Omriyana: твій внутрішній безвіз
4.46K members
109 photos
3 videos
1 file
178 links
Наша країна вартує того, щоб її любити, щоб нею пишатися і щоб нею мандрувати.

Свою любов до пригод і любов до української природи, світу та горам я вкладаю в строки цієї групи.

Хочеш побалакати? :)

@lata_serpstat
https://www.facebook.com/eugene.lata
Download Telegram
to view and join the conversation
Вибач, що довелось декілька разів видаляти попередній допис. Тиждень не писав, забув як це робиться 😉
​​Куди ж ти зник, Євгене?

Привіт, дослідник. 🤚

Вибач, що так мало писав тобі за ці два тижні. Багато працював, а у вільний час мандрував теренами нашої Омріяної. Тому не завжди вистачало часу, щоб залишити повідомлення тут.

Сьогодні був чудовий світанок – поглянь на цю світлину. Ми сиділи на краю 120-метрового крана, дивились на море та насолоджувались літнім вітерцем. Другу частину ранку ми провели у відділку поліції, але це вже інша історія. 😉

Насолоджуйся кожним теплим днем цього дивного літа, мандрівник.
А вже завтра я знову повернусь з крутими локаціями для тебе.
​​Гора Піп Іван Чорногірський

Привіт, мандрівник.

Вчора повернувся з Карпат. Їздили в гори з Одеси в п'ятницю вночі на два дні, щоб прийняти участь в марафоні по Чорногорському хребту та насолодитись гірськими пейзажами. 😍

Гора Піп Іван розташована на межі І-Франківської та Закарпатської областей.
Її висота 2020 метрів, а на самій горі розташована старовинна польська астрономо-метеорологічна обсерваторія, яка була збудована в 1938 році. З тих пір її ніколи не реконструювали – стояла собі велика майже зруйнована будівля, в якій я взимку ставив намет та шукав прихисток від непогоди.

Проте зараз все змінилось – обсерваторію обнесли риштуванням. Кажуть, що гроші виділив уряд Польші.
В самій обсерваторії постійно знаходяться метеорологи, які тричі на день збирають актуальну інформації по погоді. Ці чуваки несуть вахту по 8 днів в дуже непростих умовах, тому що погода може бути там доволі сувора.

Якщо хочеш відвідати якийсь двохтисячник та не хочеш застрягти в натовпі людей, які прямують на Говерлу, то раджу спробувати свої сили на схилах гори Піп Іван. Шлях не важкий, хоча під'їзд до нього – це справжня експедиція.

На Піп Іван прийнято підніматись з двох боків.

1. Зі сторони села Дземброня, найвисогірнішого поселення України. Шлях в один бік займає близько 4 годин через Вухатий Камінь.

2. З іншого боку є шлях з села Луги, яким ми ходили цих вихідних.
Луги – це Рахівський район (близько 30 км від самого міста). Але дорогу там ремонтували за часів динозаврів, тому не розраховуй проїхати машиною цей шлях менш ніж за годину. В селі Луги є КПП та шлагбаум, за який не пускають машини, тому до початку підйому на Піп Іван треба крокувати близько 11 км.

Але, є лайфхак: неподалік від початку дороги на Піп Іван є неймовірний готель "Уединение". Якщо на КПП ти впевнено скажеш, що прямуєш в цей готель, то машину твою пропустять і тобі залишиться піднятись лише 6 км через гарний ліс альпійських сосен. Машину раджу сховати в лісочку, щоб не палити мій метод 😉

Пригод тобі, мандрівник.
​​Черепашинецьке озеро

Є такий доволі дурний тренд називати круті місцини на теренах нашої країни світовими аналогами типу "Українська Венеція", "Українські Мальдіви". Коротше, сьогодні я покажу тобі світлину Черепашинецького кар'єру і сподіваюсь, що за декілька років якесь озеро на Мальдівах будуть називати Мальдівський Черепашинець 😂

Це озеро дійсно має гарний блакитний колір води. Воно дуже прозоре та чисте.
Знаходиться в 30 км від Вінниці в селі Черепашинці. У 1990-х роках на місці озера видобували граніт і білу глину, але після призупинення розробки кар'єру його затопили підземні джерела, і утворилось озеро.

Зараз це доволі популярне місце для бюджетного відпочинку. Підозрюю, що на вихідні та свята ти зустрінеш тут тисячі людей, але ми були в будній, вночі, по дорозі в Карпати, та були зовсім одні. Біля озера є дуже кльовий кемпінг в лісі з альтанками, місцями для багаття та туалетами.

Треба їхати, мандрівник, бо літо скоро скінчиться 😉
Ще трохи світлин Черепашинецького кар'єра. Ось тобі відмітка на мапі, доречі.
​​З Днем Незалежності тебе, Омріяна!

Прапор на цій світлині був зі мною в найбільш важких експедиціях в горах та печерах.
Я піднімав його на різних висотах: в експедиції на пік Комунізму (7,495м) на Памірі, в експедиціях на Кавказі, Альпах, Доломітах. Він завжди був поруч, коли було дуже холодно, боляче або важко.

В 2014 році цей стяг був разом зі мною у Донецькому летовищі.
Я знайшов його залишки поруч з машиною, з якої встиг вистрибнути перед вибухом і тепер бережу цей подраний синьо-жовтий прапор, як символ боротьби за незалежність.

За роки війни я знайшов та втратив багато друзів та побратимів, які були молодші за нашу Омріяну.
Кожного разу, дізнавшись про ще одного загиблого героя, я знову та знову задавав собі питання "За що любити тебе, Країно?" Але мені достатньо вдихнути запах морського повітря на півдні, піднятись в гори на заході, поставити намет в лісі на півночі, почути гуркіт екскаваторів на сході, доторкнутись колосків пшениці в центрі, щоб відповісти за що я люблю цю країну.

Я впевнений, що неможливо любити ту країну, яку ти ніколи не бачив. Саме тому я створив цей невеличкий канал, щоб показати тобі, що кожен куточок Омріяної вартий, щоб його боронити та не дозволити ворожим танкам їздити по нашим землям.

З днем народження тебе, Омріяна.
Ми тут, щоб зробити тебе кращою. 🇺🇦
​​Вечірній Куяльник

Сотні машин кожного вечора з'їзжаються до берегів Куяльницького лимана біля Одеси.

Хтось робить фотосесії в променях вечірнього сонця, хтось приїхав на пікнік.
Тут багато дітей та тварин, лунає музика.
Здається, що ця Одеська пустеля на якийсь час перетворюється на відомий Black Rock city в Неваді.

В цю пору року Куяльницький лиман особливо гарний – рівень води мінімальний, всі береги вкриті сіллю, а вода стає яскраво рожевого кольору під правильним освітленням.

Дуже раджу тобі насолодитися цією красою, поки літо ще не промайнуло.
Про найкращі локації на Куяльнику я писав в цьому пості.

Обіймаю тебе, мандрівник ❤️
Ще трохи берегів Куяльника тобі 😉
​​Минулий тиждень я провів в Чорногорії.

Це була моя перша подорож за межі Омріяної з початку Лютого, проте цей вимушений карантин мене не засмучує, а навпаки тішить, тому що у нас з тобою була можливість насолодитись природою рідної країни.

Проте, сьогодні не про це мій допис.
Коли ми повернулись в аеропорт Одеси, то пройшли всі процедури обов'язкового тестування та обсервації, а так як це найпоширеніше питання від друзів, які планують подорож за кордон найближчим часом, то ось тобі короткий чек-ліст, як все зробити правильно та не зіпсувати собі враження від довгоочікуваної подорожі:

1. Завчасно карткою сплати тест на Covid в аеропорту. За цим посиланням можна здати тест в лабораторіях Борисполя та Одеси. Не знаю, чи є такі лабораторії на інших летовищах країни. Збережи собі QR-код, який ти отримаєш після оплати.

В аеропорту неможливо заплатити готівкою, проте жодних зобов'язань, щоб здавати тест саме в аеропорту – немає. Ми робили так, бо це дійсно швидше.

2. Завчасно завантаж собі додаток Дія Вдома, пройди реєстрацію до вікна "Прикордонник перевірив вірність введених даних.", нічого не натискай та згорни додаток.

3. В аеропорту покажи прикордоннику встановлений додаток, після перевірки натисни на кнопку "Перевірив", запам'ятай свій час та закрий додаток на наступні 24 години. У тебе офіційно є можливість знаходитись наступні 24 години за межами місця обсервації, щоб встигнути доїхати до свого помешкання та зробити тест на Covid.

4. Після того, як забереш свою валізу та пройдеш паспортний контроль, зроби тест в лабораторії в аеропорту, або в іншій лабораторії в своєму місті.

Обов'язково вкажи однакові номери телефонів та email для додатку Дія та при реєстрації на тестування.

5. Через приблизно 23 години, зайди в Дію та натисни "Я вдома". Зроби селфі та все, що вони попросять. В цей час (або трохи пізніше) тобі прийдуть результати тестування, і, якщо тест негативний, то ти побачиш в Дії повідомлення про те, що твоя обсервація закінчена, ти можеш бути вільним.

Як бачиш, друже, все просто.
Тому не раджу сумувати вдома, Україна та світ відкриті для тебе ☺️
​​Найвищий кран в Україні.

Містяни Запоріжжя добре знайомі з цим масштабним довгобудом: 200-метровий кран, який вже понад 16 років стоїть посеред ріки та допомагає в будівництві одного з найбільш очікуваних проектів – моста через Дніпро та острів Хортицю, який повинен сильно полегшити логістику жителів міста.

Останні кілька років проект стояв замороженим, кран та ліфти пошкодили мародери, а місцева молодь лазила на стрілу.
Зараз все змінилося: у проекта з'явився турецький інвестор, тому роботи відновили, а внизу (прямо під краном) посадили охоронця, який ловить любителів екстриму та цей "запал" виявився найбільш епічним в моїй практиці 🙂

🤦‍♂️

Ми приїхали в Запоріжжя напередодні вдень та поставили намет на острові Хортиця з видом на кран.
Надули човен, підготували спорядження та вирішили почати веслувати до крана в 4:30 ранку, щоб піднятися вгору в повній темряві.

Ми втрьох перетнули Дніпро, прив'язали човен та непомітно піднялися на самий кінчик стріли.
Коли почали спуск, то помітили, що внизу сидить охоронець, спокійно курить та дивиться на нас.

Мене трохи здивував його спокійний настрій та погляд, тому швидко спустилися та побігли до місця, де був схований човен. Але не знайшли його ... 😕

Охоронець виявився дуже креативним, спокійним і адекватним. Поки ми були нагорі, він мовчки спустив човен, сховав його та насолоджувався прекрасним ранком.

"Чекайте керівника служби охорони, хлопці, він скоро приїде" – посміхнувся нам наш новий знайомий.
Новий охоронець відвіз на берег та побажав нам більше не попадатися.

Цей ранок був дійсно чудовим.
Сподіваюсь, що місто Запоріжжя невдовзі побачить новий міст 😉
Ще трохи гарних світлин з найвищого крана України.
​​Олешківські піски, пустеля посеред України

Привіт, мандрівник.
Пустелею тебе не здивувати – напевно вже чув про це місце, бачив, їздив.

Але ж якщо не чув ще 😳, то ось тобі кльова ідея для пустельної подорожі: Олешківські піски мають довжину понад 50 км з півночі на південь.

Знаходиться пустеля у Цурюпінському (Олешківському) районі Херсонської області, за 30 км на схід від обласного центру. Утворилась штучно в XIX сторіччі, коли на цих територіях випасала величезні отари овець, які знищили траву, звільнили піски, а вітрова ерозія дала їм можливість розширюватися. В Радянські часи навкруги пустелі висадили величезні штучні ліси – ще одне гарне місце для відпочинку з наметом.

На замітку тобі, найбільш "пустельний вигляд" ці піски мають на півдні. Найближче за все тобі буде дістатися села Раденське. Доречі, з 2016 року в Олешківськіх пісках відновилися військові навчання, тому раджу тобі триматися подалі від військових та уламків снарядів, якщо знайдеш їх 🙁