Я тут вперше в житті відкрила власну банку в рамках проєкту 1000 волонтерів від Франка на фронт, і була б вдячна за кілька гривнів від вас 🥹

Деталі збору
Банка
Номер карти:
5375411214576758

Приїхало передзамовлення від «Видавництва» 🌸

Схоже, скоро буде щорічне перечитування «Хартстоппера», хоча чомусь мені хочеться почекати до весни, бо вона якось більше пасує до цієї серії.

А на коробці видно арт-наліпку до іншого передзамовлення, яке я чекаю. Іронічно, ця книга для мене теж трохи весняно-літня за вайбом, тому не знаю, коли її прочитаю (так, мене вже дуже сильно задовбала зима і я хочу читати такі легенькі та милі книги в хорошу погоду).

Рорк запустив цікавий челендж разом із КСД 👀

Лишається знайти книгу, що була видана цього чи минулого року. Можливо, маєте рекомендації?

Я думала, що прочитаю цей фанфік восени, але якось забула за нього. Тепер впевнена, що хочу прочитати його ще до публікації книги, щоб потім порівняти.
Але мені дуже цікаво, як вони обіграють всі елементи з Волдемортом і смертежерами, бо це треба прямо новий світ будувати.
А ще я не те щоб шиппер драміони, тому може бути, що в книзі стосунки сподобаються мені більше 😅

цікаві новини: легендарний фанфік по драміоні Manacled видадуть як оригінальну роботу 😨

це звісно супер поширена практика, як з тією ж Гіпотезою кохання, але тут цікаво те, що фанфік не був AU, тобто авторці треба буде таки створити власний всесвіт

я от дуже давно хочу його прочитати, але усе ніяк не зберусь, бо він важкий. тепер думаю — читати його як фанфік чи почекати, коли вийде книгою? 🤔 чи прочитати фанфік і потім порівняти, що зміниться?..

ту ж Гіпотезу я колись читала фанфіком і як фанфік вона мені здавалась класною, але у вигляді книги вже взагалі не було інтересу. але з Manacled шото думаю, що все одно скоріш за все куплю чисто з бажання підтримати авторів фанфіків по драміоні 😁

оригінал відео

#книги #фанфіки #manacled #тіктоки

Д. Шварц «Анатомія», «Безсмертя»

⭐️ 4/5
🛏️ 4.5/5
❤️ 3/5

Відгук зі спойлерами.

Якщо коротко та без спойлерів:

- трішки вайби «Франкенштейна»
- головна героїня, що надихає
- детальні описи трупів та розтину (якщо вас таке не відштовхує)
- книга читається дуже швидко.

#omc_reviews

Вчора закінчила читати трилер, на який мала великі надії, але він мені не сподобався, і я чогось дуже засмутилась. Шось трохи шкода тих нещасних кількох годин, які я на нього потратила.

Душа вимагає трилерів і далі, тому повертаюсь до автора, який мене з ними ніколи не розчаровував (аби не накаркати)

Апдейт: я тут зрозуміла, що написала трохи двозначно, то на фото автор, якого я зараз починаю, а не книга, яка мене розчарувала 😅

Рут Веа «Поворот ключа»

⭐️ 2.75/5
🛏️ 4/5
👻 1/5

Ровен Кейн потрапляє до вʼязниці за злочин, якого вона не скоювала. Намагаючись пояснити адвокатові, що сталося, вона розповідає як потрапила на омріяну роботу нянькою до заможної сімʼї з чотирма дітьми. Вакансія справді вражала - чудова зарплата, прекрасні краєвиди довкола і «розумний» будинок, в якому все контролюється за допомогою технологій та додатку. Однак чомусь чотири няньки поспіхом покинули цю роботу протягом минулого року, і невдовзі Ровен починає розуміти, що в будинку щось не так - аж поки не стається смерть.

Я завжди думала, чому книжкові блогери ставлять такі дивні оцінки книгам, аж десятковими числами. Але на три ця книга не дотягує, а два вже буде мало. І це мене засмутило, бо я мала високі очікування.

Сам сеттінг в книзі справді цікавий, хоч це і стандартна формула трилерів (нова нянька + дивні діти + химерна історія будинку), тому десь від початку до середини я була заінтригована. Але далі авторка чомусь не заходила далі банальних лякалок типу безтілесних кроків, увімкненого світла та всякого іншого, і згодом сюжет перетворився на намагання залякати читача одним і тим самим.

Враховуючи те, що будинок в книзі «розумний», на мою думку, розкрити цю тему можна було цікавіше. Я очікувала класних лякалок із голосовими помічниками, що починають говорити самі по собі, якісь прилади, що самостійно вмикаються чи якась дивина на камерах. Але всі приколи з технікою були якісь хаотичні і доволі передбачувані - було ясно, хто і як це міг робити. Якщо ви дивились/читали хоч один трилер трилер про няньку та дітей, думаю, ви швидко розгадає основний плот твіст.

Також в книзі було багато деталей, які мали типу як завести нас на хибний слід, і якщо під час прочитання це ще не так помітно, то після закінчення книги я колупалася у q&a до неї на ґудрідз та читала, як люди пояснювали сюжетні діри.

Далі я вже прикопуюсь, але я не можу про це не сказати, бо це не давало мені спокою десь 20% книги. Книга починається з того, що головна героїня пише листа адвокатові, і власне вся книга - це один нескінченний лист. Тому я не могла перестати думати про те, як ця жінка сиділа в камері і писала листа на 300 з чимось сторінок (рукою!!) - це якось не дуже реалістично. Якби нам на початку дали лист, а далі все пішло флешбеком, було б краще. Але натомість я читаю і підсвідомо розумію, що хоча в оповіді купа літературних деталей, описів, думок та діалогів, які зовсім формату листа не властиві, книга досі пишеться як лист. Так, знову ж таки, я придираюсь, але я не могла перестати про це думати.

В мене лишилось багато питань щодо сюжету, і чим більше я про нього думаю, тим більше їх зʼявляється. Кінцівка, як на мене, вийшла надто суха, і формат, в якому вона подана, звів весь ефект «БАМ!!» нанівець, як на мене. Якщо сприймати її лише як продовження сюжету, то ще якось можна забити, але коли ти починаєш думати про логіку, то такий хід подій все менше здається вірогідним.

Коротше кажучи, я дуже хотіла якогось класного захопливого трилеру, але, на жаль, ця книга мене не вразила. Я не шукаю чогось «вау» від цього жанру і я люблю відключити мозок, коли читаю трилери, але як тільки я перестаю прослідкувати логіку, і коли якісь речі стаються лише для того, щоб заплутати сюжет - тут я втрачаю інтерес.

#omc_reviews #omc_thriller

Яким чином «Майже хороші хлопці» вже є в Книгарні Є, а передзамовлення ще не розсилають?
Останнім часом мене засмучує тенденція з тим, що передзамовлення втрачає свій прикол, хіба зекономиш на тому грн 50 🥲

Сьогодні мені прийшла ця красива книга.

Придбала я її тому, що через ситуацію із українським письменником Валерієм Шевчуком, видавництво А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА до 15 лютого перераховує 50% з продажу кожної книги «Дім на горі» на допомогу авторові. Якщо бажаєте долучитися, до четверга ще маєте час.

За описом, в книзі багато таємничої та химерної атмосфери й народної культури, а розповідає вона про кілька поколінь жінок та їх дивний дім на горі.

Окреме дякую Діані з каналу колючий светр за рекомендацію 🖤

«Артбукс» відкрили передпродаж на книгу яку я давно хотіла почитати… дайте грошів 💔

#omc_news

Р. Сейґер «The Only One Left»

⭐️ 4/5
🛏️ 4.5/5
👻 2/5

At seventeen, Lenora Hope
Hung her sister with a rope
Stabbed her father with a knife
Took her mother’s happy life
“It wasn’t me,” Lenora said
But she’s the only one not dead

Цей віршик про жорстокі вбивства у маєтку Гоупс-енд (що мальовничо перекладається як «Кінець надії») знає кожен у містечку. Ленора Гоуп стала місцевою легендою — хоча немає доказів, що саме вона вбила свою сім'ю у 1929 році, лише вона залишилася живою, і всі в містечку вважають її винною. Головна героїня книги Кіт влаштовується до Ленори доглядальницею 54 роки після вбивств. У Ленори паралізоване все тіло, окрім лівої руки, і вона не може розмовляти — лише друкувати на друкарській машинці. Одного разу Ленора зізнається Кіт, що хотіла би розповісти всю правду про ту ніч, і вона починає друкувати свою історію. Однак чим більше Кіт дізнається, тим більше розуміє, що Ленора може казати не всю правду.

Якщо в книзі є маєток, що знаходиться на скелі біля моря і поступово руйнується, загрожуючи одного дня провалитися разом зі шматком скелі у воду — давайте мені сюди цю книгу (поки що я таких прочитала аж дві, але I eat this shit up). Атмосфера у книзі справді добре прописана: величезний маєток, інтер'єр якого застряг у часі, а сам будинок поступово хилиться в бік океану; криваві плями, що лишилися на килимі після вбивств 50 років тому; похмурі коридори та дивні звуки вночі.

Мені сподобався сам концепт: Кіт вважає Ленору вбивцею, але оскільки її робота — доглядати за нею, вона все одно приймає той факт, що Ленора також людина, яка потребує опіки. Сама Ленора не може говорити, що дозволяє їй гратися зі словами, які вона друкує, і це додає зловісного ефекту. Однак ця книга найбагатша на сюжетні повороти серед усіх інших книг Сейґера. Коли ти думаєш, що основна суть сюжету вже розкрилася, він вкидає черговий вражаючий факт... і ще один... а потім ще... Згодом ти думаєш, що досить вже заплутувати сюжет, але Сейґер не зупиняється, і в кінці трилер більше скидався на сімейні мелодрами.

Тим не менше, сам фінал та власне останні сторінки все-таки витягнули книгу з рейтингу 3.75 на 4. Спойлер! Мені сподобалося, що Вірджинія в кінці все-таки прожила років тридцять, маючи змогу подорожувати та розповісти свою історію. Хай це було надто оптимістично, вона на це заслужила. You go, grandma.
Що мені сподобалося, то це те, що хоч я і відгадала основний сюжетний поворот, вийшло це в мене не на 100%, бо в автора вийшло заплутати цю лінію. Утім, на його місці я би зупинилася на цьому, а не додавала непотрібні приколи заради "вау" ефекта, бо це вже було не "вау", а "господи дапамажи я заплуталася".

Якби цей трилер написав якийсь інший автор, чи була би в нього нижча оцінка? Цілком можливо. Ну але люблю я книги Сейґера, що ж ви мені зробите. Вона однозначно не моя улюблена в нього, бо це місце поки що почесно займає «Home Before Dark», але ця історія теж цілком гідна уваги та навіть змогла мене налякати раз чи двічі. Але я буду рада, якщо Сейґер нарешті позбудеться клішованої лінії, яка є в кожній його книзі (спойлер! любовний інтерес або просто красивий мужик, що допомагає головній героїні, обов'язково буде підозрюваним, але виявиться невинним).

А ще я буду рада нарешті побачити трилер, в якому головна героїня не лишається на відверто підозрілій роботі лише тому, що їй більше нікуди піти. Я розумію, що це зручно для сюжету, і якщо вона лишилася би там без відвертого мотиву, я би злилася, що вона поводиться тупо, але давайте вже щось нове. Якщо ви знаєте трилери не про няньку та дивних дітей, і не про підозрілу роботу, яку головні герої приймають, бо в них нема грошей — буду вдячна за рекомендації. (Нічого проти таких трилерів не маю, вони цікаві, але не коли ти читаєш п'яту схожу книгу підряд).

#omc_reviews #omc_thriller

Естетика книги
#omc_aesthetics