Певно звільнення мене трохи підштовхнуло до прям радикальних дій, бо я тепер намагаюсь сконтактувати з видавництвами щоб видати польською книгу української авторки в Польщі

Або я випив забагато енергетика

І остання більш простенька

Як називається цей тип розладу

Фото не моє

Родина вирішила похизуватись дизайном

При розмові по телефону мені надіслали фото, і я десь хвилину на знав як правильно на це реагувати

За день до вирішення цього геніального дизайну, вони ходили на виставку сучасного мистецтва
Тож
Думаю
Вони зробили якісь висновки
Не знаю хороші ці висновки чи ні

Може тепер не дивно чому я йобнутий якщо в мене така родина

Обидва вперті барани

Це знову два Захара з Карпат.
Досі роздумую який їм дати район щоб було цікаво чисто по опису місцевості, щоб і ліс, і річечка, і водоспади, і гори

Максимум, що в голову приходе це Яремче в якому був рази три, але хз, вагаюся

Ще Захар з соломинкою п'є чайок з Аконіту ака англійською Wolfsbane, що за сучасною традицією є отрутою для перевертнів, або ж транквілізатором для заспокоєння перед повнею.

Почитав про цю рослину, виявилось в Україні вона розповсюджена в основному якраз в Карпатах та Прикарпатті, тож це може бути одним із факторів переїзду Захара до цієї місцини.

The more u know, як то кажуть

До речі ці листівки робив у гуртку з 15 осіб, і потім деякі робили фото цих листівок.
Більшості сподобались мої з картами та синьо-рожева :Д

Мені цікаво чому досі немає способу усунення лідерів без цивільних жертв

🫥🫥🫥

Окрім росіян звісно

Сьогодні снилось пекло
Воно було досить дивним

Працювало воно якось правильно неправильно ?
Воно наче було аксюмироном само собі

Наче все робилось навмисно навпаки і потім знову навпаки?
Ти наче знаходишся в моменті саркастичного жарту, потім тобі кажуть що сарказм минув, але він продовжився, лише на секунду довше ніж очікувалось

Параноя і тривога на половину виходить ? Або ж постійно ?

Тобто технічно існувати в цьому пеклі можливо, тільки коли ти сам собі відповідатимеш навпаки
Кожен буде поплічником у схемі пранку, де зрада буде неминуча, як і сам пранк буде лише концепцією без реалізації. Але саркастична відповідь залишиться лише з невеликою усмішкою. І все повториться. Або ж ні, або ж лише на половину. Лише обірване сподівання.

Це якась така концепція, як читав в одній книзі опис простору де не існувало тіней, і все було наче 3д але водночас пласким, навіть без контуру. Де все зникало в агонії, але глухій. Крик переривався ідеально на моменті стику зникнення.

Наче щось було зроблено не моментально, в просто обірвані, і не до кінця
Те як біжиш по нескінченому тунелю, але світло ближчим не стає, але наче в відчуваєш тепло від нього.

Це все відчувалось реальним, спокійним. Без переривання і за схемою, яка змінювалась при коротких перервах, наче папір з чорнилом потрапив у шторм, і за розмазаними написами можна виконати виставу, достатньо зрозумілу, щоб додивитися її не слухавши, і відволікаючись на телефон.

Якось воно працювало то пекло, за нечіткими правилами, які були лише порадами, яких дотримувались лише коли хотілось підтримати когось.