Якось так вийшло, що сьогодні я подивилась два величезних відео (майже 4 години в сумі) з оглядом на книги Колін Гувер. Цього часу я вже не поверну в своє життя, але мені дуже сподобалась ютуберка та її коментарі до книг, тому я хоча б знайшла новий цікавий канал. Вона вставляла у відео уривки з кожної книги з деталями у хронологічному порядку, тому в мене таке відчуття, що я ці книги прочитала (на жаль).

Трошки статистики. У 2022 році було продано більше книг Гувер, ніж копій Біблії (найбільш продавана книга в світі). Гувер продала більше книг, ніж Роулінг та Стівен Кінг разом. Time назвали її однією зі 100 найвпливовіших людей у світі.

Мені хочеться блювати та кричати від цієї статистики.

Уявіть, що ви сидите в барі зі своїм батьком, і він виносить вам мозок про те, як треба жити своє життя. І тут до вас підходить рандомний чувак, втручається в розмову, прикидається вашим бойфрендом і "рятує" вас від батька, вже проявляючи фізичний контакт. Годину потому він вже розказує, як дивився на вас і уявляв, чи ви маєте на собі нижню білизну, якого вона кольору, чи може ви геть без неї. Він ставиться до вас як до об'єкту та постійно вас сексуалізує. А ще він потім спить із жінкою свого померлого брата (після кількох зустрічей з вами). Чоловік мрії, чи не так?

І це лише приклад типового чоловічого персонажа для Гувер. Вони обсесивні, контролюють дівчат, їх внутрішній монолог постійно демонструє гидкі думки, і вони маніпулюють жінками та просто повністю емоційно недоступні. Вони не чують слова "ні", хапають дівчат за руки, притискають до стін, кажуть "Зупини мене" і буквально їх переслідують.

Цікавий факт: у перших виданнях "9 листопада" була сцена сексуального насилля. Головний герой притиснув героїню до стіни в барі та поліз їй під спідницю, хоча вона просила зупинитись, і не припинив цього робити. Коли негативні відгуки всюди рознеслись, Гувер публічно перепросила та трохи змінила цю сцену. Тобто він там зупинився, але все одно ця ситуація була. Нагадую, цей чоловік - головний любовний інтерес в книзі, і героїня з ним лишається.

Чому мене це все так обурює? Та тому, що її цільова аудиторія - молоді дівчата. ЇЇ книги рекламуються як любовні романи та підліткова література (YA), і всі вони описують аб'юзивні стосунки, де дівчата жертвують своїм ментальним здоров'ям ради якогось тюбіка, якого вони навіть не знають. Жінки в її книгах не мають подруг, вся їх цінність визначається думкою та схваленням чоловіка, і вони прощають їм відверту брехню та маніпуляції. Мало того, що книги Гувер романтизують відверто жахливих чоловіків, вони ще й нормалізують дівчат, життя яких крутиться лише навколо кохання. Героїня "9 листопада" не відчуває власної цінності та не вірить в свою красу, аж поки їй про це не сказав мужлан. Героїня з "Ugly Love" навіть не вважає своє життя повноцінним, поки не зустріла хлопця, який при цьому думає про свою зведену сестру та не розказує героїні нічого про своє життя, постійно її відштовхує і користується нею для сексу.

Я дивлюсь на популярних книжкових блогерок, які ставлять цим історіям 10 з 10 і рекламують їх на свою широку аудиторію, в якій, як ви вже зрозуміли, теж молоді дівчата, і мене це вбиває. Я не кажу, що блогерки в цьому винні. Книги Гувер спеціально написані дуже легко, події в них відбуваються швидко, і вона добре тримає увагу читача. Це зроблено для того, щоб навіть ті, хто читає рідко, змогли захопитись її книгою. Щоб зацікавити підлітків, які не люблять читати. Гувер вставляє в свої книги референси на букток та сленг книжкової спільноти, щоб наче бути на одному рівні з тими читачами, що прийшли з тіктоку (знову ж таки, молоді дівчата). І мені боляче думати, що читачки Гувер потім візьмуть до рук ще щось на кшталт "Із крові і попелу" або іншої маячні і будуть романтизувати мерзенних чоловіків та захоплюватись ними.

П.С. Я знаю, що ці думки зовсім не нові, і купа людей вже говорили про проблематичність Гувер. Мені просто треба було це кудись вилити, та й раптом хтось колись прочитає це і пройде повз книги Гувер в книгарні замість того, щоб придбати їх.

Замість музики на фоні я слухаю відео на 3-5 годин із розбіром кожної книги «Сутінок».
Тут варто зазначити, що відео на кожну книжку займає по 3-5 годин.
Ай нід хелп.

Наталія Матолінець "Гессі"

⭐️ 4/5
🛏️ 3/5
❤️ 4/5

У затишному світі, що нагадує часи Belle Époque, де люди дбають передусім про мистецькі насолоди, танцювальні вечірки й вишукані манери, живе 15-річна Гестія Амалія. Проте її життя незбагненним чином перетинається з іншим світом — невидимим, але вловлюваним у химерних подіях і яскравих снах. І чим далі, то більше Гессі розуміє: вона має розгадати хитросплетіння цих світів — лише тоді сповна пізнає себе…

Цього року я хотіла відкрити для себе більше українських авторів, і моє перше знайомство із фентезі Матолінець точно було вдалим. Цю книгу я можу описати як no plot, just vibes. Як такого динамічного сюжету тут немає, але є атмосферні описи та красиве письмо, що прекрасно поєднується з епохою балів, аристократії та мистецтва.

Ще я дуже люблю посилання на міфологію або пряме її вплітання в сюжет. Тут ми маємо безпосередніх античних богів та їх реінкарнації як головних героїв, тому якщо ви з тих дітей, які зачитувались міфами - вам сподобається.

«Гессі» містить в собі також посилання на іншу книгу Матолінець - «Академію Аматерасу», що і буде моїм наступним чтивом. Сюжет зрозумілий, навіть якщо ви не читали другу книгу, але саме розуміння її концепту точно допоможе.

Якби я читала цю книгу років так десять тому, я би дуже асоціювала себе з Гессі. Вона не надто цікавиться модою, хлопцями чи балами, але любить книги, красу та спостерігати за іншими. Гессі живе на межі магічного та реального світів, має чарівну фотокамеру і зустрічає загадкового блакитноокого красеня, якого їй наче напророчила сама доля. Звучить ідеально.

У дитинстві я би мріяла бути на місці Гессі, а зараз я більше насолодилась затишною та світлою атмосферою книги. І хоча в ній згадуються доволі-таки похмурі теми, головна ідея в тому, що треба жити в гармонії з іншими і намагатись бути собою, не боячись бути несхожими на інших. Тому я рекомендую цю книгу тим, хто хоча відволіктись атмосферною та теплою історією.

#omc_reviews #omc_fantasy #omc_spring

В мене дуже багато читацьких планів на осінь, але зараз я дуже хочу перечитати і нарешті закінчити Red, White & Royal Blue.

Як можете здогадатись, я недавно подивилась цей фільм. Чи цей фільм супер класно знятий та має толковий сюжет? Ні. Чи займає він десь 90% моїх думок? Абсолютно так.

Як і книга, так і фільм часом доволі нереалістичні та спрощують політичні процеси, але кого це цікавить? Точніше не так, мене особисто це не цікавить. Я починала читати цю книжку саме через елемент ромкому, але чомусь закинула її. А от після фільму я дуже хочу її перечитати, бо в книзі стосунки Генрі та Алекса розписані більш детально, і все відбувається не так уривчасто, як у фільмі.

Взагалі це добре описує мене як читача - напланувати собі книжок, щоб потім все кинути і перечитати вже відому мені книгу 👍

Реклама в інсті одразу після того, як я це написала.
Всесвіт сам хоче, щоб я почитала цю книгу 🤷🏻‍♀️

Забудьмо про таргетовану рекламу після моїх пошуків в гуглі та всіх лайкнутих тіктоків по фільму

Поки до мене дійшло, в чому тут прикол 🤦🏻‍♀️

Сьогодні я дізналась, що в «Гіпотезі кохання» є бонусний розділ з POV Адама. Я читала цю книгу двічі і лише зараз я про це дізнаюсь. Почуваюсь обманутою.

Дякую «Хартстопперу» за таку кількість книг цього місяця 🤭
Хотіла не пропускати дні, але щось не вийшло. Може у вересні пощастить?

Ну що ж. Когось можна вітати із сьогоднішньою датою, а я просто робитиму вигляд, що для мене кінець літа не дорівнює кінцю світу.

Тим не менше, осінь - це найвайбовіша та найестетичніша пора для читання, і я спробую її романтизувати. І хоча минули роки з тих пір, коли вересень означав для мене початок навчання, усе одно відчувається якийсь академічний настрій у повітрі. Тому що може бути більш підходящим для вересня, ніж жанр dark academia?

Якщо ви з тих динозаврів, які ще сиділи на тамблері (я теж серед них), ну або хоча б ви вже мали тікток у 2020 році, то слова "дарк академія" для вас точно щось значать. Вони в першу чергу асоціюються у нас із вінтажними піджаками та светрами, бібліотеками, університетськими коридорами, античним мистецтвом та осінню. Однак естетика та жанр дарк академії - це дві різні речі, і що іронічно - поява цієї естетики, власне, суперечить самому жанру.

Дарк академія в першу чергу визначається критикою елітаризму, надмірного навчання та захоплення академічним устроєм. Книги цього жанру зазвичай мають кілька спільних елементів, а саме: університет як місце подій; елітну або закриту групу, до якої намагається потрапити головний герой; критику академії чи елітаризму; одержимість кимось або чимось; і, власне, вбивство.

Жанр дарк академії напряму критикує те, як студенти надмірно захоплюються чимось академічним - оцінками, предметом, викладачем, закритою групою або якимось образом, і внаслідок цього відбувається щось трагічне (зазвичай вбивство або смерть). Саме тому поява окремої естетики трішки суперечить жанру, адже вона романтизує все те, що мало б критикуватись.

Звісно ж, ніхто не забороняє насолоджуватись книгами чи фільмами з академічним сеттінгом або полюбляти стиль в одязі, що нагадує нам про форми старих університетів. Тим не менше, багато фільмів чи книг, які рекомендуються в жанрі дарк академії, насправді містять лише її естетику. Але, напевне, у всіх нас колись виникало бажання прочитати "розумну" книгу тільки для того, щоб здатись розумним, і дарк академія показує, що може статись, якщо загубити себе в цьому жанрі. Однак я не буду нікого обманювати - в якомусь паралельному всесвіті я теж могла би бути однією з тих противних студентів, які задирають носа та вважають себе кращими за інших, цитуючи один одному класичні твори або сентенції латиною. Хоча, якщо згадати про вбивство як один із провідних мотивів дарк академії...може, краще не треба.

А якщо вам вересень також навіює спогади про повернення в шкільні чи університетські коридори, і вам хочеться повернутись до цієї естетики - я підготувала для вас підбірку в жанрі дарк академії 🍂👇🏻

#omc_autumn #omc_recs