Відкриваю картинку з топом продажів Вівату і на секунду зависаю — чого там моє прізвище 👀

Дуже рада бачити вказані імена перекладачів у цьому топі (ще й багато знайомих!).

До речі, не забувайте про теку перекладацьких каналів, бо там є блоги декого з цих перекладачок 👀

Стався прикол: взялася читати «Катабазис» за місяць до клубу, щоб точно встигнути, бо думала, що читатиму її цілий травень.
За чотири дні книжка була прочитана 🤭

Тепер я маю вдосталь часу перед книжками на свої клуби, тож беруся за «Сонцекрес», який взяла на КК. Після Ганкиного відгуку зрозуміла, що хочу прочитати цю книжку вже.

А пан Роман тим часом почав «Інциденти в нас удома» і хотів тайм-аут вже з першої сторінки — а я стримуюся, щоб кожні кілька хвилин не питати «ну як тобі???».
Коли прочитав присвяту, каже: «От ніби кілька слів, а я знаю, скільки над ними було роботи». Хто пропустив — тут писала про це.

Прийшла у Віват за новою Лабою, а вийшла з першою 🤭
А вам піс оф едвайс: якщо на КК хочеться купити якусь книжку, таки купуйте, поки є, щоб потім не бігати книгарнями міста і не шукати їх. Тепер у мене списку покупок, яких не сталося, і я про це жалію, не лише Лаба, а й «Земля молодих».

☕️З великою радістю знову несу вам рекомендацію книжкового клубу англійською — Оксана робить клуб по «Бріджертонах», і якщо ви давно хотіли почати читати англомовні книжки, це ваш знак.

📚Часто щось заважає таки взятися за ту англійську: книжка лежить, бо немає з ким обговорити. Або рівень ніби є, але впевненості — ні.

🖼 Оксана створила книжковий клуб, де англійська — це не мета, а середовище, а читання — задоволення, не домашнє завдання.

🎀У серії «Бріджертони» поєднується легка романтика, гумор, Regency era і несподівано глибокі питання про стосунки та суспільство. Ідеально для рівня B1+.

Два формати дозволяють вам обрати свій комфортний темп:

1️⃣Simple: Спільний чат для живого спілкування під час читання + одна зустріч наприкінці місяця. Читаєте у своєму ритмі, але не самі.

2️⃣Deep Dive: Для тих, хто хоче справжнього занурення:
⏺4 зустрічі (книга ділиться на частини)
⏺зустріч-знайомство перед стартом
⏺окрема зустріч «фільм vs книга»
⏺квізлети по словах
⏺повний супровід під час усього читання

Групи до 6 людей — щоб кожен міг говорити, а не лише слухати.

📨Оксана викладає англійську й серйозно вивчала літературу (так, включно з Шекспіром). Під час війни заново відкрила для себе художні книжки — і зрозуміла, як сильно нам зараз потрібні теплі спільноти і прості радощі.
«Бріджертонів» вона вибрала не випадково: вони поєднують легкість, атмосферу і справжні розмови про важливе.

➡️ Якщо бажаєте приєднатися або дізнатися про клуб більше, пишіть Оксані в особисті: @the_English_Teacher_108
#omc_ad

📎Ще один ворог перекладачів, за який я часто б'ю себе по руках і одразу переписую речення: слово never, бо іноді воно означає "ніколи", а іноді "так і не".

🟣I don't know what to say, it never happened. — Не знаю, що й сказати, такого ніколи не було.
⏺️I asked you to help me. It never happened. — Я попросила тебе допомогти. Цього так і не сталося / Ти так і не допоміг.

Думаю, очевидно, що різниця є, але інколи мимохіть ліниво пишеш "ніколи", коли воно туди не зовсім пасує. Головне потім вловити 💀
#omc_translation

«Катабазис» Р. Кван

⭐️ 4/5
🌙 3.5/5

👹Мабуть, ця книжка читалася б інакше, якби я досі була студенткою, але навіть тоді не можу уявити, щоб я спускалася в Пекло за кимось з викладачів. Oh well.

🦋Зразу пропоную поговорити про слона в кімнаті, а сама роздутий хайп довкола порогу входження для цього тексту й усього, що треба прочитати, щоб його зрозуміти. Мені сподобалося, як казала на події на КК перекладачка Ганна Литвиненко: українці, які читали Енеїду, Божественну комедію і що тільки не на зарубіжній літературі (хоч і в класах, у які нас те все не гребло), не потребують позакласного читання так, як американці.

🐶«Катабазис» мені зайшов як у суху землю, і з перших сторінок сюжет просто летів. Нас вводять в історію, особливо не вагаючись, і далі вже мотивація Аліси й Пітера розкривається поступово, підживлюючи таємницю.

🦄 Я думала, що ця книжка зайде мені більше «Вавилону», але зрозуміла, що загалом книжки Кван мені подобаються, але емоційного конекту в мене з ними зазвичай не відбувається, віч із файн. Сюжетно вона явно цікавіша, але мені набагато більше сподобалися теми, підняті у «Вавилоні». Сама Кван називає ці книжки двома боками однієї медалі, чи то певної дарк академічної дилогії, просто «Вавилон» зосереджується на глобальніших тематиках, а «Катабазис» на персонажах і їхніх досвідах.

🦶Останнім часом я взагалі ловлю себе на думці, що тематика елітних коледжів і приватних шкіл, де так сильно зосереджується на пануванні розуму, мені далека (і це попри те, що ректор в Острозькій називав нас елітою нації). Можливо, тому, що в нас майже не присутній такий культ академії, бо поки всякі Оксбриджі вкорінювалися за кордоном, наших академіків репресували й апропріювали. Проте мені дуже сподобалося, як «Катабазис» наглядно ілюструє цей відхід від одержимості науковими досягненнями. Як сатирі на академію тут можна тільки й поставити 5 з 5 — Пекло як кампус, ну камон.

🦒Система магії тут теж дуже цікава: все завʼязано на логіці (можна мені назад в Оксфорд, де граються з мовами?) і крейді. Чомусь саме крейда мене тут зачепила найбільше, ну бо це не просто «маґи креслять пентаграми чим попало», а реально обґрунтована причина.

🙌 Не можу не згадати також і про романтику, але мені її поверхневість, на яку багато хто жалівся, здалася цілком властивою Кван. Чи то вона не хотіла розпилювати фокус, чи то просто це не її сильний бік, але нам наче обіцяють серіал, а сама Кван не проти радикальних змін у сюжеті — може, продюсери таки дадуть людям те, чого ті хочуть.

👁Хоча книжка читалася швидко, мені здалося, що біля 70-75% книжки динаміка різко просіла, тому я була вже й не проти дочитати. Але попри це книжка лишилася дуже смішною і дотепною — до речі, чому так мало про це говорять? Ну вона реально смішна, не просто сатирична, і чомусь я дуже сильно хрюкнула з того, як рештки Ґраймса мусили зішкрібати у відро. Дивні речі мене веселять.

🎭 Тож якщо ви відкладали цю книжку до настрою на щось розумне, беріть — there wasn’t a thought behind those eyes in a good while, але я впоралася. Проте я тут точно віддам належне прекрасному перекладу Ганни Литвиненко, бо сторінки аж літали, авторський стиль передано прекрасно, і я повиписувала собі класні слова й дуже смакувала текст.

А тепер хто мені розкаже, ким же був той Джон Градус? Ну не дає це мені спокою.
#omc_reviews #omc_fantasy