Папська морса — це орнаментальна металева застібка, якою скріплюють копу (довгий плащ, який Папа носить під час процесій і урочистих церемоній).
Назва походить від латинського morsus («укус» або «зачіпка»). Спочатку, ще в ранньому Середньовіччі, це була просто прямокутна тканинна деталь, яку пришивали до передніх країв плаща, щоб він не сповзав з плечей. Уже з XI століття з’являються перші металеві застібки — їх видно на мініатюрах і згадують у церковних інвентарях. Поступово морса втратила суто практичну функцію і перетворилася на справжній ювелірний витвір: золото, емаль, перли, дорогоцінне каміння, фігурки святих. Багато церков мали цілі колекції таких застібок — іноді дуже важких і цінних, які після богослужіння знімали і зберігали окремо.
Найвідоміший приклад — легендарна морса, яку у XVI столітті створив великий золотар Бенвенуто Челліні для Папи Климента VII. Вона вважалася одним із шедеврів ренесансного ювелірного мистецтва.
Традиційно існує три види папських морс:
• Дорогоцінна — пишна, золочена, усипана камінням (для найурочистіших свят)
• Звичайна — простіша, часто з фігуркою голуба (для повсякденних папських церемоній)
• Покутна — стримана, з трьома шишками в трикутнику (на Великий піст або траур)
Останнім, хто регулярно носив пишну морсу, був Папа Бенедикт XVI. Папа Франциск від цієї традиції відмовився. А Папа Лев XIV її повернув.
Підписуйтесь
Назва походить від латинського morsus («укус» або «зачіпка»). Спочатку, ще в ранньому Середньовіччі, це була просто прямокутна тканинна деталь, яку пришивали до передніх країв плаща, щоб він не сповзав з плечей. Уже з XI століття з’являються перші металеві застібки — їх видно на мініатюрах і згадують у церковних інвентарях. Поступово морса втратила суто практичну функцію і перетворилася на справжній ювелірний витвір: золото, емаль, перли, дорогоцінне каміння, фігурки святих. Багато церков мали цілі колекції таких застібок — іноді дуже важких і цінних, які після богослужіння знімали і зберігали окремо.
Найвідоміший приклад — легендарна морса, яку у XVI столітті створив великий золотар Бенвенуто Челліні для Папи Климента VII. Вона вважалася одним із шедеврів ренесансного ювелірного мистецтва.
Традиційно існує три види папських морс:
• Дорогоцінна — пишна, золочена, усипана камінням (для найурочистіших свят)
• Звичайна — простіша, часто з фігуркою голуба (для повсякденних папських церемоній)
• Покутна — стримана, з трьома шишками в трикутнику (на Великий піст або траур)
Останнім, хто регулярно носив пишну морсу, був Папа Бенедикт XVI. Папа Франциск від цієї традиції відмовився. А Папа Лев XIV її повернув.
Підписуйтесь
Паскаль-Адольф-Жан Даньян-Бувре — «Святий Ербланд»
Ескіз для розпису церкви в Баньє. На картині зображено святого Ербланда — ранньосередньовічного єпископа, який, за переказом, жив у VII столітті та був єпископом Оранжа. Художник представив святого в молитві, зосередивши увагу на його духовній зосередженості та аскетичному образі.
#живопис
Підписуйтесь
Ескіз для розпису церкви в Баньє. На картині зображено святого Ербланда — ранньосередньовічного єпископа, який, за переказом, жив у VII столітті та був єпископом Оранжа. Художник представив святого в молитві, зосередивши увагу на його духовній зосередженості та аскетичному образі.
#живопис
Підписуйтесь
20 вересня — День пам’яті корейських мучеників
20 вересня Церква вшановує 103 корейських мучеників. З 1791 по 1888 рік корейські християни зазнавали жорстоких переслідувань. Найбільші хвилі припали на 1791–1801, 1839, 1846 і 1866 роки. Попри все католицизм у Кореї продовжував рости і міцніти. Іноді віряни ховалися в горах, щоб жити своєю вірою під тиском уряду Чосон і його неоконфуціанської ідеології. Інколи залишалися в містах. Загалом загинуло понад 10 тисяч корейських мучеників. І все одно Церква вистояла.
Що робили Папи щодо цих мучеників?
5 липня 1925 року Папа Пій XI беатифікував 79 корейських мучеників, які постраждали під час переслідувань 1839 і 1846 років. Серед них — блаженний Павло Чон Ха-сан і блаженний Андрій Кім Те-гон.
6 жовтня 1968 року Папа Павло VI беатифікував ще 24 корейських мучеників, які віддали життя під час гонінь 1866 року. У своїй гомілії він говорив про Святе Причастя як про трансцендентну реальність, вихваляв їхню святість і називав «дітьми світла», бо через хрещення вони стали дітьми Божими. Вони загинули через ненависть до католицької віри з боку уряду Чосон. Серед них був французький єпископ Симон Берньо, який прийняв мученицьку смерть у 1866 році. Попри величезну відстань корейські мученики залишилися вірними католицькій вірі і духовно близькими до всієї Церкви. Уряд не давав жодної підтримки — християни терпіли тортури, ганьбу і смерть. Павло VI підкреслив, що Католицька Церква поважає корейську культуру, залишаючись автентичною у вірі. Французькі місіонери приходили допомагати і євангелізувати. Мученики — це вся сім’я Церкви: священики, ті, хто обрав чернече покликання, і миряни.
6 травня 1984 року Папа Йоан Павло II був у Сеулі і канонізував 103 корейських мучеників, яких раніше беатифікували Пій XI і Павло VI. У гомілії він зосередився на євангельській історії про дорогу до Емаусу (Лк 24). Двоє учнів не знайшли тіла Ісуса в гробі, хоча чули звістку від Марії Магдалини і апостолів. Страждання Христа були необхідні для слави Його воскресіння. Спочатку учні не впізнали Його, але під час вечері, коли Він благословив, розламав і подав хліб, їхні очі відкрилися. Вони пізнали Його в Євхаристії.
Йоан Павло II також розповів історію корейського католицизму. У 1784 році Петро Юн Хун повернувся з Китаю (з Цін) до Кореї з християнськими книгами. Далі йшли переслідування: 1791, 1801, 1827, 1839, 1846 і 1866 роки (1827-го — локальне). Спочатку в країні були лише двоє священиків з Китаю. Корейці самі молилися і відповідали на покликання до священства і чернецтва. Перші французькі місіонери прибули в 1836 році. Корейські християни віддавали життя за віру. Але вони залишалися співвітчизниками і членами однієї родини дітей Божих. Вони стали свідками Христа і визнали Його шляхом, істиною і життям. Йоан Павло II назвав себе паломником на «ювілей Церкви на корейській землі».
16 серпня 2014 року Папа Франциск у Сеулі беатифікував 124 корейських мучеників. У своїй гомілії він бачив у них не лише мучеників, а й свідків Христа. Походження корейського католицизму пов’язане з корейцем Петром Юн Хуном. Вони шукали релігійної істини в суспільстві, яке під неоконфуціанським урядом Чосон було переважно безбожним. Буддизм придушували, буддисти жили в горах. Як і в ранній Церкві апостолів, люди зустрічали Христа у своєму житті, і спільноти розквітали. Ціна учнівства для корейців — переслідування, відступ у гори, створення католицьких сіл, відмова від світськості, життя в любові, убогості і служінні Богові та ближнім.
Корейські мученики — частина великої історії католицизму, і не лише в Кореї чи на Сході.
Sancti Martyres Coreani, orate pro nobis. Amen.
Підписуйтесь
20 вересня Церква вшановує 103 корейських мучеників. З 1791 по 1888 рік корейські християни зазнавали жорстоких переслідувань. Найбільші хвилі припали на 1791–1801, 1839, 1846 і 1866 роки. Попри все католицизм у Кореї продовжував рости і міцніти. Іноді віряни ховалися в горах, щоб жити своєю вірою під тиском уряду Чосон і його неоконфуціанської ідеології. Інколи залишалися в містах. Загалом загинуло понад 10 тисяч корейських мучеників. І все одно Церква вистояла.
Що робили Папи щодо цих мучеників?
5 липня 1925 року Папа Пій XI беатифікував 79 корейських мучеників, які постраждали під час переслідувань 1839 і 1846 років. Серед них — блаженний Павло Чон Ха-сан і блаженний Андрій Кім Те-гон.
6 жовтня 1968 року Папа Павло VI беатифікував ще 24 корейських мучеників, які віддали життя під час гонінь 1866 року. У своїй гомілії він говорив про Святе Причастя як про трансцендентну реальність, вихваляв їхню святість і називав «дітьми світла», бо через хрещення вони стали дітьми Божими. Вони загинули через ненависть до католицької віри з боку уряду Чосон. Серед них був французький єпископ Симон Берньо, який прийняв мученицьку смерть у 1866 році. Попри величезну відстань корейські мученики залишилися вірними католицькій вірі і духовно близькими до всієї Церкви. Уряд не давав жодної підтримки — християни терпіли тортури, ганьбу і смерть. Павло VI підкреслив, що Католицька Церква поважає корейську культуру, залишаючись автентичною у вірі. Французькі місіонери приходили допомагати і євангелізувати. Мученики — це вся сім’я Церкви: священики, ті, хто обрав чернече покликання, і миряни.
6 травня 1984 року Папа Йоан Павло II був у Сеулі і канонізував 103 корейських мучеників, яких раніше беатифікували Пій XI і Павло VI. У гомілії він зосередився на євангельській історії про дорогу до Емаусу (Лк 24). Двоє учнів не знайшли тіла Ісуса в гробі, хоча чули звістку від Марії Магдалини і апостолів. Страждання Христа були необхідні для слави Його воскресіння. Спочатку учні не впізнали Його, але під час вечері, коли Він благословив, розламав і подав хліб, їхні очі відкрилися. Вони пізнали Його в Євхаристії.
Йоан Павло II також розповів історію корейського католицизму. У 1784 році Петро Юн Хун повернувся з Китаю (з Цін) до Кореї з християнськими книгами. Далі йшли переслідування: 1791, 1801, 1827, 1839, 1846 і 1866 роки (1827-го — локальне). Спочатку в країні були лише двоє священиків з Китаю. Корейці самі молилися і відповідали на покликання до священства і чернецтва. Перші французькі місіонери прибули в 1836 році. Корейські християни віддавали життя за віру. Але вони залишалися співвітчизниками і членами однієї родини дітей Божих. Вони стали свідками Христа і визнали Його шляхом, істиною і життям. Йоан Павло II назвав себе паломником на «ювілей Церкви на корейській землі».
16 серпня 2014 року Папа Франциск у Сеулі беатифікував 124 корейських мучеників. У своїй гомілії він бачив у них не лише мучеників, а й свідків Христа. Походження корейського католицизму пов’язане з корейцем Петром Юн Хуном. Вони шукали релігійної істини в суспільстві, яке під неоконфуціанським урядом Чосон було переважно безбожним. Буддизм придушували, буддисти жили в горах. Як і в ранній Церкві апостолів, люди зустрічали Христа у своєму житті, і спільноти розквітали. Ціна учнівства для корейців — переслідування, відступ у гори, створення католицьких сіл, відмова від світськості, життя в любові, убогості і служінні Богові та ближнім.
Корейські мученики — частина великої історії католицизму, і не лише в Кореї чи на Сході.
Sancti Martyres Coreani, orate pro nobis. Amen.
Підписуйтесь
На фото колишній єзуїт — хоч остаточних обітниць так і не склав — і донині отець Вільям Гарт, художник та іконописець з Америки.
Вже будучи єзуїтом він здобуває ступінь магістра образотворчого мистецтва.
Працював у хоспісній команді лікарні Св. Вінсента на Манхеттені, будучи одним із перших католицьких священників, які служили людям із ВІЛ/СНІДом у Нью-Йорку в 1980-х.
У 1990 році переїхав в Альбукерке, щоб навчатися в Роберта Лентца — францисканського іконописця, відомого своїм «багаторасовим» підходом до святості. Згодом створив сотні ікон Христа, Богородиці, святих і «святих людей нашого часу».
Його принцип: ікона зображує самого святого, тому він прагне показати світло тих, хто вже перебуває на небесах, навіть якщо вони загинули трагічно. У 2002 році журнал Time назвав його «одним із найвідоміших творців християнських іконічних образів у світі».
Підписуйтесь
Вже будучи єзуїтом він здобуває ступінь магістра образотворчого мистецтва.
Працював у хоспісній команді лікарні Св. Вінсента на Манхеттені, будучи одним із перших католицьких священників, які служили людям із ВІЛ/СНІДом у Нью-Йорку в 1980-х.
У 1990 році переїхав в Альбукерке, щоб навчатися в Роберта Лентца — францисканського іконописця, відомого своїм «багаторасовим» підходом до святості. Згодом створив сотні ікон Христа, Богородиці, святих і «святих людей нашого часу».
Його принцип: ікона зображує самого святого, тому він прагне показати світло тих, хто вже перебуває на небесах, навіть якщо вони загинули трагічно. У 2002 році журнал Time назвав його «одним із найвідоміших творців християнських іконічних образів у світі».
Підписуйтесь
Forwarded from Історія України та світу
🇺🇦 «Історія України та світу» — молодий канал, наповнений унікальними світлинами та історичними матеріялами
Якщо ти хочеш дізнатися більше, перевірити факти чи просто цікавишся історією — тобі точно сюди
, — зазначає автор каналу
👉 Підписуйся, аби не пропустити усе найцікавіше: https://t.me/istukrandworld
Якщо ти хочеш дізнатися більше, перевірити факти чи просто цікавишся історією — тобі точно сюди
«У XXI сторіччі корисно не тільки знати історію, але й робити якісні висновки з минулого, аби не повторити помилок у майбутньому. І це наші реалії.
Історію корисно знати усім, незалежно від освіти та професії, а особливо важливо — чинним та майбутнім політикам. Тож не шкодуйте часу на вивчення історії»
, — зазначає автор каналу
👉 Підписуйся, аби не пропустити усе найцікавіше: https://t.me/istukrandworld
Telegram
📜 Історія України та світу 📖 #Укртґ✙
Вітаю на каналі «Історія України та світу» 🇺🇦🌍
Тут ви знайдете:
📜 маловідомі факти з історії
⚔️ історію українських героїв
🌍 події світової історії
🗺 цікаві історичні карти
❓ регулярні історичні вікторини
Пропозиція, співпраця:
@istukrandworldbot
Тут ви знайдете:
📜 маловідомі факти з історії
⚔️ історію українських героїв
🌍 події світової історії
🗺 цікаві історичні карти
❓ регулярні історичні вікторини
Пропозиція, співпраця:
@istukrandworldbot
The Brick Bible — дванадцятирічна праця однієї людини, що охопила всю Біблію: понад 4600 фотоілюстрацій діорам, складених виключно з деталей LEGO, які передають оповіді, закони, повчання, притчі й послання від Буття до Об'явлення — 424 сюжети.
Усе в кадрі — з власної колекції автора: деталі від 1960-х років і аж донині, кілька поколінь пластику в одній сцені. Єдине, що не з LEGO, — небо на тлі. А сиве волосся Бога — це білий шолом мініфігурки, якому надали форми макетним ножем.
Книжкова серія налічує 19 окремих книжкових видань, видана 10 мовами, наклад перевищує чверть мільйона примірників. Нині автор працює над новим проєктом — The Brick Book of Mormon.
Усе в кадрі — з власної колекції автора: деталі від 1960-х років і аж донині, кілька поколінь пластику в одній сцені. Єдине, що не з LEGO, — небо на тлі. А сиве волосся Бога — це білий шолом мініфігурки, якому надали форми макетним ножем.
Книжкова серія налічує 19 окремих книжкових видань, видана 10 мовами, наклад перевищує чверть мільйона примірників. Нині автор працює над новим проєктом — The Brick Book of Mormon.
The Brick Bible
The entire Bible illustrated in LEGO bricks, from Genesis to Revelation. Thousands of scenes created by artist Elbe Spurling.
Cappa Magna — велика мантія
Cappa Magna (з латинської — «велика капа») — це урочистий довгий плащ із шлейфом, який традиційно носили кардинали, єпископи та деякі прелати. Це об’ємний плащ без рукавів із дуже довгим шлейфом (раніше 12–15 метрів, пізніше скорочений). Ззаду — великий капюшон, який взимку підбивали горностаєм, а влітку — шовком. Колір залежав від рангу: червоний для кардиналів, фіолетовий для єпископів.
Сам Папа Римський носив Cappa Magna дуже рідко — переважно на Різдвяній утрені та під час Tenebrae у Страсний тиждень. Останнім, хто регулярно її використовував, був Пій IX. Після реформ середини XX століття мантія майже вийшла з ужитку і сьогодні з’являється лише у виняткових випадках.
Глибший сенс шлейфа
У Біблії пророк Ісая пише:
Шлейф — це не просто прикраса. Його досі одягають наречені на весіллі. У стародавньому світі довгі шлейфи носили царі та королеви. За ними йшли спеціальні слуги. А коли один цар перемагав іншого, він відрізав шлейф переможеного і приєднував його до свого. Чим довший шлейф — тим більша слава і влада.
Саме тому єпископи століттями носили Cappa Magna. Не для того, щоб виглядати пихатими людьми, а щоб нагадувати про Небеса. Коли єпископ входив до храму в цій мантії, шлейф символізував земну славу. Але щойно починалася Літургія — шлейф знімали. Минущий світ із його спокусами відкидали заради чогось незрівнянно більшого.
Під час урочистої Меси єпископа одягали шар за шаром, майже позбавляючи можливості вільно рухатися. Служителі вели його. Символізм був ясний: єпископ стоїть в особі Христа-Первосвященика і сам стає жертвою — немов Агнець, якого ведуть на заколення.
Дехто сьогодні бачить у Cappa Magna лише пиху й марнославство. Але якщо дивитися глибше — це нагадування про Небесну Літургію.
Ісая писав, що на небесах Господь сидить на високому престолі, і поли Його одягу наповнюють храм, а ангели вигукують:
Псалмоспівець додавав:
Апостол Йоан у своєму видінні побачив Господа на величному престолі, оточеному блискавками і громом, а старійшини складали перед Ним свої вінці, співаючи:
На Голгофі Христос переміг усіх лжецарів цього світу. Шлейфи цих завойованих царів були відрізані й приєднані до шлейфів Христа. Ось чому поли Його одягу наповнюють небеса — бо Він є Цар царів.
Саме тому єпископи століттями носили Cappa Magna — не для того, щоб ми думали про пихатість, а щоб думали про Небеса.
Меса як небесне весілля
Реальність така, що Свята Меса здійснює таке весілля, яке ви навіть не можете собі уявити. Бо це не схоже на земне весілля між чоловіком і жінкою. Ні, Христос — Наречений, а ми, Церква, — Його наречена. Як сказав ангел апостолу Йоану у його видінні неба:
І також:
Саме тому церкви традиційно мали високі вівтарі. Щоб під час Меси погляд людей міг стежити за високим і величним престолом Бога, повним квітів, свічок та ангелів, аж до стелі, ведучи їхні думки за межі даху, до захопливої небесної місцевості. Це допомагало відобразити те, чого ми всі прагнемо у своїх серцях — прекрасне весілля на небесах із Тим, Кого ми любимо.
Сьогодні Cappa Magna з’являється дуже рідко. Один із небагатьох, хто досі носить її на особливо урочистих церемоніях, — кардинал Реймонд Берк. Коли ця мантія все ж з’являється, вона повинна повертати наші думки не до земної пихи, а до слави Небес і до тієї весільної вечері Агнця, у якій ми вже беремо участь під час кожної Святої Меси.
На відео Кардинал Реймонд Берк
Підписуйтесь
Cappa Magna (з латинської — «велика капа») — це урочистий довгий плащ із шлейфом, який традиційно носили кардинали, єпископи та деякі прелати. Це об’ємний плащ без рукавів із дуже довгим шлейфом (раніше 12–15 метрів, пізніше скорочений). Ззаду — великий капюшон, який взимку підбивали горностаєм, а влітку — шовком. Колір залежав від рангу: червоний для кардиналів, фіолетовий для єпископів.
Сам Папа Римський носив Cappa Magna дуже рідко — переважно на Різдвяній утрені та під час Tenebrae у Страсний тиждень. Останнім, хто регулярно її використовував, був Пій IX. Після реформ середини XX століття мантія майже вийшла з ужитку і сьогодні з’являється лише у виняткових випадках.
Глибший сенс шлейфа
У Біблії пророк Ісая пише:
«У рік смерті царя Уззії я бачив Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а поли Його одягу наповнювали храм…» (Іс. 6:1).
Шлейф — це не просто прикраса. Його досі одягають наречені на весіллі. У стародавньому світі довгі шлейфи носили царі та королеви. За ними йшли спеціальні слуги. А коли один цар перемагав іншого, він відрізав шлейф переможеного і приєднував його до свого. Чим довший шлейф — тим більша слава і влада.
Саме тому єпископи століттями носили Cappa Magna. Не для того, щоб виглядати пихатими людьми, а щоб нагадувати про Небеса. Коли єпископ входив до храму в цій мантії, шлейф символізував земну славу. Але щойно починалася Літургія — шлейф знімали. Минущий світ із його спокусами відкидали заради чогось незрівнянно більшого.
Під час урочистої Меси єпископа одягали шар за шаром, майже позбавляючи можливості вільно рухатися. Служителі вели його. Символізм був ясний: єпископ стоїть в особі Христа-Первосвященика і сам стає жертвою — немов Агнець, якого ведуть на заколення.
Дехто сьогодні бачить у Cappa Magna лише пиху й марнославство. Але якщо дивитися глибше — це нагадування про Небесну Літургію.
Ісая писав, що на небесах Господь сидить на високому престолі, і поли Його одягу наповнюють храм, а ангели вигукують:
«Святий, Святий, Святий Господь Саваот!».
Псалмоспівець додавав:
«Перед ангелами я буду співати хвалу Тобі».
Апостол Йоан у своєму видінні побачив Господа на величному престолі, оточеному блискавками і громом, а старійшини складали перед Ним свої вінці, співаючи:
«Достойний Ти, Господи і Боже наш, прийняти славу, честь і силу,
бо Ти створив усе, і з Твоєї волі воно існує та було створене».
На Голгофі Христос переміг усіх лжецарів цього світу. Шлейфи цих завойованих царів були відрізані й приєднані до шлейфів Христа. Ось чому поли Його одягу наповнюють небеса — бо Він є Цар царів.
Саме тому єпископи століттями носили Cappa Magna — не для того, щоб ми думали про пихатість, а щоб думали про Небеса.
Меса як небесне весілля
Реальність така, що Свята Меса здійснює таке весілля, яке ви навіть не можете собі уявити. Бо це не схоже на земне весілля між чоловіком і жінкою. Ні, Христос — Наречений, а ми, Церква, — Його наречена. Як сказав ангел апостолу Йоану у його видінні неба:
І я побачив святе місто, новий Єрусалим, що сходив з неба від Бога, приготований, немов наречена, прикрашена для свого чоловіка.
І також:
«Блаженні ті, хто запрошений на весільну вечерю Агнця».
Саме тому церкви традиційно мали високі вівтарі. Щоб під час Меси погляд людей міг стежити за високим і величним престолом Бога, повним квітів, свічок та ангелів, аж до стелі, ведучи їхні думки за межі даху, до захопливої небесної місцевості. Це допомагало відобразити те, чого ми всі прагнемо у своїх серцях — прекрасне весілля на небесах із Тим, Кого ми любимо.
Сьогодні Cappa Magna з’являється дуже рідко. Один із небагатьох, хто досі носить її на особливо урочистих церемоніях, — кардинал Реймонд Берк. Коли ця мантія все ж з’являється, вона повинна повертати наші думки не до земної пихи, а до слави Небес і до тієї весільної вечері Агнця, у якій ми вже беремо участь під час кожної Святої Меси.
На відео Кардинал Реймонд Берк
Підписуйтесь
Forwarded from Історія України та світу
🏣 Історична бібліотека ім. Ярослава Мудрого 📖
📖 Книги — від фундаментальної класики до унікальних і рідкісних видань
📰 Статті — глибока аналітика без води
📕 Збірники — концентрат знань по темах
📼 Відео — складне простими словами
📚 Енциклопедії — системна база для розвитку
💡 Це більше, ніж бібліотека
📩 Надіслати матеріал | Співпраця | Пропозиції:
@istbiblbot
⚡️ Приєднуйся зараз — і стань частиною спільноти
🚀 НАЙБІЛЬШИЙ портал літератури та інших знань українського сегменту Telegram що щоденно поповнює свою колекцію.
📖 Книги — від фундаментальної класики до унікальних і рідкісних видань
📰 Статті — глибока аналітика без води
📕 Збірники — концентрат знань по темах
📼 Відео — складне простими словами
📚 Енциклопедії — системна база для розвитку
💡 Це більше, ніж бібліотека
📩 Надіслати матеріал | Співпраця | Пропозиції:
@istbiblbot
⚡️ Приєднуйся зараз — і стань частиною спільноти
Молитва св. Томи Аквінського
(щоденна молитва, яку він, за свідченням біографа, відмовляв перед образом Христа)
О милосердний Боже,
дай мені палко прагнути, розважливо шукати,
по-справжньому розпізнавати та досконало виконувати
все, що миле Тобі,
задля слави й честі Твого Святого Імені.
Впорядкуй моє життя, Господи мій!
Даруй мені збагнути, чого Ти від мене чекаєш.
Наділи мене міццю чинити Твою волю
як слід задля спасіння душі моєї.
Вчини, о Господи, мій Боже,
аби я уникнув звеличення у хвилини успіху
і пригнічення у час скорботи.
Нехай найбільшу радість мені завжди справляє те,
що веде мене до Тебе;
не дай мені засмучуватися з приводу втрати того,
що мене від Тебе віддаляє.
Не хочу подобатися нікому, крім Тебе;
не боюся розчарувати нікого, крім Тебе.
Нехай усе, що проминає, не має для мене жодного значення;
дозволь мені дбати лише про вічне.
Нехай кожна радість без Тебе буде для мене обтяжливою.
Не бажаю нічого, крім Тебе!
Нехай кожна праця на Твою славу, о Господи,
стане для мене відпочинком;
а кожен відпочинок, позбавлений Твоєї присутності,
стане тягарем для мене.
Навчи мене, мій Боже, скеровувати своє серце до Тебе,
щоби в своїх немочах я відчував жаль за гріхи
і ніколи не втрачав бажання змінити своє життя.
Господи, навчи мене:
коритися без бунту,
зносити злидні без зневіри,
жити у чистоті без жалю,
бути терпеливим без скарг,
бути покірним без вдавання,
веселим, але не легковажним,
зрілим, але ніколи похмурим,
дотепним, але без нахабства.
О Господи, мій Боже,
даруй мені боятися Тебе, та не втрачати надію,
бути справжнім без підступу,
чинити добро без самовпевненості;
докоряти ближніх моїх без нахабності
та без лицемірства давати їм добрий приклад.
Дай мені, Господи Боже,
пильне серце, яке жодна примхлива думка не зможе відвернути від Тебе.
Дай мені благородне серце, яке жодне недостойне бажання не може принизити.
Дай мені рішуче серце, яке жоден злий намір не може відвернути від мети.
Дай мені непохитне серце, яке жодна скорбота не здолає.
Дай мені стримане серце, яке жодна жорстока пристрасть не може поневолити.
Дай мені, Господи, Боже мій,
розуміти і з ревністю шукати Тебе;
бути мудрим, коли я Тебе знайду.
Дозволь, щоби я очистився завдяки стражданням,
які маю тут, на землі;
зміг використати Твої дари на шляху до Твого Царства,
і там тішитися радістю споглядання Тебе!
Бо Ти живеш і царюєш, Боже, навіки.
Амінь.
Підписуйтесь
(щоденна молитва, яку він, за свідченням біографа, відмовляв перед образом Христа)
О милосердний Боже,
дай мені палко прагнути, розважливо шукати,
по-справжньому розпізнавати та досконало виконувати
все, що миле Тобі,
задля слави й честі Твого Святого Імені.
Впорядкуй моє життя, Господи мій!
Даруй мені збагнути, чого Ти від мене чекаєш.
Наділи мене міццю чинити Твою волю
як слід задля спасіння душі моєї.
Вчини, о Господи, мій Боже,
аби я уникнув звеличення у хвилини успіху
і пригнічення у час скорботи.
Нехай найбільшу радість мені завжди справляє те,
що веде мене до Тебе;
не дай мені засмучуватися з приводу втрати того,
що мене від Тебе віддаляє.
Не хочу подобатися нікому, крім Тебе;
не боюся розчарувати нікого, крім Тебе.
Нехай усе, що проминає, не має для мене жодного значення;
дозволь мені дбати лише про вічне.
Нехай кожна радість без Тебе буде для мене обтяжливою.
Не бажаю нічого, крім Тебе!
Нехай кожна праця на Твою славу, о Господи,
стане для мене відпочинком;
а кожен відпочинок, позбавлений Твоєї присутності,
стане тягарем для мене.
Навчи мене, мій Боже, скеровувати своє серце до Тебе,
щоби в своїх немочах я відчував жаль за гріхи
і ніколи не втрачав бажання змінити своє життя.
Господи, навчи мене:
коритися без бунту,
зносити злидні без зневіри,
жити у чистоті без жалю,
бути терпеливим без скарг,
бути покірним без вдавання,
веселим, але не легковажним,
зрілим, але ніколи похмурим,
дотепним, але без нахабства.
О Господи, мій Боже,
даруй мені боятися Тебе, та не втрачати надію,
бути справжнім без підступу,
чинити добро без самовпевненості;
докоряти ближніх моїх без нахабності
та без лицемірства давати їм добрий приклад.
Дай мені, Господи Боже,
пильне серце, яке жодна примхлива думка не зможе відвернути від Тебе.
Дай мені благородне серце, яке жодне недостойне бажання не може принизити.
Дай мені рішуче серце, яке жоден злий намір не може відвернути від мети.
Дай мені непохитне серце, яке жодна скорбота не здолає.
Дай мені стримане серце, яке жодна жорстока пристрасть не може поневолити.
Дай мені, Господи, Боже мій,
розуміти і з ревністю шукати Тебе;
бути мудрим, коли я Тебе знайду.
Дозволь, щоби я очистився завдяки стражданням,
які маю тут, на землі;
зміг використати Твої дари на шляху до Твого Царства,
і там тішитися радістю споглядання Тебе!
Бо Ти живеш і царюєш, Боже, навіки.
Амінь.
Підписуйтесь