Нарешті вона в мене 💕
Тепер не маю питань до «Видавництва» ))

Май лавлі бойфренд подарував сертифікати на книги з розрахунком, що мені їх вистачить надовго… лишився один.
(Пардон за те, що не можна прочитати назви книг нормально - від віддзеркаленого фото мені погано)

Що ж я, власне, набрала:

▪️ «Моя темна Ванесса»
Я давно хотіла її почитати, і зараз в мене настрій на книгу, від якої мені буде нехорошо.

▪️ «Морок над містом»
Купила лише через один відгук, який побачила в твіттері. Урбан фентезі, схоже, доволі гуморне.

▪️ «Краще не читай» - от візьму і прочитаю!
Горор про сімʼю, що переїжджає в новий будинок. За відгуками має вайби Кінга (плюс письменниця ним надихалася).

▪️ «У штормовому штиль»
Літо, Крим, 2013 рік, кохання. Не так давно я бачила цю книгу на ваттпаді, а тепер тримаю в руках 🖤

▪️ «Таємна історія»
Купила в перекладі, бо мені лінь читати її англійською 😅 Дуже цікаво, зайде мені чи ні.

▪️ «Піранезі»
Стільки вже чула про цю книгу і досі не маю поняття, про що вона. Оформлення дуже красиве 🖤

«Моя темна Ванесса», 39% дан ✔️
Поточний настрій: відріжте мені голову і викиньте собакам

«Ребекка» Д. дю Морʼє

⭐️ 5/5
🛏 3/5
❤️ 1/5

I could fight the living but I could not fight the dead.

Вийшовши заміж за Максима де Вінтера, власника розкішного маєтку Мендерлей, головна героїня книги сподівалася нарешті знайти своє місце в житті та власну щасливу любовну історію. Максим став вдівцем після смерті Ребекки, своєї дружини, і після переїзду до Мендерлей, головна героїня постійно перебуває в тіні Ребекки. Все у будинку нагадує про неї - правила, декор, слова прислуги. Але невдовзі вона розуміє, що обставини смерті Ребекки були не такими випадковими, як здається.

Атмосфера «Ребекки» доволі готична - в нас є красивий маєток, таємнича смерть, всепоглинаюче кохання. Однак мені найбільше сподобалися психологічні елементи книги - думки головної героїні, те, як вона аналізує все, що відбувається довкола. Дещо з її думок настільки резонувало з моїми, що вайб чисто I am her, she is me (і я це кажу в не дуже позитивному плані). Її ім'я нам так і не називають, що дуже підходить загальному тону книги - Ребекка головна, не наша протагоністка. Вона лишає слід в цій історії, навіть якщо вона мертва. Вона керує сюжетом та його поворотами. Вона присутня всюди.

Багато хто у своїх відгуках на «Веріті» від простигосподи Колін Гувер пише, що ця книга дуже схожа на «Ребекку», і краще почитати її. Тут я погоджуюсь, що певні елементи збігаються (хоча схожість мені була видна не одразу), але стиль написання разюче відрізняється від сучасних «тіктокових». У книзі багато описів, роздумів, іноді меланхолійний тон, і часом акцент зміщується з сюжету на задання атмосфери. Тому раджу це врахувати, якщо ви, як я, читатимете англійською, особливо після якоїсь книги, де стиль письма дуже легкий.

Якщо ви любите книги емоційні, з гарними описами та життєвими враженнями - я дуже раджу «Ребекку». Вона читається зовсім не як деякі складні класичні твори. Часом вона повільна, часом меланхолійна, а часом сюжет закручується так, що ти гортаєш сторінку за сторінкою та гадаєш, що ж станеться далі.

А зараз перейду до спойлерної частини, тому якщо ви читали, можете сміливо клікати. Якщо не читали, то спойлери на вашій совісті.
#omc_reviews #omc_favs

#omc_rork за лютий (нарешті весна господи боже як я довго цього чекала)

Останній тиждень був доволі насичений і часу на читання не було, але «Ванессу» я дочитала сьогодні вночі.

Відгуки тут:

🖤 «Анатомія» та «Безсмертя»
🖤 «Поворот ключа»
🖤 «The Only One Left»
🖤 «Ребекка»

На «Ванессу» відгук буде, як тільки я зберуся з думками та переживу цю травму

Д. Чайка "Майже хороші хлопці"

⭐️ 4.5/5
🛏️ 5/5
❤️ 4.5/5

Кім та Тьома були найкращими друзями багато років, але після того, як вся школа дізналася, що Кім - гей, спілкування між ними урвалося. Після цілого літа мовчанки та намагань достукатися до Кіма, Тьома вирішив будь-що змінити ситуацію у новому навчальному році та зрозуміти, що ж сталося з другом. Намагання відновити спілкування потягнуло за собою цілу низку нових відкриттів та емоцій, і Тьома починає розуміти, що їхня дружба насправді увесь цей час могла бути чимось більшим.

Нарешті у нас є квір-історія про підлітків, яка повністю відбувається в Україні. У знайомій та рідній шкільній атмосфері, дворах між панельками, парках із помальованими лавками. Маленьке містечко, курилка за школою, сутички з однокласниками, ларьки з кавою, домашка... Для мене це була ностальгія за шкільними роками (honey, I'm old), а для когось це їхнє теперішнє життя, і я дуже рада, що сучасні підлітки можуть знайти репрезентацію в таких книгах.

"Майже хороші хлопці" зараз у самому топі продажів у "Книгарні Є", і це класно. Якщо ти цікавишся іншою літературою із квірними персонажами, тебе питають, чи ти читала "МХХ", і це чудово. Я думаю, навіть немає сенсу пояснювати, чому це круто, але все одно скажу — підлітки, що сумніваються у власній ідентичності, що не відчувають розуміння від сім'ї чи друзів, що просто заплуталися — вони можуть розгорнути цю книжку і знайти себе у цих персонажах. Вони зайдуть до книгарні, де книга про кохання двох хлопців стоїть у топі, і, можливо, хоч трішки відчують, що вони не самі. І мені дуже-дуже це подобається.

Книга читалась надзвичайно легко та швидко. Авторка чудово прописала підліткові емоції та часом надмірну драматичність, і це повертає у той час, коли все, що відбувається, ти множиш на два. (Гаразд, може, ці часи не зовсім пройшли, але не будемо про це). Кім та Тьома полюбилися мені одразу, і хоча в книзі багато складних моментів, тепло їхніх почуттів та емоцій усе одно це перекривало. Мені також сподобалися другорядні персонажі, особливо дівчинка Саша (не лише тому, що вона моя тезка), і дуже хочеться побачити продовження їх історій.

Ця історія також піднімає тему булінгу, яка, на жаль, часто стає невід'ємною частиною книг про квірних персонажів. На мою думку, тут це зроблено вдало, без відвертих закликів протистояти цьому (що може не спрацювати з молодшою аудиторією), а з демонстрацією того, чому це погано, і до яких наслідків це може привести. Тому у книзі також вистачає ангсту. Я б не сказала, що вона ідентична "Хартстопперу", бо такі порівняння можуть виникати. Хоч це й підліткова книга, але вона серйозніша, милі емоції часом перекриваються сумними, але фінал того вартий.

Моя оцінка впевнено трималася на п'ятірці, але я все-таки зняла пів бала за певну річ, яка не дуже підходить особисто мені. Це мініспойлер, тому ховаю його: герої зійшлися лише у самому кінці книги. Я розраховувала на довший розвиток власне стосунків, ніж одна сцена з епілогу. Я не дуже люблю становлення стосунків у самому фіналі, я хочу бачити більше.

До речі, хоча книга й має рейтинг 12+, там доволі багато матюків чи сцен чи фраз, що межують з трішки іншим рейтингом. У авторки чудовий потенціал на смат сцени з вищим рейтингом, тому я буду рада побачити від неї щось помимо YA 👀

І останнє. Події книги відбуваються здебільшого у 2016 році. Там є згадки про АТО, і один персонаж особливо гостро проникся ідеєю національної свідомості. Мені дуже подобається, що авторка про це згадала, бо сучасний контекст визначає сучасні книги. У голові я можу скласти подальшу історію цього персонажа і його сім'ї, і від цього чомусь стає дуже щемко. Як і від згадки про салюти на Новий рік — тут мені стало доволі боляче. Така маленька деталь, але скільки в неї вкладено.

Коротше кажучи, книгу дуже-дуже рекомендую всім. Обожнюю "Видавництво", обожнюю їх роботу та сподіваюся бачити ще більше книг з квірними історіями кохання у буденному сеттінгу, зі звичайними персонажами, у рідних нам місцях.

#omc_reviews #omc_romance #omc_spring

Давно мріяла про таку ностальгійну естетику в книзі 💔
#omc_aesthetics

Бачу, що вже хтось відписався… Цейво, якщо ви гомофоби, то йдіть вже, тут таких не люблять 🙃

Дарʼя чудово висловила те, що я відчувала з приводу цих цитат:

Мій дитячий примірник «Тореадорів» такий зачитаний, що аж розлазиться. Рваний, драний, обклеєний метрами скотчу, помальований… Зате це лише доводить, як я люблю цю книгу. Я можу цитувати її напамʼять. Я почала її перечитувати, і от вже від першої сторінки +100 до настрою.

Але все-таки я вирішила купити собі новий примірник - аби потім ще лишилося що перечитувати 😅

Фан фект - вже десь після школи мені закортіло перечитати «Тореадорів» у енний раз, але друкованого примірника під рукою не було, і я скачала собі цю книгу з якогось сайту.

Як виявилося, скачала я ще не відредаговану завдяки незалежності версію. Я так офігіла від неочікуваної совкової пропаганди, що не передати. Коли напамʼять вивчені мною абзаци перебивалися одам савєцькому режиму, я як ніколи хотіла побігти в книгарню і купити ще одне видання від
А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, аби лиш того не бачити.

Так що окреме дякую панові Нестайко та панові Малковичу за збереження моєї дитячої психіки від реалій того часу. А якщо вам цікаво, можете пошукати старіші версії твору, але будьте готові до скрімерів у вигляді «вєлікай і магучєй страни».