Згідно з рішенням МСЕК, в Хмельницькій області майже не залишилось здорових прокурорів. Якщо порахувати за деклараціями загальну суму пенсій, які отримали тільки встановлені нами 50 прокурорів-інвалідів від платників податків, це становить як мінімум 54,1 мільйони гривень – деякі оформлювали пенсії з 2016 року, деякі останнім часом.
Фактично ми бачимо тісне переплетіння інтересів місцевих чиновників, які діють як одна єдина злочинна організація, підтримують та прикривають одне одного, володіють десятками та сотнями гектарів землі, купують собі будь-які необхідні рішення, відкрито вимагають хабарі та сприяють ухилянню від мобілізації. Тетяна Крупа діяла при чотирьох президентах, невдало балотувалась від Блоку Порошенко у 2015-му, але у 2020-му отримала місце депутата Слуги народу, стала депутатом обласної ради, після чого у 2020-му отримала посаду голови Пенсійного фонду для свого сина Олександра. Усі ці посади були, як ми розуміємо, отримані не випадково, посади отримали ті, хто найкраще "заносить" готівку з хабарів в усі потрібні кабінети.

Також у 2020-му отримав посаду прокурора області Олексій Олійник.

Очевидно, усі рішення МСЕК Хмельницької області відносно видачі свідоцтв про інвалідність усім працівникам правоохоронних органів Хмельницької області, а також членам їх родин, мають бути переглянуті.

Усі правоохоронці, які отримали інвалідність та пенсії з рук родини Крупи, і які не мають реальної інвалідності через особисту участь у бойових діях, мають бути негайно звільнені з правоохоронних органів та державної служби, засуджені, майно та гроші злочинців мають бути конфісковані для повного відшкодування втрат бюджету.

Мафія під час війни грабує державний бюджет та платників податків, розкрадаючи гроші, які могли піти на захист країни.

Мафія зриває мобілізацію та сприяє ухилянтам.

Мафія краде гроші у справжніх інвалідів та пенсіонерів.

Ми зробимо усе можливе, щоб імена усіх учасників цього злочинного угруповання як у прокуратурі так і в інших правоохоронних органах були відомі та не були забуті, щоб злочини не залишились без покарання.

Аналогічні перевірки мають бути проведені в усіх регіонах України.

На фото: скрін інтерв'ю прокурора Хмельницької області Олексія Олійника

Члени української делегації, які прибули до Франкфурта, виявили, на що книжковому ярмарку цього року експонується аж 5 російських видавництв, включаючи флагмана російської пропаганди «Ексмо».

Наші видавці та автори обурилися і у авральному режимі вирішують, що ж їм робити. Варіанти дій у вузькому діапазоні: від вийти з плакатом до залишити ярмарок на знак протесту. Тільки цього протесту ніхто не помітить, а росіянам того і треба.

Директорка Інститут книги пані Олександра Коваль повідомила, що вони звернулися з листом до директора ярмарку Юргена Бооса, і на офіційному відкритті нашого стенда він повідомив таке. (Якщо вам здається, що це два взаємовиключні твердження, то вам не здається)

1. "Як ми можемо підтримати Україну? На Франкфуртському книжковому ярмарку не було і не буде національного російського стенду. Я ніколи не любив когось виключати, але я не хочу бачити тут представників російського уряду".
2. "Ми будемо уважно розглядати кожну російську книжку, і якщо ми побачимо в них недопустимий зміст, ми їх вилучатимемо з ярмарку".

На мою думку, зараз саме час підключитися нашій дипломатії і нашому вищому політичному керівництву. Відосік записати, озвучити проблему, подати ноту протесту дипломатичними каналами, озвучити на максимально високому рівні.

Я думаю, наші автори з плакатами теж будуть. Але таке відчуття, що і у Європі ми потихеньку відступаємо, як на Донеччині. По двісті-триста метрів на день, по одній події за раз, але щодня.

Україна не буде членом НАТО в короткостроковій перспективі, - посол США в НАТО

«Ми зараз не на тому етапі, коли альянс говорить про надання запрошення в короткостроковій перспективі», - так реагує Джуліан Сміт на деякі положення документу під назвою «План Перемоги».

Я б сказала, що це миттєва реакція. Дуже швидко, як ляпас.

План Зеленського щойно спустили… ну добре, відклали у далеку шухляду.
Саме час озвучити план В. Або принаймні сказати, що він існує.

Він же у вас є, пане Зеленський?

І ні, не зловтішаюся. Знали б ви, як мені зараз гірко. Ці п’ятдесят прокурорів-інвалідів у одній тільки Хмельницькій області, ці п’ять-шість менеджерів, які відкрито плюють нам в очі вустами спічрайтера Зеленського, ця Рада, що стоячи аплодує у загальному пориві порожньому папірцю від Зеленського – все це оплачене життями моїх друзів.
Їх скосили під корінь, і все менше лишається тих, хто хоча би бачить, що відбувається.

Нас закликають зберігати спокій і тишу до американських виборів. Особисто я думаю, що ситуація не зміниться на краще після виборів, і що вихід не за межами України, а всередині. Мені глибоко плювати на самого Зеленського, у нього точно все буде в порядку, а також в усіх його друзів, кумів, дітей, внуків, лікарів та персональних тренерів.
А у решти країни навпаки, все буде добре, коли у Вови і ко все стане погано. Ось така аж безвихідна ситуація. Ні, ми звісно ж почекаємо до виборів, тут мізер лишився, якихось три тижні. Але по завершенню цих лічених тижнів все одно доведеться запитати себе: а чи є у нас план?

Як набат, як ва-банк, як ранкова зоря, як свисток паровоза, як шухер...

Єлизавета Богуцька:
“План Перемоги.
Це План, який міг Презентувати лише абсолютний Лідер. Слухала кожне слово, яке відбивалось в мені як набат, як хід ва-банк. Саме так. Кожен пункт..."

Настав новий день, і те, що вчора змушувало плакати, сьогодні смішить. Дякую слугам за пафос і карикатурний карго-культ особистості. Не втомлюються нагадувати, що ми маємо справу з клоунами.

Оце так на день випала з фб, а ми вже, виявляється, про ядерну бомбу...

Ні, ну якщо треба, ми можемо запитати по волонтерських каналах. Є тут кілька перспективних знайомих, а там одна людина знає виходи... Що ж ви зразу не сказали :)

Мобілізація дебіла директора Положая С.В. у піхоту, десять, ні - сто вантажівок дрібними купюрами і пончик тцк. І працюйте далі

Тримаю у руках це видання, і у мене тремтять руки.
Купіть його.
Прочитайте ці історії. Якщо у вас всередині стільки болю, що він не знаходить виходу, що вам бракує слів, і стискається горло.
Купіть, тому що Юлія Ілюха написала для вас і за вас. Тими словами, які ви ніяк не можете знайти.

Жодного слова фальші. Концентрований, чистий як сльоза текст оформлений на найвищому художньому рівні. Найкращий папір і найкращі ілюстрації. Мистецький альбом, який можна дарувати на пам'ять, особливо іноземним партнерам.

Видання двомовне, українською і англійською. Купіть і подаруйте важливим для себе людям. Подаруйте собі. Вкладіть у прес-пакети конференцій замість нікому не потрібних павер банків, шоперів і блокнотів.
Хай це буде сувенір з України.

Хоч так.
Видавництво Білка - навіть якби ви нічого не видали, крім цієї книги, воно було б того варте.

Щойно краєм ока побачила, що хтось пройшов за вікном.
Мені знадобилося секунд десять, щоб згадати, що я живу на сьомому поверсі. Волосся заворушилося трохи.

А потім виявилося, що це кіт, Васильович, гуляє підвіконням. За весь час, доки він у нас, вперше застрибнув кудись вище підлоги. Він навіть на ліжко не стрибає, а заходить, я думала він ніколи не навчиться.

Видно десь у дитинстві добряче дісталося, що він з такими особливостями. Він кошеням пережив облогу Бахмута, можливо був контужений. Або вага не дає, він не по котячому важкий, його відірвати від підлоги - все одно що гирю підняти.

Коротше, вірте у своїх котів. Ну і просто у своїх.

За повідомленнями, серед звільнених сьогодні полонених Максим Буткевич.
Боже, дякую тобі.
Ми так вірили!

Що таке? Я за помийницями не слідкую, але судячи з хвиль, які долинули навіть до пристойних каналів, хтось десь знову намагається переписати реальність.

Що там, Порошенка не було у Києві після 24.22? 206й бат теж не існував, не захищав, не евакуював і не патрулював?

(У цьому місці хіхікаю, згадавши, як впіймали Шуфрича на винюхуванні позицій. Вже не пам'ятаю чому, але каска від Шуфрича якийсь час валялася у мене вдома, а потім поїхала у ЗСУ як трофей. Але це так, дрібний момент).

Я розумію, на що сподіваються ті, хто провертає такі експерименти. Вийде чи ні? Ні? Ну ок, спробуємо ще раз через півроку. Потім іще і ще, їм нема куди поспішати.
Людська пам'ять мінлива, а особливо у випадку, коли носії цієї пам'яті воюють. Розрахунок на те, що вони рано чи пізно закінчаться, і от тоді у когось настане зірковий час. Той хтось збережеться, він же не на фронті, пересидить справжню пам'ять.

Тому я так поспішала у роботі над "Доцею" зібрати якомога більше живих свідчень про події у Донецьку у 14му році
Тому у новій книзі я так детально розповіла про наше прикордоння і Україну в цілому напередодні вторгення. (Так, у "Шептусі" знайдеться місце навіть для новорічного звернення Зеленського. І для першого свята єдності за тиждень до вторгнення. Час минає, за кілька років нас переконають, що це був сон.)

І ще такий момент. Про Київ поки що є кому розповісти. Але не менш важливо записати або ще краще вибити у камені свідчення з Херсона, Миколаєва, Бердянська, Енергодара, Сум, з Маріуполя , Харкова, Одеси.

Хто і як готувався до війни, хто втік і хто не втік, хто підривав мости, а хто навпаки розкривав ворота для ворога.
І чомусь мені здається, що чинна влада не буде в захваті від цих свідчень.

Друзі, з понеділка почнемо збирати на нову автівку. (Ох, чи хтось колись підрахує цей парк машин, куплених за людські гроші?)

Але до понеділка я вам дуже прошу підтримати нагальний збір дуже хорошого бойового підрозділу, який зараз воює на складному напрямку. (Вони всі складні, звичайно, але у хлопців джекпот).

Потреби списком, як вони мені скинули, ми звичайно ж не закриємо. Але я поставила умовну ціль 50 тисяч, що зберемо, те і купимо. Почнемо з гуми. А там хто зна, може і здивуємо бійців.

Побачила це фото у пані Якимчук і пригадала собі.
У нас була механічна друкарська машинка. Трошки новіша, але це противне відчуття, коли потрапляєш нігтем на край або коли тобі від кожного натискання як струмом віддає у мозок, я пам'ятаю.

Я навчилася друкувати років у 12-13, тобто це був кінець 80х.
Одного разу до нас прийшов дільничний міліціонер зняти відбиток літер. Надрукував якийсь текст і забрав аркуш у спеціальну папочку.
Навіщо? Якби десь знайшли листівки чи самвидав, вони за своєю базою даних розпізнали б машинку.

Мене взагалі не здивував візит міліціонера. Як казала одна старша родичка - комуністка, чийого батька розстріляли у 37му, і яка все життя горло рвала за Сталіна і до останнього голосувала за комуністів, - "что же ви хотите, время такое било".

Так от, поява міліціонера не здивувала. І тільки щойно, через 30 з гаком років, я здивувалася: а звідки вони взагалі дізналися? Варіантів два. Або хтось із сусідів почув стукіт машинки, коли я годинами лупила по ній, тренуючись друкувати всліпу.
Або у школі звернули увагу, бо я здуру погодилася розрукувати якийсь роздатковий матеріал на весь клас.
І у тому, і у другому випадку хтось доніс.

Друзі, ще раз дякую.
Ви зібрали гроші на колеса для вантажівок за один день.
І це не просто круто, це неймовірно.

Дякую тим, хто не складає руки, а допомагає у вирішенні посильних задач на коротку перспективу. Хочеться вірити, що таким чином ми купуємо час в очікуванні справжньої модернізації армії.

Старе архівне фото, на ньому є мій прадід.
20-денний семінар секретарів сільрад у Ромнах.

А не те що зараз, дві години у зумі - і весь вам семінар :) Але зверніть увагу, серед такої кількості секретарів лише чотири жінки.