Я знаю ми ще вчора говорили
І Ти сказав...щоб я йшла до мети.
Сказав що ще даруєш трохи сили,
Й що мені вдасться з радістю дійти.

Я знаю що я тільки вчора,
Запитувала в Тебе, про мій шлях.
Ти відповів що ще гора, ще гори,
Й обіймеш мене там, на небесах.

Я знаю що ми вчора зустрічались...
Як я молилась палко в тишині.
Я впевнена мені це не здавалось.
Я знаю що Ти був вчора на землі.

А зараз Боже, я тебе не бачу.
Сьогодні зовсім все не так, не те.
Я кличу, чуєш кличу, небо плаче.
Воно сьогодні теж чомусь сумне.

Можливо Ти сьогодні дуже занятий
І в тебе ціла маса інших справ.
Можливо, Ти перебираєш в пам'яті.
Тих з ким давно-давно не розмовляв.

Можливо, це все було б можливо.
Якби мені був не відомий Ти.
Але я знаю й це для мене диво.
Що в Тебе у руці усі світи.

Що Ти сьогодні теж, тут зовсім поряд.
І одночасно там, де йде війна.
І там де в когось трапилося горе,
Й Ти точно там, де мене нема.

Хоч і немає зараз відчуттів,
Лише спустошення і втрата.
Та Ти сьогодні також на землі,
Як був в часи Петра й Пилата.

Енн

Скажи мені, Бог, як мені вірити?
Як я маю себе привести до неба?
Я живу на Землі, давай будемо щирими...
Відкритість з Тобою це моя потреба.

Від щоденних питань в голові,
Від думок що пульсують у скронях.
Часом гірко стає на душі...
Там якийсь невтихаючий протяг.

Я не сильна...геть зовсім...ні
Я звичайна, проста й непомітна.
Але знаєш, в моїй душі
Є спрага до істини, до вічного світла.

Мені мало лиш чути про Тебе,
І не знаючи, стежки, йти.
На землі дуже мало неба
Й хтось стирає Твої сліди.
Енн

"Швидше Бог створений за образом людей, ніж люди визнають, що вони були створені за образом Божим."
"Систематичне Богослів'я" Стенлі Хортон

Коли я раптом молитись перестану.
Коли я втомлена, в дорозі десь засну.
А човен мій, під тріскіт урагану,
Потрапить у годину не просту.

Прошу, Тоді виходь мені на зустріч.
Торкнись душі моєї й розбуди.
Пройти життя - це зовсім не проста річ.
А я без Тебе не зможу хрест нести.

Коли я раптом, зіб'юся десь з шляху.
Й мій компас відведе мене з дороги.
Прошу, Христос, знайди душу мою.
Прости мій гріх й постав мене на ноги.

Коли я раптом, згублюся у натовпі.
І мою віру потопчуть перехожі,
Дай і тоді і ворогу і братові
Вказати шлях до Тебе, добрий Боже.

Я знаю, Бог, ще стільки у житті
Чекає битв на мене і біди.
Але якщо Ти дійсно є в мені,
Я не боятимусь вперед з Тобою йти.

Енн [по мотивам пісні]

Обняти небо й зникнути з Землі.
Розвіятись, розтанути туманом.
Обняти небо легко взагалі...
Лишивши Землю, огорнуту обманом.

Й дивитися десь просто з-за гори,
На все що відбувається на світі.
Так ніби-то лишилися сліди,
А ти враз зник одної миті.

Й ніхто-ніхто не знає де ти є.
І пошуки й старання усі марні.
Так ніби-то Земля це не твоє,
Хоч краєвиди має дуже гарні.

Та все ж душа...душа летить у вись.
Десь там за хмари, обіймати небо.
Вона кричить тобі: "Послухай, подивись
Мені лише туди і тільки треба".

І ти летиш...зникаючи з Землі,
Й ніщо й ніхто тебе більш не тримає.
Земля кричить: "Відай усе мені!"
Та в тебе й так нічого вже не має.

Ти все лишив, і зайвого не взяв.
Душа летить із легкістю, як ехо.
І чуєш голос: "Я тебе чекав..."
І ти біжиш, щоб обійняти НЕБО.

Енн

Якби я не знала що Бог більший за мої переживання, я б вже опустила руки.
Якби я не знала що Бог сильніший за мої обставини, я б вже впала у відчай.
Якби я не знала що Бог більш милостивий від людей, я б засудила себе навіки.
Якби я не знала що Бог всесильний, я б піддалася страху.
Якби я не знала що Бог є любов, я б зненавиділа світ.
Енн

Бог до мене ніжно говорив.
І я йому відкрив сьогодні двері.
Його побачив я у святі жнив.
Слова Його читав я на папері.

Слова Його читав я про плоди.
І серце моє тихо відкликалось.
Й подумав я "Чи може Він прийти,
Сьогодні, зараз, чи я не злякаюсь?

Чи може мене враз огорне страх?
Що я лишився без плода для Бога,
Чи може моя книга в небесах,
Із справами лишилась геть неповна.

Готовий я сьогодні принести
Для мого Бога, у цей день подяки.
Взрощені у молитвах плоди,
Чи більше в мене зараз просто страху.

Так думав я, й продовжував читати.
Й до мене Бог тихенько увійшов,
Й в моєму серці став плоди шукати.
А я стояв, й мовчав, а Бог не йшов.

Він заглядав у закутки, в полиці.
Хотів знайти хоча би один плід.
А я згадав як нехотів молиться.
І що привабливим мені так видавався світ.

А я згадав що вчора засудив,
Когось за кого я ж таки не кращий.
Й в компанії про Бога говорив,
Так ніби то Він міф...незнаю нащо.

Як ранив батька словом я різким.
Й не раз грішив згнившими словами.
А Бог шукав, і я стояв із Ним,
Не міг я похвалитися дарами.

І Він пішов, нічого не сказав.
Пішов так тихо, начебто не бачив
Що я там поряд разом з ним стояв.
Незнаю...може Він мені пробачив.

Бог до мене ніжно говорив,
І я Йому відкрив своє життя
Побачив я Його у святі жнив.
Й у плід приніс Йому я каяття.

Енн

Не чекайте від людей тепла,
Доброго слова й підтримки у незгоду.
Ніщо так не гнітить як та пітьма
Марних надій, у пасмурну погоду.
Не чекайте від людей листів, дзвінків
Чи просто повідомлень.
У всіх свій марафон "поганих днів".
У всіх свої рекорди втоми.
Не чекай від людей розуміння
Турботи і ніжності...
І у них є занадто стурбовані дні.
Ми готові чекати любові від сьогодні й до вічності.
А чи здатні насправді любити самі?

Не чекай, теплих слів, коли холодом серце сковане.
Бо рятунок, зазвичай, приходить лише із небес.
Тож подякуй Тому, в кому щастя твоє заховане.
Й лиши місце у серці для віри й чудес.

Не чекай, бо марна надія спустошує.
Й старіє тоді, здавалось би, вічна душа.
Даремна тривога і серце зношує.
А спокій і мир, тихо дають небеса.

Енн

Обійми мене, Тато, будь ласка.
Добре знаю що Ти тут поряд.
Може й це є найбільше щастя.
Про яке, часто всі говорять.

Може це мій найбільший успіх.
Що з Тобою я кожен день.
І у крилах Твоїх могутніх,
Я ховаюсь від злих людей.

Знаю я, що мене приймаєш.
Таку як є...хоч не ідеал я.
Але ніжно мене обіймаєш.
Ніжно кличеш моє ім'я.

Моє серце пусте наповниш...
Ти потіхою і любов'ю.
Від біди мою душу хорониш.
Коли  страшно - тримаєш долоню.

Може й це є найбільша радість.
Й сумувати мені не варто.
Коли я відчуваю слабкість.
Обіймає мене мій Тато.

Енн

Коли хтось допомагає тобі попри власну боротьбу - це не допомога. Це любов.

Є щось особливе в людях, які залишаються поруч, навіть коли їм самим тяжко🙏