Оця інфографіка, яка візуально показує перебіг 64 днів війни, насправді дуже й дуже прикра.

На ній ви побачите основну ставку росії – Юговосток.
Саме там нагромаджуються всі сили ворога. Він порайонно намагається відкусити ті території, які, на його думку, належать до руского міра.

Ворог діє зі сліпим самопереконанням, що анексія Юговостока – логічна й органічна після ордло: та сама мовна картина, та сама домінація московського патріархату, та сама «соціологія» проросійських настроїв, те саме росіянізоване населення, ті самі обсяги споживання ру-контенту (руТБ, рутуб, румузика, рунет, вконтакте, однокласники, mail.ru).

Найгірше, цей прямий взаємозв’язок таки існує: усе побутове російське закінчується приходом російського чобота. За рос.мовою іде танк. За рос.піснею летить снаряд.

Дивним виглядає неспроможність багатьох людей побачити прямий взаємозв’язок між русифікованістю й триколором над будівлею ОДА. А цей зв’язок є.

Кожен день війни має стати днем вичавлювання з себе внутрішнього москалика.

Коли мер Одеси називає одеситів одеськомовними – це кричуща дич. Що значить «одеськомовні»?

Я розумію, що стало соромно називати себе носієм мови окупанта й ворога. Язик не повертається назвати свій язик руским. Але, даруйте, це руский язик. Як його не камуфлюй – це все одно язик твого вбивці.

Той самий, який московити насильно насаджували 300 років. Той самий, який вони зараз «захищають» нальотами каральної авіації. Той самий, який мав дотла згоріти в Одесі ще 2 травня 2014 року. Той самий, який досі не дає змоги відрізнити свою людину від загарбника.

І як би не мімікрували деякі мери з подвійним громадянством під трендовий патріотизм – це не вирішує засадничого питання: війна має виразний мовний компонент, відтак відмазки про «одеськомовність» - огидні, самодурні й узагалі не дотепні.

Не існує одеської мови. Існує українська державна – і російська ворожа. Або ти зі своєю державою – або ти з чужим ворогом, в якого язик на плечах від постійного знищення тебе.

Оце і є світоглядний вибір, сидячи в бомбосховищах. Середини нема. Мімікрія не поможе. Вона лише заважає бачити ворога впритул.

Це доктрина нового світу.
Так західні ЗМІ охрестили четвергову промову Ліз Трасс, міністерки закордонних справ Британії.

Я прошу виділити пів години на мою відеодоповідь – і отримати каркасне розуміння, яким буде західний (а отже, наш) світопорядок. Із низького горизонту наших поточних нещасть варто визирнути на світообрій і зрозуміти, яка архітектура майбутнього світу будується завдяки нам.

*️⃣Чи помер західний лібералізм?
*️⃣Хто понад усе: людина чи держава?
*️⃣Колектив: вільна спільнота чи стадо однодумців?
*️⃣Ера національних держав.
*️⃣Війна за нац.самовизначення досі невизначених.
*️⃣Замість системи стримування – система примусу.
*️⃣Початок епохи під назвою «Добро з кулаками».

Прошу знайти трошки часу для вдумливого перегляду цього відео.👇
https://www.youtube.com/watch?v=8xYJ47fzBVc

🇭🇺 Якщо Орбан, це мадярське лисе чувирло, дійсно знало від путіна заздалегідь про його плани вторгнення, та й ще хотіло взяти участь у шматуванні України на куски – то Угорщина переходить із розряду сусіда в розряд співучасника міжнародного злочину.

Тепер постає питання покарання Угорщини як пособника, посіпаки, поплічника рашизму. Таку країну, яка нехай мляво й дезавуйовано, та все ж таки пристає до ідеї розчленування свого суверенного сусіда, треба триколорною мітлою гнати і з НАТО, і з Євросоюзу. Звільнене місце дунайських запроданців має гідно посісти Україна.

Толерувати відкриту прорашистську державу в лоні ЄС і НАТО – це те саме, що впустити троянського коня в стіни своїх укріплень. На тлі скорого визнання росії спонсором світового тероризму кожна країна, помічена в дружбі з канібалом, повинна бути відлучена від поважного товариства нормальних.

Ізоляція Угорщини за пасивну співучасть у пропутінській коаліції має стати прецедентом для ЄС, куди всі лише входили і нікого ще не виганяли з класу. Оце прийшов час на Угорщині випробувати реверсний рух в євроунії.
Заслужили по повній.

Я аніскільки не дивуюся з антиукраїнського видристу Сєви Новгородцева.
Ти можеш у 1975 році покинути СССР, половину зрілого життя прожити в Австрії, Італії, Британії, навіть прийняти протестанське хрещення – але все одно в тебе буде кацапське ДНК.
Ти можеш ходити в драних джинсах, бути пристарілим хіпстером, мати енциклопедичні знання з мистецтва – але твоє кацапське ДНК детермінує сон розуму і вірус путінізму.

Росія і російськість – дуже трагічний феномен. Де б ти не жив - із тобою завжди руский цивілізаційний морок.
Наші «жахливі недоліки» (як-от непокора, скепсис щодо держави, зневага до власть імущих, анархічний стьоб) – ніколи не будуть притаманні москальні, яка незважаючи на країну проживання, змирилася на жаб’яче поквакування в концтаборі ідей. Він вужчий, зате простіший. І похльобку з нетерпимості дають згідно з розкладом.

Рускі ніколи не зможуть підім’яти Государство під себе. Ніколи не піднесуть Вільну Людину на п’єдестал. А з найвищого трону вони ніколи нікого не скинуть. Бо народжуються і здихають із вірусом чинопочитанія. Там не існує прав людини, бо з людьми там напряг.

Всі вони втрачені. Там нема підгрунтя для бодай міліметрових зрушень у бік цивілізації, демократії, правосвідомості та інших абстракцій, які раб назве другорядною хирнею.

Як добре, що ми вже не здатні збагнути цього мракобісся. Вже ніколи.

Це – повна й подетальна розповідь людини, якій вдалося вибратися з Маріуполя.

Максим розповідає про пережиту блокаду на диво структуровано й поетапно. Це дуже осмислена оповість чоловіка, якому «соромно за те, що вижив» - дуже поширений емоційний самозахисний стан у людей, які пережили екзистенційне дно.

Топити сніг, аби була вода. Вночі кожні 10 хвилин ставати робити руханку, щоб зігрітися. Ходити босоніж по снігу, бо ніде і нічим прати шкарпетки. Покинути свій будинок з усіма сімейними реліквіями й одягом. Пройти фільтрацію в «ДНР». Пробратися на латвійський кордон і пройти допит ФСБ. І зараз починати фактично з нуля.

Я запитував Максима також про проросійські погляди маріупольців, про переважний вибір на користь переселення в росію, про поведінку кадирівців і ру-солдат.

«Зараз, коли я бачу синьо-жовтий прапор, я плачу». Ось і все.👇
https://www.youtube.com/watch?v=QVXQszHV_Og

Сьогодні 553 роки Нікколу Макіявеллі.
Ще з університетської лави його завжди подавали як адвоката безпринципної політики, і це ще більше загострювало мою увагу до демонізованого мислителя, який усього-навсього чесно схопив саму суть владарювання над людьми й описав її. На завершення нинішнього дня – підбірка цитат Макіявеллі, в яких я нічого аморального не бачу.

• Війна солодка тому, хто її не скуштував.
• Хто хоче жити в мирі, той повинен готуватись до війни.
• Та війна справедлива, яка необхідна, і та зброя священна, на яку єдина надія.
• Війни починають, коли хочуть, але завершують, коли можуть.
• Ніколи ніщо велике не досягалося без небезпеки.
• Вбивством, зрадою, віроломством, жорстокістю можна здобути владу, але не славу.
• За мале зло людина може відімстити. А за велике – не може. Отже, треба завдавати такого зла, аби не боятися помсти.
• Кожен бачить, яким ти видаєшся. Мало хто відчуває, яким ти є.
• Люди завжди погані, поки їх не змусить до добра необхідність.
• Люди мстять або зі страху, або з ненависті.
• Не будуй скромні плани - вони не здатні хвилювати душу.
• У переможця багато друзів, і лише в переможеного вони справжні.
• Є три різновиди людей: які бачать; які бачать, коли їм показують; які не бачать.
• Не можна вірити тому, що ти бачиш у спокойний час.
• Щастя – це коли тебе розуміють.
• Ціль виправдовує засоби.
• Добро приїдається.

Після вчорашньо-вечірнього ракетного обстрілу Львова сьогоднішній день я хотів би розпочати невмирущою повстанською піснею Ой у лісі на полянці.

Збройний опір є релігією Галичини. Тут хлопці йшли в ліси навіть тоді, коли це було квитком в один кінець. Навіть коли всі навколо змирилися зі сталінізацією – галичани противилися, як могли. Так було, так є, так буде до скону віку.

Ой у лісі на полянці – пісня про реальний епізод Другої світової, що стався навесні 1943 на Волині, в урочищі Березина в Цуманській пущі. Більшовики оточили й розстріляли 40 юнаків-повстанців з Галичини, які прямували на підмогу волинським упівцям і більшовицького нападу ся не сподівали.

Ця повстанська пісня має багато виконань. Але те, як цю пісню заспівала Тріода, – перевершити важко. Хлопці виконують цю пісню акапельно, наче реквієм. Такий, що надихає пам’ятати кожну кривду, завдану тим самим незмінним нелюдом.

Тріода. Ой у лісі на полянці…
Доброго дня кожному, хто пам’ятає все.

🪠 Колаборантів і зрадників на тимчасово окупованих територіях буде предостатньо. До цього треба бути готовим і не робити з того мега-трагедії.

Всі довоєнні опитування показували там доволі високий рівень покладів вати (до чверті населення), з них певний відсоток – москвофіли й українофоби з породи упоротих.

Зараз їхній зоряний час записуватися в усілякі добровольчі дружини та загони на підмогу окупаційним військам. Це навіть добре, бо відкрита колаборація з ворогом полегшує завдання ЗСУ ліквідовувати зрадників пачками, а не поодинці.

Русофільство на тимчасово окупованих територіях Юговостока – явище не нове, але не масове. Врешті, найактивніші проукраїнські люди звідти виїхали ще на початку вторгнення, тому відсоток проросійськості в деяких захоплених містах позірно зріс. Але це лише позірно.

Зять моєї сусідки зараз в Краматорську. Так там навіть морозиво в магазині не хотіли продати нашим захисникам, а коли хлопці чергують, то чергують на два фронти: в бік москалів і в бік тилу, бо там упоротих вистачає. Та й бог з ним, з тим морозивом.

Це – реалії війни, яка здирає всі гнійники. Чим більше гною – тим кращий урожай.

Нікого навіть не здивувала інформація, що 50% бронежилетів забезпечили волонтери. Більшість наших вояків уже приходять у військо екіперованими до зубів за свій кошт.

Якраз це викликає шок у кацапів, для яких наш військовик виглядає, наче космічні війська з зоряних воєн. Просто кацапи не докумекають, що українці воюють за власний і народний кошт. Якщо з наших воїнів зняти все куплене ними і лишити лише те, чим забезпечила держава, - він мало чим відрізнятиметься від тих, кого ми щиро зневажаєм.

Попри доземний уклін волонтерам, треба також пам’ятати, що в країні вже 8 років діє військовий збір у розмірі 1,5% з усіх доходів. Але й досі якби не волонтери – можна було б зливати воду. І тоді, й зараз.

Проста побутова паралель. Ваша дитина – безпросвітний ледар, дармоїд, домашнє завдання робити не хоче, ліжко не застелює, старатися не прагне. Замість того, аби змусити дитину виконувати певні обов’язки, ви даруєте їй айфон останнього покоління, круту ігрову приставку і струйові кросовочки.

А деколи треба змусити ледаря починати робити домашні завдання й застеляти за собою ліжко. Бо навіть добро перестає цінуватися, коли його стає забагато.

Шостий пакет санкцій Європи - революційний і найбільш значимий. Після Бучі й Маріуполя рішення припиняти купівлю рос.енергоносіїв – доленосне для світу майбутнього. Бо росія – це і є енергоносії.

Я констатую смерть цілої концепції під назвою Wandel durch Handel. Зміни через торгівлю - такою була засаднича логіка Європи у стосунках із рф. На питання, що робити з варваром-монополістом, та ще й ядерним, досі перемагала позиція Wandel durch Handel: торгівля з варваром буде його змінювати.

Цивілізовані європейці вважали, що чим більше варвар торгує з Європою, тим більше він змінюється на краще та європеїзується. Тепер же Європа нарешті збагнула, що це фатальна помилка.

Через торгівлю варвар не змінюється, а зміцнюється. Стає багатшим, а отже, ще небезпечнішим, озброєнішим і нахабнішим. Торгівля є не стимулом змін – а фінансуванням тероризму варвара і його каральних воєн.

Замість самодурного Wandel durch Handel приходить інша логіка – ізоляціонізму й покарання варвара.
Пряники скінчилися в ХХ сторіччі. Тепер зачинається епоха батога.

Що ще нового буде в світі майбутнього - я вже наговорив у попередньому відеоблозі. Може, хтось не бачив: 👉
https://www.youtube.com/watch?v=8xYJ47fzBVc&t=3s

🔰В Андруховича є шикарний есей. Про доротного гуцула, котрого рекрутували в австрійське військо і намагалися вчити муштрі.

Гуцул ніяк не міг запам’ятати імені свого вищого командування. Ним був архикнязь лицар Тосканський. Мовою оригіналу – ерцгерцог ріттер фон Тоскана. Коли капрал зажадав у гуцула повторити це ясновельможне ім’я, той випалив: "Ерц-герц-перц, ріпа з мотузками!".

Ерц-герц-перц – це пародіювання того, чого не здатен осягнути й досягнути.
Ерц-герц-перц – це повсюдна гра в патріотизм тими, хто всі ці десятиліття тут просто жив і нічим українським не переймався.
Ерц-герц-перц – це «Слава Україні» з уст учорашніх смоктальників із медведчуківських і мурєвських каналів.
Ерц-герц-перц – це «Героям слава» з уст учорашніх ригів.
Ерц-герц-перц – це корчити з себе воєнних стратегів, маючи досвід хіба що піонерської зарніци.
Ерц-герц-перц – це експлутатація патріотичного тренду з метою його монетизації.
Ерц-герц-перц – це те, ким ти не був, не намагався бути, але мус.
Ерц-герц-перц – це ріпа з мотузками.

Перемогли нацистів – переможемо і рашистів.
Мені до вподоби це гасло, запропоноване Інститутом Національної пам’яті до травневих днів.

30 років я щороку з жахом переживав нашестя майских днів. Щороку з усіх щілин по всій Україні вилазило осоружне побєдобєсіє, георгіївські стрічки, дєди воєвали, безсмертні полки та інша потолоч зі сєдіною на висках.
Може, ця війна нарешті приструнить наших адептів великої перемоги, які з нірки «великої вітчизняної війни» ніяк не здатні піднятися до масштабів Другої світової.

Ще задовго до війни я пропагував день 8 травня – Європейський день перемоги над нацизмом, засудженим у Нюрнберзі. День капітуляції світового зла. Перший день миру на континенті.

Неустанно повторюю: наша війна – це не Третя світова, а незакінчена Друга. Де той самий ворог – нацизм, реінкарнований у ХХІ ст. в рашизм. Був коричневий - став триколірним. Тож лозунг «Перемогли нацистів – переможемо і рашистів» - цілком правильний.

Забути про 9 травня і перейти на 8.
Ось невідкладне завдання для українців. Колорадське 9 травня треба лишити кремлівській путані, адольфу-другому. Хай побєдобіситься скільки влізе.
А ми – засуджуємо нацизм і його сіамського брата рашизм. День його смерті ми приближали, як могли.

Нині 122 роки святкує Юрій Липа, ідеолог укр.геополітики та історіософії. Настільки знаковий для українства, що андрюша портнов торік через зелені суди домігся заборони відзначення ювілею Юрія Липи. Доказ сили його положень – у цих цитатах.

• Вільна Україна буде не після звільнення Києва, а після знищення Москви.
• Вони прийдуть до тебе, вступлять до твоєї хати, обіцятимуть різні вольності, та одного не дадуть – права самостійно володіти твоєю великою Україною. А пізнаєш їх лише по тому, що вони будуть говорити до тебе московською мовою.
• Щоб мати авторитет – треба мати силу.
• Будь готовий до власної історії.
• Ми – нація, сузір'я мільйонів, ми – серце воль, ми – буйна кузня сили.
• Це ж така нормальна річ – визначати свій край за середину світу.
• Кожен народ складається зі щоденних виявів активності й мовчазності.
• Вся історія людства – це боротьба держав віри з державами сумніву.
• Як можна інакше дивитися на світ, як не з нутра власної нації?
• Там, де є українці, там завжди є мистецтво.
• Безнадійним є бунт одиниці.
• В серці кожного українця повинна бути його почуттєва Україна, заселена постатями і почуваннями.
• Хто спинився – той служить тьмі.
• Втеча від суспільного життя – це зменшення себе.
• Сила є аргументом, але змістом України є справедливість.
• Ви чуєте ці кулі? Це народ промовляє.

🤑 З оскомою доводиться констатувати, що війна завжди буде використовуватися пройдисвітами для своїх темних діл.

Не дивним є солідарний порив фракцій ЄС та Слуг, які під шумок, поки країна воює, зареєстрували законопроєкт, який звільняє топ-корупціонерів і мега-злодіїв від покарання.

Схема така: хабарники можуть уникнути відповідальності, якщо відшкодують завдану шкоду.
На ділі: фігуранти найрезонансніших розслідувань НАБУ (передовсім Приват, Роттердам+, Газова справа та сотні інших) зможуть заплатити якусь частинку награбованого і спати спокійно. Тобто продовжувати грабунок далі, лишень відкупившись перед бюджетом.

Уже навіть хтось порахував: якщо у справі Привату офіційно нараховано 250 млн доларів збитків, то законодавці дають змогу Коломойському продати одну зі своїх десятків квартир чи машин – і на віки вічні забути про претензії НАБУ і САП.

Для порівняння: за теперішнім законодавством, обвинуваченим світить конфіскація всіх активів + тюрма, ясна річ. Тепер же планують узяти у крадія частинку украденого і погладити за це по голівці. Ще й цинічно називають це «поповненням бюджету».

Все це виглядає як свідома амністія топ-корупціонерів під час тяжкої війни пограбованої ними країни.

Розгромним вийшов цей стрім. Мені ставили такі питання, які передбачали відповіді на грані нервів і обсценності.

Довелося доступно й общепонятно пояснити доморощеним пушкіністам і булгаковцям, куди їм запхати бюстики діячів окупаційної культури.
Заодно перефарбованих медіа-проституток всує згадати з «єдиних лизоблюдних телемарафонів».
Ну і побажати здохнути людям із держави по сусідству. Файно було.

Хто не бачив, публікую нашу розмову тут:👇
https://www.youtube.com/watch?v=GFKtzRZF2k8

Затриманню в Іспанії одного латексного шаріка я радітиму лише тоді, коли Україна офіційно його екстрадує з південних широт і запроторить за ґрати тут, на такій ненависній йому землі.
А поки він не тут і, боюся накаркати, з липовим пашпортом кудись не чкурне, – я про інше.

Хочу нагадати, що шарік – не лише промосковський пропагандон, феесбешна медіа-шлюшка й україноненависник, але й лідер партії, яка на парламентських виборах-2019 набрала 2,2% і за яку проголосували 327 тисяч недолюдків із правом голосу.

Більше того: у місцеві ради він провів 52-х депутатів. І абсолютно не випадково, що свої гнилі фракції цей іспанський сором має саме в тих містах, які зараз найбільше атаковані росією.

На Донеччині, Одещині й Луганщині ця партія посіла 4 місце, на Харківщині – 5. Загалом: шаріки мали 6,5% на Сході і 4,8% на Півдні.
Особливий привіт дощенту зруйнованому Маріуполю: там шаріївці набрали 8%.
У Запоріжжі й Миколаєві мають по 5 мандатів, в Одесі 6, в Харкові 7.
Це – лише обласні міста, а в районних містечках майже всюди по юговостоку шаріївці пройшли.

Моралі тут не буде. Вона очевидна навіть для аморальних ізбірателей. Голосували за шарія – чекайте в гості його патронів із москви.

🪝Хтось би втихомирив Єрмака й попросив не писати на західні медія вкрай шкідливі статейки, де суголосно повторюються всі рос.цидулки.

Його писанина в журналі "Time" про "повний розвал міжнародної системи безпеки і марність її реанімувати» – це свідоме вкидання ворожих тез від імені укр.влади. Сподіваюся, ця папіротворчість є відсеб’ятиною Єрмака, а не офіційною позицією Банкової.

Бо дивно читати немислимі звинувачення НАТО в подвійних стандартах: мовляв, готові прийняти Фінляндію і Швецію, а нас постійно відкладають. Ця антинатівська риторика є повністю кремлівською.

Всі ж розуміють, чому Фінляндія й Швеція алярмово вступає в НАТО і чому Україна саботувала свій вступ 15 років. Зрештою, вступ Фінляндії й Швеції взайве доводить дієвість і потужність альянсу для своїх членів (слово «членство» повинне бути окремо вивчене Єрмаком).

Ще дивніше читати агітацію за те, щоб росія стала одним із ґарантерів безпеки України! Мені здається, мудрі люди цю тему вже давно поховали. А незграбні пасажі в стилі «НАТО заважає росії» навіть коментувати не хочеться.

Недобре, коли укр.топ-посадовці ретранслюють на Захід стандартний набір путінських імперативів.