Нарешті пишу відгук, який заборгувала ще з серпня.

Емілі Генрі "Happy Place"

⭐️ 5/5
❤️ 4.5/5
🛏 4/5
🌶 3/5

Гаррієт та Він створені один для одного і скоро мають одружитись. Принаймні, так вважають їх друзі, адже вони не знають, що Гаррієт з Віном розстались. Тому коли вони опиняються разом на щорічному відпочинку в колі друзів, вони вирішують прикинутись, що вони досі пара, аби не зіпсувати поїздку.

Якщо ви недавно пройшли через розставання, не читайте цю книгу. Буде дуже боляче. І так, Він - це ім'я, а не займенник. Скорочено від Віндгем.

Взагалі я не фанатка second chance romance, або книг, де головні герої вже були разом, розстались, і потім знову сходяться. В цьому випадку автору не завжди обов'язково доводити нам, чому вони мають бути разом. Я читаю романтичні книги заради самого шляху героїв до встановлення стосунків, перших почуттів та слоубьорну. Тим не менше, я довірилась Емілі Генрі в цьому випадку після схвальних відгуків на цю книгу, і не пошкодувала. Вона справді розбила мені серце.

Генрі завжди майстерно прописує емоції та почуття. Ця книга ведеться від POV Гаррієт, і те, як вона почувається біля Віна після місяців розставання, крає душу. В нас є два таймлайни: теперішній час, де вони приїхали з друзями до будиночка біля океану та прикидаються, що вони досі пара, і минуле, де нам показують, як вони зійшлись та як вони розстались. Це допомагає зрозуміти всю картину та прожити їх історію ще більше.

Я однозначно рекомендую цю книгу, якщо ви не проти почитати щось сумніше та якщо вам подобаються книги з фокусом на почуття і емоції. Якщо ви ще й спробуєте себе уявити в схожій ситуації, то це додає болю до загального досвіду, але й підтверджує майстерність Емілі Генрі. Вона справді вміє написати речення так, що воно пробирає до кісток.

Тепер щодо негативу. Це не буде спойлером наразі, але більш детальний відгук зі спойлерами я також прикріплю окремим лінком, бо важко описати всі мої думки без опису сюжету. Так-от, сама ситуація, що лежить в основі книги, для мене особисто дивна. Ми одразу з самого початку розуміємо, що друзі для Гаррієт дорівнюють цілому світу, і вони всі дуже близькі. Для мене було незрозуміло, чому Гаррієт та Він вирішили пропустити себе через таку емоційну м'ясорубку і прикидатись парою заради щастя своїх друзів, яке все одно тривало б недовго, адже вони мусили розповісти їм рано чи пізно. Ми також розуміємо, що розставання Гаррієт та Віна стало б великою проблемою для друзів та їх відпочинку, і так не має бути. В першу чергу, їх компанія мала б зрозуміти, як почувається сама пара, а не думати про себе та свої упередження чи думки про їх пару.

Не знаю, чи це мінус, але більшість часу я також не вболівала за їх стосунки. Точніше, їх пара в минулому мені якраз подобалась, але поки ми не знаємо, що насправді стало причиною їх розставання, всі романтичні моменти сприймаються через призму болю та душевних страждань Гаррієт. Тому в мене не було думок типу "а коли ж вони нарешті зійдуться?", бо я розуміла, що чомусь вони таки розстались. Фактично одразу ми знаємо, що Він був ініціатором розставання, і тому коли він робив якісь романтичні речі під час їхньої гри в пару, це мене трохи відштовхувало. Мені здавалось, що він як ініціатор розриву мусив розуміти, що їй боляче від цих прикидань, але дозволяв собі трохи більше, ніж потрібно. Так, потім ми дізнаємось, в чому була справа, але в процесі це трошки псувало картину для мене. Але мушу визнати, що всі хот моменти дуже хот. Тобто в мене не було такого, що я ненавиділа їхню пару - між ними ох яка хімія, і вони підходять один одному. Але коли я знала, що розрив був, я не могла на сто відстоків поринути в їх стосунки, допоки я не зрозуміла, що власне сталось.

Загалом «Happy Place» тепер входить в список моїх топових книг на літо, а також топових любовних романів. Однак ще раз попереджу, що раджу її читати тоді, коли ви налаштовані на щось сумніше. Так само, як з "Пляжним чтивом", де майже нема пляжу, "Happy Place" не завжди хеппі.

Відгук зі спойлерами тут.

#omc_reviews #omc_romance #omc_summer #omc_favs

Естетика книги - літо із присмаком брейкапу та emotional damage 🥰

#omc_aesthetics

Також лишаю кілька моїх улюблених цитат з книги 💔

I rarely said his name, though. It felt too much like an incantation. As if it would light me up from the inside, and he’d see how much I wanted him, how all day long my mind caught on him like a scar in a record. How, without even trying, I knew exactly where he was at all times, could likely cover my eyes, get spun around, and still point to him on the first try.
✨
I'd rather have you five days a year than anyone else all the time.
✨
Even now, I’d buy Wyn-scented candles in bulk if I could, keep them long after the wicks had burned down, until every last vapor faded from the glass.
✨
You are in all my happiest places. You are where my mind goes when it needs to be soothed.
✨
Maybe I need to know that he remembers, that he hasn’t totally forgotten what it felt like to love me, while I’m trapped with him burned onto my heart, my brain, my lungs, my skin.
✨
It's not fair that he's fine. It's not fair that being here with me doesn't feel like having his heart roasted on a spit, like it does for me.

До речі, я ж казала, що сяду перечитувати Red, White & Royal Blue. Після чергової хвилі тіктоків я не витримала, і, напевне, потім ще й фільм передивлюсь 😶

Ну я

Сьогодні я дізналася про дуже цікавий горор-реліз: колекція оповідань, заснованих на віруваннях та історіях корінних народів різних країн.

Мене захопила сама назва, бо це одразу нагадало мені різні горор-історії з тіктоку про те, чому не можна свистіти вночі, і що після цього може піти за тобою додому.

Тому мені вже дуже цікаво почитати, але не знаю, як я буду після цього спати 👀

#omc_horror

Раз я вже заговорила про те, що хотілось би почитати цієї осені, то розповім про свою проблему.

Я дивилась собі відео, де дівчина перероблює обкладинки до книг, і вона показала свою копію «Manacled». Хто не знає, «Manacled» - це фанфік по Гаррі Поттеру, де Волдеморт переміг, Гаррі начебто вмер, а Герміону тримають в маєтку Мелфоїв (для чого її тримають, ви зрозумієте, якщо читали «Оповідь служниці»). А, і ще це Драміона, тобто пара Драко + Герміона.

По-перше, до Драміони я доволі байдужа. Це цікава ідея, але вона для мене неробоча - це більше як втілення популярного тропу enemies to lovers, аніж щось, що я б шипперила. Ама Вульфстар гьорл.

По-друге, цей фанфік - це просто скло. Він максимально похмурий та важкий, і судячи з усіх тіктоків, які заполонили мою стрічку, у людей після його прочитання чисто ментал брейкдаун. Насправді я з тих людей, які збережуть книгу, якщо почують фразу «ця книга вас знищить». Але останнім часом я не дуже хочу таке читати.

Отож проблема, власне, в тому, що я дуже хочу прочитати фанфік, який мене точно знищить, і який я колись не збиралась читати взагалі. І чим більше я бачу буктокерок, які розповідають про цю книжку, заливаючись сльозами, тим більше в мене мотивації 🙃

Просто гляньте, наскільки це прекрасно

Для тих, хто шукає класні книги від українських авторів на осінь 🖤

Ай фелт зіс он соу мені левелс

дуже несхоже на мене але хз шо схоже, хто я всередині і чого я хо.. але останнім часом маю бажання довести себе до істерики через якусь супер красиву трагічну історію про кохання, можливо заборонене. аби була пристрасть, драма, гарячі почуття, сльози, yearning яка їх обох би страшно поглинала. аби я читаючи кричала в пустоту, швиряла книжку у вікно і через три секунди бігла за нею, бо мене б розривало бажання продовжити падати в ту глибоку яму анґсту та красивих страждань

Невеликий книжковий апдейт.

Купила собі «Я перетворююсь» Володимира Вакуленка-К. Чесно кажучи, я не знаю, коли і як читатиму цю книгу, тому що це буде важко. Але я впізнала її саме за прізвищем автора, тому не могла пройти мимо.

Друга книжка на фото - це його ж збірка віршів «Татусева книга», яку Володимир присвятив своєму синові. У видавництві старого Лева перевипустили цю збірку і передали всі кошти для сімʼї Володимира після того, як його тіло зайшли в масовому похованні в Ізюмському лісі минулого року. Володимира закатували та вбили російські окупанти.
Я придбала цю збірку, бо ця історія мене розбила в той час. Я ридала, коли прочитала пост видавництва, коли мені прийшла книга і коли я її гортала. Ще гірше від того, що таких історій наразі тисячі.

Тому я не знаю, коли і за яких умов прочитаю «Я перетворююсь», бо мені потрібен для цього трохи сильніший стан. Але я вважаю, що ми мусимо дізнаватись про такі історії, розповідати їх і памʼятати, не дивлячись на те, наскільки важко це може бути.