Рорк за жовтень 🍁

Тут в мене книг негусто, але більшість часу в мене було 20-30 хв на день, щоб почитати, якщо не менше. Я дуже старалась мати дні без пропусків, але я не шкодую, що не вийшло, бо пропущені дні були доволі насичені хорошими подіями. Як можна бачити, мене поперло на горори/трилери, і поки цей заряд тримається 😅

А як ваш пройшов ваш читацький жовтень?

#omc_rork

В мене тут дилема. Я втратила інтерес до книги, бо вона стала якась нецікава. І мені з одного боку хочеться знати, чим все закінчилось, а з іншого, нова книга так і дивиться на мене з полиці, так і манить…

ВАВИЛОН

Естетика «Падіння дому Ашерів»

Дуже рекомендую, як завжди від Майка Фленеґена, 10/10 🖤

#omc_aesthetics #omc_movies

Читацький апдейт: прочитала десь сто сторінок «Відьми» Томаса Олде Хьювелта.

Поки що йде без особливого захвату, може, тому, що ідея була цікавіше самого виконання.
Або тому, що ця юзерка трішки в депресії після фіналу «Атаки титанів» і не здатна сфокусуватись на іншій історії, яка вимагає від мене емоцій.
Щиро дякую цьому аніме за екзистенційну кризу та неспроможність відкрити Тікток без того, щоб плакати над едітами 🤙

А ще за пойобану менталочку

В Алі Гейзелвуд сьогодні вийшла нова книга.
«Check and Mate» - цього разу не про STEM, уявляєте?

Головна героїня Меллорі хоче закинути шахи, бо ця гра ледь не зруйнувала її сімʼю. Однак вона погоджується зіграти останній турнір, де вона виграє поточного чемпіона Нолана (він високий? Величезний? Мʼязистий?)
Нолан хоче реваншу, і Меллорі притягує вир турнірів, перемог… і такий набридливий, навʼязливий та дуже привабливий суперник.

Я, звісно ж, читатиму всі нові релізи Гейзелвуд, бо дуже вже люблю її ромкоми, хоч вони мають багато сюжетних повторів. А її використання тропу rivals to lovers просто 🤌
А як вам її книги?

#omc_romance

Зайшла вчора в книгарню за цими скарбами. Так, я закинула чергову книгу, щоб почитати «Привиди будинку на пагорбі», бо я знаю, що це буде прекрасно.
А ще в мене куряча памʼять і я вже нічого не памʼятаю

Поки купувала, заговорила з дуже милою продавчинею та порадила їй однойменний серіал, і вам також дуже раджу.
Рівне, заходьте до «Затишної книгарні», там класно 🖤

А я думала, ви трішки наклацаєте на «Так» і я з чистою совістю додам закинуту книгу в ґудрідз челендж 😅

Сьогодні почула, як одна книжкова ютуберка описала книги Гейзелвуд як millennial core, і що її гумор геть як у мілленіалів…
І знаєте, це найкращий опис її книг, який я чула.

Мілленіали, не ображайтесь

Ну просто муд

Ширлі Джексон "Привиди будинку на пагорбі"

⭐️ 4/5
👻 2/5
🛏 3/5

Сама ж садиба, сповнена безумства, стояла самотиною поміж пагорбів, ховаючи всередині пітьму; будинок простояв так вісімдесят років і міг би простояти ще вісімдесят. Його викладені цеглина до цеглини стіни пнулися вгору, підлога не просідала, а двері були надійно замкнені; у Домі на пагорбі залягла непорушна тиша, і те, що блукало маєтком, блукало наодинці.

Признаюсь чесно, я пам'ятала книгу трохи інакшою. Мені колись було лячно читати її вночі (дякуючи епізодам із стукотом в двері), але зараз моторошні речі не справили на мене такого враження.
Однак моторошним тут було трошки інше - людська самотність. Бажання належати до чогось, мати дім, куди ти повернешся, мати життя, яке чимось можна означити та описати. У головної героїні Елінор цього не було, і тому Дім заволодів нею дуже швидко.

Елінор спіймала себе на думці, що вже дуже давно не вдягалася так, щоб відчувати себе сонячним промінчиком, не відчувала такого голоду перед сніданком, не прокидалася з таким чітким, таким свідомим відчуттям себе, не ставилася до себе так дбайливо й ніжно.
Ауч.

Книга розповідає про дослідника паранормального, доктора Монтеґю, та його трьох помічників, яких він запросив провести літо у Домі на пагорбі, щоб дізнатися, чи справді він населений привидами. Оповідь ведеться з боку Елінор, яка більшість життя доглядала за хворою мамою, і яка нарешті має можливість щось зробити самостійно. В нас також є Теодора, примхлива, запальна дівчина, що тонко відчуває думки інших, та спадкоємець маєтку (і за сумісництвом гульвіса) Люк. Варто відмітити стосунки між Тео та Елінор, адже вони насичені певною прив'язаністю, захопленням та конкуренцією. Вайби чисто do I want to be her or to be with her, і ясно, що саме цим надихнувся режисер однойменного серіалу, коли прописував там Теодору.

Історія трішки сприймається як no plot, just vibes, але ці вайби наповнюють тебе якоюсь тугою, млявістю та неспокоєм. На обкладинці є цитата Джо Гілла (то син Стівена Кінга): "Джексон була першим автором, який зрозумів: привиди живуть не в будинках, а людях", і так воно і є. Ми бачимо, що в кожного є свої привиди та свої страхи, які будинок підмічає та на яких він грає.

Загалом я думала, що це буде 5/5, але історія була трішки більш розміреною та незрозумілою, ніж я очікувала. Вона відчувається як сон, що вночі вводить тебе в тривогу, а на ранок ти не можеш пригадати, що ж тобі снилось. Наразі я не маю сил на аналіз, але я хочу її перечитати в майбутньому та подумати над нею трохи більше. А поки піду закінчувати вже третій перегляд серіалу, бо він ну просто неймовірний.

#omc_reviews #omc_horror