Розробники і виробники, яких зібрав і оплатив Порошенко, передали на фронт уже 18 комплексів "Ай-Петрі", на черзі ще два

Ми не бачили начинку цих комплексів, у соцмережах побіжно показали командні пункти і машини, переобладнані під кімнати відпочинку. Можна скласти уявлення, що кожен комплекс складається з кількох контейнерів, і на цьому все.

Так от, зверніть увагу на швидкість виконання. 20 шт за лічені місяці - це дуже швидко. Це означає, що робота ведеться день і ніч, це в рази швидше, ніж з іншими проектами ПП і Справи громад - пральними комплексами, шиномонтажами і сто на колесах.
Це означає, що хлопці з усіх сил женуться навперейми з тим, що не можна називати, і це неназване трошки-трошки відстає, буквально на півкроку.

Кажуть, результати роботи комплексу офігенні. Кажуть, він дійсно садить авіабомби без детонації. Це дуже скупо і в загальних рисах, а деталей не буде... Зціпивши зуби, усі працюють.

Справа громад просить підтримати фінансово проект.

💳 ПРИВАТ24 - 5169330520686400

💳 ІНШІ БАНКИ - 5375411501778331

🌎 PayPal - wingman2006@mac.com

🌐 USDT (TRC20) - THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX

І ще одна думка про "Ай-Петрі"
Якщо приватний бізнес створив щось подібне, і воно себе настільки добре зарекомендувало в умовах фронту

Влада повинна б не козюльки з носа добувати і не за рейтинги-шмрейтинги триматися, не боятися страшного дядю-Порошенка, відкласти ці мишині бої в пісочниці, а підійти з конкретним питанням:

Чим ми можемо допомогти і і що зробити, щоб ви змогли масштабувати виробництво.
Мені здається, це ж очевидно.

Перепрошую, доки сиджу у бані, фонтаную численними ідеями, як нам облаштувати Україну :)

Хтось пам'ятає, як починав свою роботу Український культурний фонд? Держава визнала, що їй бракує гнучкості і фантазії, щоб передбачити, придумати і реалізувати різні проекти у культурній сфері. І налагодила максимально тісну співпрацю з "волонтерством" від культури:
Виділила чималу суму коштів і створила механізм для прийому, розгляду і фінансування грантових мікро- і середніх заявок.

Скільки крику було, що це "корупційна кормушка" Порошенків, скільки бруду вилилося на Марину Анатоліївну, яка очолила Наглядову раду, і як всі позатикалися буквально у перший рік.

Коли виявилося, що гроші не розікрали, а пустили на сотні класних ініціатив по всій Україні. Це була поворотна точка, початок нового культурного відродження, який був би неможливим без вливання бюджетних коштів.

Так от, до чого це я. Зелені звісно все зламали, у перший же рік вигнали стару команду і нав'язали випускників трускавецьких академій.
Але я сподіваюся, що зелені не вічні, і після їхнього правління щось іще можна буде відновити.

А також обов'язково потрібно створювати щось подібне для волонтерських ініціатив допомоги фронту. Зараз люди збирають на пластини для поранених, на підтримку вдів і сиріт, на вивезення і порятунок тварин із зони бойових дій, на навчання переселенців, на відбудову зруйнованих бібліотек

І ще тисячі інших проектів, до яких державний апарат ніколи не дійде через свою інерційність, брак людей і компетенцій. Держава могла б підтримувати фінансово такі ініціативи через схему, подібну до УКФ. І це не мільярди, це всього навсього вартість реконструкції стадіону у якійсь Решетилівці, а користь була б колосальною.

Зустрічалася з друзями, які волонтерять і ганяють машини в Україну для військових.

"Ти знаєш, Тамара, таке відчуття, що от ті хто допомагає армії, донатить і воює - це все одні і ті самі люди".

Тю, я не просто знаю, я в цьому вже переконалася. І ті, хто раніше стрибав за кермо і віз машину у будь який час дня і ночі, уже у більшості мобілізовані.

А з цього боку кордону знаєте яка приключка сталася? Щоб привезти машину з GB, потрібно чотири штампи в паспорт поставити. А це вже сторінка. І назад чотири штампи, це ще сторінка. А у чоловіків у паспортах по одній - дві сторінки вільних лишилося, і їх бережуть як зіницю ока.
Тому знайти водія, який навіть за гроші привезе автівку з Англії, практично неможливо.

Випереджуючи питання: важкі праворульні монстри на механіці - не зовсім те, на чому поїде жінка. Хоча якщо прийдеться...
Коротше, піду напевно потренуюся на механіці. І попрошу Віталіка дати поїздити з правим кермом про всяк випадок.

Апд.
Не знаю, що буде далі, але у нас вже є один хлопець і взвод дівчат, готових пригнати з Британії хоч праворульку, хоч чорта лисого.

Вибачте, я сиджу і єхидно хіхікаю. Дівчата, ви найкращі. Українки - це стихійна сила.

Наша велика зарядна станція уже у розвідників
Дякую всім, хто брав участь у цій затії.
Хай покупка довго і сумлінно служить.

Дівчата зробили все що могли і навіть більше.
Прекрасний номер і прекрасний результат.
Щодо можливої перемоги - ми ж все розуміємо. Знову вигравати для Англії? Де нам ці конкурси проводити під час війни?

Євробачення було гучним майданчиком, і наші використали його повною мірою.
З полегшенням відкладаємо тематичні срачі до наступного року :)

Я досі чую від мами, що я все роблю правильно і вона на моїй стороні.

Ви розумієте, це як виграти у лотерею всього життя, це така рідкість у моєму поколінні - у багатьох моїх ровесниць складні, болючі, деструктивні стосунки з мамами. Я приблизно уявляю, чому так вийшло, але сьогодні не про це.

Сьогодні обіймаю свою маму через екран і думаю, що найкраще, що я можу зробити для своїх дітей - так само переконати їх, що вони найкращі, бусінки і молодці. І що мама завжди на їхньому боці. Ось така армія з однієї особи у їхньому розпорядженні.

З одного боку, одиночна армія - це таки малувато. А з іншого, ну і що, зате ж робе.

Не полізли б в Україну - жили б як у бога за пазухою, нічого б цього не було.

Це моя універсальна перша і остання реакція на всі вибухи, катастрофи, обвали під'їздів і відео з тим, як вони самі себе підривають гранатами.
Якого вони до нас поперли, чого їм вдома не сиділося?

І ще, я скептично сприймаю усі слова про карму. Це не карма, це логіка війни. Вона обов'язково повернеться на територію агресора.

Чергова наша автівка вже у хлопців. Сьогодні пан Тарас доставив її на Харківщину.
Саме туди, де зараз загострилася ситуація.

Зверніть увагу на автівку, якою бійці приїхали на точку збору, на її лобове скло.

Бійці дуже задоволені поповненням, потужна машина у хорошому стані, з належним технічним обслуговуванням. Хай служить довго.

А це бусік, куплений за ваші гроші. Переїхав з харківського напрямку на запорізький.

На Харківщині у наших хлопців завдання ускладнилися, і ми їм купили іншу автівку (див вчорашній і попередні дописи). А бусік вони повернули фонду у справному і обслуженому стані, і пан Тарас, не зупиняючись і без відпочинку, тут же перегнав його новим користувачам.

Я іноді почуваюся маленькою ниткою гігантської павутини. У цю саму хвилину між тилом і фронтом відбуваються тисячі подібних взаємодій. Система, механізм, який ніколи не спить. Складність і розгалуження якого неможливо уявити.

Зоя Казанжи

Влада бреше. Посадовим особам плювати на людей, їхні відчуття, почуття, на цивільних, на військових, на тих хто в окупації, хто завтра опиниться в окупації, хто загине сьогодні, завтра і гинитиме ще і ще.

Влада поводиться зі своїми громадянами як з людьми, які несповна розуму. Згодовуючи рожеві шмарклі по всім можливим комунікаційним каналам. Спотворюючи реалії. В черговий раз заколисуючи абсолютно нерелевантними повідомленнями.

В той час, коли військові, які знаходяться під Харковом, відбивають атаку за атакою, втрачають побратимів, втрачають кілометри рік тому відвойованих територій. Ці військові прямим текстом кажуть: фортифікаційні споруди не збудовані, у 2023 році частина території була чомусь розмінована, люди своєчасно не евакуйовані, зброї та інших важливих речей не вистачає.

Кожний із нас, хто має хоч які аудиторії, розуміє, що панікувати і розганяти зраду не варто. Бо подібне дорого обходиться. Але поводити себе так, наче все у нас добре, це цинічно і гидко.

На фронті критична ситуація. Ворог має переваги у живій силі і у боєприпасах. Зараз ці кончені загрожують не Харкову, вони загрожують всій Україні. До міста – 30 кілометрів.

У мене знову дежавю, як перед 24 лютого. Коли всі криком кричали, що вторгнення неминуче, а влада генерувала те, за що треба притягати до кримінальної відповідальності. Вже кілька місяців нас заколисували повідомленнями високопосадовців, що навкруги Харкова вибудована оборона. Я вже мовчу про всі оті недолугі заяви Зеленського, який типу інспектував ті "потьомкінські дєрєвні", де йому демонстрували заспокійливі картинки.

Харків зараз рятують:

57 мотопіхотна бригада
42 механізована бригада
125 бригада ТРО
Підрозділ ГУР МО «Кракен»
13 бригада Нацгвардії «Хартія».

Гостра потреба в дронах. Бачу, що організовують збори. Правда, ті збори у нас не припиняються. Тому долучайтеся хоч як, бо це важливо зараз.

З бюджетів міст ці владні дегенерати позабирали військовий ПДФО і порушили чисельні кримінальні справи проти посадових осіб місцевого самоврядування через те, що ті … закуповували різноманітне обладнання для наших військових.

Яких ще ворогів нам треба, коли у нас є свої – нами ж відгодовані, нашою ж кров’ю напоєні?!

Мер Дніпра прямо питає: «є хоча б один правоохоронний орган у нашій державі, який допомагає ЗСУ, а не саботує зусилля суспільства та місцевого самоврядування?».

Ви розумієте, оці «5-6 ефективних менеджерів» на чолі з випадковим чоловіком у хакі, якого ми маємо нещастя бачити на чолі нашої держави, творять абсолютно дикі речі!

Чому ізраїльтяни, маючи купу претензій до влади, не сумніваються у своїй владі і не підозрюють, що їхня влада працює проти держави? Чому сумніваємось і підозрюємо ми своїх?

Так, наші союзники повільні, ми маємо до них запитання. Але ж наші союзники теж не сліпі.

Міноборони ролики знімає. Підбадьоруючі і мотивуючі. Окопи копайте, а не бюджети зі своїми радниками дерибаньте.

З покидьками з сусідньої недокраїни зрозуміло. З нашими що робити?

І так, я вважаю повними дегенератами тих, хто голосував за Зеленського. Хоч встигли повтікати, голосувальники?

Я вже зрозуміла, щоб твоя сторінка не загнулась остаточно, кожен допис про машини для фронту потрібно балансувати дописом про котів. Приблизно три десятки котів на одну машину.

Збентежена і не знаю, що робити, бо коти лишилися вдома, а я тут. Приставати до чужих котів? Чи можна котів замінити голубами?

Добре, вважайте що я сама як пташка тут цвірінькаю.

Звернулися хлопці з 117 окремої механізованої бригади, ситуація така. Після сильних боїв їх відвели на перегрупування і коротку ротацію, найближчим часом повертаються на фронт. У попередньому бою вони втратили баггі, на якому вивозили загиблих і поранених.

Їхній медик пан Володимир про це розповів, ніби виправдовуючись: що відлетіло колесо, але він ніяк не може просити хлопців її витягти, бо це означає ризикувати життям людей.
І що з транспорту у нього лише низький тихоходний бус, по суті мішень на колесах.
І що їм потрібна швидка маневрена машина, без якої забирати поранених по суті нічим.

Вони відкрили збір на пікап, і вже зібрали майже 70 тисяч, але на це у них пішло більше місяця. А далі ну от така складна ситуація, ще одного місяця у них нема.

Загальна сума до збору 240 тис. Я погодилася відкрити банку на тих 170, яких бракує. З надією, що ми якось це зробимо до їхнього виїзду з полігону.

Цвірінь. Тобто няв.

Вже з місяць у видавництві «Ще одну сторінку» продається роман Вірджинії Вулф «Орландо» у моєму перекладі.

Я раджу. І не тільки тому, що вклала у цю роботу достатньо багато сил. А і тому, що це ні на що не схожа, оригінальна, неймовірно сучасна – я б сказала, з випередженням навіть нашого часу – іронічна, філософська книга. Можливо притча. Жарт, маніфест, виклик, загадка, написана геніальною рукою.

Сюжет взагалі не простий, його неможливо переказати двома словами. Якщо зовсім-зовсім спрощено, герой – молодий британський аристократ – половину свого життя проживає як і належить привілейованому чоловікові свого часу.
А потім на піку кар’єри дещо відбувається, і він одного ранку прокидається жінкою. І довершує свої справи, починає нові та живе далі вже у жіночому тілі. Прикро, звісно, але буває.

Причому живе у сукупності більше трьохсот років. Саме стільки часу йому, а потім їй знадобилося, щоб навчитися писати, розібратися у собі, зрозуміти, чого ж вона хоче від життя і призвичаїтися до суспільства і людей довкола.

Якщо у вас немає у запасі трьохсот років, але є кілька днів для вдумливого читання та інтелектуального екстазу – ця книга для вас.

І ще вона страшенно смішна. Я не знаю, чи будете ви так само реготати при читанні, як я веселилася при перекладі, але щиро на це сподіваюся. Той факт, що у відгуках роман уже розтягнули на цитати, для мене показовий.

Посилання на книгу і видавництво у коментарях.

"Орландо зрозумів: далі жити в цьому домі неможливо й треба негайно покласти всьому край, та зробив те, що на його місці зробив би кожен молодий чоловік, тобто попросив короля Карла відправити його надзвичайним послом до Константинополя."

«Їй би довелося вийти за нього заміж, припускала вона, бо просто не уявляла, як іще його можна здихатися.»

«Хоча їхнє знайомство було дуже коротким, вони дізналися, як це часто буває між закоханими, все важливе одне про одного за кілька секунд, і тепер їм залишалося уточнити деякі другорядні деталі, наприклад, як кого звати, де вони живуть і жебраки вони чи люди з капіталом.»

Щойно мені з подякою подзвонив командир частини, у яку ми передали авто.

Я розгубилася, розхвилювалася, побажала всього найкращого у відповідь і запропонувала звертатися, якщо що.

Тільки посоромилася задати головне запитання: яке авто?
Тому що якимось дивом ми з вами сьогодні збираємо вже на сімнадцяту.