Я сумую за прогулянками Левка і Юзефи. За тим, як він писав свої картини у різних локаціях міста, як дивився на неї і тягнувся до полум'я її волосся; за тим, як вона бачила у ньому красу й майстерність, як її тягнуло до нього бажанням. А їх спільна пристрасть, почуття, які виливаються з неї, перетворюється на витвори мистецтва, роботи, якими вони промовляють.
Сумую за Владом з його проникливістю та грубістю поета, за Лілею, яка розпорошена у хобі й не може прийняти цієї невизначеності.
Стільки ще можна було вписати, дописати, продовжити й розтягнути історію. Влаштувати виставки й вирішення проблем. Але це залишиться поза кадром, не в тексті, бо їх час, який я обрала для історії, є рефлексійним. Це їх час зцілення. Життя у межах свого невеликого кола, поза яким є велике його продовження!
І ось та велика частина соціального життя захоплююча, варта багатьох сцен, але є окремим сенсом.
Сумую за Владом з його проникливістю та грубістю поета, за Лілею, яка розпорошена у хобі й не може прийняти цієї невизначеності.
Стільки ще можна було вписати, дописати, продовжити й розтягнути історію. Влаштувати виставки й вирішення проблем. Але це залишиться поза кадром, не в тексті, бо їх час, який я обрала для історії, є рефлексійним. Це їх час зцілення. Життя у межах свого невеликого кола, поза яким є велике його продовження!
І ось та велика частина соціального життя захоплююча, варта багатьох сцен, але є окремим сенсом.
❤1
Чому виходить так, що фанфіки виходить писати відверто, щиро, а з оригінальними історіями ця легкість зникає. І це відчувається. Багато того, що могло б виглядати краще, існувати взагалі на сторінках — покривається шкаралупою непотрібного, або оминається взагалі.
І ось останні мої історії все ж по трохи, крок за кроком піднімають для мене відверті теми, роздирають шкіру і викривають.
Але я знову зустрілася зі страхом перед наступною історією: не знаю чи доведеться мені викладати її під іншим псевдонімом, чи вже на той час я матиму власне життя і незалежитиму від близьких, — але однозначно мені страшно уявити, щоб вони побачили те, що я думаю втілити.
На жаль, з друзями так само. Здається, що деякі можуть додумати чогось ще про мою особистість, опираючись на вибрані тематики. Мені б цього не хотілося.
Ці роздуми повертають мене в далекі підліткові роки. Але у дорослому житті ці рішення видаються ще серйознішими і фатальнішими для мене.
І ось останні мої історії все ж по трохи, крок за кроком піднімають для мене відверті теми, роздирають шкіру і викривають.
Але я знову зустрілася зі страхом перед наступною історією: не знаю чи доведеться мені викладати її під іншим псевдонімом, чи вже на той час я матиму власне життя і незалежитиму від близьких, — але однозначно мені страшно уявити, щоб вони побачили те, що я думаю втілити.
На жаль, з друзями так само. Здається, що деякі можуть додумати чогось ще про мою особистість, опираючись на вибрані тематики. Мені б цього не хотілося.
Ці роздуми повертають мене в далекі підліткові роки. Але у дорослому житті ці рішення видаються ще серйознішими і фатальнішими для мене.