А тепер скажіть мені, хто придумував Ємену географію?
Що з цього Північний, а що Південний Ємен?!
Східний і Західний не підходить, чи як?

Ранкове читання)

Що зараз читаєте?
Показуйте/розказуйте

Взявся знову читати Лисяка-Рудницького.

Хочеться цитувати кожен абзац - наскільки я кайфую від його думок та ідей.

Більшість з того, що він пише, мені дуже відгукується, і шкода, що в Україні все ще вповні не оцінили його вклад в нашу історичну науку.

Іван Лисяк-Рудницький - не академічний історик, в нього нема складних і великих монографій.
Більшість його текстів - це 10-15 сторінок, найбільший - 80 сторінок.
Я би його назвав істориком-есеїстом, істориком-інтелектуалом, істориком ідей.

Дуже-дуже рекомендую, якщо ще не знайомі з ним.

#освітнє
Закінчую зараз черговий рік підготовки дітей до НМТ з історії, і розумію, що з цим треба щось робити.
З кожним роком готувати дітей стає все складніше.

Рівень освітніх втрат, особливо у дітей, які вчаться онлайн, або виїздили за кордон – часто катастрофічний. Вони не здатні впихнути в себе такий величезний об’єм інформації.

Часто я фізично відчуваю, як у конкретної дитини «коробочка повна». Що б ти не робив – дитина більше не здатна сприймати нові масиви інформації.

Нагадую, що програма НМТ докорінно не змінювалась з 2018 року. За цей час діти пережили пандемію Covid-19 та переживають повномасштабну війну, а о'бєм інформації залишився таким же.

Головна проблема – це фактологічне перевантаження програми підготовки.

Навіщо дітям знати, що гетьман Многогрішний створив наймані війська компанійців, в Дорошенко – сердюків?

Навіщо дітям знати, що таке полемічна література і авторів-полемістів? Окрім релігієзнавців та філологів-домодерників ця інформація нікому не потрібна.

Навіщо дітям знати битву під Вількомиром між князями Свидригайлом і Сигізмундом?

Навіщо рандомним фактом виноситсья битва Данила Галицького з тевтонцями під Дорогичином?
Цей маловідомий факт тягне за собою пояснення, що таке католицькі ордени, чому вони утворювали держави, і що таке Пруссія з Лівонією.

Навіщо дітям рандомний факт про Швайпольта Фіоля, який надрукував у Кракові перші кириличні книги?

Чому дітям треба розрізняти з десяток російсько-турецьких воєн?

Чому нам потрібно в деталях вчити першу російську революцію, і знати про повстання на броненосці Потьомкін?

Кому треба косигінські реформи та створення РадНарГоспів часів Хрушова/Брежнєва?

Навіщо дітям десятки малозрозумілих прізвищ з одним-єдиним фактом про діяча типу Кисіля, Немирича, Григоровича-Барського, Скарги, Плетенецького, Саковича, Осипковського, Остроградського, Беретті, Авенаріуса, Юркевича, Вахнянина і десяток інших?

Ці прізвища зусрічаються раз у кілька років, але ж діти все це вчать і забивать собі голови малорозумілими прізвищами і фактами.

Це так, що перше в голову прийшло, таких фактів і прізвищ можна назирати ще не один десяток.

Друга проблема – це те, що з кожним роком з'являються все «цікавіші» питання, над якими ламають голови навіть вчителі. «Звичайні» питання вже закінчились, тому пішов «велосипед» - як би спитати про щось очевидне так, щоби воно не було очевидним?

З кожним роком простих питань стає все менше, і в тесті абсолютно незрозуміло, які питання якого рівня, бо багато з них приблизно однакові – складні.

Требя проблема – це тест з чотирьох предметів в один день. Я розумію, чому так, це питання ресурсу і безпеки, але це не відміняє очвидного факту: писати історію, математику, українську мову та ще й зверху біологію – це неймовірно складно.

Я би не впорався, а що вже казати за підлітків, яким по 16-17 років.

НМТ перетворюється з перевірки знань на марафон виживання, з кожним роком стає все складніше, і з цим треба щось робити. Хоча – скорочувати програму, відстоків 30 з програми підготовки до НМТ з історії можна сміливо викидати, бо рандомні дати, факти і терміни не несуть нічого.

Хоча ні, несуть: виснаження і нервових зривів у дітей, та й у вчителів, які мають все це впихнути в голови дітей, тримаючи в голові той факт, що 99.9% цих дітей не вступатимуть на ічторичні факультети і не будуть істориками.

Бо іноді складається враження, що це не НМТ з історії для школярів, а іспит на історичному факультеті.

Століття йдуть, а нічого не міняється.
Жодна нація біля Росії "нє может сущєствовать как самостоятєльноє государство"

рубрика #приїхало

В мене є два хобі - футбол та рок-музика.
Якщо з останньою останнім часом справи трохи налагодились - почала з'являтись біографічна література відомих музикантів, автобіографії, книги про гурти та субкультури, то з футболом все ще бідося.

Книги про футбол - досі величезна рідкість, а як з'являється - виявляється, що то гівно-паперові книги від "Фоліо"

Футбол - це той випадок, коли книжковий ринок знаходиться в зародковому стані.

Колись в ІІ пол. 2000-х активно видавався Артем Франков&Co.

Багатотомні історії чемпіонатів світу та Європи, історії футбольних клубів, серії "Великі клуби" та "Великі збірні", історія протистоянь "Динамо" та"Шахтаря" - трохи було книг.
Правда, всі вони видавались російською, але поки що на книжковому ринку все ще нема заміни для них.

Сподіваюсь, книга Олега Лужного - це тільки початок, і видавництва потроху почнуть "відкривати" для себе цей напрям.