Привіт👋🏻 на жаль поки що людей немає думаю завтра зроблю перший пост якщо буде інтернет
Що таке поросся?
Поросся це — історичний та екологічний регіон навколо басейна річки Рось
В різний час тут були свої держави тут була своя церква тут жив свій слов'янський народ
Поросся це — історичний та екологічний регіон навколо басейна річки Рось
В різний час тут були свої держави тут була своя церква тут жив свій слов'янський народ
Юр'їв (городище)
Вперше згадується в літописі Володимира Мономаха "Повчання"(1150-ті роки) заснував це Городище Ярослав Мудрий в 1032 році місто було столицею пороської єпархії яка в свою чергу проводила християнізацію тутешніх кочових племен.
Востаннє городище згадується в 1231 році в майбутньому це городище перетвориться в більш відому для нас Білу Церкву
#історія
Вперше згадується в літописі Володимира Мономаха "Повчання"(1150-ті роки) заснував це Городище Ярослав Мудрий в 1032 році місто було столицею пороської єпархії яка в свою чергу проводила християнізацію тутешніх кочових племен.
Востаннє городище згадується в 1231 році в майбутньому це городище перетвориться в більш відому для нас Білу Церкву
#історія
👍2
Forwarded from Біла Церква - БЕЗ ТАБУ (Підслухано БЦ)
🏛️Завтра у Білій Церкві відбудеться захід присвячений водогону Даміловського.
⏰ 15:00.
📍 Біла Церква. Краєзнавчий музей.
Відбудеться презентація проєкту "Геній української архітектури Микола Даміловський та його шедевральний водогін у Білій Церкві. Мистецтво в інженерній споруді та його сучасна візуалізація",
Вхід вільний.
👉Біла Церква - БЕЗ ТАБУ
📩 Надіслати цікаве фото/відео
Відбудеться презентація проєкту "Геній української архітектури Микола Даміловський та його шедевральний водогін у Білій Церкві. Мистецтво в інженерній споруді та його сучасна візуалізація",
Вхід вільний.
👉Біла Церква - БЕЗ ТАБУ
📩 Надіслати цікаве фото/відео
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤🔥3
Блощинська волость ~1861 — ~1920
Блощинська волость була утворена приблизно в 1861 році. Центром волості стало село Блощинці, а до складу самої волості увійшли такі населені пункти: с. Блощинці, д. Томилівка, с. Чепилівка, с. Острійки, с. Сухоліси, с. Новоянів, с. Слупів, с. Молодецьке, с. Пугачівка, с. Троцьке.
У 1886 році відбулася зміна адміністративного поділу. Блощинці залишилися адміністративним центром волості, але тепер до неї входили такі населені пункти: с. Блощинці, с. Чепилівка, с. Острійки, с. Сухоліси, с. Темберщина (Узин), с. Мала Антонівка, с. Лопатинщина (Іванівка), с. Олійникова Слобода с. Молодецьке. Відомо, що волостю керував Моісей Йосипович Уласенко у період з 1912 по 1913 рік.
Судьба волості
Волость була розділена між сусідніми волостями, але при цьому була з частин Блощинської волості була утворена Узинська волость.
Автор карт (Я)
#історія
Блощинська волость була утворена приблизно в 1861 році. Центром волості стало село Блощинці, а до складу самої волості увійшли такі населені пункти: с. Блощинці, д. Томилівка, с. Чепилівка, с. Острійки, с. Сухоліси, с. Новоянів, с. Слупів, с. Молодецьке, с. Пугачівка, с. Троцьке.
У 1886 році відбулася зміна адміністративного поділу. Блощинці залишилися адміністративним центром волості, але тепер до неї входили такі населені пункти: с. Блощинці, с. Чепилівка, с. Острійки, с. Сухоліси, с. Темберщина (Узин), с. Мала Антонівка, с. Лопатинщина (Іванівка), с. Олійникова Слобода с. Молодецьке. Відомо, що волостю керував Моісей Йосипович Уласенко у період з 1912 по 1913 рік.
Судьба волості
Волость була розділена між сусідніми волостями, але при цьому була з частин Блощинської волості була утворена Узинська волость.
Автор карт (Я)
#історія
❤🔥2
Білоцерківський краєзнавчий музей знаходиться у м. Біла Церква, розташований на історичному місці – Замкова гора.
Музей засновано у січні 1924 року як Окружний музей старожитностей, і розташовувався у Зимовому палаці графів Браницьких.
Основою музею стали: частина власної колекції Дроздова Степана Леонтійовича – організатора та першого директора музею, Болсуновського Карла Васильовича – члена Всеросійського товариства археологів, чиновника Сквирського земства та Дзбановського Петра Максимовича – священника з села Тараща. Будучи видатними фахівцями з археології, нумізматики, етнографії, вони передали новоствореному музею частину предметів зі своїх приватних колекцій. Відкриття експозиції музею відбулося на початку квітня 1925 р. Того ж року, 26 жовтня була затверджена нова назва музею – Білоцерківський окружний археолого-етнографічний музей. У травні 1926 р. музею було передано колишній будинок ксьондза на Замковій горі.
Музей засновано у січні 1924 року як Окружний музей старожитностей, і розташовувався у Зимовому палаці графів Браницьких.
Основою музею стали: частина власної колекції Дроздова Степана Леонтійовича – організатора та першого директора музею, Болсуновського Карла Васильовича – члена Всеросійського товариства археологів, чиновника Сквирського земства та Дзбановського Петра Максимовича – священника з села Тараща. Будучи видатними фахівцями з археології, нумізматики, етнографії, вони передали новоствореному музею частину предметів зі своїх приватних колекцій. Відкриття експозиції музею відбулося на початку квітня 1925 р. Того ж року, 26 жовтня була затверджена нова назва музею – Білоцерківський окружний археолого-етнографічний музей. У травні 1926 р. музею було передано колишній будинок ксьондза на Замковій горі.
❤🔥3
У 1930-ті роки з фондів музею були вилучені значні культурні цінності. Напередодні Другої світової війни фонди мали біля 10 тисяч експонатів, а наукова бібліотека – 7 тис. книжок.
У роки окупації міста Білої Церкви німецькими загарбниками музей не був евакуйований. Під час військових дій музейна колекція була значно пограбована.
Після визволення міста від окупантів, з другого півріччя 1944 року, у музеї була розгорнута нова експозиція, стали поповнюватися фонди.
У 1976 році розпочалось будівництво нової будівлі краєзнавчого музею, а 7 жовтня 1983 року відкрилася нова експозиція.
Сьогодні музей має 22 виставкові зали, конференц-залу на 80 та кінозал на 100 місць. Унікальна за своєю будовою експозиція базується на матеріалах, зібраних у районах південної Київщини і представлена розділами природи, археології, історії, етнографії. Фонди нараховують понад 96 тисяч предметів. У музеї зберігається багата археологічна, етнографічна, нумізматична колекція. Широко представлена колекція письмових і фотодокументів, серед них – стародруки XVI–XIX ст. Багата збірка предметів козацької доби. Художнє зібрання має цінні живописні полотна ХVІІ–ХІХ ст. та твори сучасних художників нашого міста.
Білоцерківський краєзнавчий музей є потужним науково-методичним центром Правобережної Київщини, осередком культури і краєзнавства. На базі музею проводяться краєзнавчі читання, науково-практичні конференції різного рівня, присвячені визначним подіям історії та сучасності, друкуються їх матеріали. Традиційними є в музеї творчі зустрічі, тематичні вечори, художні виставки, виставки декоративно-ужиткового мистецтва майстер-класи.
З 1996 р. в Білоцерківському краєзнавчому музеї започатковано випуск науково-популярного історичного видання – щорічника “Юр’ївський літопис”.
Білоцерківський краєзнавчий музей – єдиний музей України, який має свій прапор і герб, створений у 2004 році до 80-річчя музею.
#історія
У роки окупації міста Білої Церкви німецькими загарбниками музей не був евакуйований. Під час військових дій музейна колекція була значно пограбована.
Після визволення міста від окупантів, з другого півріччя 1944 року, у музеї була розгорнута нова експозиція, стали поповнюватися фонди.
У 1976 році розпочалось будівництво нової будівлі краєзнавчого музею, а 7 жовтня 1983 року відкрилася нова експозиція.
Сьогодні музей має 22 виставкові зали, конференц-залу на 80 та кінозал на 100 місць. Унікальна за своєю будовою експозиція базується на матеріалах, зібраних у районах південної Київщини і представлена розділами природи, археології, історії, етнографії. Фонди нараховують понад 96 тисяч предметів. У музеї зберігається багата археологічна, етнографічна, нумізматична колекція. Широко представлена колекція письмових і фотодокументів, серед них – стародруки XVI–XIX ст. Багата збірка предметів козацької доби. Художнє зібрання має цінні живописні полотна ХVІІ–ХІХ ст. та твори сучасних художників нашого міста.
Білоцерківський краєзнавчий музей є потужним науково-методичним центром Правобережної Київщини, осередком культури і краєзнавства. На базі музею проводяться краєзнавчі читання, науково-практичні конференції різного рівня, присвячені визначним подіям історії та сучасності, друкуються їх матеріали. Традиційними є в музеї творчі зустрічі, тематичні вечори, художні виставки, виставки декоративно-ужиткового мистецтва майстер-класи.
З 1996 р. в Білоцерківському краєзнавчому музеї започатковано випуск науково-популярного історичного видання – щорічника “Юр’ївський літопис”.
Білоцерківський краєзнавчий музей – єдиний музей України, який має свій прапор і герб, створений у 2004 році до 80-річчя музею.
#історія
❤🔥3
Untitled297_20241013105813.png
386.6 KB
Сучасний адміністративний поділ Поросся
В нього входить
1 — район
2 — громади в Житомирській області
3 — громади в Вінницькій області
4 — громади в Київській області
7 — громад в Черкаській област
#Поросся #адміністративнийподіл
В нього входить
1 — район
2 — громади в Житомирській області
3 — громади в Вінницькій області
4 — громади в Київській області
7 — громад в Черкаській област
#Поросся #адміністративнийподіл
👍4❤🔥1
ПАВОЛОЦЬКИЙ ПОЛК
(1648-1649; 1651-1674).
Утворився у липні 1648 року з центром у полковому місті Поволоч (тепер село Попільнянського району Житомирської області). Сотенними центрами стали: Антонів, Дзюньків, Сквира, Погребище, Ружин. За Зборівською угодою 1649 р. полк ліквідовано і об'єднано з Білоцерківським. Але во- сени 1651 року, після Білоцерківського миру, відновлено. Із Білоцерківського полку до нього відійшли Антонів, Володарка, Паволоч, П'ятигори, Сквира, Торчиця. Із Кальниць- кого полку Борщагівка, Погребище, Тетіїв. Власне вже Паволоцькими стали сотні у містах Дзюньків, Івниця, Кошів, Лобачів, Ружин, Стрижавка, Чуднів та Шамраївка. Згідно при- сяжного реєстру 1654 року у полку нарахову- валося 14 міст та містечок, які можемо вважа ти сотнями. Сусідніми з полком стали сотні Білоцерківського, Кальницького (з 1653 р. - Вінницького) та Уманського полків. Полк зайняв територію Житомирського повіту Київського воєводства і частково північно- східні окраїни Брацлавського воєводства.
(1648-1649; 1651-1674).
Утворився у липні 1648 року з центром у полковому місті Поволоч (тепер село Попільнянського району Житомирської області). Сотенними центрами стали: Антонів, Дзюньків, Сквира, Погребище, Ружин. За Зборівською угодою 1649 р. полк ліквідовано і об'єднано з Білоцерківським. Але во- сени 1651 року, після Білоцерківського миру, відновлено. Із Білоцерківського полку до нього відійшли Антонів, Володарка, Паволоч, П'ятигори, Сквира, Торчиця. Із Кальниць- кого полку Борщагівка, Погребище, Тетіїв. Власне вже Паволоцькими стали сотні у містах Дзюньків, Івниця, Кошів, Лобачів, Ружин, Стрижавка, Чуднів та Шамраївка. Згідно при- сяжного реєстру 1654 року у полку нарахову- валося 14 міст та містечок, які можемо вважа ти сотнями. Сусідніми з полком стали сотні Білоцерківського, Кальницького (з 1653 р. - Вінницького) та Уманського полків. Полк зайняв територію Житомирського повіту Київського воєводства і частково північно- східні окраїни Брацлавського воєводства.
👍2
Протягом років Руїни полк зазнав іс- тотних територіальних змін та руху кількості особового складу. У 1666 р. він підпорядку- вався гетьманату П. Дорошенка. Але у зв'язку з польсько-турецькою війною 1672-1676 рр. почав занепадати. На Переяславській раді 17 березня 1674 р. старшина Паволоцько- го полку підписала договірні статті, за яки- ми визнала І. Самойловича гетьманом обох сторін Дніпра. Під час походу на Правобере- жжя в кінці 1674 року І. Самойлович пересе- лив (зігнав) населення полку на лівий берег, а поляки, котрі окупували цей край, ліквідува- ли Паволоцький полк як військовий підроз- діл і адміністративну одиницю. У 1685 р. його територія практично повністю увійшла до складу Фастівського полку, створеного Семеном Палієм .
За період існування Паволоцького полку його полковниками були: Куцевич [Минь- ківський) Іван (1648-1649). Хмелецький Адам (1648, н.). Кривоносенко (1651, н.). Хмелець- кий Степан (1651, п.). Куцевич (Миньківсь-кий) Іван (1651-1652). Хмелецький Степан (1652-1653). Суличич Михайло (1653-1654). Богаченко Михайло (1654-1655). Суличич Михайло (1655-1657). Богун Іван (1657- 1660). Попович Іван (1660-1663). Петровсь кий Василь (1663). Богун Іван (1663-1664). Грицина Ярош (1664-1670). Кутенко Степан (1670-1671). Гамалія Григорій Михайлович (1671-1673). Дорошенко Андрій Дорофійо вич (1673-1674). Гамалія Яків Михайлович (1674). Мигалевський Костянтин (1674). Низькогляд Павло (1674).
#історія
За період існування Паволоцького полку його полковниками були: Куцевич [Минь- ківський) Іван (1648-1649). Хмелецький Адам (1648, н.). Кривоносенко (1651, н.). Хмелець- кий Степан (1651, п.). Куцевич (Миньківсь-кий) Іван (1651-1652). Хмелецький Степан (1652-1653). Суличич Михайло (1653-1654). Богаченко Михайло (1654-1655). Суличич Михайло (1655-1657). Богун Іван (1657- 1660). Попович Іван (1660-1663). Петровсь кий Василь (1663). Богун Іван (1663-1664). Грицина Ярош (1664-1670). Кутенко Степан (1670-1671). Гамалія Григорій Михайлович (1671-1673). Дорошенко Андрій Дорофійо вич (1673-1674). Гамалія Яків Михайлович (1674). Мигалевський Костянтин (1674). Низькогляд Павло (1674).
#історія
👍5❤2🔥2