До речі, ось таке поєднання сенсорного керування та геймпадних клавіш вважаю нереальним хіден гемом для динамічних м'ясних шутерів по типу того ж Квейка. Сам так грав ще на Сяомі і навіть непогано придрочився. По моєму, це зручніше ніж на звичайних геймпадних стіках. Купував собі навіть китайську приблуду - геймпад з тачпадом, щоб повторити цей експірієнс на компі, але чомусь не зайшло. Все таки в портативі це якось приємніше, а на мобілі з віртуальними кнопками легше звикнути до керування.

https://www.youtube.com/watch?v=xhFNVT-jU6E

Боже, як я ненавиджу те в що перетворили Андроїд, сучасні мобільні інтерфейси і загалом операційні системи. Вчора треба було скористатися диктофоном і сука скільки ж дозволів там треба було прожати, щоб нарешті його включити. Може штук 5. Я навіть не мав часу прочитати й запам'ятати які саме. І це ж не якась лєва апка скачана з Плей маркету, це ж блін стандартна прога! Тобто, у відповідальний момент, коли тобі треба швидко щось записати, нехай це й буде раз в сто років, ти замість запису мусиш в спєшці нажимати "Так" на кучі вікон. Дякую, що ще хоча б не заставляють читати договір і ставити свій підпис блін. Якщо я вже запустив диктофон, то може я по дефолту даю йому дозвіл до мікрофону, нє?)

А пам'ятаєте як все було просто і зручно раніше? Ти включив програму і вона без лишніх виїбонів виконує свої функції. А тепер виходить, що після покупки нового смартфона потрібно по черзі запустити кожну програму, дати їм всім відповідні дозволи і лише тоді можна буде впевнено користуватися мобілою.

Історія про те як мені купили "кольоровий Тетріс" замість Геймбоя

У вас в дитинстві було таке, що ви хотіли щось конкретне, але через те, що самі толком не знали як воно називається, не могли пояснити батькам, що саме конкретно ви хочете? От в мене таке було і не раз. Причому, іноді це навіть через невпевненість в самих батьках, бо я не знав чи вони взагалі зрозуміють про що я їм кажу, чи запам'ятають, а іноді я навіть не смів щось просити через те, що знав про печальне фінансове становище сім'ї і легше було забити.

В мене була книжка про динозаврів з серії "Це цікаво" де оповідалось лише про тріасовий та юрський періоди. І в самій книжці були рекламки продовження про крейдовий період. Я міг попросити його на Миколая чи просто так, але ніт, чомусь я не був впевнений, що мені її куплять і просто забив. Хоча, очевидно, що я хотів її, адже тащився по динозаврах.

Ще я якось ходив обирати собі фентезійне чтиво. Продавщиця спитала в мене що мені подобається. Я сказав, що кіно про Арагорна. Вона така: о, Ерагон, та та, в нас є така книжка. І мені реально купили книгу "Ерагон" Крістофера Паоліні. По ній ще навіть фільм є, але він такий собі.

Наступною жертвою цієї тупизни стала моя мрія про Геймбой. Якось мама привезла з Польщі журнал мод. Там були якісь жіночі штуки, в основному одяг і реклама всякого барахла як в телемагазинах. Було навіть на що подрочити завдяки сторінці з бюстгальтерами. Але була також рубрика для дітей і там я вперше познайомився з невідомим мені світом актуальних тоді консолей. До цього журналу все, що я знав - це була Денді і Сега Мега Драйв. А тут і PS1 і Nintendo 64 і той самий Gameboy Color (там також була й монохром версія, теж цікаво, але стояк вона у мене не викликала). Все, що я міг, так це пускати слюну на обкладинки та скріншоти усіх цих ігор. Мені здається, що саме скріншоти були лише в розділі Геймбоя, бо вони були прифотошоплені відразу на його екран. Тому, саме така карманна приблуда мене дико зацікавила. І найбільше я хотів пограти в Wario Land 2, який по перше дуже нагадував мого улюбленого італійського водопроводчика з Донді, а по друге фотки геймплею виглядали ну дуууже лампово, якось так по особливому атмосферно. І вгадайте що, я не знав навіть як правильно прочитати назву цієї консольки) Тому, я пішов до мами і сказав їй... що хочу тетріс з кольоровим екраном. І знаєте що я получив? Так блін, саме це і получив. Йобаний кольоровий Тетріс. Ну, якщо точніше, то технологічно, це була кишенькова електронна гра на тих самих технологіях з LSD екраном, що і Тетріси, просто це були не абстрактні квадратики, а цілком осмисленні фігури на фоні статичної кольорової картинки надрукованої на папірці. Це була гра про дикий захід та ковбоїв.

Ця штука була схожа на ті, які випускали Tiger Electronics, але я не впевнений, що виробник був той самий. Суть така: гра ділилася на три етапи. В першому був звичайний тир. Ми бачили на екрані фонове зображення у вигляді вулиці містечка на дикому заході. Головний герой стоїть до нас спиною, ми керуємо ним вліво та вправо й відстрілюємо ворогів зверху які появляються з дверей або вікон будинків. Також були мирні громадяни, типу леді, в яку не можна було стріляти. В головного героя не тільки стріляли, але й кидали коктейлями молотова. В другому етапі потрібно було захищати леді від коктейлів молотова. Вони летіли в неї у горизонтальному напрямку зліва на право, а гравцю потрібно було їх відстрілювати. Третім етапом, по моєму, була дуель, але її я пам'ятаю найрозмитіше й навіть не впевнений чи вона справді існувала. Можливо, я її придумав і це хибний спогад.

В інтернеті я зміг відшукати лише ось цю гру, що на прикріпленому зображенні, це Wild West Showdown. Вона наче схожа, судячи з опису, але фотки не викликають відчуття чогось знайомого. Можливо, це було так давно, що вже й стерлось з моєї пам'яті. А, можливо, це була просто інша версія з іншою картинкою на фоні. ChatGPT також описав ігролад схожий з цією грою й судячи з його слів, фінальний етапом таки була дуель з головним лиходієм, де потрібно швидко реагувати та стріляти, коли таймер досягає нуля.

В підсумку, ця іграшка стала моїм супутником на довгі роки аж допоки екран не почав вигорати й зображення не стало настільки блідим, що там вже нічого не можна було розібрати. Через одноманітність геймплею в якийсь момент мене від неї вже нудило, але на той час вибір у мене був невеликим. Саме тоді я був без домашньої приставки, або компа. Обидві Денді валялись поломаними. Тому можливість пограти в щось інше у мене була лише на звичайному Тетрісі, в друзів, або на Сіменсі дядька, де був 3D лабіринт, чи, пізніше, на Сіменсі мами де був тир з кульками, що теж було не надто захопливо. Думаю, що це також вплинуло й на мої смаки. З одного боку я люблю шутери, бо звик до такого ігрового процесу, а з іншого - я дуже не люблю одноманіття. Моє геймерське життя врятували ранні кольорові Самсунги та Соні Еріксон, але це вже зовсім інша історія.

І кольоровий тетріс я таки знайшов, це дійсно існувало. Прямо так і називається - Color Screen Tetris.

Раз пішла така ностальгічна жара, що ми аж викликали дух другого адміна, то розкажу вам ще дещо. Саме зі звичайного Тетріса в мене й почався весь геймерський шлях. Приблизно коли мені було років 5 я зайшов в кімнату де жили дід з бабою і побачив як дідо теребить щось біле. Але це було не щось, що викликало б дитячу травму, а легендарний артефакт - самий базовий Тетріс, який тільки може бути. З набором з пари варіацій класичної головоломки. Забавна річ, дід сказав, що якщо набрати максимум очків, то з екрану вилетить пташка і я малий йому повірив! Їбашив як дурний, щоб ту пташку дістати, поки не зрозумів, що з мене потягнули прикола.

Взагалі, ці пристрої називались Brick Game і там був не лише Тетріс, просто в народі прижилось називати їх саме так, бо в кожен набір ігор завжди входила гра Олексія Пажитнова. Вже десь в молодших класах мені купили чорну модель з більшим набором, де були різні гоночки, танчики і оце от все. Єдине, чого мені бракувало, так це Змійки. В інших вона була, а от мені так не повезло.

#news
Є нахрюк, що ремейк легендарної 7 Days Salvation не закинутий та готується до релізу на актуальних платформах (PS, XBOX, PC) у 2026 році. Оригінальна гра була високооціненим сурвайвл хоррором для платформи Symbian.