А чи буває у вас таке, що ви думаєте: «От щас як сяду, та як почитаю, мммм, та всю книжку прочитаю, ой добре буде»
І ця думка про те, що ви зараз будете читати, солодша за саме читання…

…а потім ви просто три години просиджуєте на тіктоці 👌🏻

Алі Гейзелвуд «Check and Mate»

⭐️ 4/5
🛏 3/5
❤️ 4/5
🌶️ 1/5

Меллорі Ґрінліф більше не грає у шахи, бо через них все у її сім'ї пішло шкереберть. Нолан Соєр — поточний чемпіон світу, шаховий геній із важким характером. Меллорі погоджується зіграти на благодійному турнірі... і вщент розносить Нолана. Завдяки цьому її життя перетворюється на круговерть з шахів, нових можливостей, сімейних драм і кохання.

Ця книга — це дебют Гейзелвуд в жанрі YA, але книга все одно написана у її звичному стилі, і я б не сказала, що все надто спрощено для молодшої аудиторії. Єдина різниця — це fade to black замість повноцінного смату і молодші головні герої. В Алі добре вийшло показати не те щоб підлітків, але все ж таки молодших персонажів, їх проблеми та іноді надто бурхливі реакції на речі. "Шах і Мат", як на мене, найзатишніша книга Гейзелвуд без значних конфліктів або трохи "гострого" сюжету (як, наприклад, деякі моменти в "Коханні у мозку", іф ю ноу вот ай мін).

Я б сказала, що це "Гамбіт королеви" для зумерів і тіктокерів. Шахової термінології там багатенько, тому якщо ви зовсім не знаєте правил, доведеться або розбиратися, або забити й повірити, що усі ті ходи та методи мають сенс. Авторка писала, що дозволила собі певну художню свободу з деякими елементами, але ми все-таки прийшли сюди не заради шахів 👀

Стосунки між Меллорі та Ноланом доволі чілові та дуже милі. Як на мене, це одна із найкращих пар у Гейзелвуд. Меллорі уже не має аж такі вайби Y/N, як деякі попередні протагоністки, а ще вона доволі рішуча та самостійна, а таких героїнь у цьому жанрі я люблю. Нолан, звісно ж, високийм'язистийширокоплечий towering like a towering tower, але все-таки не таких масштабів, як попередні мужики Гейзелвуд. У мене таке відчуття, що Гейзвелвуд списувала його персонаж із Шерлока та шахіста Магнуса Карлсена (на Шерлока в мене був краш, тому таке рішення я схвалюю).

I don't want to leave. I want to be with him. I want to sleep with him on this bed. I want to wake up to him pulling me to himself. I want to eat the overcooked pasta he makes and share his toothpaste and know his moods by heart.

У їх стосунках також є динаміка rivals to lovers, адже вони буквально грають у шахи один проти одного, і вайби були чисто "вона хоче виграти його у шахи чи....?" (апдейт — і те, і те). До речі, цей троп мені часто подобається набагато більше, ніж enemies to lovers, бо все-таки є якась особлива хімія в тому, коли персонажі намагаються доказати один одному, які вони класні, і ця напруга, коли вони грають разом... chef's kiss. Однак якщо ви справді розбираєтесь у шахах, то не чекайте детального аналізу кожного ходу. Спойлер: багато кого розчарувало, що фінальну партію між ними не описали, але мені здається, що авторка таким способом позвабила себе головного болю і намагання описати гру між двома дуже сильними шахістами. Мені підходить.

Because when I’m with you, Mallory, everything is different. When I’m with you, I want to play more than I want to win.

До речі, стосунки в цій книзі не зовсім на першому плані, що підходить тим, хто любить гарно розвинений сюжет у ромкомах. Меллорі фактично сама піклується про власну сім'ю, тому цілу книгу вона її почуття відповідальності змагається із прагенням робити те, про що вона мріє. Дуже гарно описані й стосунки з її сестрами і вся сімейна динаміка загалом. Ця книга затишна та мила, але водночас звертає увагу й на серйозніші, особисті проблеми.

Раджу читати тим, хто хоче чогось менш "ромкомного", ніж попередні її книги, або просто не хоче читати ромком із детальними описами смату. А якщо вам навпаки таке подобається, читайте все одно — гарячих моментів там мало, але зате які вони 👀

#omc_romance #omc_favs

Естетика книги ♟️
#omc_aesthetics

Я думала, що не буду передзамовляти цю книгу, а просто куплю її в книгарні, але ці закладинки… 💅👀

Р. Сейґер «The House Across the Lake»

⭐️ 2.75/5
🛏️ 2/5
👻 1/5

Oh boy, was that a journey. ❕Попереджаю одразу - в цьому відгуку буде купа спойлерів, бо я розхарена.

Після смерті свого чоловіка Лена, Кейсі починає серйозно пити і зрештою втрачає роботу. Родичі наполягають, щоб вона усамітнилася у сімейному будинку біля озера, в якому втонув Лен, та розібралася зі своїм життям. Однак Кейсі знаходить розраду в іншому - вона починає шпигувати за сусідами в будинку навпроти озера, і відкриває таємниці, на які зовсім не очікувала.

Я дуже зла на юльку на Райлі Сейґера. Dude, ти буквально ніколи раніше не підводив мене з трилерами - ну шо це таке??

По-перше, я ненавиджу, просто не на ви джу, коли оповідь ведеться від першої особи, і ця особа нам відверто бреше. Не зрозумійте мене неправильно - я люблю ненадійних оповідачів, коли це зроблено правильно. Коли головний герой сам не знає, що правда, а що ні, або коли він умисне перекручує події. Це було в «The Push», це було у «September House». Я це оцінила.

Але я терпіти не можу, коли ми буквально знаходимося в голові у головного героя/героїні, і вони навмисне упускають якісь дуже важливі деталі, щоб потім зробити «вау» плот-твіст. От блін, не вірю я, що люди можуть знати, як це було, і у власних думках подавати це інакше. Коли це подається так, що персонаж активно розповідає комусь історію чи пише книгу - ок, най буде. Але коли це оповідь у теперішньому часі - пака.

Я думала про те, що, можливо, Кейсі доклала руку до смерті чоловіка, але десь майже у самому кінці ми дізнаємось, що вона не просто його вбила, а зробила це тому, що він виявився серійним вбивцею. Та ви шо? Тобто коли вона майже всю книгу сумувала за ним та ностальгійно згадувала хороші часи, вона про то все забула? Кейсі сама ж потім каже, що вона більше не могла думати хороше про свого чоловіка, коли дізналась про все. То якого фіга у неї це виходило пів книжки? До того ж те, як вона його вбила - сорі, мене це не переконало, ви не проходите далі, sashay away. Її буквально за кілька хвилин перемкнуло зі стану «не можу повірити, мій Лен?» до «о, давайте я його накачаю таблетосами і втоплю нафіг».

Далі - вся ця надприродна тема мене дуже сильно збивала. Я розумію, що я - жертва власних очікувань, бо я ніколи не бачила у Сейґера містики (або ж він її пояснював), і тому я чекала підвоху. Вибачте, але мені важко було повірити, що якщо хтось вмирає в озері, то в нього вселяється дух того, хто там помер раніше. Спочатку я думала, що то за булшіт, але потім звикла і навіть подумала, що це непогана ідея. Поки ми не отримали бісячий екшен-фінал, бо не можна ж просто так все закінчити.

А ще, зараз буде спойлер до інших книг автора. Оскільки їх я справді раджу, то я цей спойлер сховаю.
У кожній, кожнісінькій, еврі сінгл ван книжці Сейґера є красивий мужик, зазвичай якийсь хендімен, який стає підозрюваним, але потім виявляється, що він невинний. Дядю, це вже не смішно. Придумайте щось нове, бо інакше в цьому нема сенсу, якщо людина читала хоча б одну вашу книгу.

Загалом перша половина книги була максимально затягнута і капець як нагадувала «Дівчину у потягу». Я розумію, чому Кейсі шпигувала за сусідами, але іноді справді хотілося, щоб вона нарешті перестала лізти куди не треба. Більша частина книги - це цикл із «Кейсі прибухнула - взяла бінокль - прибухнула ще - і ще - і ще - вирубилася». Коли я думала, що вона бухає через те, що сумує за чоловіком, я їй дуже співчувала. Коли дізналася, що сталося насправді - сорі, ю лост мі. Вона могла розповісти поліції. Вона сама вирішила цього не робити.

До речі, щодо шпигування за сусідами - саме тому я б ніколи не зробила вікна у весь ріст в будинку (ніби в мене коли-небудь будуть гроші на власний будинок) - будь-хто може палити на тебе, скільки влізе. Є така штука, як штори, які можна на ніч закривати. Не чули? Погугліть.

Як можна здогадатися, ця книга мене ✨трішки✨ роздратувала. Я сама накаркала, коли написала в ґудрідз, що Сейґер ніколи не підведе. Ага 🤡

А ще, якщо вам вона сподобалась… я дуже перепрошую.

#omc_reviews #omc_thriller

Замість естетики лишу тут свої нотатки до книги. Естетика роздратованого читача ✨
(Я завжди пишу нотатки англійською, коли читаю англійською - воно якось само)

Дублюю, бо мені підказали, як ховати картинку під спойлером 🖤

Дівчина в тіктоці розповідає, що чувак, з яким вона пішла на побачення, сказав, що прочитав «Переслідування Аделіни», і йому сподобалося…
Особливо сцена в дзеркальному лабіринті…
І він запропонував їй побігати…
🏃🏻‍♀️💨🚩🚔

(Коментарі як окремий вид мистецтва)

це було вчора бат стілл

According to the myth, the Prince of Hearts was not capable of love because his heart stopped beating long ago. Only one person could make it work again: his one true love. They said his kiss was fatal to all but her — his only weakness — and as he’d sought her, he’d leave a trail of corpses.

«Once Upon a Broken Heart»

Ну що я скажу… смеш 🫦

Підсумки березня 🌷

«Напишу відгук на Ванессу», - казала вона рівно місяць тому. Вимбачте, але якось воно так виходить, що коли книга викликала стільки емоцій, ти навіть не берешся за відгук, бо словами це буде дуже важко описати.

• «Майже хороші хлопці»
• «The Unhoneymooners» і закинуте «The Wedding Crasher»
• Улюблені «Тореадори»
• «Краще не читай»
• «The House Across the Lake»

А ще я почала читати «Once Upon a Broken Heart» і сподіваюся закінчити її у квітні.

А яка ваша улюблена книга за цей місяць?
#omc_rork

Долучаємось 🖤

здається, крім купування книжок у мене зʼявляється нова залежність…

ця залежність — вписуватись у збори маленькими баночками 💅

так, я знов іду трясти з вас гроші ✨ збираєм на многа-многа fpv-дронів, але конкретно я збираю лише на 10к (половинка fpvшки — це як половинка росіянина, дрібниця, а приємно)

без зайвих деталей, більше про збір в інсті або на ґрунті Ковжун вам пояснить

Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/axBdZ8zoy
Номер карти банки: 5375411213315976

Також нагадую, що цьомік в лобік від мене не тільки за донат, але і за поширення цього посту. Я з кожним разом збільшую суму банок, які збираю, але от з 10к трохи таки хвилююсь, чи вийде

Проблема тепер в тому, що після «A Curse for True Love», наступні дві-три книги я хотіла читати в паперовому форматі, а тепер хочеться читати тільки на кіндлі…

Стефані Ґарбер вирішила, що життя надто коротке, аби якось завуальовано вписувати тропи в книгу... вай нот ))