Почала читати книгу про будинок з привидами, і поки що тут збірка кліше:
- «цей будинок мав стати домом мрії»
- старий будинок за неймовірно вигідною ціною
- ріелторка, що каже про попередні смерті в будинку
- страшний підвал

І я це просто обожнюю. Серйозно, дайте мені мільйон таких книг.

П.С. Коли тобі за двадцять і ти вже знаєш, що таке оренда житла, ти раптом починаєш розуміти людей, які купують стрьомні будинки за низьку ціну і живуть там, незважаючи на привидів. Якби я купила хату за безцінь, якісь там привиди мене б теж звідти не вигнали.

В описі цього тіктоку було «він моя римська імперія», якщо ви шарите. І знаєте що… так, я знайшла свою римську імперію.

Г. Д. Карлтон «Переслідування Аделіни»

⭐️ 1/5
❤️ -1000/5
🌶️ -1815921/5

Дисклеймер номер раз: я прочитала десь 43% книги, але цього мені вистачило, щоб скласти свою думку.
Дисклеймер номер два: я знаю, що таке жанр dark romance, і чому він існує. Це не заважає мені критикувати книгу.
Дисклеймер номер три: я почала читати її лише тому, що із виходом українського перекладу, вона набула популярності на українському буктоці, і мене зацікавило, чому її всі читають.

Перш за все, ця книга написана відверто погано, в ній пласкі персонажі, і вона крінжова. Головна героїня неначе написана чоловіком - думаю, цього достатньо. Аделіна повністю змінює думку про себе, коли це вигідно авторці: то вона хот і сексі, то вона вся така сором'язлива і не вміє спілкуватися із людьми (бо ми ж маємо себе з нею асоціювати, як із справжньою y/n). Вона типу успішна і класна письменниця, але за прочитані мною відсотки книги я так і не дізналась, що ж вона пише або чому вона така популярна. В Аделіни в голові зазвичай дві думки: матюки і "я не мала б цього робити". Часом вона сама не може пояснити свої дії, бо для них є лише одна причина - так вигідно для сюжету.

Ну і наш гг, головний герой головне гімно. Той, хто офіційно забрав статус "Чоловік-ригачка" у Кастіла з "Із крові і попелу". Зейд, якого також називають Z - цим все сказано.
Він весь такий типу альфа-брутальний-мачо-хлопчачий кайфосамець, наче нам таких уже мало. Моя улюблена цитата цього персонажа - це тоді, коли він побачив Аделіну, за п'ять хвилин вирішив, що вона - його нова обсесія, і подумав: "Я хочу розтрощити її на шматочки і зібрати докупи так, як того захочу я". Дівчатка, ви теж млієте від такої романтики? Цю фразу варто надрукувати на валентинках.

Але почекайте! Заждіть, ви що, він не є поганою людиною. Ви не так зрозуміли. У нього є ✨благородний мотив✨, справа його життя, його шляхетне альтер-его: він висліджує злочинців, які торгують дітьми. Зейд на власні очі бачив, що стається із жертвами насилля та ґвалтування, і він не зупиниться, доки не знищить всіх негідників, які роблять це із малими дівчатками. А потім він йде і робить те саме з Аделіною. Він її ґвалтує, знущається над нею, переслідує та лякає її.

Г. Д. Карлтон, ви там геть йобу дали знахабніли? Ви пишете персонажа, який побачив дівчину, почав за нею слідкувати, не один раз вривався у її будинок, ґвалтував її чим хочеш, переслідував... і при цьому ви його виправдовуєте тим, що він рятує дітей, яких викрадали та яких ґвалтували? У вас там, певно, нічого не клацнуло, коли ви це писали, так само як в Аделіни протягом книги не клацнула жодна звивина.

Смат в цій книзі - це просто сцени ґвалтування. Зейд любить букву "З", але при цьому він не знає слова "згода". Як мінімум ті дві сцени, які я читала, не відбулися за згодою Аделіни. Одна з них містила примус під дулом пістолета (на жаль, на цьому роль пістолета не закінчилась, але я вже вимила очі з хлоркою і майже про це забула), а в другій було зв'язування. Ще раз: я знаю, що в дарк роменсах смат зовсім інший, тому він і дарк. Тоді в чому проблема саме цієї книги?

Та в її популярності. Вона завірусилась в тіктоці, її розігрують блогерки, про неї говорять. І надто багато людей прочитають її саме через це, і якщо вони не дуже шарять про секс за згодою, то в них може скластись трохи неправильне уявлення. "Люди здатні формулювати власну думку та відрізнити книгу від реальності", скажете ви. Але я бачила достатньо коментарів, де вчинки Зейда не розглядають як зґвалтування і вважають багато сцен дуже гарячими.

Так, в реальності трішки менші шанси, що за вами ходитиме сталкер, але більші шанси на те, що ваш партнер буде аб'юзивним, або не чутиме слова "Ні". Я не хочу сильно моралізувати, але ми всі знаємо, хто є цільовою аудиторією таких книг, і я дуже не хочу, щоб дівчата потім шукали собі таких Зейдів. Це стосується не лише підлітків - жінки будь-якого віку потрапляють в такі ситуації саме через сформовані раніше уявлення.

Висновок: рейтинг більше 4 зірочок на ґудрідз вже нічого не означає.

#omc_reviews

Навздогін за моїм відгуком хотілось би пошерити цитату зі статті про романтизацію насилля в літературі (тут дякую Діані з каналу колючий светр, яка запостила цю цитату і дозволила її зашерити).

Це стосується не лише Аделіни, а й багатьох інших популярних книг (передаю привіт Колін Гувер).

https://www.dvsn.org/february-2021-the-romanticizing-of-domestic-violence-in-literature/е

Карисса Орландо "September House"

⭐️ 5/5
🛏️ 5/5
👻 3.5/5

Можливо, Марґарет та Гел і живуть у будинку з привидами, але це не так важко, якщо слідувати певним правилам. Наприклад, не варто близько підходити до мертвого хлопчика Елаяса, бо він кусається. І не запалювати каміни, інакше з них вилазить привид жінки, яка там згоріла. І ні в якому разі, нізащо не можна заходити до підвалу.
У вересні будинок особливо активний - зі стін іде кров, пташки падають і розбиваються на подвірʼї, привиди ведуть себе особливо дивно - але це лише один місяць у році. Марґарет вже звикла, а от Гел ні. Він іде із дому, не маючи бажання мати справу з привидами. Однак їх донька Кетрін нічого не знає про цю ситуацію, і коли вона приїжджає на пошуки батька, Марґарет робить все, щоб вона не дізналась про інших жителів будинку.

Ця книга - це просто мікс жанрів. В нас тут і горор, і комедія, і затишок, і сімейна драма. Признаюсь чесно, я не очікувала книгу про будинок з привидами, де самі привиди - це щось буденне і постійне, і де мешканці будинку спокійно з ними взаємодіють. Наприклад, привид покоївки готує чай та прибирає, а примарний хлопчик кусається та лишає фізичні рани на тілі. Так, це трішки відмінусувало сам елемент страху, але в книзі і без того багато моторошних моментів.

Авторка книги є психологинею, що доволі помітно, бо вона майстерно поєднує елементи сюжету із метафорами сімейних стосунків. Також, як на мене, добре прописаний внутрішній монолог Марґарет і її почуття - ми не завжди можемо їй довіряти (але троп ненадійного оповідача тут не основний), ми розуміємо її мотиви і де вона чинить неправильно. Книга не є психологічним трилером, бо її тон насправді оманливо легкий, але вона піднімає теми проблем у сім'ї і того, як характер та поведінка батьків може позначитись на дитині.

Я обожнюю історії про будинки із привидами, і ця точно стала однією із найоригінальніших. Однак вона не є геть дуже динамічною чи повною класичних моментів типу скрипу підлоги вночі або постаті в кінці коридору. З перших сторінок ми звикаємо до моторошного, але історія все одно знаходить способи залякати читача. Її можна описати як затишний горор, але в ній є також кілька доволі детально описаних противних моментів. Прямо справді детально.

Я помітила, що багато історій про будинки із привидами стараються зараз включити якийсь новий елемент - наприклад, змусити нас сумніватися, чи справді тут є щось паранормальне, чи це все уява людини чи якийсь психічний розлад. Я такого насправді дуже не люблю. Дайте мені книгу, де в нас є справжні привиди і справжня паранормальщина, дуже дякую. Я не буду спойлерити щодо цієї книги, але мушу визнати, що розв'язка мене задовольнила. Раджу читати і будувати власні теорії в ході прочитання.

І знаєте, я досі тримаюсь свого - якби я нарешті купила свій будинок, то до лампочки мені ваші привиди, якщо я не маю платити за оренду. Тому я дуже розумію Марґарет - подумаєш, кров зі стін, якісь примари, виття по ночах. Зрештою, власний дім вартий тих жертв... чи все-таки ні?

#omc_reviews #omc_horror

Я тут зрозуміла, що читаю більше книг англійською, хоча останнім часом намагаюсь читати українською. Тому в мене багато відгуків на книги, які ще не перекладені, і мені цікаво, чи читаєте ви англійською?
П.С. Якщо ви читаєте іншими мовами, то пишіть, це дуже круто! Тут не вітається лише одна мова 💀