Блощинська волость ~1861 — ~1920
Блощинська волость була утворена приблизно в 1861 році. Центром волості стало село Блощинці, а до складу самої волості увійшли такі населені пункти: с. Блощинці, д. Томилівка, с. Чепилівка, с. Острійки, с. Сухоліси, с. Новоянів, с. Слупів, с. Молодецьке, с. Пугачівка, с. Троцьке.
У 1886 році відбулася зміна адміністративного поділу. Блощинці залишилися адміністративним центром волості, але тепер до неї входили такі населені пункти: с. Блощинці, с. Чепилівка, с. Острійки, с. Сухоліси, с. Темберщина (Узин), с. Мала Антонівка, с. Лопатинщина (Іванівка), с. Олійникова Слобода с. Молодецьке. Відомо, що волостю керував Моісей Йосипович Уласенко у період з 1912 по 1913 рік.
Судьба волості
Волость була розділена між сусідніми волостями, але при цьому була з частин Блощинської волості була утворена Узинська волость.
Автор карт (Я)
#історія
Блощинська волость була утворена приблизно в 1861 році. Центром волості стало село Блощинці, а до складу самої волості увійшли такі населені пункти: с. Блощинці, д. Томилівка, с. Чепилівка, с. Острійки, с. Сухоліси, с. Новоянів, с. Слупів, с. Молодецьке, с. Пугачівка, с. Троцьке.
У 1886 році відбулася зміна адміністративного поділу. Блощинці залишилися адміністративним центром волості, але тепер до неї входили такі населені пункти: с. Блощинці, с. Чепилівка, с. Острійки, с. Сухоліси, с. Темберщина (Узин), с. Мала Антонівка, с. Лопатинщина (Іванівка), с. Олійникова Слобода с. Молодецьке. Відомо, що волостю керував Моісей Йосипович Уласенко у період з 1912 по 1913 рік.
Судьба волості
Волость була розділена між сусідніми волостями, але при цьому була з частин Блощинської волості була утворена Узинська волость.
Автор карт (Я)
#історія
❤🔥2
Білоцерківський краєзнавчий музей знаходиться у м. Біла Церква, розташований на історичному місці – Замкова гора.
Музей засновано у січні 1924 року як Окружний музей старожитностей, і розташовувався у Зимовому палаці графів Браницьких.
Основою музею стали: частина власної колекції Дроздова Степана Леонтійовича – організатора та першого директора музею, Болсуновського Карла Васильовича – члена Всеросійського товариства археологів, чиновника Сквирського земства та Дзбановського Петра Максимовича – священника з села Тараща. Будучи видатними фахівцями з археології, нумізматики, етнографії, вони передали новоствореному музею частину предметів зі своїх приватних колекцій. Відкриття експозиції музею відбулося на початку квітня 1925 р. Того ж року, 26 жовтня була затверджена нова назва музею – Білоцерківський окружний археолого-етнографічний музей. У травні 1926 р. музею було передано колишній будинок ксьондза на Замковій горі.
Музей засновано у січні 1924 року як Окружний музей старожитностей, і розташовувався у Зимовому палаці графів Браницьких.
Основою музею стали: частина власної колекції Дроздова Степана Леонтійовича – організатора та першого директора музею, Болсуновського Карла Васильовича – члена Всеросійського товариства археологів, чиновника Сквирського земства та Дзбановського Петра Максимовича – священника з села Тараща. Будучи видатними фахівцями з археології, нумізматики, етнографії, вони передали новоствореному музею частину предметів зі своїх приватних колекцій. Відкриття експозиції музею відбулося на початку квітня 1925 р. Того ж року, 26 жовтня була затверджена нова назва музею – Білоцерківський окружний археолого-етнографічний музей. У травні 1926 р. музею було передано колишній будинок ксьондза на Замковій горі.
❤🔥3
У 1930-ті роки з фондів музею були вилучені значні культурні цінності. Напередодні Другої світової війни фонди мали біля 10 тисяч експонатів, а наукова бібліотека – 7 тис. книжок.
У роки окупації міста Білої Церкви німецькими загарбниками музей не був евакуйований. Під час військових дій музейна колекція була значно пограбована.
Після визволення міста від окупантів, з другого півріччя 1944 року, у музеї була розгорнута нова експозиція, стали поповнюватися фонди.
У 1976 році розпочалось будівництво нової будівлі краєзнавчого музею, а 7 жовтня 1983 року відкрилася нова експозиція.
Сьогодні музей має 22 виставкові зали, конференц-залу на 80 та кінозал на 100 місць. Унікальна за своєю будовою експозиція базується на матеріалах, зібраних у районах південної Київщини і представлена розділами природи, археології, історії, етнографії. Фонди нараховують понад 96 тисяч предметів. У музеї зберігається багата археологічна, етнографічна, нумізматична колекція. Широко представлена колекція письмових і фотодокументів, серед них – стародруки XVI–XIX ст. Багата збірка предметів козацької доби. Художнє зібрання має цінні живописні полотна ХVІІ–ХІХ ст. та твори сучасних художників нашого міста.
Білоцерківський краєзнавчий музей є потужним науково-методичним центром Правобережної Київщини, осередком культури і краєзнавства. На базі музею проводяться краєзнавчі читання, науково-практичні конференції різного рівня, присвячені визначним подіям історії та сучасності, друкуються їх матеріали. Традиційними є в музеї творчі зустрічі, тематичні вечори, художні виставки, виставки декоративно-ужиткового мистецтва майстер-класи.
З 1996 р. в Білоцерківському краєзнавчому музеї започатковано випуск науково-популярного історичного видання – щорічника “Юр’ївський літопис”.
Білоцерківський краєзнавчий музей – єдиний музей України, який має свій прапор і герб, створений у 2004 році до 80-річчя музею.
#історія
У роки окупації міста Білої Церкви німецькими загарбниками музей не був евакуйований. Під час військових дій музейна колекція була значно пограбована.
Після визволення міста від окупантів, з другого півріччя 1944 року, у музеї була розгорнута нова експозиція, стали поповнюватися фонди.
У 1976 році розпочалось будівництво нової будівлі краєзнавчого музею, а 7 жовтня 1983 року відкрилася нова експозиція.
Сьогодні музей має 22 виставкові зали, конференц-залу на 80 та кінозал на 100 місць. Унікальна за своєю будовою експозиція базується на матеріалах, зібраних у районах південної Київщини і представлена розділами природи, археології, історії, етнографії. Фонди нараховують понад 96 тисяч предметів. У музеї зберігається багата археологічна, етнографічна, нумізматична колекція. Широко представлена колекція письмових і фотодокументів, серед них – стародруки XVI–XIX ст. Багата збірка предметів козацької доби. Художнє зібрання має цінні живописні полотна ХVІІ–ХІХ ст. та твори сучасних художників нашого міста.
Білоцерківський краєзнавчий музей є потужним науково-методичним центром Правобережної Київщини, осередком культури і краєзнавства. На базі музею проводяться краєзнавчі читання, науково-практичні конференції різного рівня, присвячені визначним подіям історії та сучасності, друкуються їх матеріали. Традиційними є в музеї творчі зустрічі, тематичні вечори, художні виставки, виставки декоративно-ужиткового мистецтва майстер-класи.
З 1996 р. в Білоцерківському краєзнавчому музеї започатковано випуск науково-популярного історичного видання – щорічника “Юр’ївський літопис”.
Білоцерківський краєзнавчий музей – єдиний музей України, який має свій прапор і герб, створений у 2004 році до 80-річчя музею.
#історія
❤🔥3
Untitled297_20241013105813.png
386.6 KB
Сучасний адміністративний поділ Поросся
В нього входить
1 — район
2 — громади в Житомирській області
3 — громади в Вінницькій області
4 — громади в Київській області
7 — громад в Черкаській област
#Поросся #адміністративнийподіл
В нього входить
1 — район
2 — громади в Житомирській області
3 — громади в Вінницькій області
4 — громади в Київській області
7 — громад в Черкаській област
#Поросся #адміністративнийподіл
👍4❤🔥1
ПАВОЛОЦЬКИЙ ПОЛК
(1648-1649; 1651-1674).
Утворився у липні 1648 року з центром у полковому місті Поволоч (тепер село Попільнянського району Житомирської області). Сотенними центрами стали: Антонів, Дзюньків, Сквира, Погребище, Ружин. За Зборівською угодою 1649 р. полк ліквідовано і об'єднано з Білоцерківським. Але во- сени 1651 року, після Білоцерківського миру, відновлено. Із Білоцерківського полку до нього відійшли Антонів, Володарка, Паволоч, П'ятигори, Сквира, Торчиця. Із Кальниць- кого полку Борщагівка, Погребище, Тетіїв. Власне вже Паволоцькими стали сотні у містах Дзюньків, Івниця, Кошів, Лобачів, Ружин, Стрижавка, Чуднів та Шамраївка. Згідно при- сяжного реєстру 1654 року у полку нарахову- валося 14 міст та містечок, які можемо вважа ти сотнями. Сусідніми з полком стали сотні Білоцерківського, Кальницького (з 1653 р. - Вінницького) та Уманського полків. Полк зайняв територію Житомирського повіту Київського воєводства і частково північно- східні окраїни Брацлавського воєводства.
(1648-1649; 1651-1674).
Утворився у липні 1648 року з центром у полковому місті Поволоч (тепер село Попільнянського району Житомирської області). Сотенними центрами стали: Антонів, Дзюньків, Сквира, Погребище, Ружин. За Зборівською угодою 1649 р. полк ліквідовано і об'єднано з Білоцерківським. Але во- сени 1651 року, після Білоцерківського миру, відновлено. Із Білоцерківського полку до нього відійшли Антонів, Володарка, Паволоч, П'ятигори, Сквира, Торчиця. Із Кальниць- кого полку Борщагівка, Погребище, Тетіїв. Власне вже Паволоцькими стали сотні у містах Дзюньків, Івниця, Кошів, Лобачів, Ружин, Стрижавка, Чуднів та Шамраївка. Згідно при- сяжного реєстру 1654 року у полку нарахову- валося 14 міст та містечок, які можемо вважа ти сотнями. Сусідніми з полком стали сотні Білоцерківського, Кальницького (з 1653 р. - Вінницького) та Уманського полків. Полк зайняв територію Житомирського повіту Київського воєводства і частково північно- східні окраїни Брацлавського воєводства.
👍2
Протягом років Руїни полк зазнав іс- тотних територіальних змін та руху кількості особового складу. У 1666 р. він підпорядку- вався гетьманату П. Дорошенка. Але у зв'язку з польсько-турецькою війною 1672-1676 рр. почав занепадати. На Переяславській раді 17 березня 1674 р. старшина Паволоцько- го полку підписала договірні статті, за яки- ми визнала І. Самойловича гетьманом обох сторін Дніпра. Під час походу на Правобере- жжя в кінці 1674 року І. Самойлович пересе- лив (зігнав) населення полку на лівий берег, а поляки, котрі окупували цей край, ліквідува- ли Паволоцький полк як військовий підроз- діл і адміністративну одиницю. У 1685 р. його територія практично повністю увійшла до складу Фастівського полку, створеного Семеном Палієм .
За період існування Паволоцького полку його полковниками були: Куцевич [Минь- ківський) Іван (1648-1649). Хмелецький Адам (1648, н.). Кривоносенко (1651, н.). Хмелець- кий Степан (1651, п.). Куцевич (Миньківсь-кий) Іван (1651-1652). Хмелецький Степан (1652-1653). Суличич Михайло (1653-1654). Богаченко Михайло (1654-1655). Суличич Михайло (1655-1657). Богун Іван (1657- 1660). Попович Іван (1660-1663). Петровсь кий Василь (1663). Богун Іван (1663-1664). Грицина Ярош (1664-1670). Кутенко Степан (1670-1671). Гамалія Григорій Михайлович (1671-1673). Дорошенко Андрій Дорофійо вич (1673-1674). Гамалія Яків Михайлович (1674). Мигалевський Костянтин (1674). Низькогляд Павло (1674).
#історія
За період існування Паволоцького полку його полковниками були: Куцевич [Минь- ківський) Іван (1648-1649). Хмелецький Адам (1648, н.). Кривоносенко (1651, н.). Хмелець- кий Степан (1651, п.). Куцевич (Миньківсь-кий) Іван (1651-1652). Хмелецький Степан (1652-1653). Суличич Михайло (1653-1654). Богаченко Михайло (1654-1655). Суличич Михайло (1655-1657). Богун Іван (1657- 1660). Попович Іван (1660-1663). Петровсь кий Василь (1663). Богун Іван (1663-1664). Грицина Ярош (1664-1670). Кутенко Степан (1670-1671). Гамалія Григорій Михайлович (1671-1673). Дорошенко Андрій Дорофійо вич (1673-1674). Гамалія Яків Михайлович (1674). Мигалевський Костянтин (1674). Низькогляд Павло (1674).
#історія
👍5❤2🔥2
Untitled301_20241014163351.png
96.9 KB
Козацькі сотні Рокитянщини
На території Білоцерківського району не було так багато козацьких сотень, але найближче до Білої Церкви знаходились рокитянські сотні, про які мало хто знає.
Про них не так багато інформації, тому я розповім усе, що знаю.
ОЛЬШАНСЬКА СОТНЯ (1654 - ? pp.).
Військовий та адміністративний підрозділ Білоцерківського полку. Уперше згадана у присяжних списках 1654 р. з такими старшинами: сотник Клим Андрійович; осавул Яким Меншов; хорунжий Данилович, отаман Дмитро Кіндратович. Сотенний центр: містечко Ольшанка, нині Ольшаниця.
На території Білоцерківського району не було так багато козацьких сотень, але найближче до Білої Церкви знаходились рокитянські сотні, про які мало хто знає.
Про них не так багато інформації, тому я розповім усе, що знаю.
ОЛЬШАНСЬКА СОТНЯ (1654 - ? pp.).
Військовий та адміністративний підрозділ Білоцерківського полку. Уперше згадана у присяжних списках 1654 р. з такими старшинами: сотник Клим Андрійович; осавул Яким Меншов; хорунжий Данилович, отаман Дмитро Кіндратович. Сотенний центр: містечко Ольшанка, нині Ольшаниця.
❤3👍2🥰2
СИНЯВСЬКА СОТНЯ (1654-1674 pp.).
Військовий та адміністративний підрозділ Білоцерківського полку. Уперше згадана у списках 1654 р. з такою старшиною: осавули Андрій Федоров, Мухомор Дем'ян; писар Данило Андрійович; хорунжий Лукаш. Сотники: Красовський Прокіп (1654). Корицький Михайло (1670-1674). До сотні належало містечко Рокитне. Сотня скасована після окупації Білоцерківщини поляками у 1674 р. Останній раз згадується в документах між 1711-1713 рр. .Сотенний центр: містечко Синявка, нині Синява.
НАСТАШСЬКА СОТНЯ (1654-1672 рр.).
Військово-адміністративний підрозділ Білоцерківського полку. Уперше згадана як сотня у присяжних списках 1654 року. Старшина сотні: отамани Трохим Герасим (1654), Савченко Лесько (1672); сотники Сулима Іван Іванович (1654), Рудика Андрій (1654-1659); осавул Стеблинський Кость (1654); писар Грищенко Іван (1654); хорунжий Пилипів Григорій (1654). Сотенний центр: містечко Насташка, нині село.
РОКИТИНСТКА СОТНЯ (1654-? рр.).
Про неї я майже не знайшов інформації окрім того що вона існувала як окрема одиниця так і знаходилась під контролем Синявської сотні. Сотенний центр: село Рокитне, нині СМТ. .
Автор карти (Я)
#історія
Військовий та адміністративний підрозділ Білоцерківського полку. Уперше згадана у списках 1654 р. з такою старшиною: осавули Андрій Федоров, Мухомор Дем'ян; писар Данило Андрійович; хорунжий Лукаш. Сотники: Красовський Прокіп (1654). Корицький Михайло (1670-1674). До сотні належало містечко Рокитне. Сотня скасована після окупації Білоцерківщини поляками у 1674 р. Останній раз згадується в документах між 1711-1713 рр. .Сотенний центр: містечко Синявка, нині Синява.
НАСТАШСЬКА СОТНЯ (1654-1672 рр.).
Військово-адміністративний підрозділ Білоцерківського полку. Уперше згадана як сотня у присяжних списках 1654 року. Старшина сотні: отамани Трохим Герасим (1654), Савченко Лесько (1672); сотники Сулима Іван Іванович (1654), Рудика Андрій (1654-1659); осавул Стеблинський Кость (1654); писар Грищенко Іван (1654); хорунжий Пилипів Григорій (1654). Сотенний центр: містечко Насташка, нині село.
РОКИТИНСТКА СОТНЯ (1654-? рр.).
Про неї я майже не знайшов інформації окрім того що вона існувала як окрема одиниця так і знаходилась під контролем Синявської сотні. Сотенний центр: село Рокитне, нині СМТ. .
Автор карти (Я)
#історія
❤2🥰2💘2
завантаження.gif
7.2 KB
Я вирішив трішки оновити герб Білої церкви зразка 1982 року
Опис герба
Герб Білої Церкви радянського періоду
щит перетятий, у верхньому червоному полі лук із одною стрілою і дата "1032", у нижньому синьому полі - колонада "Луна", пшеничний колосок, півшестерні та половина автомобільної шини.
Цей герб використовувався до 3 жовтня 1998 року
#історія
Опис герба
Герб Білої Церкви радянського періоду
щит перетятий, у верхньому червоному полі лук із одною стрілою і дата "1032", у нижньому синьому полі - колонада "Луна", пшеничний колосок, півшестерні та половина автомобільної шини.
Цей герб використовувався до 3 жовтня 1998 року
#історія
👍6❤3🔥3
Йосип Белліброф із Богуслава під час Першої світової війни.
Автор фото: Джек Белл.
Біографія:
Про нього майже нічого невідомо окрім того що він єврей за походженням народився в місті Богуслав (дата невідома) також він ветеран першої світової війни.
Єврейське населення Богуслава порокам:
1765 – 574
1847 — 5294
1897 — 7445 (65,5%)
1910 — 14 236 (72%)
1926 — 6432 (53%)
1939 — 2230
1989 — 179
2004 – 50
#історія
Автор фото: Джек Белл.
Біографія:
Про нього майже нічого невідомо окрім того що він єврей за походженням народився в місті Богуслав (дата невідома) також він ветеран першої світової війни.
Єврейське населення Богуслава порокам:
1765 – 574
1847 — 5294
1897 — 7445 (65,5%)
1910 — 14 236 (72%)
1926 — 6432 (53%)
1939 — 2230
1989 — 179
2004 – 50
#історія
👍3❤2👏2