До речі, цього місяця у рорку челендж від видавництва «Богдан». Якщо хочете взяти участь, то дуже рекомендую почитати «Темне сходження».

У мене з непрочитаного від цього видавництва стоїть «Чи бачать небеса котів», і думаю, що саме з нею візьму участь і зароблю собі ментал брейкдаун

У місяці «Вівату» я, на жаль, не виграла 🥲

Нарешті нарешті нарешті я можу поділитися цією новиною 😰

✨Я переклала книжку!!!✨

І не просто книжку, а книжку однієї із моїх улюблених авторок.
Ще рік тому, читаючи «Love, Theoretically», я не могла уявити, що за кілька місяців візьмуся за її переклад. Для мене переклад книжок завжди був роботою мрії, і я не думала, що зможу цього досягти. І я не могла дочекатися дня, коли на неї відкриють передзамовлення і я нарешті зможу бути дуже annoying і всюди про це розповісти 🧡

Тож передзамовляйте «Теоретично це кохання», якщо:
❣️ви любите веселі та динамічні ромкоми, які допомагають відволіктися;
❣️ловите краші на men written by women (навіть я зловила краш на Джека Сміта попри те, що він блондин);
❣️вам подобається академічний сеттинг;
❣️ви хочете побачити моє імʼя біля слова «перекладач» 🥰

🟣«Теоретично це кохання» із кольоровим зрізом можна передзамовити тут (очікується в кінці серпня);
🟣Зі звичайним зрізом – тут (очікується на початку серпня).

Я дуже сильно хвилююся, тому що це був мій перекладацький дебют. Однак це лише перший мій переклад Гейзелвуд і точно не останній, тому я впевнена, що далі буде все краще й краще 🫶
#omc_translation

Дуже рада бачити стількох нових людей на каналі, хоч я і трішки в шоці 😅

Здебільшого я пишу тут саме про книги та прочитане, тож рекомендую ознайомитися із закріпленими постами, де є трішки про мене та про навігацію на каналі ⬆️

Одразу мушу сказати, що я не зможу розповідати про перекладені мною книги, які ще не були анонсовані «Віватом», але з радістю буду ділитися новинами про подальші анонси (на які я вже дуже чекаю) та всякими перекладацькими приколюхами 🙂

А поки що намагатимуся щотижня до виходу «Теоретично це кохання» ділитися чимось цікавим про книжку чи процес перекладу (вибачте, я буду annoying і не замовкатиму про це ще певний час).

Тож сьогодні хотіла розповісти кілька цікавих фактів про «Теоретично це кохання»:

🌟Це найакадемічніша книга Гейзелвуд. У післямові авторка згадує, що давно хотіла написати книгу, яка б висвітлювала часто несправедливу та іноді відверто безглузду політику академічного світу. Гейзелвуд навіть надихнулася реальним випадком, коли професор фізики подав безглузду та позбавлену сенсу статтю до провідного академічного журналу, і коли її прийняли, цей скандал став ілюстрацією недбалості академічних авторитетів.

🌟Якщо вам полюбилася пара Олівії та Адама з «Гіпотези кохання», у цій книзі ви зможете дізнатися, як у них все склалося далі 👀 (раптом що, це сказано у присвяті, тому не бійтеся, я не спойлерю).

🌟Поки що це остання «академічна» книга Гейзелвуд із надалі анонсованих - подальші її героїні не є науковицями, тому якщо вам сподобався «науковий» сеттінг попередніх двох книг, раджу хапати цю, бо далі нас чекатиме щось зовсім інше.

🌟Робоча назва книги була інша, тому приємним сюрпризом стало те, що зрештою затвердили саме мій варіант 🥺

🌟Рейтинг цієї книги на ґудрідз 4.11/5, що ставить її на друге місце серед усіх книжок авторки після «Гіпотези».

#omc_translation

Р. Сейґер «Middle of the Night»

⭐️ 3.5/5
🛏️ 4/5
👻 2/5

У липневу ніч 1994 року десятирічний Ітан разом зі своїм другом Біллі ночували в наметі у дворі Ітана. Зранку Ітан прокинувся, але Біллі поруч не було – хлопчик зник та лишив по собі свої кросівки та дірку в наметі, вирізану ножем. Тридцять років потому, коли Ітан повертається до батьківського дому, загадку зникнення Біллі досі не розгадано. Однак Ітану починає здаватися, що він відчуває присутність Біллі, і низка дивних події змушує його повернутися у памʼяті до тієї ночі.

👉У відгуку будуть невеликі спойлери, я їх ховатиму.

Це найновіша книга Сейґера, і я чекала на цей реліз. Як на мене, усі його книги ідеально підходять до жарту літнього трилеру, і цей не став винятком – хіба що він не був аж такий thrilling, а більш спокійний та простий.

Уперше в цього автора головним героєм є чоловік, а не жінка. Можливо, завдяки цьому в нас нема одного із класичних прийомів Сейґера, який вже трохи набрид: головна героїня, що спить із якимось ремонтником/сусідом, який здається підозрілим, і вона потім його звинувачує, але він виявляється невинним.

Оповідь ведеться у двох часових лініях: теперішній час та два дні у липні 1994 року, переддень зникнення Біллі та власне день, коли він зник. Також час від часу ми отримуємо розділи з POV різних жителів містечка та їхні версії подій тієї ночі. Завдяки цьому автор намагається нас трохи заплутати і навести підозри щодо викрадення Біллі на різних людей. До речі, мені сподобалося те, що коли оповідачем виступає хтось із дітей чи підлітків, то стиль оповіді підлаштовується під вік, а не лишається таким самим (через це я закинула книгу «Penpal» – мене дратувало, що головний герой в дитячому віці описує все як дорослий).

Найбільше мені сподобалось те, як автор поєднує історії сусідів – типова small town mystery. Також мені зайшла лінія із загадковим дослідницьким інститутом (привіт «Дивним дивам») і Біллі, який вірив у привидів. Однак сама детективна складова та її розвʼязка були трохи слабенькі, як на мене. Містичні елементи трохи витягнули книгу для мене – я люблю, коли натяк на привидів лишається без пояснень.

Ітан як головний герой дуже прісний, і у нього дві основні риси: те, що його найкращий друг дитинства зник, і те, що він не хоче дітей та посварився через це із дружиною. Сюжетні повороти трохи нагромаджені докупи в кінці, і для мене це одна із проблем у багатьох трилерах – не дуже цікаві 70-80% книги та різке бомбардування несподіванками у самому фіналі.

Загалом це якраз трилер на трієчку – непогане чтиво на один раз. Чудово вписується в піджанр літніх трилерів і читається легко та швидко. Не найсильніша книга Сейґера (я б порадила «Home Before Dark» або «Востаннє, коли я збрехала»), але варта уваги.

#omc_summer #omc_thriller

Прекрасні вайби small town horror 🫶
#omc_aesthetics

всім привіт, я нарешті створила канал для книжок 💕

мене звуть Даша, і я люблю купляти і читати гарні книжки, а також багато про них говорити. а от робити естетичні фото не дуже люблю, через що постинг в інстаграмі частим не виходить, а потреба висловлювати думку про прочитане залишається… тому ось ми тут 🙈

чого слід очікувати?
💕квір-література
💕лімітовані видання
💕книжкові розпаковки
💕відгуки на прочитане
💕огляди на книжковий щоденник

теги:
#розпаковка
#відгук
#прочитане
#думки
#лгбт
#плани
#підписки
#лімітовані_видання
#книжковий_щоденник

список тегів буде поповнюватись 🩷

Instagram: anhari_off
goodreads: dasha.xopni
rork: dasha.

reading or this.

С. Кларк «Піранезі»

⭐️ 4.5/5
🛏️ 5/5
👻 1/5

Краса Будинку безмірна; добрість його нескінченна.

Не пишу анотацію, бо цю книжку краще читати без будь-якого попереднього знання чи контексту.
👉Спойлери приховую, але раджу не відкривати, якщо не читали.

🌊 «Піранезі» нагадала мені про те відчуття, коли читаєш книжку, для якої ти занадто тупенька, але це тебе не пригнічує, а навпаки захоплює. Я дуже вдячна тому, хто зібрав і додав примітки в кінці, бо мого етеншен спену не вистачало, аби все гуглити.

📖 Джованні Батіста Піранезі – видатний італійський графік та архітектор. Схоже, що таке імʼя Сюзанна Кларк дала своєму персонажу, надихнувшись графікою Піранезі. Мені дуже добре знайоме це відчуття, коли ти бачиш зображення якогось місця чи будинку, і твоя уява сама починає створювати історію, сюжет, химерні деталі, які пасуватимуть до цього місця. Деякі картини аж просять, щоб про них написали, і саме це я відчула, погугливши його роботи.

🌬️ Людям з поганою уявою може бути трохи важко (🙋🏻‍♀️), бо велику кількість тексту складають описи Будинку, але вони зачаровують. Будинок – це щось таке, що бачиш уві сні. Він для мене був мов античний аналог backrooms, які вірусяться в тіктоці.

🖤 Дуже цікаво було вибудовувати теорії про те, що насправді відбувається у книзі, але моя основна теорія була прозаїчніша: я думала, шо це якась версія шоу Трумана, де безхатьків поміщають у якийсь лабіринт. Чому Піранезі про це нічого не пам’ятав, я не встигла придумати. Через цю загадку та інтригу книжка читається дуже швидко. Важкувато було лиш у першому розділі, коли на тебе звалюється купа незрозумілих описів, але далі стає краще. Від кожної маленької деталі сюжету аж мороз іде по шкірі, а наївність Піранезі як ненадійного оповідача тільки підсилювала цей ефект.

👤Я бачила, що фінал багато кого розчаровував, але він органічно вписується в тон книги. Після нього лишається якийсь осад, меланхолія, яка змушує тебе думати про багато речей. Подвоєння чи навіть потроєння особистостей Піранезі, втрачене минуле життя, одержимість наукою і існування місця, яке перебуває в іншому вимірі, до якого ти не належиш, але яке притягує тебе й відчувається як дім.

💀Напевне, до пʼяти зірочок мені не вистачило якогось аж такого вау ефекту, але ця книга точно зачепила щось у душі та змушує хотіти побувати в Будинку – якими б не були наслідки.

#omc_reviews

Як не як, а я б хотіла потрапити у Будинок 🌊
#omc_aesthetics

Вже не раз таке було, що друзі, які перебувають за кордоном або побували там, кажуть, що іноземці дивуються: "А що, у вас в Україні досі війна іде?"
Після таких новин, як сьогодні, у нас завжди йдуть хвилі поширення та донатів, але здебільшого до цього долучаться лише українці і поширять це теж українці. Тому якщо у вас будь-де є можливість звернутися до іноземної аудиторії, робіть це. Навіть якщо одна людина побачить ваш пост чи сторіз і потім розповість комусь іншому — це теж поширення, і це теж важливо.
А я попрошу вас долучитися до ще одного збору. Моя найкраща подруга відкрила допоміжний збір, і залишилося зовсім мало, щоб закрити його та дійти до цілі. 5, 10, 20 грн — кожен донат наближає нас до спільної мети. Дякую 🖤

Лінк на збір тут.