолютизму, знаходитиме сотні причин, чому Демократія не на часі і чому слід лишити ручне й ніким не контрольоване правління двох, так би мовити, людей.

MUDA: Make Ukraine Democratic Again – це по суті національна ідея повоєнної України, яка вже завернула на 4-й рік ануляції всіх базових прав і свобод Громадянина. Результат війни не має ніякого значення, якщо повоєнна Україна так і лишиться в списку гібридних автократій.

Американці (неважливо, з секти MAGA чи ні) завжди зможуть випити магарич за велич своєї держави – а от ми ризикуємо навіки перетворитися в мудаків, якщо не відбудеться ідея MUDA: Make Ukraine Democratic Again.

Лише в Демократіях кожен, хто вийшов зі стада, не стає автоматично загрозою для пастуха.

У сучасних гетто по периметру стоять не вартові вишки, а телевізійні.

Отже, в оперативній площині лежать 3 мирні плани. Не 10, не 20, а лише 3.

1. План Трампа:
Європа (не Америка) дає гарантії безпеки, Україна вступає в ЄС, росія забирає всі по факту окуповані території, США офіційно визнають Крим російським і знімають санкції.

2. План путіна:
Україна скорочує армію, вступає в ЄС та офіційно віддає росії 4 повні області плюс Крим.

3. План Європи-України:
Європа і США дають гарантії, Україна вступає в ЄС, росія забирає всі по факту окуповані території, але вони лишаються в статусі невизнаних.

Кожен із цих мирних планів заміряний соціологічно: як українці ставляться до кожного з них. КМІС дає такі цифри:

План Трампа: 61% проти, 29% за

План путіна: 82% проти, 10% за

План Європи: 51% за, 40% проти

Це означає:

1. Маємо переможця з-помежи трьох мирних планів: народ підтримує план Європи.

2. 51% українців готові втрачати території, але не визнавати цю втрату офіційно.

3. 29% готові втрачати території офіційно.

4. 10% готові віддавати навіть Херсон і Запоріжжя, хоч вони не окуповані, пристаючи на всі вимоги путіна.

5. Усі сценарії виходу з війни базуються на втраті територій: якщо не офіційно, то принаймні в статусі невизнаних.

Війна в 21 столітті.

За останні 200 років (після Наполеона) різні війни на планеті Земля забрали 30 млн життів. Наглядно: війни згноїли населення 3 Чехій, чи 4 Болгарій, чи 6 Норвегій, чи 9 Уругваїв, чи 90 Ісландій.

Із кожним десятиріччям війни стають дрібнішими. Остання масова війна – Друга Світова 80 років тому. Зараз основний тип воєн у світі – громадянські. Або дуже локальні. Найбільше страждань людям зараз приносить не війна, а державна тиранія та репресії.

Війни колоній за свою незалежність – у минулому. Нові держави внаслідок збройної боротьби вже не постають. Поняття «визвольна війна» - давньоісторичне й допотопне.

Міждержавні війни – велика рідкість. Напад на цілу державу – це аномалія. В цьому плані путінська війна – остання загарбницька. Ніхто давно вже не вторгається, аби зробити іншу країну своєю територією. Востаннє таке було в 1990 (Ірак-Кувейт). Поглинання цілої країни – це нонсенс, бо зараз є купа інших інструментів гібридної колонізації.

За рахунок високоточної зброї і розвинутої медицини війна не стільки вбиває, скільки калічить. Основна жертва війни зараз – не убитий, а інвалід. Огромні втрати на нашій війні – це відхилення від норми. Причина – залученість простого народу до високотехнологічної війни, яка в 21 сторіччі є суто професійним поняттям. Піхота безнадійно програла дронам. Живою силою вести новітню війну – це самогубство.

Кожна війна стає захмарно дорогою й затратною. Нема нічого більш виснажливішого.

Воєн між демократіями не існує в природі. За останні 200 років дві демократії ніколи не воювали одна з одною.

Самому цікаво в день Стамбула звірити сказане в етері у передвечір Стамбула:

- Чому зустріч перших осіб є нонсенсом на старті перемовин,

- Що в переговорах важливіше: форма чи зміст – і чому акцентуація на формі свідчить про фактичне небажання досягати змістовних результатів,

- Чи є чим бити вступні карти росії,

- Чому третьосторонні/посередницькі перемовини є незручні для росії,

- Як трактувати згоду 51% населення на втрату територій
👇
https://www.youtube.com/watch?v=QRTcK7Mr8cc

Заробітки й прибутки народних депутатів за 2024 рік. Дані YouControl.

• 7,1 млрд грн – сукупний дохід нардепів за 2024 рік.
• Умовно: якщо поділити на кількість депутатів (їх 387), то 1 депутат заробив 18,3 млн. Парламентар автоматично означає мільйонер.

• 2 офіційні мільярдери серед депутатів: Порошенко і Столар.

• 14,8 млрд грн – гроші, задекларовані нардепами.
• 36% цієї суми (5,4 млрд) – це грошові активи Порошенка.
• 1 млрд – грошові активи Столара (опезежист, забудовник, партнер Єрмака).

• Сумарно: за 1 рік депутати збагатіли на 3 млрд грн.
• Середня зарплата депутатів зросла на 13%.

• 62 тисячі – середня депутатська зарплата в місяць.

• У 69% депутатів доходи зросли за рік.
• Середній відсоток зростання доходів – 28%.

• 3 депутати подвоїли свої доходи: Столар (+94%), Палиця (+87%), Чайківський (+87%).
• 1,6 млн грн – найбільша річна зарплата, яку задекларував слуга народу Остапенко з комітету у справах ветеранів.

• Депутати зі слуги народу сумарно володіють 2,16 млрд грн
• Найбагатші слуги народу - Сова (245 млн) та Семінський (162 млн).

• 1,6 млрд грн – грошові активи фракції ОПЗЖ.
• Найбагатші опезежисти: Суркіс (631 млн) та Борт (397 млн).

Вливання Заходу. Звіт за квітень.

Світовий Банк:
• 70 млн доларів на енергетику.
• 50 млн доларів на медицину при ультиматумі, що держава підвищить капітаційну ставку первинної допомоги до 825 грн.

Європейський інвестиційний банк:
• 100 млн євро на централізоване опалення.
• 100 млн євро на водопостачання.
• 100 млн євро на житловий сектор.

Чорноморський банк торгівлі та розвитку:
150 млн доларів на віднову.

Євросоюз:
• 3,5 млрд євро напряму в бюджет.
• 1 млрд євро за рахунок рос.активів.

Британія:
• 589 млн доларів на безпілотники.
• 1 млрд доларів за рахунок рос.активів.

Німеччина:
66 протимінних машин, 38 тисяч боєприпасів, 3 артилерійські установки, 28 тисяч снарядів, 160 дронів, 6 евакуаційних машин, 4 саперні машини, 2 мінні плуги, 41 радар, 92 біноклі, 55 підводних скутерів, 917 протитанкових засобів, штурмові гвинтівки, джгути, спальні мішки.

Франція:
• 15 млн євро на будівництво дитячого реабілітаційного центру в Вінниці та ремонт реабілітаційного відділення в Ладижині.
• 11 млн євро на рентген для 75 лікарень.
• 8 млн євро на реабілітацію ампутантів у 58 лікарнях.
• 6 млн євро на 700 дефібриляторів.
• 4,35 млн євро на телемедичні мережі в 6 областях.
• 4 млн євро на створення мережі автономних мікроклінік.
• 3 млн євро на ультразвук.

Італія:
25 млн євро на енергетику.

Польща:
5 тисяч старлінків.

Нідерланди:
150 млн євро на ППО.

Данія:
970 млн доларів на ППО й артилерію.

Норвегія:
332 млн євро – грант на закупівлю боєприпасів.

Латвія:
1500 дронів

Литва:
10 млн євро на далекобійну зброю.

Японія:
• 58 млн доларів на розмінування та енергетику.
• 5,4 млрд доларів на стартап із виробництва чипів.

Стамбул кардинально нічого не змінює.

Всі гравці грають ту саму гру. Жодна позиція (крім Америки) не зазнала суттєвих коректив, відтак черговий раунд хотєлок сильнішого ворога, на які не може погодитися слабша, але горда жертва, мало що вирішує.

Аби всеціло руйнівний пат у війні вийшов на якісно інший виток, має відбутися зміна вихідних позицій. Росія їх міняти не буде, бо вона в перемовини входить як сторона, яка по ходу перемагає. Прорив відбудеться лише тоді, якщо скоригуються позиції жертви. А цього не станеться, допоки війна є запорукою довічного перебування при владі всіх еліт.

Так скаже Трамп із грізно насупленим чолом, коли побачить, що ініційована ним тема припинення війни впирається в затяте небажання втрачати території при одночасному усвідомленні неможливості відвоювати їх у військовий спосіб найближчі десятиліття.

От і весь ребус. Поки не відбудеться акцептації неминучості територіяльних утрат, доти вся країна до третього коліна перебуватиме в лабетах безцільної війни суто оборонного формату.

А всі танцюльки навколо перемовини будуть марнуванням часу в інтересах ворога. Саме йому вигідне продовження війни з підірваними й послабленими позиціями жертви.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=QRTcK7Mr8cc

Нині 31 рік тому помер Ірвін Шоу, американський письменник і сценарист із тонкоспостережливою манерою письма. Кетяг влучних висловів Ірвіна Шоу, чиї батьки походять із Ніжина:

• Людина + наміри = випадок.
• Дуже небагато людей носять у собі цілий роман. Більшість обмежуються однією фразою.
• Життя вчить нас багато дечому, але тільки не такту.
• Судження роблять нащадки. І тут для кожного з нас припасено безліч сюрпризів.
• Я не знав нікого, хто дожив би до 100 років і був би цікавим ще чимось, крім цього.
• Розум сам по собі ще нічого не гарантує.
• Зі своїх помилок я міг би спорудити хмародер.
• Все на світі має свою ціну, яка не завжди має цінність.
• Закоханий – завжди біограф предмету свого кохання.
• Одержимі люди не старіють.
• Дразнять тільки тих, кого люблять.
• Розумного і благородного ненавидіти завжди важко.
• Любов – як купання. Треба або пірнати з головою, або не лізти. Ну а як будеш тинятися по коліна в воді, тебе обдасть бризками, ти почнеш мерзнути й злитися.
• Війна – зручна годівничка для крупних пройдисвітів.
• Не будь більшим ідіотом, аніж тебе створив Бог.

Чому ворожі шахеди стало важче збивати? Предметне пояснення від порталу Texty:

• Шахеди зазвичай запускаються зі замаскованого кузова цивільної вантажівки. Одне авто робить залп із 5 дронів, які запускають одночасно сотні штук із різних напрямів різними маршрутами.

• Шахеди часто орієнтуються за вишками мобільного зв’язку. Є шахед-флагман, за яким тягнуться решта.

• Ворог запускає хибні цілі – безпілотники «Пародія» (дерев’яний літачок із пристроєм, який обманює радар, і він натовп шахедів сприймає за величезний літак).

• Ворог почав запускати дрони на великій висоті - до 2 км, тому відтепер мобільні групи ППО з кулеметами неефективні.

• Німецькі Гепарди з двома зенітними гарматами і радар Skynex теж малоефективні.

• Один снаряд для зенітки коштує 9000 доларів. Це космічно дороге задоволення – лупашити 40 снарядів по одному шахеду і не збити його.

• Найефективніший засіб – гелікоптер. Спочатку виявляють шахед, далі гелікоптер супроводжує його до безпечного для збиття місця, б’ючи прямо в двигун, щоб не вибухнула бойова частина.

• Головна зброя гелікоптера – це 30-кілограмова система спостереження, яка на відстані 20 км бачить навіть номерний знак.

• Але гелікоптер не може літати поблизу фронту: збивають.

• Ширина коридорів, якими заходять зграї шахедів, 70 км, тож закрити їх наявною кількістю гелікоптерів нереально. Повна ліквідація всіх шахедів неможлива.

Вірменія офіційно оголосила про намір інтегруватися в ЄС. Вона прозріла лише після карабахського бліцкригу, коли Азербайджан хутко забрав спірну територію, а росія в цей час ловила гав, розписавшись у неспроможності захистити Вірменію. Але вся вірменська євроінтеграція – це курям на сміх:

• Вірменії доведеться провести демаркацію кордону з Азербайджаном і визнати поразку.

• Вірменії доведеться вибирати між євроінтеграцією і членством у Євразійському Економічному Союзі.

• Вірменія зараз – економічна присоска росії: 42% торгівлі – з росією. З Європою – 7%.

• 87% газу – російський, Газпром – єдиний постачальник, а філіял «Газпром Вірменія» контролює всю газорозподільну мережу.

• 70% електрики виробляється на російських енергоресурсах. Ядерне пальне для Мецаморської АЕС постачає росія, а Севано-Разданський каскад ГЕС – у власності російської компанії «Ташир».

• Росія забезпечує 70% нафтопродуктів (бензин, дизель, мастила).

• 100% пшениці – з росії. Також рф є основним постачальником олії, макаронів, хліба, солодощів.

• Південно-Кавказька залізниця є дочірньою компанією Російської Залізниці, яка контролює всю інфраструктуру.

• Єдиний алюмінієвий завод Арменал належить російській компанії Русал.

• 70% грошових переказів (3,6 млрд доларів) надійшло з росії.

• Росія забезпечує 35% усього товарообігу Вірменії. Більше того: якраз через Вірменію росія проганяє підсанкційні товари.

• Хоч 58% вірмен за вступ до ЄС, росія їх скрутить у баранячий ріг. Раніше треба було думати, перш ніж лягати під москву.

Мій виступ в етері Говорить Великий Львів:

- Стамбульські недоперемовини: гра в одні ворота,

- Хто хотів побачити, як виглядають прямі перемовини з сильнішим ворогом, то ось воно,

- Що необхідно для виходу зі зашморгу довгої, а значить, завідомо програшної війни,

- Чого чекати від бесіди Трампа й путіна, двох рівнозначимих альфа-самців у геополітиці,

- У чому сила обгрунтувань путіна своїх претензій на юго-восток
👇
https://www.youtube.com/watch?v=FlSCh7cyKuA

Надзвичайно оперативна соціологія від Групи «Рейтинг» про стамбульські перемовини.

Чому путін не приїхав на переговори?
54% не хоче припиняти війну
22% злякався
11% хоче тільки з Трампом

Чи повинен Зеленський брати участь у переговорах без путіна?
48% ні
47% так

Як переговори України та росії вплинуть на ситуацію?
66% нічо не зміниться
25% наблизять мир

Як оцінити офіційний візит Зеленського до Туреччини?
53% успішний
26% неуспішний

Довіра\недовіра до Зеленського:
70% довіра
28% недовіра

Ставлення до 30-денного перемир’я без будь-яких умов:
74% за
22% проти

Замість висновків:

1. Чверть населення (22%) дійсно вважають, що путін боїться Зеленського. Без коментарів. Мудрий нарід.

2. Лише 11% населення петрають у ситуації й дають єдиноправильну відповідь: путін хоче зустрічі з Трампом, а не прости господи.

3. Народ розділився порівну в питанні, чи Зеленському брати участь у переговорах без путіна, чи ні. Може брати, може не брати. Однаково. Бо:

4. 66% українців не мають узагалі ніяких очікувань щодо перемовин («нічого не дадуть»).

5. Ідея перемир’я тотально торжествує в Україні: 74% за. Це цифра афірмації кінця війни.

6. 70% народу довіряють цареві супроти 28%, які не довіряють. Цар має карт-бланш на все, що його душа забажає. Трактую цифру 70% як індекс суїцидальності суспільства.

Не до кінця певен, що пам’ять про жертв війни полягає в паралізації транспортного трафіку щодня в пікову годину 09:00, чи в прикладанні долонь на груди о цій самій годині, чи в шанобливому стоянні в салонах трамваїв і тролейбусів, і вже точно не в штрафуванні людей, які у ранковому поспіху цього чомусь не зробили.

Щоранку о 09:00 по селах із тих самих гучномовців, звідки волає повітряна тривога, транслюється аудіоролик, записаний драматичним баритоном, і він на всі села щось сповіщає, поки селяни пораються коло стаєнь, виганають худобу на пасовиська, насипають зерня в годівниці для домашньої птиці чи стрімголов летять на маршрутку, яку не дай Бог пропустиш, і день пропав.

Щоранку о 09:00 відбувається дуже сумнівна щодо наслідків і ККД патріотичного виховання практика колективної ритуалізації пам’яті – типова практика для стадних, тоталітарних суспільств, де така інтимна емоція, як скорбота, траур чи поминання, набувають масового й екстравертного прояву.

Повага до загиблих тут ні при чім. Рівно навпаки: це ж як треба не поважати загиблих, аби памʼять про них перетворити на бездушність, та ще й поставити над усім цим поліцейського зі штрафами.

Людям, які під ребрами носять чуттєве серце, а не просто чотирикамерний м’яз, який лишень перекачує кров, не потрібні ці ритуали о 09:00 кожного ранку, бо їхня пам’ять про жертв війни з ними щомиті.

Ловлю себе на думці: чим більше спостерігаю клінічну самовтечу суспільства від очевидних і неуникних речей, тим частіше мої тексти починаються з того, що пишу 1-2 абзаци, а потім стираю написане з внутрішним чортиханням «та ну його!». І так уже другий рік щонайменше.

З перспективами війни все ж настільки очевидно й наперед проглядно, що краще визнати право народу на самопідривну самовтечу від реалій як невід’ємне право. Людям усього хочеться, навіть якщо мало що з цього можеться.

Як наслідок: хто хоче всього й зразу, той отримує ніц і регулярно.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=FlSCh7cyKuA

Якщо після демаршу високодостойного комбата 47 бригади Ширшина інші комбати засунуть свій язик в одне місце й продовжать мовчати – то безцільний гарматом’ясний підхід в армії ніколи не закінчиться, навіть коли вже закінчаться всі українці (неважливо, бусифіковані, паковані чи ідейні).

«Бажаю, щоб ваші діти служили в піхоті й виконували ваші задачі» - ця порада Ширшина на адресу штабних чинуш ніби знята з язика у мільйонів українців, які, як би їм не макітрили голови пустопорожнім пафосом, уже навчилися розрізняти армійський совок у стилі маршала жукова (баби нарожають іще) від розумного стратегування війни, грамотного розрахунку кожної операції та й просто людяного ставлення до ресурсу, який, на відміну від залізяччя й техніки, обчислюється гробами, вдовами, сиротами.

47 бригада "Магура" – це еліта з еліт. В її розпорядженні – найкраща техніка (абрамси, леопарди, бредлі та інші найдорожчі дарунки натівських союзників). Що казати про звичайні підрозділи – якщо навіть при такому козирному оснащенні комбат курського напрямку грюкає дверми з текстом: "Дебільніших задач я не отримував. Тупорила втрата людей, тремтіння перед безтолковим генералітетом, крім як до провалів, не приводить ні до чого. Політичні ігри і оцінка реального стану справ не відповідає ні дійсності, ні можливостям. Загралися»..

Звісно, можна й далі мовчати, вдаючи, що в одного комбата здали нерви. Можна навіть призначити його винуватцем курського провалу. І далі торочити, що все в нас чудово. А підняту комбатом проблематику перекрикувати вигуками «Героям слава» і знову забалакати, замнути, проігнорувати.

А можна вимкнути режим безжальності й жорстокості до своїх людей і… та про що це я… ні… вони радше всіх згноять, ніж подружаться з реальністю.

Нині 144 роки святкує Кемаль Ататюрк, якого називають батьком модерної турецької нації. Я перерахую переворотні реформи Ататюрка, які можна спроєктувати на Україну з тією самою підосновою, що ми, як і свого часу Туреччина, теж свідомо маємо обрати західний світський вектор.

1. Виборність влади й підзвітність народові. Не культ особистості – а повага до влади.

2. Концепція національної держави, яка виховує громадян у дусі відданості своїй нації.

3. Етнічне = громадянське. Інтереси титульної нації, яка має чітку нац.свідомість, домінують.

4. Хто не турок, той усе одно має прийти до турецької самосвідомості через асиміляцію.

5. Спільне громадянство, єдина мова, територія, історія і менталітет.

6. Жорстке відділення держави від релігії.

7. Етатизм в економці: крупні активи – державні, а приватний сектор – лише середній і дрібний.

8. Ставка на фермерство.

9. Культ прогресу й просвітництва. Війна проти забобонів і відсталості.

10. Європейський вибір – безальтернативний.

11. Перехід на латинку.

12. Перехід на європейський календар.

Багато хочемо, мало з того можемо.

До цього резюме зводиться моє інтерв’ю для Львівської Мануфактури Новин. Ішлося там про вирішальну фазу Трампа, про його підспідне порозуміння з путіним, про нульовість наших одноосібників – але більше все ж таки йшлося про наше самозречення реалій, про бурхливу уяву, нічим не підкріплену, про сліпе непомічання недосяжностей.

Витати в хмарах може лише той, хто твердо стоїть на ногах. А коли все догори дригом – по хмаринах незручно ходити.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=pMsNRSzkwFI