У цій справі запропонована стороною обвинувачення винагорода викривача становить 8 580 607, 40 грн. Але це саме той рідкісний випадок, коли зовсім не у грошах справа. 8,5 млн. грн для громадянина, в кабінеті якого півпарламенту та іншого нашого бомонду зайвого напатякало і через звільнення якого публічно і показово ридма ридала просто-таки рекордна кількість представників «держав-партнерів», – це, щиро кажучи, несерйозна сума. Вона вочевидь неспівмірна з тими мільярдами, які проходили через очолювані ним структури (Укравтодор, Мінінфраструктури).

Сеанс викриття в судовому засіданні фіктивної ролі викривача Кубракова почалося з аналізу, здавалося би, зовсім непримітного документа – повідомлення детектива НАБУ Романа Догойди Національному агентству з питань запобігання корупції про досудове розслідування за участю викривача (віце-прем’єр-міністра О. Кубракова).

Якщо коротко підсумувати висловлені стороною захисту сумніви, то сухою офіційною мовою вони зводяться до того, що заява пана Кубракова про скоєння злочину – надумана та безпідставна, а вказане повідомлення детектива Догойди – недостовірне і незаконне. Але скільки пристрастей, винахідливості, підступності та інших вад антикорупціонерів стоїть за цими безбарвними словами.

Увагу відразу привернуло те, що детектив НАБУ відправив повідомлення до НАЗК не протягом 24 годин з моменту внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, як того вимагає закон, а майже через чотири місяці по тому. Крім того, у повідомленні він вказав не про “початок досудового розслідування за участю викривача»(знову ж таки, як це передбачає закон), а про «досудове розслідування за участю викривача»,що у юридичному плані зовсім не одне і те ж саме.

Для того, щоби оцінити красу гри детективів НАБУ та прокурорів САП, варто почати з коротенької довідки.

Хто такий викривач? Закон «Про запобігання корупції »вказує, що це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, вчинених іншою особою.

Може скластися враження, що як би не дізнався про чужі гріхи, тебе радо вислухають, але це не зовсім так, принаймні, якщо говорити про теорію.

Викривачем у розумінні закону може бути особа, переконана,що її інформація є достовірною; інформація має містити факти, що доводять можливе вчинення іншою особою корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення і їх можна перевірити; ця інформація стала відома викривачеві у зв’язку з його трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходження нею служби чи навчання. Як зазначається у роз’ясненнях НАЗК, повідомлення викривача має відповідатипринципу персональності інформації – інформація, повідомлена викривачем правоохоронному органу, повинна походити від його особистої обізнаності, а також не бути відомою правоохоронному органу з інших джерел.

У тому разі, якщо бодай однієї умови не дотримано, високого звання викривача людина не гідна і все, на що може претендувати така особа – бути заявником. Комусь різниця може видатися несуттєвою, але свою десятину від суми викритого заявник не отримає, на відміну від викривача.

Втім, повернімося до головних героїв. Перший з них, безперечно, такий собі пан Догойда. Як то кажуть, гадки не мали, що то за пан, але за викривача унього – сам віце-прем’єр-міністр з відновлення України, міністр розвиткугромад, територій та інфраструктури!

Втім, правильніше сказати «був би», «майже був» або «ще трохи і став би».

Бо декілька юридичних формальностей вщент розбивають цю нетривіальну історію бравого пана Догойди та особливо відповідальної персони (віце-прем’єра), яка, схоже, опинилася у складній життєвій ситуації і в пошуках виходу з неї згодилася допомагати слідству. В міру своїх можливостей, що несподівано виявилися неочікувано скромними і такими, що не вписуються у закон…

За принципом – «одна баба сказала»
Річ у тім, що названий викривачем Кубраков насправді не був першоджерелом інформації про нібито висловлення пропозиції щодо надання йому неправомірної винагороди. Як би прикро йому, можливо, не було, але факт залишається фактом: йому особисто ніхто такої пропозиції не висловлював.

Звідси випливає сумний висновок, що достовірно інформацією він не володів.

Хоча це і не завадило йому «поділитися» такою інформацією з директором НАБУ С. Кривоносом. Позаяк не мав нічого, цим «нічого» і поділився: у своїй заяві Кубраков не навів жодної конкретної особи, яка начебто запропонувала йому неправомірну вигоду, не вказав на жодну ознаку предмету начебто запропонованої йому неправомірної вигоди, не зазначив місця, часу та способу пропонування йому неправомірної вигоди. Ну уявіть собі, одна з найвищих посадових осіб держави турбує іншу не останню посадову особу вдержаві, а тоді наче партизан на допиті – не наводить жодного конкретного факту, що підтверджував би можливе вчинення кимось корупційного правопорушення!

Чим же поділився? По суті – інформацією під грифом «ОБС» – «одна баба сказала». Кубраков у загальних рисах переповідає мутну історію, яку нібито розповів йому підлеглий. Баба не баба, але йшлося про директора департаменту управління об’єктами державної власності таекономічного планування Мінінфраструктури О. Доценка. У свою чергу Доценко напередодні звернувся до того ж детектива НАБУ Догойди (звичайно, за простим збігом обставин) із заявою про начебто висловлену «інвесторами» («фактичними контролерами» чи «бенефеціарними власниками»?) ТОВ «Сітігазсервіс» пропозицію надати віце-прем’єр-міністру Кубракову неправомірну вигоду.

І у своєму повідомленні до НАЗК старший детектив НАБУ Догойда нарік Кубракова викривачем. Пізніше цей статус Кубракова підтвердила прокурорка САП Єлена Дроботова в обвинувальному акті, який вона разом із Догойдою підписала, затвердила та подала до суду з пропозицією виплатити «викривачу» Кубракову з держбюджету 8,5 млн.

Байдуже, що цей викривач зі слів іншої особи переповів у вільному стилі оповідання, що не містить жодної юридично значущої конкретики, і достовірність якого нічим не підтверджена. Ще й історія, так би мовити, не першої свіжості, адже її раніше вже розповів НАБУ пан Доценко. Мало того, вона посіла належне місце в ЄРДР та по ній розпочато досудове розслідування за заявою Доценка!

Отже, якщо повернутися до вимог закону щодо статусу викривача, то Кубраков таким аж ніяк не є.

По-перше, повідомлена ним інформація не має жодної процесуальної цінності, по-друге (і це принципово важливо), така інформація уже була відома НАБУ і на її підставі було розпочато та повним ходом уже йшло розслідування включно з проведенням негласних слідчих дій.

У цей процес уже на повну включалися майже 100 детективів НАБУ та група прокурорів САП.

До речі, такої ж позиції щодо вказаного критерію визначення особи викривачем дотримується НАЗК, а також судді та науковці. На засіданні суду було наведено позицію судді Вищого антикорупційного суду, кандидата юридичних наук Віри Михайленко, яку вона висловила у науковій публікації під назвою «Викривач у кримінальному провадженні: прогалини процесуального статусу». У ній пані Михайленко однозначно констатує, що для визнання особи викривачем повідомлена ним інформація має «не бути відомоюправоохоронному органу з інших джерел». Тобто, і за законом, і за офіційною позицією НАЗК, і за критеріями правників–науковців та практиків Кубраков аж ніяк не підпадає під законодавче визначення «викривач».

Пікантності цій ситуації надає той факт, що суддя Вищого антикорупційного суду, кандидат юридичних наук Віра Михайленко є головуючою у цій кримінальній справі. А, відтак, вона опинилася на своєрідній «розтяжці», адже саме їй доведеться вирішувати, питання правомірності надання НАБУ і САП Кубракову статусу викривача. Погодьтесь: одна справа теоретизувати про проблему загалом у науковій статті і зовсім інша – вирішувати її на практиці з відповідними юридичними наслідками.

«Безпритульна» заява Кубракова
Показовими в плані визнання Кубракова викривачем є юридичне ігнорування його заяви детективами НАБУ та прокурорами САП, а також констатована ними процесуальна непотрібність його показань. Як це не парадоксально, але все це насправді так і було і воно підтверджено документально.

Для порівняння: заява згаданого вище чиновника Мінінфраструктури Доценка, яку він 3 серпня 2023 року в усній формі висловив детективу Догойді, була просто миттєво реалізована детективами НАБУ. Відразу ж (усього за 6 хвилин!) на протоколі про її прийняття з’явилися резолюції чотирьох керівників НАБУ! Детектив Догойда негайно вніс відповідні відомості до ЄРДР і ще до цього розпочав допит Доценка як заявника, хоча закон забороняє проведення слідчих дій до початку розслідування. У цей же день керівник САП створює групу прокурорів у кримінальному провадженні, розпочатому за заявою Доценка.

Тобто на повну були включені усі механізми НАБУ і САП.

У той час заява Кубракова довго «блукала» коридорами НАБУ, не викликаючи інтересу у детективів НАБУ (з Догойдою включно) попри формальні резолюції самого директора НАБУ Кривоноса та його першого заступника Углави, і зрештою залишилась безрезультатною. Судячи з доступних даних, її навіть невнесли до ЄРДР, а про самого «викривача» взагалі забули – його навіть для проформи не допитали.

Цікаво, що, крім усього іншого, рішення по заяві Кубракова було прийнято лише на 4-й день, замість 24 годин, передбачених законом. Точніше – навіть не прийнято, а накладено стосовно неї резолюцію чергового керівника, яка детективом-виконавцем була проігнорована, як і три інші резолюції найвищого керівництва НАБУ. У якій ще справі таке було, щоб звичайний детектив так відверто ігнорував вказівки своїх найвищих керівників? Бо чудовознав, що вони «дуті» і даються лише для того, щоб хоч якось офіційно притягнути Кубракова до конфіденційної участі у цій справі, формалізувавши його в статусі викривача?

Це вже звучить наче поганий анекдот, але самого «заявника–викривача Кубракова О. М. » детективи НАБУ допитали аж через вісім місяців після подання ним заяви іза тиждень до завершення досудового розслідування у цій справі – 5 квітня 2024 року.

Зважаючи на статус заявника, очевидно, в НАБУ нервово визначалися, як же бути з такою «юридично неординарною» заявою міністра Кубракова. Реакція НАБУ і САП на заяву віце-прем’єр-міністра, адресовану самому директору НАБУ, була разюче відмінною від реакції на заяву не першої величиничиновника, які від нього прийняв рядовий детектив. Закономірно постає запитання: чому?

Тут можна дійти двох висновків: по-перше, показання цього заявника–викривача не мали для розслідування анінайменшої процесуальної цінності, по-друге, роль Кубракова в цьому спектаклі була явно не викривальною. По суті його взагалі там не мало бути. Очевидно, що його у цю справу спеціально ввели, як припускає сторона захисту, щоб таким чином досягти триєдиної мети: легалізувати у такий спосіб конфіденційне співробітництво Кубракова із НАБУ, яке, навіть за публічним повідомленням багатьох джерел, вірогідно розпочалося ще задовго до подання ним цієї заяви; зробити з нього активно діючого «живця», залучивши його до вочевидь провокативних дій; створити штучні підстави для підслідності цієї справи за НАБУ.

Сам же Кубраков, певно, не міг відмовитися від такої ролі та від конфіденційної співпраці з НАБУ, оскільки, як писали поінформовані ЗМІ (з посиланням на певні документи та оприлюднені показання конкретних осіб), за півроку до цього НАБУ почало працювати по ньому самому в аспекті його участі у розпилюванні фінансових потоків з держбюджету. Якщо це так, то у нього практично не було вибору, бо за такої ситуація або «ти сам», або «ти – когось».

Юридична неповноцінність міністра Кубракова як викривача.
Очевидно, і сам Кубраков, і ті, хто, імовірно, допомагав йому реалізовувати «викривальну інформацію, давали собі звіт у юридичній неповноцінності цього урядовця як викривача. Інакше не було б намагання надати ваги пустопорожньому папірцю такими собі дещо дитячими, втім, не безневинними, способами.

Заява віце-прем’єр-міністра з відновлення України, міністра Кубракова була надрукована на офіційному бланку Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України! Водночас на ній відсутні вихідний реєстраційний номер вказаного міністерства та дата реєстрації цього документа у міністерстві. Тобто міністром Кубраковим офіційний бланк міністерства було використано з порушенням встановленого порядку. Не кажучи вже про те, для чого він взагалі схопив офіційний бланкміністерства для своєї заяви? Для солідності?

Те, що заявник із нього ніякий, ясна річ, чудово розуміло слідство, а тому не інформувало Кубракова щодо просування справи, як це передбачено законом щодо заявника.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні було розпочато не за його заявою. Так що особливо відповідальна персона Кубраков тут буквально ні до чого.

Найсмішніше, що Кубраков, як би його не волочили, «не тягне», не тільки на викривача. Він навіть простим заявником не є! Його заява не містить конкретних даних про вчинення кримінального правопорушення. Повідомлене ним бознащо так і не було процесуально реалізоване відповідно до закону.

Немає відомостей про те, що його було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про кримінальне правопорушення. На відміну від того ж Доценка.

Подавши на ім’я директора НАБУ Кривоноса заяву про нібито висловлену йому пропозицію неправомірної вигоди, Кубраков, всупереч закону, не отримав від НАБУ документ, що підтверджує прийняття і реєстрацію його заяви, витяг з ЄРДР та інформацію про стан досудового розслідування, що мало було розпочатись за його заявою. Водночас Доценко, звернувшись із заявою до звичайного детектива НАБУ, того ж дня (!) був повідомлений про внесення відомостей до ЄРДР та кваліфікацію правопорушення. Не часто побачиш таке яскраве свідчення незалежності антикорупціонерів – так затято ігнорувати віце-прем’єра з його писаниною на офіційному урядовому бланку!

Отже, Кубраков не мав що розповісти (не був носієм викривальної інформації) і був ніким, якщо мати на увазі процесуальний статус в рамках цієї справи.

Максимум, чого він міг досягти у своєму пориві сприяння правосуддю в контексті вказаного провадження, це виступити… як свідок. Такий собі свідок не знати чого, якому від його підлеглого Доценка стали відомі певні обставини. Однак детективи НАБУ не робили цього із Кубраковим аж до моменту фактичного завершення досудового розслідування – 5 квітня 2024 року. Саме тоді Кубракова допитали вперше і лише один раз. Допитали «пакетом»: і як викривача, і як заявника, і як свідка обставин, що стали йому відомі у період з серпня 2023 року по 5 квітня 2024 року, зваливши все докупи.

До речі, його, на відміну того ж Доценка, не допитували про участь у проведенні негласних слідчих дій, у процесі яких він під запис детективів НАБУ спілкувався з майбутніми підозрюваними, направляючи розмову у «правильне» русло і чітко розставляючи потрібні акценти. Чомусь його показання також не були потрібні слідству, яке максимально використовувало ці записи як доказову базу.

Просто якась дивина з першим викривачем такого рівня!

Отже, міністр Кубраков подав свою заяву уже після початку досудового розслідування у кримінальному провадженні. У детективів НАБУ не було ніяких законних підстав повідомляти НАЗК про початок досудового розслідування «за участі викривача Кубракова О.М. » , оскільки вказанедосудове розслідування почалось без його участі. Та і ніякої іншої ролі, не те, що викривача, а навіть весільного генерала, Кубраков у цій справі насправді не відігравав. Тоді ж якою насправді була його роль?

Це ключове для справи питання мав би з’ясувати суд.

А поки що при дослідження доказів сторона захисту звернулась до суду з клопотанням визнати недопустимими доказами саму заяву Кубракова, резолюції керівників НАБУ стосовно неї, повідомлення детектива Догойди про досудове розслідування за участі викривача Кубракова.

Крім іншого, сторона захисту побачила в останньому документі ознаки службового підроблення, оскільки детектив НАБУ повідомив НАЗК неправдиву інформацію про Кубракова як викривача. З усього виглядає, що воно десь так і є.

Один із обвинувачених у судовому засіданні прямо заявив, що з урахуванням того, що в обвинувальному акті, підписаному старшим детективом НАБУ Догойдою та прокуроркою САП Дроботовою, передбачено виплату Кубракову як викривачу понад 8,5 млн гривень з державного бюджету, то про направлення фіктивного повідомлення до НАЗК про Кубракова як викривача можна говорити ще й як підготовку до протиправного заволодіння державними коштами у вказаному розмірі.І висловив сподівання, що суд, а тим більше Вищий антикорупційний суд, не може допустити, щоб за його допомогою відбулося заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах за відсутності законних підстав для виплати та з використанням підробленого офіційного документа.

У будь-якому разі ця справа може стати хрестоматійною (інша справа –у позитивному чи негативному сенсі для правозастосовної практики) в контексті розуміння того, хто насправді є викривачем та яку роль йому переважно відводять у виявленні та розслідуванні корупційних злочинів – отриманні юридично значущої викривальної інформації чи використанні як інструменту для здійснення провокацій.

Взагалі ж у цій справі з викривачами відбуваються якісь непорозуміння та містика: один є недавнім випускником академії державного управління при президенті росії, другий – яскраво засвітившись на початку процесу, дивним чином «випав» з нього по ходу розслідування, а третій – виявся суцільно фіктивним.

Олександра ПРИМАЧЕНКО

"Ракурс"

Міцний горішок. Сіквел.

На цей раз мова про «іранські горішки».

Іран щороку отримує до 2 млрд дол від експорту аграрної продукції, в тому числі є одним із провідних експортерів фісташкових горіхів на сотні мільйонів доларів.

Звісно, що будь-який експорт в Ірані знаходиться під пильним наглядом іранського уряду – доходи від експорту нафти та аграрної продукції використовуються, в тому числі, на виробництво нових видів зброї, тих же безпілотників – «шахедів».

Які потім постачаються в РФ або в Росію передаються технології на їх виробництво.

Принагідно зауважимо, що між РФ та Іраном нещодавно було підписано та ратифіковано Договір про стратегічне партнерство, відповідно до якого, сторони допомагають одна одній поставками зброї.

І цей договір підписано на тлі агресивної війни РФ проти України.

Взагалі, Україна має ретельно відслідковувати такі поставки зброї в РФ та відповідно реагувати, зокрема запроваджуючи торгові санкції щодо товарів таких країн.

Але як не дивно, Україна продовжує імпорт товарів з Ірану, хоча експорт українських товарів в цю країну у 2024 році повністю зупинився.

Отже, що Україна імпортує з Ірану?

Загально сума імпорту відносно невелика – 11,5 млн дол або 60% від обсягів 2023-го року.

Так от найбільшу питому вагу в цьому імпорті займають «їстівнi плоди та горiхи» на суму 7,2 млн дол (63% імпорту з Ірану за рік).

Хоча 11,5 млн дол – це не така вже й невелика сума.

Якщо розглянути цю суму у вигляді еквіваленту «в безпілотниках», виходить сотні «шахедів».

Але ця сума імпорту не є остаточною.

Іран дуже часто обходить санкції, експортуючи свою продукцію під торговою маркою інших країн: ОАЕ, Туреччини, Єгипту та інших.

Тобто сума реального, а не офіційного імпорту в Україну з Ірану, може бути більшою в рази.

Звісно така ситуація є неприпустимою.

Україні необхідно повністю зупинити імпорт з Ірану на час війни та ретельно відслідковувати «паралельний імпорт» іранських товарів з інших країн.

Ситуація, коли мільйони доларів йдуть з України до Ірану «за горішки» і потім за ці гроші в Ірані роблять «шахеди» є неприйнятною та нелогічною.

Сергей Замчий, врач:»Я — головний лікар.
І я чесна людина.
Тому чесно кажу: у нас у лікарні все по таксі.

Ніякої самодіяльності, все системно.
Кожне відділення знає свою норму.
Не дай Боже хтось не виконає — відчуєте всі принади роботи без кисню, кадрів і паперу в туалеті.

Завідувачі платять щомісяця. Бо медицина — це не благодійність.

Ось офіційний прейскурант:

— Приймальне відділення — 100 000 грн
Ну бо потік іде, пацієнти самі йдуть. Тільки встигай рахувати.
(А ще “швидкі” — це ж золота жила, не треба вдавати, що ні.)

— Хірургія — 400 000 грн
Ріжеш — плати. Ножі гострі, прибутки теж. Я тут до чого?

— Гінекологія — 450 000 грн
Ну бо роди, операції, УЗД — бабки там течуть краще, ніж амніотична рідина.

— Неврологія — 200 000 грн
Бо «погано ходить» і «крутиться голова» — це діагнози, які можна монетизувати, якщо не лінуватись.

— Парковка — 150 000 грн
А що? Стоянка не гумова. Треба знати, скільки місць і кому давати ключ від шлагбаума.
Доступ до асфальту — теж послуга.

Ви питаєте: а як так можна?
А я питаю: а як інакше?
Бо всі все знають, але всі мовчать.

Бо з одного боку — “я ж нічого не брав”,
а з іншого — в кабінет завідувача без конверта навіть комар не залетить.

Це ж не корупція, це “операційна ефективність”.
Це не побори — це “підтримка інфраструктури”.

І всі все розуміють.
Пацієнти — бо “інакше не допоможуть”.
Лікарі — бо “інакше вижити не можна”.
А головні лікарі — бо їм теж треба на життя. І на Lexus.

Цей пост — не фантазія.
Це схема, яка працює. У багатьох. Можливо, навіть у тебе.
І поки ми сміємось — хтось реально живе за цим прайсом.

І якщо ти прочитав це —
і в тебе все співпало до копійки —
вітаю, ти не один. Але, може, досить уже бути статистом у чужій схемі?»

“Жека-полтос”, в миру председатель Шевченковского суда Мартынов, получил указание от Татарова под любым предлогом не открывать уголовные дела против компании БРСМ Андрея Бибы.

Биба - ежемесячно выделяет депутатам “Слуги Народа” по 2000 $ “на бензин” и платит Татарову за прикрытие.

Основной бизнес БРСМ - контрабанда нефтепродуктов из РФ и Беларуси, которые затем продаются в Украине.

Владислав Губин:»В ночь с 4 на 5 мая 2025 года вследствие отрыва тромба (эскулапы разберутся, конечно), скончался Виктор Авдышев aka «Авдыш, глава одной из легендарных группировок 90-х»

Володимир Бойко проти медіа-проституток з «Української правди». Друзі, я, здається, став багатою людиною. Слідкуйте уважно за тим, як я зараз буду отримувати гроші від медіа-проституток з «Української правди». Щойно відправив у це чесне та непідкупне видання ось цю вимогу. Якщо до вечора Українська правда не видалить блог так званого «політтехнолога» Федорів, то доведеться Фіалі виплачувати мені грошове забезпечення в судовому порядку.
Прошу читачів максимально поширити цей допис, а також підписатись на мій телеграм-канал «Записки пасквілянта»
https://t.me/volodymyrboyko
***
Інтернет-видання «Українська правда»
БОЙКО Володимир Маркович
тел. +380 50 327 1802
В И М О Г А
14 травня 2025 року Інтернет-видання «Українська правда» на своїй веб-сторінці за адресою в інтернеті
https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/68248fc8cb9ae/
розповсюдила відносно мене брудний наклеп. А саме – вмістило допис за підписом «Ірина Федорів», у якому сказано щодо мене наступне:
«Адвокатці Тетяні Монтян теж повідомили про підозру і свого часу вона балотувалася у народні депутати в Києві у 2014 році. Через два роки після парламентських виборів під час перетину кордону вона сказала прикордонникам:
"Прийде росія і вас тут всіх повішає на телеграфних стовпах. І я буду цьому дуже-дуже рада. Так вам і треба, скотам".
З нею тоді був Володимир Бойко, який веде Telegram-канал "Записки пасквілянта", який входить до кремлівської мережі. Інтереси Бойка нині представляє той таки Ростислав Кравець. Тобто це все одна мережа».
Усе, що сказано в цьому тексті стосовно мене, за винятком того, що мої інтереси в судах представляє адвокат Кравець Р.Ю., є брехнею. Я не маю ніякого відношення ні до якої «кремлівської мережі» й ніколи не супроводжував під час перетину кордону адвоката Монтян Т.М., яка раніше регулярно публікувалась в «Українській правді» і за яку «Українська правда» закликала голосувати на виборах народних депутатів України.
Розміщення службовими особами «Української правди» брехні про існування якоїсь «кремлівської мережі», до якої я, начебто, входжу, містить ознаки злочину, передбаченого частиною 2 статті статті 435-1 КК України – «виготовлення та поширення матеріалів, які містять образу честі і гідності військовослужбовця, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації».
У зв’язку з цим інформую, що за фактом поширення Федорів Іриною Павлівною наклепницької інформації про мою причетність до «кремлівської мережі», роботу на спецслужби Російської Федерації, виконання завдань країни-агресора й т.п. Головним Управлінням СБ України у м.Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №22024101110000541 від 16.07.2024 за ознаками частини 2 статті 435-1 КК України. Вказане кримінальне провадження зареєстроване за моєю заявою.
Також інформую, що з 5 березня 2022 року й до 10 травня 2025 року я проходив військову службу у військовій частині А7375. 10 травня 2025 року я був звільнений у відставку в зв’язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі у військовому званні «старший сержант», є учасником бойових дій (посвідчення учасника бойових дій: серія УБД №550237).
У березні-серпні 2022 року я обіймав посаду водія 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, з серпня 2022 року до квітня 2023 року обіймав посаду сержанта з матеріального забезпечення 1 стрілецької роти, у вересні-листопаді 2022 року виконував обов’язки заступника командира 1 стрілецької роти та головного сержанта 1 стрілецької роти, з серпня 2023 року по червень 2024 року обіймав посаду начальника лінійно-кабельної групи взводу зв’язку, з 31 червня 2024 року по 10 січня 2025 року – посаду штаб-сержанта 3 категорії групи зв’язку та кібербезпеки штабу військової частини А7375. 11 січня 2025 року я призначений на посаду штаб-сержанта 3 категорії групи з’ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень у військовій частині А7375.

У складі військової частини А7375 я брав безпосередню участь у бойових діях під Миколаєвом, на херсонському напрямку, у районі м.Вовчанськ Харківської області, у Бахмутському районі Донецької області. У складі військової частини А7375 я виконував завдання в м.Сіверськ і м.Курахове Донецької області. З червня 2024 року й до 12 травня 2025 року я перебував у районі м.Торецьк.
На доказ цього докладаю копію посвідчення учасника бойових дій і копію Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України станом на 04.01.2025.
13 травня 2025 року після 3 років 2 місяців і 5 днів військової служби, переважно – в зоні бойових дій, я повернувся з м.Торецьк до м.Києв, де проживаю, а наступного дня «Українська правда» поширила чергову брехню про мене – людину, яка з перших днів повномасштабного вторгнення захищала на фронті колектив цього чесного й непідкупного видання.
Наклепи на мене так звана «політтехнолог» Федорів І.П. поширює в зв’язку з наступним.
З перших днів повномасштабного вторгнення й до звільнення у відставку я проходив військову службу у військовій частині А7375, яка є 206 окремим батальйоном ТрО у складі 241 окремої бригади ТрО. У липні 2023 року за випадкових обставин мені стало відомо, що у військовій частині А7376, яка є 207 окремим батальйоном ТрО тієї ж самої 241 окремої бригад ТрО, фіктивно рахується на службі солдат Шабунін Віталій Вікторович.
З липня 2023 року в своєму Телеграм-каналі «Записки пасквілянта» я став публікувати подробиці того, як солдат Шабунін В.В. був фіктивно оформлений у військову частину А7376, де отримав завідомо підроблений військовий квиток, але за півтора роки служби жодного разу не з’явився в підрозділі, натомість проживає в Києві та регулярно пиячить у столичних закладах громадського харчування. Окрім того, я уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Кравцем Р.Ю., який представляє мої інтереси, і домігся реєстрації щодо Шабуніна В.В. та колишнього командира 207 окремого батальйону ТрО підполковника Юшка В.В. низки кримінальних проваджень. Наразі всі епізоди злочинної діяльності Шабуніна В.В. та Юшка В.В. об’єднані в кримінальне провадження №62023100130002015 від 15.12.2023, досудове розслідування в якому здійснюють слідчі Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві.
20 січня 2025 року колишньому командиру 207 окремого батальйону ТрО підполковнику Юшку В.В. на підставі наданих мною матеріалів було повідомлено про підозру в зловживанні службовим становищем на користь солдата ШабунінА В.В., якому Юшко В.В. виплачував грошове забезпечення та додаткову винагороду за виконання бойових (спеціальних завдань) попри відсутність Шабуніна В.В. за місцем служби.
Як мені на умовах анонімності повідомили знайомі керівники київських Інтернет-ЗМІ, після реєстрації 15 грудня 2023 року кримінального провадження за фактом ухилення солдата Шабуніна В.В. від військової служби, Шабунін В.В. звернувся до «політтехнолога» Федорів Ірини Павлівни, яка працює в піар-команді київського міського голови Кличка В.В., з проханням на платній основі розмістити в соціальних мережах та ЗМІ наклепницьку інформацію про те що я, військовослужбовець Збройних Сил України, та мій адвокат Кравець Ростислав Юрійович є державними зрадниками, нас фінансують спецслужби Російської Федерації. Тому, мовляв, інформації, яку я викладаю в своєму Телеграм-каналі, не можна вірити, оскільки цей Телеграм-канал є анонімним, входить у «кремлівську мережу», створений російськими спецслужбами й пов’язаний з екс-заступником глави Адміністрації Президента України Портновим А.В., колишнім міністром юстиції України Лукаш О.Л., народним депутатом України Дубінським О.А., якому наразі повідомлено про підозру в державній зраді, і, чомусь, народним депутатом України Бужанським М.А.

Так звана «політтехнолог» Федорів І.П. погодилась на цю пропозицію і, починаючи з лютого 2024 року, систематично поширює про мене, військовослужбовця ЗСУ, який з перших днів війни перебуває на фронті, наклепи, стверджуючи, що мій Телеграм-канал, у якому розповідається про ухилення військовослужбовця Шабуніна В.В. від військової служби, є анонімним, фінансується спецслужбами Російської Федерації та входить у якусь вигадану нею «кремлівську мережу».
Окрім того, ця Федорів І.П. у соцмережах систематично називає мене, українського військовослужбовця, «українською гнідою» та погрожує кримінальною відповідальністю за те, що я викрив ухилянта Шабуніна В.В., допускаючи ось такі вислови: «Бойко, чий телеграм-канал потрапив до кремлівської мережі – ватник», «Канали Бойка і Кравця – це кремлівська ватна мережа разом з Дубінським і Бужанським», «хто представляє цю українську гниду, Бойка, в суді?», «Бойко – ватнік, який розуміє, що йому світить гурток Небо_в _клітинку. Він не перший рік разом з Монтян прогулює тюрму» і т.п.
Виходячи з наведеного, враховуючи, що «Українська правда», поширюючи брехню відносно учасника бойових дій, перетнула не тільки межі суспільної моральні, але й границі, встановлені Кримінальним кодексом України,
в и м а г а ю :
1. Видалити з веб-сторінки «Української правди» текст за підписом Федорів І.П., розміщений в мережі Інтернет за адресою
https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/68248fc8cb9ae/
2. Розмістити на веб-сторінці «Української правди» текст цієї вимоги
Додатки:
1. Копія посвідчення учасника бойових дій
2. Копія Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України станом на 04.01.2025
3. Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №22024101110000541 від 16.07.2024, зареєстрованому за фактом поширення Федорів І.П. наклепів на військовослужбовця ЗСУ.
Володимир БОЙКО
15 травня 2025 року

Станислав Речинский:"После появления картинки с изображением Трампа в виде Папы и его слов: «Папа? Я бы хотел сам быть Папой. Я был бы лучшим Папой!» мелькнула мысль о том, что скоро он заявит, что он -- Мессия. Лучший в мире Мессия. После полученных 4 триллионов и аплодисментов от принца, по указанию которого в посольстве СА расчленили оппозиционного журналиста, и аплодисментов бывшего аль-каидовца, вырезающего прямо сейчас в своей стране алавитов, друзов и христиан -- это вполне может случиться в ближайшее время. Не впадая в эсхатологию, но человек, который постоянно подчеркивает, что он самый, самый лучший кто угодно, что он управляет всем миром ... понимаешь, что это уже не человеческая, а совершенно дьявольская гордыня. И его слова о том, что он выступает за христианские ценности -- выглядят издевкой. В нем есть лишь гордыня и поклонение золотому тельцу. И полное пренебрежение христианскими и человеческими ценностями. И ему абсолютно все равно, будет или не будет существовать Украина. Сколько людей будет убито у нас, или в Сирии, или в странах с деспотическими режимами. Точно так же равнодушен к этим ценностям и жизням -- Путин. С тем же сатанинским самомнением, с той же страстью к деньгам и к "величию". Гог и Магог собственной персоной. На одного Магога Путин не тянет, возможно это Си со своим цифровым концлагерем и обычным концлагерем Путина. Кстати, Байден и леволиберальная повесточка не лучше, тоже что-то вроде блудницы вавилонской. С навязчивой идеей изменения человеческой природы, и сокращением человечества как такового. Просто та фаза была медленной, сейчас история пошла быстрее.
Посмотрел недавно фильм 2003 года. "Земное ядро" или что-то вроде этого. Добрый и наивный, как все Возрождение. Земное ядро остановилось и группа ученых прорывается к ядру Земли и с помощью взрыва ядерных бомб запускают ядро обратно. Такая милая вера в бесконечную силу человеческого разума. И даже "доброе" применение для ядерного оружия обнаружилось. И ведь много было таких возрожденческих фильмов о силе человеческого разума, которые преодолевают Апокалипсис -- астероид, климатическую катастрофу, вирус, войну. Я не особо слежу за кинематографом, но из того, что попадается в рекламе -- уже не вижу таких фильмов. Все фильмы о выживании уже после Апокалипсиса. Ушла вера в силу человеческого разума? Или в моральность этого разума? И везде зомби, до этого орки, полумертвецы, полугрибы прущие толпой не считаясь с потерями, чтобы уничтожить все живое. Эти рожи наши воины видят каждый день на передовой. Захарову, Лаврова, Симоньян, Путина -- как венец цивилизации смерти мы тоже наблюдаем постоянно. Причем, мне кажется, что зомби в кино, и русские в жизни, все это показывается нам для того, чтобы мы изменили свой взгляд на человеческую нормальность. ну да, у гуля носа нет, но ведь он все равно остается человеком. У человек-гриб на человека весьма мало похож, но он способен действовать в коллективе -- значит человек. Генно-м°дифицированный человек на биочипе -- все равно человек. И уже практически реальность. Вероятно, Армагеддон мы встретим с радостью. Потому что жить в такой обстановочке будет уже невыносимо. А пока "конь рыжий", "конь бледный с бабьим лицом" модифицируются в Гога и Магога, зверей из моря и прочую причудливую нечисть. И в тот момент, когда будут говорить "мир и безопасность" (что вполне может устроить Трамп, заключая бесчисленные, но кратковременные сделки) -- тогда то и "настигнет их пагуба"

Зумстріч в Туреччині показала наступне:

- стратегія змащення рф (пропозиція повернення російського газу до ЄС, визнання Криму і тд) НЕ працює та НЕ вилітає;

- всі спроби західних країн домовитися, рф розглядає, як слабкість та виказує неповагу до тих сторін, звідки йдуть такі пропозиції;

- на стороні Кремля час та бажання продовжувати війну.

Розрахунок такий: західні політики з часом зміняться, уряди переформатовуються, а президенти та премʼєри йдуть у відставку.

А їм на заміну прийдуть проросійські налаштовані політичні популістські партії.

- поки у рф є перевага на фронті, мирні перемовини і навіть розмови про більш менш нормальні розмови з рф просто не можливі;

- рф розглядає просідання української оборони Покровськ-Костянтинівка, як чудове вікно можливостей для захоплення нових територій та звісно політичного тиску;

- відсутність ПАТОВОЇ ситуації на фронті (коли кожна із сторін не має можливості для просування) означає продовження бойових дій.

За умови збільшення військової допомоги від США можна наблизити ПАТ, а далі і мирні переговори.

Тут роль грають не разові високотехнологічні системи, а масштабні військові поставки.

Наступний крок за США, якщо він звісно буде…. Іван Ступак