На 23 рік життя я дізнаюся, що в мене виявляється не просто реакція на погоду і метеозалежність, а підозра на мігрень.

Я просто думала, що нудота при головному болі це норма і що це у всіх так. А виявляється, що при звичайному головному болі від втоми нудоти майже ніколи немає, але вона дуже характерна саме для мігрені. І в моєму випадку навіть були епізоди блювання через сильний біль. Ахуй 🚬

Поки в мене є вільний час треба записатися до невролога, бо "лікування" аспірином з кавою така собі затєя

Тяжко-тяжко, але мені здається що чим далі тим краще виходить

Апдейт по правій руці: в мене вона майже не болить в побуті, і я сьогодні поскетчила 5 хв без проблем, постараюся і далі різко не піднімати навантаження, бо я без малювання, як наркоман без дози. (молюся щоб завтра гірше не стало)

А також було помилкою відкривати сьогодні ворк юа, бо мені на очі потрапила непогана вакансія близько до мого дому, але мені треба ще час на відновлення, поки моя рука не зможе хоча б витримувати статичне навантаження протягом 1-2 годин.

Я не я якщо щось не зіпсую. Пролила солодкий цикорій на ноутбук і клавіатура здохла. Побігла по дощу в сервіс – сказали приходити завтра, бо сьогодні майстра немає 🥴

Завтра буде важній дєнь. Спочатку забігти в сервіс віддати ноут на чистку і заміну (бо вдома немає нічого чим можна безпечно почистити плату від цукру). Потім контрольний прийом до лікаря щодо руки.

З гарних новин я встигла закінчити фарбувати скетч, увечері запощу, а поки що плак плак ноутом нізя польоваться

Я буду палати в пеклі за це 😔

#Martialis #Renard #Conrad #Evaric #shitpost

Офіційно перша картинка в моєму житті, намальована за участі обох рук 😜☝️

Причина створення цього скетчу:

• Ев в каноні назвав Конрада красунчиком за спиною.
• Рен не розуміючи контекст повторив це безпосередньо Конраду.
• Конрад дійсно красень, але не в захваті від уваги 😔

One day they will be besties✨

(на цей раз напів канон 🙄)

Сорі шо зник,просто зловив депресняк через те, що здається лікар травмував мені нерв під час ін'єкції, тому лікування трохи затягується, бо досі болить місце уколу і сам великий палець. Щоб не засмучуватися тим, що я не можу малювати вирішив поменьше заходити в інтернети, бо мені сумно бачити як інші щось маюють і створюють поки я ні.

У вільний час від повторного перегляду південного парку потроху скетчу, але мало. Сподіваюся скоро зможу малювати довше, але поки дозую навантаження на руку

Також після закінчення чернетки та деякого пропрацювання сюжетки, мені здається що я вигорів. Ніби через бажання зробити усе логічним я втратив власну ідею і вайб.

Не знаю шо робити з цим, бо здається це типова стадія для сценариста. Я вже пережив перше трансформування ідеї в те, що маю зараз, а тепер мені починає не подобатися те що я роблю тепер...

Типу з одного боку стало краще і цікавіше, з іншого зовсім не те. І я не можу зрозуміти, "що саме не так?". Можливо мені важко, бо я сама вбила власні хедканони на користь того розвитку подій що маю, але з іншого боку мені здається що я мало надала перевагу злодіям в першій арці. Бо обидва з'являються в кінці (не кажучи про згадку біатріс там же, що взагалі може не заінтригувати а розчарувати читача, якщо він раптом не прийде читати з мого тгк знаючи хто це) і саме тому я не розумію, як побудувати усе і логічно і захопливо і з моїм тупим гумором... 😐 І що робить з Деміром, Джеком, Біатріс, і хто такий Веккер і чому нам має бути не начхати, що той зник...

Я знаю, що тут много букв, які щоб зрозуміти треба читати повний сценарій, але я сумніваюся що хтось осилить тисячі символів за короткий термін, тому просто ще один тимчсовий пост з моїми роздумами, бо я довго мовчав.

Я тут бачу тіки єдине рішення це переробити структуру цієї арки на 2 окремих томи, і додати більше повітря між ними, бо мені самій здається дивним, що початок "гг потрапив у халепу ➡️ арка розслідування ➡️ гг повністю втрачає звичне життя ➡️ і різко "арка клубу" (як я її називаю).

Можливо й дійсно краще це поділити на 2 окремі арки й подумати над тим як краще ввести Деміра та Веккера в вже окремих для них місцях, бо коли перечитую власну писанину в мене враження ніби я роблю спідран сюжету, бо все швидко летить, і якщо мені може бути зрозуміло, що тільки що відбулося, не означає, що це буде зрозуміло іншим...

Ай гєєєс саморефексія у власному тгк тільки що вилікувала в мені вигорання. Сценарій — це дійсно важко, коли бачу, що хтось каже, що це легко хочеться сміятися крізь сльози

Офтоп, але чим більше я малюю Ренарда, тим сильніше в мене бажання купити традиційний китайський чай...