#china #history

Кайфенські євреї / The Kaifeng Jews / 開封猶太族 / Kāifēng Yóutàizú - це нащадки невеликої єврейської общини в провінції Хенань, Китай.
Коли саме євреї оселились в Китаї, точно невідомо. Але більшість дослідників найбільш ймовірним періодом вважають часи династії Сун (960 - 1279 рр). До речі, першу половину цього періоду Кайфен (центр провінції Хенань) був столицею імперії - так що нічого дивного, що група євреїв оселилась саме там. Втім, єврейські купці та мандрівники бували в Китаї і до того, як і наприклад араби.
За іншою теорією, єврейська община з'явилась в Китаї під час правління династії Юань, нащадків Чінгіз-хана.
Також точно невідомо, звідки саме походили засновники общини - але дослідники схиляються до думки, що це була гілка перських євреїв. Скоріш за все, всі вони були торговцями, які в результаті почали брати собі за дружин китаянок.
На змішані шлюби також вплинула політика часів династії Мін, які активно дискрімінували іноземців - наприклад, у якийсь момент намагались заборонити етнічну ендогамію, тобто дозволялись шлюби лише з ханьцями.

Європейці дізнались про кайфенських євреїв у XVII сторіччі, коли заїжджі єзуїти познайомились із ними.
Найцікавіше - те, що така невелика община (даються цифри до 4 тисяч чоловік) дуже довго зберігала традиційну релігію. Хоча багато звичаїв були адаптовані до китайських - весілля, святкування повноліття, похорони. Наприклад, при синагозі, яку описав один із португальских єзуїтів, був Зал предків, у якому шанували патріархів та видатних людей - тільки без зображень, які зустрічались в подібних залах у ханьців.

Доля общини була сумною. З часом вона занепала, і остаточно розпорошилась під час Тайпінського повстання у середині XIX ст. Синагога була зруйнована, сім'ї виїхали хто куди - частина з них перейшла в іслам та змішалась з мусульманами хуей.
Багато історичної спадщини кайфенських євреїв було знищено під час "культурної революції" в XX ст.
Зараз небагатьох нащадків цієї общини записують найчастіше як ханьців. Через це оцінити кількість кайфенських євреїв складно - в основному дослідники сходяться на 600-1000 осіб.

#china #актуальне #geography #history

Лінія Хейхе-Тенчун / Hēihé–Téngchōng xiàn - уявна пряма, що ділить Китай на дві приблизно рівні за розміром частини. Проте на захід від цієї лінії живе 6% населення Китаю, а на схід - 94%.
Запропонував цей умовний поділ китайський географ Hu Huanyong ще у 1935 році (тоді Китай ще включав територію нинішньої Монголії). Втім, з того часу відсоткове співвідношення практично не змінилось, не зважаючи на виключення зі статистики населення Монголії та відсутність обмеження "одна родина - одна дитина" у етнічних меншин, які переважають на заході країни. Зростання кількості населення на заході не змогло переважити масову міграцію китайців у великі міста на сході.
Втім, ситуація стає значно зрозумілішою, якщо поглянути на географію Китаю. Території на захід від лінії Хейхе-Тенчун - гори, високогірні місцевості та плато, пустелі, напівпустелі. На відміну від більш низинних, родючих земель на сході, життя там важче.

Не менш цікава уявна лінія Цінлінь-Хуайхе / Qínlǐng Huáihé Xiàn, що приблизно поділяє Китай на північний та південний. Вона проходить приблизно по 33 паралелі і по водорозділу між басейнами річок Яндзи та Хуанхе.
Території на північ від цієї лінії мають в основному помірний та континентальний клімат, а на південь - субтропічний та тропічний. Також за цією лінією проходить умовний поділ на регіони вирощування пшениці (північ) та рису (південь).
Історично колискою китайської цивілізації є саме північ та басейн річки Хуанхе - втім, зараз південь більш розвинений економічно.

#china #актуальне #geography #history

До попереднього посту, з коментів, від @blackpomegranate:

"Авторка Пань Сянлі пише, що на півдні більше цінують "чистий" чай і зневажають жителів півночі, які полюбляють чай з додаванням жасмину та інших смакових домішок.

Також історично на півночі любили чорний чай - не "чорний" у нашому розумінні, а специфічно китайський чорний, який заведено варити, в тому числі з молоком і навіть з цибулею.

Про чорний чай на півночі - власне, справа у тому, що кочівники-неханьці любили саме його, тож по лінії розподілу захід/схід це теж історично працювало."

#china #history #culture

Пробую новий формат — публікацію довгочитів (для яких телеграм не надто добре підходить) на платформі Друкарня.

Отже, трохи про історію поширення чаю в Китаї та походження слів на позначення чаю у різних мовах світу.

https://drukarnia.com.ua/articles/chai-istoriya-poshirennya-v-kitayi-ta-etimologiya-nazvi-HZ7MJ

#china #history #uyghurs

Третій уйгурський каганат (744 — 840 рр. н.е.) — рідкісний приклад кочівницької імперії, якій для існування не треба було вести постійні війни.

Кочовий спосіб господарства досить стійкий, але при ньому виробляється надто мало надлишкового продукту. А для існування саме імперії надлишковий продукт необхідний — бо це гроші на армію та на розкіш. Тож важливою умовою для таких державних утворень була наявність осілого багатого сусіда — щоб його грабувати. Іноді кочівники надто захоплювались і підкоряли осілого багатого сусіда. У випадку з Китаєм це традиційно закінчувалось тим, що вони дуже сильно китаїзувались та навіть втрачали свою культуру.

А от Третьому уйгурському каганату грабувати сусіда не було потреби. Вони дуже вдало зайшли на шум свята допомогли імперії Тан впоратися з повстанням Ань Лушаня.
І у вдячність за це наступні майже сто років імперія Тан фактично їх утримувала.

#china #history

Родовід нащадків Конфуція ведеться з 551 р. до н.е. і до сьогодні. Це робить рід Кон найстарішим в світі нині існуючим родом із записаною генеалогією. Так, японські імператори сумно курять бамбук.
Зараз у світі налічується 2 мільйони зареєстрованих нащадків Конфуція. Серед них є мусульманські та корейські гілки. Головна гілка роду базується на Тайвані, куди вони втекли разом із урядом Чан Кайші від комуністів.

Хоча і до цього, починаючи з часів Західної Хань, нащадкам Конфуція жалували аристократичні титули - постійний титул вони отримали за часів династії Північна Сун, в 1055 році. Титул Яншень-ґунів рід Кон носив аж до 1935 року, коли був позбавлений його Китайською Республікою. Це унікальна ситуація - адже зазвичай такі аристократичні титули в Китаї або не успадковувались, або успадковувалися з "пониженням ступеню". Що ще унікальніше - те, що рід Кон зберігав титул ґунів навіть при зміні династій.

Нинішній глава роду - Кон Чвейчан, 1975 року народження, нащадок Конфуція у 79-му коліні. Він також живе на Тайвані та працює... нащадком Конфуція.
Буквально - займає посаду Sacrificial Official to Confucius, і виконує церемоніальні обов'язки, пов'язані з конфуціанством.
Ієрогліф 垂 (чвей) в його імені - це "ім'я покоління", дане за віршем, написаним для роду Кон імператором Дзянвенем династії Мін.

#china #history

#korea #history

Джулія (Юлія) Маллок народилася в 1928 році в Філадельфії, в багатодітній родині українських емігрантів.
У 1958 році вона познайомилася з Лі Ином, принцем Ґу, онуком останнього імператора Чосону. Як і Джулія, він вивчав архітектуру.
В 1959 вони одружилися в українській католицькій церкві в Нью-Йорку. А ще через чотири роки вони переїхали до Південної Кореї, в Сеул, де оселилися в палаці Чондок.
Подружжя не могло мати дітей, тож вони всиновили дівчинку Євгенію Унсук Лі — яка, втім, офіційно так і не була включена в сімейний регістр династії Лі.
Принцеса Лі виконувала офіційні ритуальні обов'язки, пов'язані з її статусом, а також активно займалася благодійністю.
Втім, врешті-решт через тиск королівської сім'ї Джулія та Лі Ин розлучилися, проживши 20 років разом. Після розлучення Джулія залишалася жити в Сеулі, і лише в 1995 році переїхала на Гаваї.
Принц Ґу помер у 2005 році в Японії.

Джулія Маллок, принцеса Лі, померла в 2017 році. Я знайшов згадки про неї як про "останню принцесу Кореї".

#china #history

Про безперервність цивілізаційної історії Китаю:
"Булочки танбао з'явилися в Кайфені, але поширилися в дельті Яндзи після Дзінканського інциденту".

Дзінканський інцидент - це 1127 рік.
...ну, добре, що хоча б нашої ери.

———————————————

Танбао, "супові булочки" — це великі булочки, які готуються на пару. В тісто загортають желейовану начинку (на манер холодця, наприклад), яка під час приготування перетворюється на суп.

#history #china #culture

Дивіться, як зміючка вхарактерна!

#china #culture #history

#music #korea #movie #history

Сьогодні - неймовірна пісня корейського співака Pitta, саундтрек до фільму Noryang: Deadly Sea / 노량: 죽음의 바다.

Після такого кліпу фільм захотілося подивитися )))
Він про абсолютно іконічну для корейців фігуру - адмірала Ї Сун-сіна (Yi Sun-sin / 이순신).

https://youtu.be/DocWo1U6bIs?si=8rHnQyAhWUTkKwtc

#korea #history

Національним героєм Кореї Ї Сун-сін став завдяки своїм діям під час Імджинської війни (1592–1598 роки) проти Японії.
Після того, як японці потопили майже весь корейський флот, король Чосону (так тоді називалася Корея) поставив Ї Сун-сіна на чолі жалюгідних залишків флоту.
І адмірал із 13 кораблями завдяки майстерно розставленій пастці виграв битву в протоці Мьоннян - проти японського флоту, який складався із 333 кораблів (133 бойових, 200 кораблів підтримки).
В результаті цієї битва корейці не втратили жодного корабля і лише близько 10 людей.
Японці втратили 31 корабель, а також у битві був убитий один із очільників їхнього флоту, адмірал Курушіма Мітіфуса. Його тіло виловили з води та обезголовили.

Фінальною битвою цієї війни стала саме битва в протоці Норян, в якій об'єднаний флот Чосону (вже значно проапгрейджений, в тому числі важкими кораблями-кобуксонами) та китайської династії Мін протистояв величезному японському флоту чисельністю
у 500 кораблів.
Під час битви Ї Сун-сін отримав вогнепальне поранення. Свідками цього були лише троє людей, включно з його сином та племінником.
Розуміючи, що рана смертельна, адмірал заявив "Ми збираємося виграти війну – продовжуйте бити в бойові барабани. Не оголошуйте про мою смерть".
Його тіло сховали в каюту, і до кінця битви племінник адмірала Ї Ван носив його лати та продовжував бити в бойовий барабан.
Флот Чосону та Мін виграв битву. У японців уціліло лише 200 з 500 кораблів, і в результаті протягом наступних тижнів вони були змушені вивести всі свої сухопутні війська з території Чосону.
Посмертно Ї Сун-сін отримав титул chungmugong, "duke/lord of loyal valor".

Ілюстрація: пам'ятник Ї Сун-сіну в Сеулі, Південна Корея.

#korea #history #poetry

В коменти принесли ще чудового на тему Ї Сун-сіна. Дякую 🖤

#china #history

Знайшов цікавий та дуже змістовний довгочит про опіумні війни в Китаї. Треба відзначити, цей період історії я знав дуже поверхнево, а цей текст розставив для мене все на свої місця.

https://drukarnia.com.ua/articles/chai-sriblo-opium-fE4Y7

#taiwan #china #history #актуальне

Приніс вам хороший текст про те, чому Кулеба всрався про дивні кульбіти української політики щодо Китаю.

Оригінал тут.

⬇️

#taiwan #china #history #актуальне

А також документальний фільм про Тайвань від авторки посту:

https://www.youtube.com/watch?v=wJbGeUMB5gw

#china #history #culture

Досить довге, але цікаве та змістовне відео про чоловіків — імператорських фаворитів у часи династії Хань.

https://www.youtube.com/watch?v=WMCl-4SKjbs