Після цього я вирішила сходити в рорк і подивитися, що наші люди кажуть про вузли, бо якось до мене не дійшло, що цю книжку багато хто встиг прочитати.
Відгуки переважно позитивні, але я заскрінила найцікавіші моменти 😈
П.С. Не забувайте, що до вечора неділі ще встигаєте виграти «Наречену» в нашому розіграші 👀

🥰У твіттері розгорнулася дискусія про те, чи варто добирати синоніми до слова say у перекладах, якщо в оригіналі автор вживає переважно його, без синонімів. Я скажу свою думку, але дуже хочу послухати, що про це думають перекладачі й українські автори.

🤍Одразу дисклеймер: це не стосується заміни кожного say на синонім. Це стосується випадків, де тих say на сторінці штук 10, і коли це не особливість авторського стилю.

🥰Моя думка: так, синоніми до say варто добирати, якщо це доречно. У цій дискусії постійно цитують Кінга, який радив письменникам не зловживати синонімами до say, і взагалі є думка, що коли англомовні автори придумують купу вигадливих синонімів штибу she explained, he chuckled, she snapped, he grumbled, she retorted, то це ознака поганого авторського стилю. Вважається, що у словах автора таке пояснення репліки персонажа відволікатиме читача від самих слів (вибачте, але тут я не можу вставити комент про те, наскільки для американських іноземних читачів потрібно все спрощувати).

🥰Я не думаю, що в українських читачів є така проблема. Звісно, якщо ми напишемо "— Ні, я не буду цього робити! — обурився він так гучно, мовби його змусили віддати всі свої зароблені гроші", то це пояснення трохи відволіче від репліки персонажа. Але якщо ми серед повторюваних said замінимо одне на мовив, а замість повторюваних asked напишемо поцікавився, то, мені здається, це ніяк не впливатиме на сприйняття тексту.

🥰До того ж у перекладі ми певною мірою адаптуємо текст під українського читача. Ми можемо гратися порядком слів, щоб передати емоційне забарвлення репліки, або ж трохи інакше подавати пряму мову, ніж вона є в оригіналі. Ба більше, видавництва можуть самі заохочувати перекладачів використовувати ці синоніми, або ж це зроблять на етапі редактури. Якщо вживання постійного say не виправдано авторським стилем (як у випадку з тим самим Кінгом), то я не бачу проблеми в тому, щоб його заміняти. Повірте, якщо лишити всі ті say, то це різатиме око. Для нас властива більша синонімія в літературних текстах, ніж в англійських книжках.

🥰Звісно, якщо ми чітко бачимо авторський стиль, то ми мусимо зберігати його в перекладі. Але досвідчений перекладач зрозуміє, де тут авторський стиль, а де традиції англомовних книжок, і має побачити, де ми можемо щось урізноманітнити, а куди лізти не слід. Ми не можемо гратися в редактора й змінювати текст до невпізнаваності, але якщо серед чотирьох сказала написати мовила, то це не загубить авторського стилю. Так, потрібно знати міру, і не можна заграватися цим до фанатизму, але мова тут не йде про заміну кожнісінького say.

🤍А ще мені цікава думка письменників: чи можемо ми переносити поради англомовних письменників на українські книжки? Мені здається, що це не завжди актуально. Як то кажуть, перекладач теж свого роду письменник, і ми мусимо користуватися деякими установленими традиціями української літературної мови в перекладі, інакше це буде суто калькування англійського порядку слів і структури. Та чи слід міряти правила англійської на переклад, і де пролягає ця межа? Було б цікаво почути вашу думку (і не лише письменників).