Ця книга зараз просто як бальзам на душу💜

Найкраще в ній – це гумор. В мене скоро закінчаться стікери на позначення смішних моментів, і це повертає мене до улюблених фентезі дитинства, довкола яких я будувала свою особистість. Дуже рада, що купилася на неї завдяки першому рядку 😏

⬆️Я дуже рада цій новині, бо це означає, що на додачу до моїх примірників мені їхатиме ще й передзамовлення (так, я передзамовила цю книгу – не для себе, та все ж 🙂)

Побачила сьогодні цей пост про перечитування книг і відчула, що це прямо моя тема 😅

✨Якщо покопати, думаю, у мене ця звичка пішла з дитинства, коли електронні книги мені не було де читати, а паперові я могла прочитати за день. Коли нові книги зʼявляються не так часто, рука сама тягнеться за улюбленими прочитаними книгами, поки вже не починаєш цитувати їх напам’ять (як от в мене з «Тореадорами з Васюківки»).

✨Але перечитування також стосується знайомого. Ти повертаєшся до знайомих світів та персонажів, мов додому. Коли нападає конкретний нечитун і жодна нова книга не радує, хочеться знайти розраду в тому, що точно сподобалося.

✨За собою я ще помітила таку штуку, що перечитувати – це менш нервово. Ти точно знаєш, що станеться з персонажами, і не переживаєш за їх долю. Взимку я так трусилася над «Divine Rivals», бо не могла навіть думати про те, що з персонажами станеться щось погане. Набагато приємніше знати сюжет і що буде далі – мабуть, це щось каже про мене, бат енівей…

✨Особисто для мене єдиний в цьому мінус – це те, що я колись вичитала, що для профілактики деменції варто вчити нові мови та менше перечитувати, а більше сприймати нової інформації. Можливо, через це цього року я перечитала тільки одну книгу, коли минулого року кількість прочитаного та перечитаного була майже однакова.
Але я вже відчуваю, як мене до себе тягне Гаррі Поттер та три томи фанфіку по мародерах. Хай но прийде осінь…

А ви любите перечитувати книги?

Юлія Нагорнюк "Діва, матір і третя"

⭐️ 5/5
🛏️ 5/5

Марина має вдосталь справ: і буденних, і магічних. Вона допомагає новій сусідці з плануванням весілля, організовує Пластовий табір, готує відворотне зілля, долучається до порятунку історичної пам’ятки на Київщині та починає нові стосунки. Останнє турбує найбільше, бо досі жоден хлопець не запалював у ній жаги до інтимної близькості. Серед виру подій і переживань легко загубитися, однак у Марини є подруги, відьомський дар і фамільяр Людовік. Вона впорається. «Діва, матір і третя» — легке гумористичне фентезі про дружбу, жіночий досвід і дослідження власної (а)сексуальності.

📚 Боже, ну яка ж чудова книга. Якщо ви це якимось чином пропустили, я спонтанно придбала її через відео видавництва, де вони показали вже відому першу сторінку книги. Вона найкращим чином підсумовує весь вайб цієї книги (та мою нову улюблену персонажку Орисю).

🫕 Я вже давно не читала чогось, що б змусило мене так багато усміхатися й сміятися. Це трішки нагадало мені ті фентезі, які я читала в школі, бо тоді саме на таких саркастичних та смішних персонажах я будувала свою персонеліті (та й зараз трохи хочеться). У мене досить швидко закінчилися стікери на позначення смішних моментів, і то я виділяла геть не всі, інакше треба було б виділити всю книжку.

— Про вовка промовка.
— Та не соромся, кажи те, що думала, — штовхнула її ліктем під бік Орися. — Згадай гімно — ось і воно.

— Де Орися?
— Зламала руку.
— Усе в порядку? — стривожилась Еліза. — У лікарні? Гіпс?
Її слова видавали, що знала вона Орисю недостатньо довго. Марина почухала брову і зітхнула:
— Кому?

Люблю Орисю.

🔥 Окрім сміху, в книзі є багато щемких моментів. Марина асексуальна і намагається розібратися зі своїми почуттями та тілом, поступово пізнаючи себе. У певні моменти мені дуже хотілося потягтися через сторінки та обійняти її, адже багато її думок та почуттів були в тій чи іншій мірі мені знайомі. І хоча я не поділяю весь її досвід, багато що відгукувалося мені особисто. Мені дуже подобається, як зрештою висвітлилася ця тема і до чого все привело, адже Марина не "зламана" чи "ненормальна", і не ламала свої переконання заради чиєїсь хіті.

🧪 Також я обожнюю головне тріо відьом та їх взаємодію. Книга прекрасно розкриває справжню жіночку дружбу, і не лише між відьмами — допомогти магією для незнайомої дівчини, яка ридає в туалеті клубу? Запросто. Мені ще сподобалося те, що хоч Марина і є головною героїнею, та вона не найсильніша і не найкрутіша з усіх відьом, як це часто буває у фентезі. Навпаки, вона визнає, що магія дівчат сильніша, а те, що її помічником у магії та фамільяром є хом'як — це дуже мило.

🍄 А тепер максимальний спойлер до фіналу! Не дивіцця, якщо не читали.
Мене лиш трішки засмутило, що в кінці Марина все-таки вийшла за Данила. Якби вони справді закохалися одне в одного, і він був би готовий прийняти її асексуальність — було б чудово. Та з його боку це був радше союз, а мені хотілося, щоб Марина знайшла когось, як Женя, тільки такого самурая, якому й чекати її не потрібно буде. Але, мабуть, на те були свої причини, які я могла не розгледіти.

❤️‍🔥 До речі, про чоловічих персонажів. Женя... ох, Женя. Женяяяя. Що там я ще хотіла сказати? А, точно — Женя 🤌🏻
У мене все.

Я хотів красти всі твої усмішки, призначені не мені. Зціловувати їх і бачити знову й знову.

🥣 Загалом, я дуже-дуже рекомендую цю книгу, якщо ви шукаєте веселе фентезі з українським сеттингом, чудовими головними героїнями та щемкими моментами. Я однозначно впевнена, що перечитуватиму її, і я обожнюю знаходити такі комфортні історії 💜

#omc_reviews #omc_fantasy #omc_favs