Колись жовтень був моїм улюбленим місяцем, але зараз не настільки. Загалом це тому, що за ним йде листопад і зима, а цей період мене за останні роки став трохи жахати.

Тим не менше, ніхто не може заперечити, що жовтень - найестетичніший місяць. Але для мене він перш за все має моторошну та похмуру атмосферу, яку я так люблю. Це ідеальний час для фільмів жахів, готичних книг, прогулянок яскравим осіннім лісом та історій про привидів. Spooky season, коротше кажучи.
Колись я хотіла б жити в цій атмосфері, але зараз я хочу просто мати змогу зануритись в неї хоч на трохи. І що може бути краще за книгу в такому випадку?

Тому я зробила підбірку жовтневих книг за різними естетиками. Адже хоча для мене жовтень в першу чергу про горор, все одно багато хто шукає книгу похмуру або містичну, але не страшну. Тому підготувала книги на всякий смак 🖤

Почала читати книгу про будинок з привидами, і поки що тут збірка кліше:
- «цей будинок мав стати домом мрії»
- старий будинок за неймовірно вигідною ціною
- ріелторка, що каже про попередні смерті в будинку
- страшний підвал

І я це просто обожнюю. Серйозно, дайте мені мільйон таких книг.

П.С. Коли тобі за двадцять і ти вже знаєш, що таке оренда житла, ти раптом починаєш розуміти людей, які купують стрьомні будинки за низьку ціну і живуть там, незважаючи на привидів. Якби я купила хату за безцінь, якісь там привиди мене б теж звідти не вигнали.

В описі цього тіктоку було «він моя римська імперія», якщо ви шарите. І знаєте що… так, я знайшла свою римську імперію.

Г. Д. Карлтон «Переслідування Аделіни»

⭐️ 1/5
❤️ -1000/5
🌶️ -1815921/5

Дисклеймер номер раз: я прочитала десь 43% книги, але цього мені вистачило, щоб скласти свою думку.
Дисклеймер номер два: я знаю, що таке жанр dark romance, і чому він існує. Це не заважає мені критикувати книгу.
Дисклеймер номер три: я почала читати її лише тому, що із виходом українського перекладу, вона набула популярності на українському буктоці, і мене зацікавило, чому її всі читають.

Перш за все, ця книга написана відверто погано, в ній пласкі персонажі, і вона крінжова. Головна героїня неначе написана чоловіком - думаю, цього достатньо. Аделіна повністю змінює думку про себе, коли це вигідно авторці: то вона хот і сексі, то вона вся така сором'язлива і не вміє спілкуватися із людьми (бо ми ж маємо себе з нею асоціювати, як із справжньою y/n). Вона типу успішна і класна письменниця, але за прочитані мною відсотки книги я так і не дізналась, що ж вона пише або чому вона така популярна. В Аделіни в голові зазвичай дві думки: матюки і "я не мала б цього робити". Часом вона сама не може пояснити свої дії, бо для них є лише одна причина - так вигідно для сюжету.

Ну і наш гг, головний герой головне гімно. Той, хто офіційно забрав статус "Чоловік-ригачка" у Кастіла з "Із крові і попелу". Зейд, якого також називають Z - цим все сказано.
Він весь такий типу альфа-брутальний-мачо-хлопчачий кайфосамець, наче нам таких уже мало. Моя улюблена цитата цього персонажа - це тоді, коли він побачив Аделіну, за п'ять хвилин вирішив, що вона - його нова обсесія, і подумав: "Я хочу розтрощити її на шматочки і зібрати докупи так, як того захочу я". Дівчатка, ви теж млієте від такої романтики? Цю фразу варто надрукувати на валентинках.

Але почекайте! Заждіть, ви що, він не є поганою людиною. Ви не так зрозуміли. У нього є ✨благородний мотив✨, справа його життя, його шляхетне альтер-его: він висліджує злочинців, які торгують дітьми. Зейд на власні очі бачив, що стається із жертвами насилля та ґвалтування, і він не зупиниться, доки не знищить всіх негідників, які роблять це із малими дівчатками. А потім він йде і робить те саме з Аделіною. Він її ґвалтує, знущається над нею, переслідує та лякає її.

Г. Д. Карлтон, ви там геть йобу дали знахабніли? Ви пишете персонажа, який побачив дівчину, почав за нею слідкувати, не один раз вривався у її будинок, ґвалтував її чим хочеш, переслідував... і при цьому ви його виправдовуєте тим, що він рятує дітей, яких викрадали та яких ґвалтували? У вас там, певно, нічого не клацнуло, коли ви це писали, так само як в Аделіни протягом книги не клацнула жодна звивина.

Смат в цій книзі - це просто сцени ґвалтування. Зейд любить букву "З", але при цьому він не знає слова "згода". Як мінімум ті дві сцени, які я читала, не відбулися за згодою Аделіни. Одна з них містила примус під дулом пістолета (на жаль, на цьому роль пістолета не закінчилась, але я вже вимила очі з хлоркою і майже про це забула), а в другій було зв'язування. Ще раз: я знаю, що в дарк роменсах смат зовсім інший, тому він і дарк. Тоді в чому проблема саме цієї книги?

Та в її популярності. Вона завірусилась в тіктоці, її розігрують блогерки, про неї говорять. І надто багато людей прочитають її саме через це, і якщо вони не дуже шарять про секс за згодою, то в них може скластись трохи неправильне уявлення. "Люди здатні формулювати власну думку та відрізнити книгу від реальності", скажете ви. Але я бачила достатньо коментарів, де вчинки Зейда не розглядають як зґвалтування і вважають багато сцен дуже гарячими.

Так, в реальності трішки менші шанси, що за вами ходитиме сталкер, але більші шанси на те, що ваш партнер буде аб'юзивним, або не чутиме слова "Ні". Я не хочу сильно моралізувати, але ми всі знаємо, хто є цільовою аудиторією таких книг, і я дуже не хочу, щоб дівчата потім шукали собі таких Зейдів. Це стосується не лише підлітків - жінки будь-якого віку потрапляють в такі ситуації саме через сформовані раніше уявлення.

Висновок: рейтинг більше 4 зірочок на ґудрідз вже нічого не означає.

#omc_reviews

Навздогін за моїм відгуком хотілось би пошерити цитату зі статті про романтизацію насилля в літературі (тут дякую Діані з каналу колючий светр, яка запостила цю цитату і дозволила її зашерити).

Це стосується не лише Аделіни, а й багатьох інших популярних книг (передаю привіт Колін Гувер).

https://www.dvsn.org/february-2021-the-romanticizing-of-domestic-violence-in-literature/е