#omc_rork за лютий (нарешті весна господи боже як я довго цього чекала)

Останній тиждень був доволі насичений і часу на читання не було, але «Ванессу» я дочитала сьогодні вночі.

Відгуки тут:

🖤 «Анатомія» та «Безсмертя»
🖤 «Поворот ключа»
🖤 «The Only One Left»
🖤 «Ребекка»

На «Ванессу» відгук буде, як тільки я зберуся з думками та переживу цю травму

Д. Чайка "Майже хороші хлопці"

⭐️ 4.5/5
🛏️ 5/5
❤️ 4.5/5

Кім та Тьома були найкращими друзями багато років, але після того, як вся школа дізналася, що Кім - гей, спілкування між ними урвалося. Після цілого літа мовчанки та намагань достукатися до Кіма, Тьома вирішив будь-що змінити ситуацію у новому навчальному році та зрозуміти, що ж сталося з другом. Намагання відновити спілкування потягнуло за собою цілу низку нових відкриттів та емоцій, і Тьома починає розуміти, що їхня дружба насправді увесь цей час могла бути чимось більшим.

Нарешті у нас є квір-історія про підлітків, яка повністю відбувається в Україні. У знайомій та рідній шкільній атмосфері, дворах між панельками, парках із помальованими лавками. Маленьке містечко, курилка за школою, сутички з однокласниками, ларьки з кавою, домашка... Для мене це була ностальгія за шкільними роками (honey, I'm old), а для когось це їхнє теперішнє життя, і я дуже рада, що сучасні підлітки можуть знайти репрезентацію в таких книгах.

"Майже хороші хлопці" зараз у самому топі продажів у "Книгарні Є", і це класно. Якщо ти цікавишся іншою літературою із квірними персонажами, тебе питають, чи ти читала "МХХ", і це чудово. Я думаю, навіть немає сенсу пояснювати, чому це круто, але все одно скажу — підлітки, що сумніваються у власній ідентичності, що не відчувають розуміння від сім'ї чи друзів, що просто заплуталися — вони можуть розгорнути цю книжку і знайти себе у цих персонажах. Вони зайдуть до книгарні, де книга про кохання двох хлопців стоїть у топі, і, можливо, хоч трішки відчують, що вони не самі. І мені дуже-дуже це подобається.

Книга читалась надзвичайно легко та швидко. Авторка чудово прописала підліткові емоції та часом надмірну драматичність, і це повертає у той час, коли все, що відбувається, ти множиш на два. (Гаразд, може, ці часи не зовсім пройшли, але не будемо про це). Кім та Тьома полюбилися мені одразу, і хоча в книзі багато складних моментів, тепло їхніх почуттів та емоцій усе одно це перекривало. Мені також сподобалися другорядні персонажі, особливо дівчинка Саша (не лише тому, що вона моя тезка), і дуже хочеться побачити продовження їх історій.

Ця історія також піднімає тему булінгу, яка, на жаль, часто стає невід'ємною частиною книг про квірних персонажів. На мою думку, тут це зроблено вдало, без відвертих закликів протистояти цьому (що може не спрацювати з молодшою аудиторією), а з демонстрацією того, чому це погано, і до яких наслідків це може привести. Тому у книзі також вистачає ангсту. Я б не сказала, що вона ідентична "Хартстопперу", бо такі порівняння можуть виникати. Хоч це й підліткова книга, але вона серйозніша, милі емоції часом перекриваються сумними, але фінал того вартий.

Моя оцінка впевнено трималася на п'ятірці, але я все-таки зняла пів бала за певну річ, яка не дуже підходить особисто мені. Це мініспойлер, тому ховаю його: герої зійшлися лише у самому кінці книги. Я розраховувала на довший розвиток власне стосунків, ніж одна сцена з епілогу. Я не дуже люблю становлення стосунків у самому фіналі, я хочу бачити більше.

До речі, хоча книга й має рейтинг 12+, там доволі багато матюків чи сцен чи фраз, що межують з трішки іншим рейтингом. У авторки чудовий потенціал на смат сцени з вищим рейтингом, тому я буду рада побачити від неї щось помимо YA 👀

І останнє. Події книги відбуваються здебільшого у 2016 році. Там є згадки про АТО, і один персонаж особливо гостро проникся ідеєю національної свідомості. Мені дуже подобається, що авторка про це згадала, бо сучасний контекст визначає сучасні книги. У голові я можу скласти подальшу історію цього персонажа і його сім'ї, і від цього чомусь стає дуже щемко. Як і від згадки про салюти на Новий рік — тут мені стало доволі боляче. Така маленька деталь, але скільки в неї вкладено.

Коротше кажучи, книгу дуже-дуже рекомендую всім. Обожнюю "Видавництво", обожнюю їх роботу та сподіваюся бачити ще більше книг з квірними історіями кохання у буденному сеттінгу, зі звичайними персонажами, у рідних нам місцях.

#omc_reviews #omc_romance #omc_spring

Давно мріяла про таку ностальгійну естетику в книзі 💔
#omc_aesthetics

Бачу, що вже хтось відписався… Цейво, якщо ви гомофоби, то йдіть вже, тут таких не люблять 🙃

Дарʼя чудово висловила те, що я відчувала з приводу цих цитат:

Мій дитячий примірник «Тореадорів» такий зачитаний, що аж розлазиться. Рваний, драний, обклеєний метрами скотчу, помальований… Зате це лише доводить, як я люблю цю книгу. Я можу цитувати її напамʼять. Я почала її перечитувати, і от вже від першої сторінки +100 до настрою.

Але все-таки я вирішила купити собі новий примірник - аби потім ще лишилося що перечитувати 😅

Фан фект - вже десь після школи мені закортіло перечитати «Тореадорів» у енний раз, але друкованого примірника під рукою не було, і я скачала собі цю книгу з якогось сайту.

Як виявилося, скачала я ще не відредаговану завдяки незалежності версію. Я так офігіла від неочікуваної совкової пропаганди, що не передати. Коли напамʼять вивчені мною абзаци перебивалися одам савєцькому режиму, я як ніколи хотіла побігти в книгарню і купити ще одне видання від
А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, аби лиш того не бачити.

Так що окреме дякую панові Нестайко та панові Малковичу за збереження моєї дитячої психіки від реалій того часу. А якщо вам цікаво, можете пошукати старіші версії твору, але будьте готові до скрімерів у вигляді «вєлікай і магучєй страни».

Начиталася цитат з цього інтервʼю, і що я можу сказати - треш повний. Хай там вже пан має свої переконання, але все, що було сказано про рашку - це мені на голову не налазить.

Я прочитала два (ну, півтора) ромкоми і остаточно впевнилася, що мені не варто слухати чиїсь відгуки на цей жанр.

Скільки вже було, що якісь книжкові блогери чи тіктокери максимально нахвалюють якийсь ромком, але ну не йде воно мені. Або ж всі засирають якусь книгу і кажуть, що вона взагалі такоє, а мені підійшла.

Це я до чого — презентую два відгуки на ромкоми. Я взагалі не планувала їх читати, але під час довгої дороги захотілося щось легеньке. Якимось чином обидва були про весілля (це було не спеціально, чесно).

К. Лорен "The Unhoneymooners" (в перекладі "Випадкові наречені")

⭐️ 3.75/5
🛏️ 4/5
❤️ 2/5
🌶️ 1/5

Олів, головна героїня, приймає пропозицію своєї сестри-близнючки поїхати замість неї на медовий місяць після того, як майже всі на її весіллі отруїлися морепродуктами. Супроводжує її Ітан, набридливий брат нареченого, з яким вони мають удавати сімейну пару.

Фейк дейтінг at its finest. Чесно, мені сподобалася сама ідея такого фейк дейтінгу, хоча це й було трохи по-кіношному. Якщо не шукати великої логіки, то можна просто насолоджуватися сюжетом і діалогами між головними персонажами. Між Олів та Ітаном з самого початку панує взаємна неприязнь (класика), але від цього взаємодія між ними стає цікавішою. Те, як вони один одного підколюють, було зроблено справді з гумором, як на мене. Багато ситуацій відбулися завдяки комічним збігам, тому ця книга була б прекрасною голівудською романтичною комедією, щоб розслабитися.

Мені також сподобалося, що вторинна сюжетна лінія не була прописала абияк і не існувала лише для того, щоб трохи відвернути увагу від самих стосунків. У головної героїні також є проблеми зі сприйняттям власного тіла, і я б хотіла, щоб ця тема розкрилася більше, бо якось ми не бачимо ніякого рішення чи висновку. Але, на диво, Олів у багатьох моментах нагадувала мені себе (особливо у вмінні інтерпретувати все негативно)), і саме через це мені хотілося побачити більше розкриття її характеру.

Бали я зняла за дещо, що буде спойлером: мене роздратувала реакція Еймі на те, що Олів розповіла їй про зраду чоловіка. Точніше, не сама реакція, а те, що вона наговорила їй образливих слів і ніколи так і не вибачилася. Схоже й було з Ітаном — обісравши характер Олів, він потім запропонував відновити стосунки, і я розумію, що давати другий шанс варто, але я б хотіла бачити менш "ромкомну" сцену примирення.

М. Соса "The Wedding Crasher"

⭐️ 1.75/5
🛏️ 2/5
❤️ 2/5
🌶️ 3/5

Працюючи над організацією весілля, Соланж випадково підслуховує, як наречена присягається в коханні іншому, і вирішує зірвати церемонію. Наречений Дін опиняється без пари, яка дуже була йому потрібна, щоб добитися підвищення на роботі, а Соланж потрібен фальшивий бойфренд під час приїзду родичів, і вони вирішують скооперуватися.

Все, що відбувалося в цій книзі, не мало жодного сенсу. Те, як Соланж вирішує зірвати весілля людей, про яких вона нічогісінько не знає — girl, mind your own business. Причина для фальшивих стосунків у них теж якась дурацька. Якщо я ще підтримаю стандартний сценарій "мені треба пара, щоб показати родичам, що я не лох", то Дінову причину для фальшивих стосунків так по-дурному закрутили, що зрештою вона вийшла повністю безглузда.

Герої підійшли до фейк дейтінгу прагматично, що було доволі цікаво (наприклад, зробили один одному досьє про себе, щоб інша людина краще могла прикидатися). Але сам сюжет тягнувся й тягнувся, було купа непотрібних діалогів чи сцен. А ще вони майже одразу зрозуміли, що подобаються один одному, а я — slowburn girlie. З одного боку це проблема моїх вподобань, а з іншого — якщо двоє людей зацікавлені один в одному і це розуміють, треба вигадати якусь причину, чому вони не можуть бути разом (ну десь до середини чи кінця книги). І в авторки цього не вийшло.

Книгу я закинула на 65% після того, як прочитала, як Дін під час ✨чарівної справи✨ бурмоче собі під ніс віршик, щоб не ✨закінчити справу раніше✨.
(Віршик про little pussy, який, взагалі-то, датується тим часом, коли це слово ще не мало іншого відомого значення, але цього мені вистачило, дякую.)

#omc_reviews #omc_romance

Сьогодні дивилася відео однієї з улюблених книжкових блогерок, де вона вирішила влаштувати експеримент — тиждень читати книги лише на Kindle та порівняти із читанням фізичних книг.

Щоразу, коли вона починала описувати переваги електронних книг, мені хотілося кричати "Так, так, ТАК" в екран, бо я сама дуже люблю переконувати людей придбати рідер та відчути це самостійно. Я читаю переважно на Kindle уже років десять, якщо не більше, але за минулий рік у мене назбиралося багато фізичних книг, бо я почала більше читати українською. І от які недоліки фізичних книг я помітила:

📚важко читати під час їжі, бо незручно тримати книгу однією рукою;

📚 треба вмикати світло, щоб читати — неймовірне відкриття, але завдяки підсвітці на кіндл можна читати книги вночі у дорозі, коли біля тебе спить партнер/ка, а йти в іншу кімнату не хочеться, або просто у місці з поганим освітленням;

📚 їх майже неможливо читати, лежачи на боці!!

📚руки втомлюються тримати книгу, а з деякими паперовими обкладинками читання перетворюється на повноцінне тренування рук, щоб втримати книгу відкритою;

📚 незручно брати книги з собою в подорож, особливо якщо хочеш взяти декілька. Іноді я навіть відкладаю читання фізичних книг, якщо знаю, що кудись їхатиму.

Це лише кілька речей, і, можливо, я придираюсь, але я ніколи не задумувалась про це аж настільки, поки не стала читати більше фізичних книг, і поки не почула це від тих, хто перейшов з паперових книг на електронні (лише зараз я пригадала, що у нас є слова "паперова книга" — хтось взагалі каже "фізична книга"?😅)

Звісно, перевага паперових книг у тому, що є дуже гарні колекційні і не тільки видання, і багато книг недоступні у електронному варіанті (принаймні українською). Але для мене перевага рідерів усе одно очевидна 🖤

А ви більше любите паперові чи електронні книги?

👀 Цікава ситуація з «Видавництвом» та перевіркою блогерів для співпраці.

Якщо коротко - на днях «Видавництво» звинуватили у тому, що вони для першого спільночиту видавництва та книжкових блогерів вибрали лічі, блогерку, яка після повномасштабного вторгнення ще форсила на своєму каналі рускі книги та блогерів.

Смм-ник «Видавництва» зреагував на критику у доволі різкій манері, і доволі логічно, у твіттері та телеграмі такий підхід розкритикували. На це відреагував засновник «Видавництва» й повідомив, що смм-ника звільнено.

Моя скромна думка - я не думаю, що за сам факт вибору блогера «Видавництво» треба одразу кенселити, бо я розумію, що пости лічі можна було прогледіти, бо опубліковані вони були раніше, або ж ті, хто відповідали за співпрацю, про це не знали. Я сама була підписана на неї, поки не дізналася про це. До повномасштабного багато в кого бували свої конфузи, але форсити русню у 2023 році на велику аудиторію - це взагалі не ок.

Я рада, що «Видавництво» оперативно на це зреагували та припинили співпрацю. Це було правильне рішення після такого фіаско, бо дослухатися до аудиторії в цьому випадку - це маст. І, як правильно сказали їм у твіттері, якщо з блогером буде щось не так, люди їм обов’язково скажуть - головне аби була відповідна реакція 🙃

Підтримаймо збір, будь ласка 🖤

друзі, я знов беру участь у зборі спільноти Каменярів зі своєю мікробаночкою на 5к 🥹

Дуже сподіваюсь, що зможу зібрати цю суму відносно швидко

Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/5sVc49nWUN
Номер карти банки: 5375411216067947

Більше інформації про збір

Буду супер вдячна за донати і поширення 😘

Є думка запропонувати щось цікаве як наноблогерка за донат від певної суми (типу від 100 грн). але все шо я можу запропонувати: це зібрати якусь добірку книжок, зробити рекламу вашого каналу на моєму, або задизайнити вам щось (красиві постики, колажі, якісь картки для блогу). якщо щось із цього може зацікавити — маякуйте, нахімічім 🧪

Як то кажуть, не пов а ріл…