Точніший рецепт:
Кислиця з грушки,
зелений чай (перед цим його ошпарити окропом, вилити ту воду і вже потім додавати все інше), чорний чай, спеції до чаю (я брала "приправа до кави та десертів", але планую потім докупити кардамон і змішувати вже спеції сама).
Запарювати протягом 5 хвилин
Спеції до чаю: кардамон, гвоздика, кориця
Також смачно, якщо додасте імбир

Окремий рецепт:
Чорний чай, молоко, мед, кориця (по смаку). Подібний чай буде давати ефект какао, тільки з чайним смаком, що я вважаю навіть краще:)

Чому сови такі класні 🥹💘

«...за мистецтво або недоплачують, або переплачують» Генріх Белль «Очима клоуна»
#цитати

😂 я не могла сюди не кинути

Можливо, сьогодні я їла останню вечерю, плануючи печений окорок з картоплею на суботу, можливо, завтра буде останній сніданок перед парами, а потім швидкий перекус чимось солодким, або макаронами, які зберу з собою.
Це "можливо" завжди було за вікном і дивилося у вічі, а тепер воно набуло більш чітких рис.
Я не плідно навчаюсь, але кладу все на вівтар навчання. Можливо, тому що це те певне у майбутньому чого я чекаю, у чому певна: четвер — практичні, вівторок — презентації.
І ніколи це 'певне' завдання не довершується, ніколи не віддаюся на повну.
Абзац, абзац, Генріх Белль, Нечуй-Левицький, Радюк, Радюк, Ганс, Йозеф... — а потім повідомлення.

Він дзвонить, вони беруть, я слухаю, я чую.
Новий текст:
" Вона увійшла в кімнату".
Тільки тут я не перегорну сторінку, тут треба відповісти щось по типу:
"А інша вона її поцілувала".
І я відриваюся.
Тут говорить стаття, тут Панас Мирний, а я кажу:
— Стій. Замовкни, дай хвилину відповісти.

І я остаточно забуваю про морок.

На вівтар всі хвилини, всі втрачені хвилини життя, яке, я знаю, не буде до старості, хоча я собі її уявляла, минаючи моменти болю, і залишаючи поетизм.
#запис