«У мене позивний "Шпак", бо такого ні звіра, ні птаха в окупантів немає.

До повномасштабного був трактористом. 15 років на важких машинах працював. На модних таких, що зв’язок із космосом тримають, по gps їздять. А потім, вторгнення, військкомат, армія. У штурмовий взвод прийшов добровільно. Нас сюди ніхто примусово не запихає, всі за власним бажанням, хоч і страшно.

Скажу так, тільки дурний не боїться. Навіть коли страшно, то мусиш це робити. Хтось же мусить. Очі бояться, а руки роблять. А взагалі – весело! Головне, щоб команда, побратими – усі були, як одна сім’я, один за одного, тоді все буде получаться.

Ось у мене патч Вальгалла є, бо готовий до смерті. Завжди про неї пам’ятати треба, що вона поруч ходить.

Наразі серед знайомих безповоротних втрат немає. Багато хто отримав поранення, проходить лікування, реабілітацію і вже скоро повернеться до строю.

Додому хочеться, скучив»

(с) «Шпак»

72 ОМБр ім. Чорних Запорожців

«Певно така у мене доля – робити те, про що інші лякаються і думати», - сміється Роман. До квітня 2022 року у чоловіка вже нараховувалося 18 років підземного стажу. Він працював на урановій шахті. Одягнувши однострій, Роман пройшов відповідну підготовку та став сапером 58 окремої мотопіхотної бригади.

Бахмутська кампанія, Серебрянський «ліс чудес», знову степи Донеччини… Мінування та встановлення невибухових загороджень, розмінування та прокладання нових шляхів. Бо орда посуне далі. Бо піхоту треба берегти. Бо сапери заходять першими і йдуть останніми, покладаючись лише на себе, знання та воєнну удачу.

«Щоб бути хорошим сапером, треба бути технічно грамотним та винахідливим, - говорить Роман. – Бо ворог підступний і постійно доводиться імпровізувати. Важливо не втрачати уважність та мати міцну нервову систему, адже на відміну від цивільного розмінування, ми працюємо, скажемо так, у стресовому стані – переважно під ворожими обстрілами. І здоров’я – бо доводиться йти кілометри уперед з вагою понад 40 кілограмів. Але я знаю чимало хлопців, які спробували і стали фанатами цієї справи».

Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!

58 окрема мотопіхотна бригада імені гетьмана Івана Виговського

Для командира міномету Геннадія кожен постріл, мов стрибок з парашутом — неповторні емоції, які ще живі у пам’яті колишнього десантника.

У своїй військовій кар’єрі штаб-сержант здавалось поставив крапку ще далекого 1991-го.

Але настало 24 лютого 2022 року.

- Сім’ю відправив за кордон і пішов у військкомат, бо не міг дочекатися повістки. Мені вже за 50, і по здоров’ю не проходив, але так там усіх дістав, що мене мобілізували, - розповідає Геннадій. - У 32-ОМБр спочатку виконував обов’язки головного сержанта мінометної батареї, проводив співбесіди з новоприбулими. Хлопців з досвідом роботи на мінометі був мізер – доводилося вчити. А ще мене дуже цікавив якісний підбір водіїв, які зможуть вивозити на позиції особовий склад і міни в екстремальних умовах без тремтіння рук.

У ЗСУ стали в пригоді не лише професіоналізм досвідченого мінометника, але й дизайнерський талант Геннадія. Для мінометної батареї 1-го мехбату він розробив ексклюзивний шеврон.

32 окрема механізована бригада

#32ОМБр #32OMBr #Купянськ #Kupyansk #Бийся_і_перемагай