А ще, хочу поділитися піснею останніх місяців яку я сьогодні маю честь почути наживо у Ташкенті(пишу і не вірю у свої слова)

https://music.apple.com/ua/album/your-song-single/1513064731?l=ru

#музика

Уху, нас майже 30💟

Ранковий комплекс на плоский живіт для тих, хто вважає себе гладким, а на ділі має вздуття і слабкі м’язи, що тримають внутрішні органи.

Декілька правил:
-правильне комбінування продуктів і часу їх вживання
-масажі: руками, сухий масаж щіткою і професійний лімфодренаж у майстра
-вакуум зранку, кожного дня без виключення
-контроль і втягування животу під час дня

Я зараз в процесі досягнення.
Але вже за місяць маю -5см 🥳

https://youtu.be/cKa6RJczt8c
#бьюті

Вечір barre після трьох днів перерви у спорті😅

Кожен місяць я маю декілька днів з гіпер підвищеною тривожністю. Як у ніч з 23 на 24 лютого. Останні дні не виключення. Додалося тільки нестерпне бажання засинаючи далеко від дому - прокинутися у Києві.

Пройшла відпустка, пройшла акліматизація до рутинних справ і я готова повертатися сюди.
Хочу розпочати власний челендж змін, суть простіше простого - два місяці щоденних регулярних кроків у різних сферах життя, що точно приведуть мене до глобальних цілей.

Регулярність дій повертає внутрішню впевненість і спокій, що я як людина маю вплив на різні чинники власного життя. Ну а результат - просто приємний додаток🤎

Свої цілі і щоденні задачі сформую і зашерю завтра. А поки пропоную і вам подумати про участь у власному челенджі змін.

Restart
Здавалося, що складного сісти і написати. Написати не щось конкретне, що давно зріло, а щось, що має дозріти в процесі писання.

Цей канал створювався із бажання ділитися, так мені здавалося у серпні.
Зараз розумію, що це було моїм інструментом заповнення самотності у житті в іншій частині світу(а це виявилося майже полоном).
Після повернення додому він втратив свою актуальність у тому вигляді, в якому я його починала.

Але набув нового сенсу.
Мій світ давно не залежить від зовнішніх обставин, але зовнішнє допомагає дивитися у себе крізь все, до чого я дотична.
Тому це місце і ви - мій інструмент пізнання себе, рефлексії і можливість говорити об когось для більшої ефективності. Для максимальної кількості життя у житті.
А ще, цей процес двосторонній і об мої думки теж можуть лікуватися.
Одні бенефіти

Думаю під кінець стало зрозуміліше, що тепер сюди я буду виходити по кожному потягу писати.
Готова говорити на різні теми, тому буду рада будь-яким пропозиціям.

Перетворити цей день у паливо для життя 19.12.22
У життя є опорні моменти, коли не ти його, а воно тебе. Воно тебе поглинає і перетравлює, щоб у відповідь побачити дію. До речі бездія для нього така сама дія. Сьогоднішня ніч схожа на величезного монстра із дитячих казок, який живе під ліжком, і сьогодні він мене вперше з’їв, виплюнувши десь під ранок, між шостою і сьомою. Трішки ознобу і нудоти - така реакція тіла. А зранку мовчазні сльози на долю секунди, які тут же вбрала зневоднена від втоми шкіра. Не дивлячись на мовчазний погляд, всередині плакали органи і кістки. І думка яка не покидає «якщо жити, то довго і голосно. якщо вмирати, то швидко й безболісно». Цієї ночі все ж щось вмерло. Але перемога за життєвою силою. От про що назва цього каналу life force. Перемога завжди за сміливістю жити всупереч. Прокидатися, коли здалося помер.

Рік завершується черговим переродженням. От про що воно для мене:
“Кожне переродження - це
зіткнення із собою та питанням
«Чи я хочу залишатися в цьому?».
Зіткнення завжди несе біль від самого факту зіткнення та народження чогось нового завдяки
частинкам, які створюються під час цього удару.
Коли ти бачиш і відчуваєш «відірвані» частинки у собі - це дуже боляче.
І коли ці частинки в тобі починають
«зростатися». Це також боляче.
потім ще «чешется»...
Але я не можу цей біль зцілення співставити з болем ТАК
ПРОДОВЖУВАТИ ЖИТИ”
🤍 саджуся рефлексувати над своїм 2022 роком
Про що він для вас?

Це життя наче комп‘ютерна гра. Рік за роком, як рівень за рівнем. Відкривають нові сили у гравцеві, забирають віджите, неочікувано дарують підказки до наступного етапу, буває, що і відбирають все, залишають голим і босим немов «Біжи і покажи, що нажив всередині себе. Бо зовнішнє - пил». Минулий рік чітко показав мені, що обирати треба довгострокові плани, а не секундні спалахи. Людей в довгу, проєкти які грають на користь кінцевої мети, реакції, які не подарують секундне облегшення, а віддзеркалять справжнє всередині. У часу більше немає і секунди для штучності. Ти звісно можеш обирати ким тобі бути, але лише тому, що ти можеш бути різним. І це все вже в тобі. А якщо не знаєш хто ти зараз, то побудь в цьому стані. Бо він не за щось з тобою стався, а для чогось. Я зараз десь тут, фруструючий досвід. Щоб згоріти і повстати з пороху.

Мрія за межою реальності.
Не пам‘ятаю скільки років вона живе зі мною, тільки от в останні місяці все більше набуває сенсів не десь там у далекому майбутньому, а у кожному дні.
Я мрію підкорити Еверест. Я усвідомлюю, що це може бути базовий табір, а також - смерть на шляху до вершини. Що все може скінчитися так і не почавшись через гіпоксію, або закінчитися вдалим сходженням та головне поверненням вниз. Я усвідомлюю, що заради цієї мети мені треба чогось позбутися, від чогось відмовитися і за чимось страждати.
Скільки таких Еверестів щодня у нас на шляху? Кожна ціль потребує чогось від нас, як і мій Еверест.
Щоб чогось досягти і отримати - від чогось треба відмовитися. Підготовка до Евересту триває 2 роки. Спорт, харчування, альпінізм, відсутність алкоголю і інших негативних звичок, режим сну і велика увага до організму, багато практичних навичок, що треба освоїти. По одній причині - на шляху до вершини є тільки ти один, немає надії на підтримку чи допомогу. З тобою залишається все те, що ти набув готуючись до своєї цілі. Це перевірка на гідність і готовність. Іноді вона важливіше самого процесу здійснення цілі. Треба звільнити щось старе для того, щоб отримати бажане нове. І в тому всьому головне не висота, а відношення до неї.

Тут люди майже не спілкуються. Боже, не знаю чи таким був твій небесний промисел. Ладно-ладно, про складне. Більшості не цікаво все, що більше їх носу, власного спросу. Зайвого шуму досить, навіть коли з кимось досить тісно, близько. Досить. Тут люди майже не спілкуються, навіть назвавшись друзями. Їх цікавить власне і коли той хто другом назвався з цікавістю, в односторонньому, без зворотнього запиту. Більшість тем непідвладна більшості, окрім власної вигоди і людей, що інструменти на шляху до збагачення. Матеріально і морального знищення. Тут люди майже не спілкуються, Боже, тому пишу тобі. На проводі.

Після того, як йде з життя рідна людина, ще якийсь час думається про смерть, про справжню втрату, коли абонент назавжди поза зоною.
Остання втрата відмінила мій страх смерті. Попри те, що ми живемо в епіцентрі трагедії, я боялася померти. Хоча вже давно знаю, що це безвихідна очевидність. Що лишається після нас самих? Пам‘ять про те, як ми жили чи те, як було жити це життя з нами. А чи хтось по-справжньому знає як і чим ти живеш? Як багато людей щиро цікавляться тим, що ховається за зовнішнім образом? Як багато людей з тобою через тебе, а не по причині свого стану поруч. Остання втрата — чергова знахідка. Багато питань і усвідомлень. Остання втрата — черговий етап дорослішання. Остання втрата підсвітила тих, кого не шкода втрачати. Остання втрата привід жити своє життя так, щоб його синонімом було слово щастя. Не для когось, для себе.

Переживати будь-який трансформаційний період допомагають зовнішні інструменти, наука і нові знання про світ і себе, релігії і практики.
Змінююсь я — змінюється зовнішній світ. І ми знайомимося один з одним, як вперше.
В грудні я зловила відчуття, що живу у дуже вузькому світі, який я переросла. Мені вперше стало критично незручно від того, в яких прогнозованих і зручних умовах я опинилася.
На запит приходять і уроки, і вчителі, і рішення.
Перше, що я зробила - пішла до психоаналітика і сказала, що хочу спробувати щось нове. Таким чином вибір пав на екзистенційну психологію.
З досвідом особиста терапія стає схожою на коучинг, і чому б цим не скористатися?
Читаю книги, що дають харчі для рефлексії з приводу пошуку сенсу життя.
Далі - нове коло спілкування. Все як у 19 років - обираю з ким хочу познайомитися, пишу смс і кличу на каву. Жодного онлайну.
Стати на цвяхи. Півтори години були схожими на стиснуте життя. Весь пережитий досвід легко імплементувати у реальність, бо все що відбувалося у полі цвяхів, то і є життя. Купа інсайтів, як перші походи до психоаналітика.
Акторська майстерність, що поєднує все. Нові люди, самотерапія, творчість у чистому вигляді, обмін енергією. Групова динаміка ніколи мене не підводить і допомагає піднятися на новий рівень.
Побачимо за два місяці наживо на сцені.

Це потужне комбо наповнило мене свіжим весняним повітрям. І я згадала свою головну роль - досліджувати себе і світ навколо.

а ще виникла ідея поставити на сцені щось з свого. поживу з цією думкою і можливо це у щось переродиться 🦢

Як працює досвід терапії?
Я все та сама Юля, просто людина, яка продовжує помилятися, ламається, що змінилося якщо я так само ранима і чутлива? Де твої результати років терапії?
Все просто. Я знаю свою відповідальність за своє власне життя. Я знаю, що ніхто окрім мене не відстоїть моє існування. Це називається асертивністю? Байдуже.
Я все та сама людина, яка ламається від складнощів. І це не змінить терапія, бо це закон природи.
З терапією і досвідом у мене з’явилася одна суперсила - швидкість реакції зійшла до секунд. Зовнішня дія - страждання/біль/розпач - відповідь.
За себе страждати і за себе відвойовувати. Це все про мене.
Моя терапія навчила брати від життя все, бо ніхто окрім мене не візьме. Можуть тільки відібрати.
У моїх почуттів є зуби. І у твоїх. Все що треба зробити - віднайти їх.