Запрошуємо на теплу зустріч, присвячену книжці «Наречена» — новому бестселеру Алі Гейзелвуд, що підкорив серця мільйонів! ❤️‍🔥Цього разу авторка переносить нас у світ фентезі, де... шлюб між вампіркою та перевертнем стає ключем до миру — чи до нової війни?

📖 Про що говоритимемо:

– Як формувалось кохання між двома несумісними істотами
– Як звучить гумор Алі Гейзелвуд українською
– За що читачі закохуються в її героїв з першої сторінки
– Чи можна покохати того, хто мав бути ворогом

🎤Гостя події — Олександра Музичук – перекладачка книжки, яка розкаже про роботу над текстом, тонкощі передачі характерів і емоцій, а також поділиться улюбленими сценами.

🎤Модераторка: marifox.bonita - книжкова блогерка

📍 Де: м. Полтава, книгарня Vivat, вул. Небесної Сотні, 12
🗓 Коли: 7 червня о 16:00
🎟 Вхід вільний за попередньою реєстрацією https://forms.gle/BN8FdJwaUaLSE1iQ7
⏳ Тривалість: до 1,5 години

Приходьте обговорити історію кохання, яка починається зі шлюбного контракту... і перетворюється на дещо більше❤️‍🔥

Увага: можуть виникати побічні ефекти — усмішки, фанатіння від героїв і бажання перечитати роман одразу після події.

Побачила в твіттері, мою відповідь ви вже знаєте

Скоро старт події про переклад в Ужгороді, а тут має бути прямий ефір 👀

https://www.instagram.com/knyharnia_ye.uzhorod?igsh=NHcxNG8yM2trOTVv

Ілюстрація до класичної ситуації — не знаєш, чи варто читати книжку, думаєш, а гляну-но я відгуки, допоможе.
Тим часом відгуки:

Узагалі мої улюблені відгуки на книжки Гейзелвуд такі: забагато фізики («Теоретично це кохання», ромком про фізиків, це є в анотації), забагато шахів («Шах і мат», ромком про шахістів).
У «Нареченій» на наречених наче ніхто не скаржився, але вже було, що забагато вузлів і собачих приколів (в анотації цього нема, тому тут я нічого не кажу).

Гаразд, я таки знайшла новий улюблений відгук (вибачте за цей спам)
Не думала, що можна назвати хвойдою людину за те, що відмовилася від шахів 😅

Про наболіле. «Наречена» Алі Гейзелвуд наразі стала справжнім хітом серед читачів, і така її популярність має два боки.

Перше — людям цікаво послухати про цю книжку. Її беруть на клуби, про неї знімають тіктоки, вона на слуху. Мене як перекладачку залучають до подій, запрошують в інші міста, щиро цікавляться процесом перекладу. Це надзвичайний плюс.

А друге — що книжка популярніша, то більше читачів і, відповідно, більше думок про переклад. За цю книжку можуть взятися люди, які не є цільовою аудиторією Гейзелвуд, або які взагалі ромкоми не читають. Не дивно, що відгуки на неї можуть бути суперечливі. Тому хочеться прояснити кілька моментів.

Такі слова, як спочувати, супраця, мачулка, карк, борлак, зливальниця та інші існують. Якщо ви їх не знаєте, це не означає, що це неправильно. А ще редактор книжок Алі Гейзелвуд дуже пильно стежить за тим, щоб у книжку не пролізала калька з російської. Тому слова рисунок чи вредний — це не калька. Повірте, якби ці слова були калькою, то в тексті їх би не було.

Чи були ці слова свого часу незрозумілими мені? Так. Коли я зустрічала їх у правках, я їх собі виписувала. Я їх перевіряла й пробивала у словниках, бо хоча я довіряю редакторові, та все ж я мушу знати їх значення, якщо хтось спитає (а люди таки питають). Але робота перекладачем змушує тебе трішки відкривати нові горизонти, дізнаватися щось нове. Хіба не для того ми й читаємо? Так, люди читають Алі Гейзелвуд заради романтики, але не слід забувати, що книжки ми читаємо і для того, щоб вчитися — іноді несвідомо, та все ж. Ми вивчаємо нові слова, нові факти, дізнаємося більше про життя людей з різним досвідом. То чому ж ми, як носії мови, не можемо дізнаватися нові слова з перекладних книжок?

Звісно, це все про доречність і міру. Але я не бачу великого лиха у тій самій мачулці чи зливальниці. Чи говорю я так в житті? Ні, я говорю страшним суржиком з матами, ви не хочте того чути. Але ж у книжках на те й використовується певний стандарт мови, проте так сталося, що той стандарт дехто роками підминав під себе і стирав, через що ми не завжди усвідомлюємо, що деякі звичні нам форми насправді можуть бути не літературні (передаю привіт крикам про те, що брати душ — це машинний переклад).

Загалом хочу повторити — якщо ви якогось не знаєте в книжці, це не означає, що переклад поганий. Загуглити слово можна за кілька секунд, і я, звісно, розумію, що легше просто написати у відгуку «поганий переклад» і піти далі. А ще я розумію, що не зобовʼязана нічого пояснювати й відстоювати кожне перекладацьке рішення. Просто хочеться якось нагадати, що за видавничим процесом теж стоять люди, які хочуть зробити цю книжку у ваших руках крутою, і ці люди теж щось відчувають (може, останнім часом не так багато, та все ж).

Узагалі я все частіше помічаю, що коли переклад хороший, то про це рідко згадують (тут я маю на увазі у відгуках і тд). Але якщо комусь щось не сподобалося, то про це обовʼязково напишуть. Останнім часом ми все більше підіймаємо тему перекладу, але більше в негативному ключі. І я тут зараз не намагаюся сказати, що перекладачі завжди праві. Ні, ми теж люди, як і редактори, коректори й уся команда видавництва. Десь може пролізти одруківка чи помилка. Але є різниця між текстом з купою помилок через сторінку й одною-двома помилками на всю книжку.

Що більше книжок на ринку, то більш перебірливі ми стаємо, і це круто, що читачі хочуть якості. Проте я, як перекладачка, хочу теж закликати вас писати хороші відгуки про переклад, якщо вам сподобалося. Один хороший відгук може зробити перекладачеві день. І я вас зараз не закликаю насипати мені компліментів (але й не зупинятиму), а просто хочу, щоб ви згадували у відгуках про хороше теж. Бо я вам кажу, десь там у рорках може сидіти перекладачка, яка це побачить.

Тож якщо десь хтось жалівся на ці слова у «Нареченій», можете переслати цей пост (поки я його не видалила у такому самому емоційному пориві, як написала). А якщо у вас є питання чи зауваження до перекладу, то пишіть, але я лишаю за собою право не не влазити в суперечки — моя зозуленька мені ще треба.