Нью-Сквер

Нью-Сквер місто США що було засноване переселенцями з міста Сквира в 1961 році

Історія

Місто було назване на честь міста Сквира, тоді з міста переселялися хасиди в США. Засновники мали намір назвати поселення Нью-Сквира, але помилка друкарки англізувала назву перетворивши його в Нью-Сквер, поселення було засновано в 1954 році, коли Zemach David Corporation, що представляє великого рабина Скверера Якова Йосефа Тверського , придбала молочну ферму площею 130 акрів (0,53 км 2 ) поблизу Спрінг-Веллі (штат Нью-Йорк) у окрузі Рамапо. У той час більша кількість переселенців проживали у районі Вільямсбург у Брукліні. Засновники Нью-Сквер відчули, що хасидській громаді у Вільямсбурзі «загрожує асиміляція», як пізніше описала The New York Times. Будівництво почалося в 1956 р., а перші чотири родини переселилися на Нову площу в грудні 1956 р. У 1958 р. в селищі було 68 будинків.

Забудові нової території перешкоджали правила зонування Рамапо, які забороняли будівництво багатоквартирних будинків і використання підвальних приміщень під магазини та магазини. Кілька сімей, які живуть в односімейних будинках, сказали, що вони належать до розширених сімей, а бізнес у приватних будинках мав бути таємним. У 1959 році громада попросила дозвіл на будівництво для розширення своєї синагоги , розташованої в підвалі будинку в стилі Кейп-Код. Прокурор міста Рамапо вимагав засудити всю громаду, стверджуючи, що вона загрожувала каналізаційним лініям. У відповідь громада подала запит на створення села, але міська влада Рамапо відхилила запит. У 1961 році суд штату Нью-Йорк ухвалив рішення на користь Нью-Сквер, і село було зареєстровано в липні того ж року.

Після реєстрації Нью-Сквер встановила власні норми зонування та забудови, узаконивши існуючі будинки, а застави зникли. Ділянки продавали, будували нові будинки. Підвальні підприємства могли відкрито торгувати, і були засновані нові підприємства, включно зі складанням годинників і виробником кепок. Відкрилися три трикотажні фабрики та дільниця вживаних автомобілів, але більшість чоловіків продовжували їздити на роботу в Нью-Йорк. У 1968 році великий рабин Яків Йозеф Тверський помер; його наступником на посаді великого рабина став його син Девід Тверскі.

#історія

Кінний завод місто Узин.

1912 рік.

Автор фото: невідомий.

*Кінний завод – так називають ферму, на якій вирощують коней.

#історія #Узин

ЧертогЪ – незаангажований (ну майже) канал здравомислячої людини, що має на меті висвітлення питань економічної, політичної, соціальної історії та медіївістики Русі і не тільки.

Якщо ви один з тих небагатьох, хто цікавиться історією й археологією пізньоантичної та середньовічної Європи, то цей канал ще не раз стане вам в нагоді.

На Пороссі

У X—XI ст. декілька печенігських родів переселилися на землі Поросся. Проживали вони на лівій притоці річки Рось — на річці Росава. Тоді східна частина Поросся представляла собою степ, який увійде в історію як Кагарлицький степ. Всього на території степу налічувалося 25 курганів печенігів, а загальна кількість населення складала ~920 особи. Тут вони ввійшли до складу Чорних клобуків, а востаннє згадуються в 1163 році.

#історія

Біла Церква, батько і три доньки

Рік: невідомий

Автор: невідомий

#історія

«Голова колгоспу»

Науково-популярний фільм. Відео було взято з каналу «Київщина: Сторінки історії».

Посилання на канал
https://www.facebook.com/groups/169310006208400/?ref=share

#історія

Старий герб Білої Церкви

Такий герб Біла Церква використовувала в період між 1875–1900 рр. Герб був зображений у рукописі Б. Стажинського.

Посилання на сайт де я знайшов герб та його опис

https://polona.pl/

#історія

План Білоцерківського замку 1734 р.

Джерело: Російський державний воєнно-історичний архів:
ф. 349, оп. 3, од. зб. 4162.

#історія

Пороське (Михайлівське) князівство

Одне з князівств на Пороссі, що виникло приблизно в 1146 році (також є інші можливі дати – 1123 або 1128 рр.). На жаль, не вдалося точно встановити його місцезнаходження; відомо лише, що воно розташовувалось на території Поросся. Історія зберегла відомості про шість князів, які керували цим князівством. Першим відомим князем був Ярополк Мстиславич. Під час його правління Пороське князівство брало участь у міжусобній війні на Русі (1146–1154 рр.).

Після закінчення цієї війни новим Пороським князем став Василько Юрійович. Під час його правління Пороське князівство стало васалом Торчеського князівства, яким тоді керував його брат – Михайло Юрійович. Василько Юрійович покинув свій престол, коли його вигнав з Русі його брат – Андрій Юрійович. Згодом Михайло Юрійович став третім відомим князем Пороського князівства.

Після нього князівством керували ще три князі: Василько Ярополчич (1169–1170), Ярополк Ростиславич (1170–1173) та Костянтин Давидович (1197–1218). Інформації про перших двох князів дуже мало, але відомо, що Костянтин Давидович керував Пороссям у період між 1197–1218 роками. У 1207 році він брав участь у поході на Литву та проводив більш-менш незалежну політику князівства.

Подальша доля Пороського князівства невідома. Проте в Волинському літописі (1280-ті роки) згадується князь Юрій. Це остання літописна згадка про Пороське князівство та Поросся загалом, невідомо, скільки він правив.

Період правління кожного князя Пороського:

Ярополк Мстиславич, 1146–1149
Василько Юрійович, 1155–1161
Михайло Юрійович, 1159–1169
Василько Ярополчич, 1169–1170
Ярополк Ростиславич, 1170–1173
Костянтин Давидович, 1197–1218
?
Юрій (остання згадка – 1280-ті рр.)

Джерела інформації:

Вікіпедія

Василько Юрійович: https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Василько_Юрійович

Ярополк Мстиславич: https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Ярополк_Мстиславич

Національна Академія наук України, інститут українознавства ім. І. Крип'якевича.
Автор: Левко Войтович,
Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у XII–XVI ст.

#історія

Київ як васал Торчеська

Наша історія починається ще в 1169 році, коли Андрій Боголюбський, зведений брат Михайла Юрійовича, розпочав похід проти Києва. Причиною цього було невдоволення тодішнім князем Мстиславом Ізяславичем II. Тоді торчеським князем був Михайло Юрійович, який вирішив підтримати Мстислава Ізяславича II.

Однак, коли все йшло до поразки Мстислава, Михайло його зрадив і перейшов на бік Андрія Боголюбського. У нагороду за це Андрій зробив Михайла великим київським князем (до Михайла великим князем київським були Гліб Юрійович, якого вбили, та Володимир Мстиславович III, якого вигнали з Києва). Незважаючи на рішення свого зведеного брата, Михайло не хотів бути князем, тому займав цей титул лише місяць — з 12 червня 1171 року до 1 липня 1171 року. На цьому історія могла закінчитися, але ні.

У 1173 році Михайло Юрійович своїм розпорядженням зробив великим князем київським свого молодшого брата Всеволода Юрійовича, який до цього був князем Канівського князівства. (Канівське князівство було васалом Торчеського князівства), і після цих змін його було приєднано до Торчеського князівства. Сам Київ, де-факто, став васалом Торчеська.

Проте Всеволод керував Києвом недовго — з 18 лютого 1173 року до 23 березня 1173 року. Наступним київським князем став Рюрик Ростиславич, який таємно увійшов до Києва і взяв у полон Всеволода Юрійовича.

Уже наступного року Торчеське князівство було ліквідовано, але в 1187 році воно знову з'явилося на тогочасних картах удільної Русі як васал Овруцького князівства.

Джерела:

Вікіпедія: Великий князь київський
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BD%D1%8F%D0%B7%D1%8C_%D0%BA%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9

Національна Академія наук України, інститут українознавства ім. І. Крип'якевича.
Автор: Левко Войтович,
Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у XII–XVI ст.

#історія