Сходила, жива. Тривало це хвилин 20, бо питання моє було одне і відповідь на нього я й сама вже знала. Хочу змінити супервайзера. Стикнулась з таким вперше в житті, бо я зовсім не траблмейкер, але щось завжди буває вперше. Цікаво, як тебе як дитину роздупляють, що спершу напиши кафедрі, почекай відповідь чи можливо це адміністративно. Якщо ні, то психолог сказав що може довідку від себе дати (це в мене настільки скажений вигляд був?)), якщо так, то видихайте і працюйте далі. Якщо ж заміна неможлива, то, мабуть, я стану частим гостем цього психолога) Навчання - це все ж таки важко, а ідеологічні розбіжності роблять це в рази складнішим. Але, сподіваюсь, не неможливим. Наразі ж чекаю рішення кафедри.

Це я у осінньому теплому Києві, який зараз так контрастує з відчуттям зими, холодним і сірим, як мокрий асфальт. Але попри тлєн, тривожні новини і втому є позитив - заміну зробили. З новою супервайзеркою я ще особисто не знайома, але енівей рада, що наважилася на зміни.

Ну все, перший семестр по суті завершено. Найближчий місяць ходити до універу не треба, але треба завершити два важливих пейпера. Я цим цілком задоволена. Але лякає наступний семестр, де я взяла більше кредитів. А отже в квітні буду писати не два, а чотири пейпера. І плюс диплом. Але це буде потім, а поки арбайтен ⌨️

🌧🌨У Відні дощ, а вчора був туман і мокрий сніг, але я вперто їзжю в універ на вєлікє. Триває другий тиждень навчання. На першому виявилось, що частина викладачів вимагає, аби письмові роботи були надруковані. Деякі друкують їх самі і віддають потім з зауваженнями, зробленими ручкою. Дуже мило)) А деякі вимагають друкувати навіть навчальні матеріали. Це, мабуть, можна робити в універі, але я точно не знаю. Мій принтер вдома найдешевший з усіх можливих і часто доводить мене до сказу. +1 до стресу. Ще тривають дебати щодо ШІ. Деякі викладачі дозволяють його використовувати, деякі застерігають, що він по темі курсу видань брєд, а деякі категорично проти. Аж до того, що ввели усний екзамен. Я його все одно використовую в основному лише для того, аби список літератури в АРА стиль переробив, бо з Цетеро не розібратись, тому лишаюсь осторонь дебатів.
🤧🤒А цього тижня хворіла і пропустила два дуже важливих заняття. Довелось відкривати і надсилати адміністрації лікарняний. І це не так то просто. Хоча страховка для українців діє, але треба як і в нас мати договір з сімейним лікарем. До цього я лише з педіатрами і зубними мала справу, де цього не вимагалось. Тож вікрила гуглмепс, написала Housarzt і попленталась з температурою по району. Тут це виглядає як просто квартира в звичайній багатоповерхівці, де є маленька реєстратура, забитий людьми коридор і кабінет. У двох таких вже не набирали нових пацієнтів. Тож у відчаї пішла до великого медценру, який прямо навпроти мого дому. Думал, що або це платно, або місць нема, або треба "термін" (страшне всім знайоме тут бюрократичне слово, щось тіпа призначений час для зустрічі). Але добра жінка в реєстратурі попри мій плутаний інгліш зрозуміла, що мені просто потрібна ця бумажка, зжалілась і видала її на два дні. Отаке. Зараз вже очухуюсь. Темп скажений, але, на щастя, не довго. По суті фізично ходити в універ треба до кінця березня, далі лише пишеш диплом. А ще у малих у лютому буде тиждень канікул. До речі, дуже допомагає перевести дух в найважчій період року. У нас іноді так карантин рятував. Тож якось воно долетіти на одному крилі вийде)

Отаке відео перед бібліотекою тут крутять про демократичні перетворення в Україні. Трохи гріє душу, але загалом дуже втомилася. Другий семестр в рази важчий. Це всі помітили і написали колективного листа в департмент з проханням зменшити навантаження. Дехто з викладачок пішов на зустріч. Д - демократія. Правда, на мене це мало вплинуло. Зі смішного - на лекції про кризу догляду (care crisis) мені подзвонили зі школи молодшого сина, бо ми забули його забрати 🙈 На щастя, такий темп ще 6 тижнів, а далі лише написання диплому

У Відень весна приходить чітко за розкладом - вже тепло і все починає цвісти 🌞🌸 Тож пережити останні тижні семестру трохи легше. Зі смішного - поліція оштрафувала на 20 євро, бо я забула включити ліхрарик на велікє) З корисного - нарешті пішла до бібліотекарів попросити показати як отримувати доступ до платних статей. З неоднозначного - молодший син, коли я зла і втомлена сказала щось типу: "Ну шо ты хочешь, дай спокойно полежать!" сказав "Я твоё спокойствие, а ты моё", обняв, ліг поруч і заснув. Здається, справжня мудрість визначається чимось іншим, а не кількістю прочитаних наукових статей

​​🔥 8 березня – це міжнародний день солідарності працюючих жінок у боротьбі зав свої права. Цього року «Соціальний Рух» відзначає цю дату круглим столом на тему «Жіночій досвід в організації профспілок».

😡 Війна як ніколи загострила ґендерні протиріччя, що існували в українському суспільстві. Коли велика частина чоловіків перебувають у війську, на плечі жінок, окрім повсякденної домашньої та доглядової праці, лягла також необхідність підтримувати воєнну економіку в тилу. Укупі з наступом українського уряду на права і гарантії працівниць, утворилася складна кризова ситуація, можливим виходом із якої є об’єднання у профспілки і колективне відстоювання своїх прав. Так, участь жінок у профспілковій боротьбі сьогодні стає надважливою.

📣 Цей виклик з гідністю приймають профспілкові активістки з різних галузей економіки. Разом з ними ми поговоримо про труднощі та виклики, які стоять перед профспілками в умовах війни, а також про ролі жінок у розбудові та підтримці трудових об'єднань.

💪Наші доповідачки:
▪️Оксана – Український медичний рух «Будь Як Ніна»
▪️Лілія – Профспілка Кранівників Львівщини
▪️Катерина – Незалежна студентська профспілка «Пряма Дія».

🔶 Дата проведення: 16 березня
Початок о 16:00
Адреса: м. Львів, вул. Кушевича 1, палац культури ім. Гната Хоткевича.

Нарешті опубліковано статтю по результатам дослідження божественної команди з Віденського університету, в якій я мала честь брати участь ❤️ Ми опитували українських біженців про їхній досвід в Австрії. А перед цим показували фото чи давали послухати музику, які були зроблені іншими біженцями, наприклад, з Сирії. Щось було спільним, щось ні, щось нас здивувало, щось до сліз розчулило. Одним словом, читайте 😅 Нічого не розумію в градаціях наукових журналів, але це ніби круто 🙈

Дедлайни закрила, додому з'їздила, семестр завершила 🍻

ЦЕУ не взяв мене в аспірантуру. Це вже вдруге відмовили. Вперше натомість запропонували магістерку, яку я зараз і закінчую. І почуття якісь дуже змішані. З однієї сторони, це б дозволило будувати плани на найближчі 4 роки. Що, мабуть, найбільш гостро насправді для дітей, які лишаються на сильному шпагаті між різними шкільними системами. З іншої, я відчула полегшення. По-перше, тліє надія повернутись додому. По-друге, так втомилася за цей рік шо слів нема. А моє повне занурення в академію, знову ж, досить відчутно вдарило по дітям.
Але ще є в цій історії і трохи роздратування. З виставлених оцінок в мене відмінно, все читала-відповідала добросовісно, моя божествена друга рідерка диплому Емма Доуліг виступила в ЦЕУ на їхнє запрошення, світоглядний конфлікт з однією з професорок, як мені здається, елегантно розрулився і ворогами ми не стали 🙈 Ну англійська в мене не фонтан, да, але навіть ці складні теорії тіпа Співак під кінець почали до мене доходити. Тож виникає питання - що ж вам, блін, ще треба?! 😅 І проскакує думка - може не варто більше бігти за дедлайнами, а спокійно перенести захист диплому і дописувати його без зайвого стресу та жертв щодо роботи та сім'ї... Поки попереду збір інтерв'ю та аналіз, і якщо щось піде не так, то всерйоз буду думати про цю опцію 😶

Як каже пан Роман: "Коли я починав бізнес, в мене ніхто не вірив. А люди таки щось знають". В общем, отримала я лучєй любві на презентації аналітичної частини диплому. І довге мовчання від суперіайзерки щодо того - а що ж міняти. Так шо сиджу чекаю. А до здачі то 2 тижні. Головна претензія - я проаналізувала тільки інтерв'ю, а не дала ширшу перспективу ситуації з медсетрами в Україні. Думаю, що це нереалістичні очікування від роботи в "полях" за один місяць. Я взагалі не була впевнена, що встигну все це зібрати, розшифрувати і хоч якось проаналізувати. А ще зрозуміла, що своїх медсестер я ніжно люблю і дуже хотіла дати їм голос в традиції "орал хісторі". А в таких умовах здавити десятки сторінок їхніх слів до 10 цитат і написати свої думки виявилось важко. Але реально. Я вже знаю, що робити і які "файндінгс" я справді маю. Але чекаю на "добро", і це трохи додав тривожності. На фото - пуста бібліотека ЦЕУ. Хоч я і звикла працювати вдома, але ця атмосфера активізує. Сподіваюсь, це мене хоч трохи врятує 😅

Дописала диплом, навчилась вставляти римські цифри в нумерацію сторінок і робити закладки в пдф, субмітнула на плагіат, роздрукувала, подала на кафедру і бонусом випадково познайомила чоловіка з супервайзеркою 🙃 Гнів змінився на милість після того, як я відклала всі свої сайдпроекти, забила на домашку дітей і три тижні ходила кругами по кухні й говорила сама з собою про те, що ж справді нового в цих медсестрах. Не те щоб вийшло щось прям капець геніальне, але сказали, що для успішного захисту достатньо. Він ввечері 18-го і поки можна відпочити. З головного цікавого - я порівнюю теорії про те, як виникають соціальні рухи, в моєму випадку "Будь як Ніна". Хтось говорить, що треба ресурси, хтось - що людей стимулюють емоції, пережиті під час активізму. Я схожусь на тому, що і те, і те (геніально! 😅) От мені хотілось закінчити диплом, бо я справді отримую задоволення (і трохи болію)) від наукових пошуків. Але я мала розкіш підзабити на роботу і отримати підтримку чоловіка. Отаке повторне підтвердження гіпотези)

Дорогі підписники, я захистилась🙈

Вчора я була трохи засмучена, бо шкодувала, що не змогла потиснути руку і подякувати прекрасній професорці, яка дуже мене підтримала, хоча ні разу не була зобов'язана це робити. А сьогодні вона з іншою феєю з кафедри влаштували неформальну церемонію для "отщепенцев". Тепер моя душа спокійна. ЦЕУ таки вміє дивувати 💚