Forwarded from Роршах врятує нас
Мальописів українською мовою, де головними героями є антропоморфні тварини трохи назбиралося в нас. Маємо «Мауса» Арта Шпіґельмана, «Серед Овець» Олександра Корешкова, «Блексед» Хуана Діаса Каналеса, «Княжа Воля» Дениса Фадєєва чи частково «Казки» Білла Віллінґема. Але видавництво NashaIdea вирішили познайомити нас із бд «Замок тварин» («Le Château des animaux») Ксав’є Дорізона, де художник Фелікс Делеп проробив неймовірно гарну роботу. До речі, автор Ксав’є Дорізон мав би бути знайомий вам, адже він займався сценарієм бд «Довгий Джон Сілвер», який перекладений солов’їною.
Десь у міжвоєнній Франції люди покинули замок. Ми не знаємо чому. Тварини взяли на себе управління місцевістю й утворили вільну республіку. Президент, могутній бик Сильвіо, панує тут, йому допомагає його представник півень та поліція у вигляді собачого ополчення. Кролик, гуси, кішки, вівці та інші пригноблені тварини можуть лише схилити голови… За допомогою собак бик-диктатор експлуатує інших тварин, змушених виконувати виснажливу роботу на благо суспільства. Тварини досить швидко виявляють недоліки влади, а бик, на жаль, відкрив для себе принади алкоголю, що поступово руйнує існування цієї громади. Але, незважаючи на розуміння ситуації, тварини не знають, як протидіяти насильству та несправедливості правлячої верхівки. Адже фізично ті сильніші. Це головне питання, яке стоїть перед героями: кішки Міс Бангалор, кроликом Цезарем і загадковим щуром Азеларом. Але це згодом, бо зараз вони думають про одне, як вижити…
Щоби довго не загадувати, то відразу скажу, що спорідненість із «Колгоспом тварин» Джорджа Орвелла очевидна. Ксав’є Дорізон згадує про це у своїй преамбулі та відверто каже, що натхненний романом цього великого класика літератури. Гарну паралель можна провести з українським мальописом «Серед овець» Олександра Корешкова, де сюжет і антураж також перегукується із працями Джорджа Орвелла. Але у своїй роботі Дорізон хотів зробити ще одну борозну — розповісти, як мирний опір може змінити все докорінно.
Ксав’є Дорісон використовує тварин, щоби розвинути ідею, яка одночасно є пацифістською та можливістю створення опору. Цей перший альбом служить для того, щоби підвести до думки, що «озброєний» опір не може спрацювати, тому що сила є на стороні сили. І є багато інших способів, щоби довести наявний режим до краху. Більшість сцен тут, щоби пояснити факти, причини та наслідки подій, а кожен персонаж має конкретну роль у історії. Тим не менш, автор прагне створити приємних персонажів, яким хочеться співчувати. Та ж кішка Бенгалор, вдова й мужня мати, чи кролик Цезар, який змушений займатися проституцією, щоби діставати талони на провізію. На перший погляд, може здатися, що основна увага припадає на жертв режиму, але Дорізон також розкриває мотиви владної верхівки в особі бика-президента Сильвіо. Сценарій у мальописі досить лаконічний і чудово побудований. Драматична інтенсивність присутня постійно, і, читаючи, емоційно вкладаєшся в історію. Адже герої направду милі й добрі, тому не співпереживати їм банально не можливо.
Також потрібно завдячувати художнику Феліксу Делепу, адже його художній стиль — першочерговий момент, який привабив мене у цьому мальописі. Художник малює тварин, які не є антропоморфними з візуальної сторони, не мають людського одягу та повзають на четвереньках. Але є такими через інтелектуальний, мотиваційний та емоційний аспекти. А ще емоції тварин, які передає художник на сторінках. Вони сильно допомагають зрозуміти, що відчувають герої. Також гляньте на розкішну обкладинку альбому, щоби зрозуміти, наскільки Делеп володіє композицією та майстерністю створювати правильну атмосферу.
«Замок тварин: Міс Бангалор» слугує для того, щоб закласти основи проблеми та початки опору, які розвиватимуться в наступних альбомах. Надіюся, що українському читачу сподобається цей мальопис так само, як і мені. Особливо в художньому плані, адже малюнок Фелікса Делепа дуже припав до душі.
#відгук #замоктварин #ксавєдорізон #феліксделеп
@tripwithbook
Десь у міжвоєнній Франції люди покинули замок. Ми не знаємо чому. Тварини взяли на себе управління місцевістю й утворили вільну республіку. Президент, могутній бик Сильвіо, панує тут, йому допомагає його представник півень та поліція у вигляді собачого ополчення. Кролик, гуси, кішки, вівці та інші пригноблені тварини можуть лише схилити голови… За допомогою собак бик-диктатор експлуатує інших тварин, змушених виконувати виснажливу роботу на благо суспільства. Тварини досить швидко виявляють недоліки влади, а бик, на жаль, відкрив для себе принади алкоголю, що поступово руйнує існування цієї громади. Але, незважаючи на розуміння ситуації, тварини не знають, як протидіяти насильству та несправедливості правлячої верхівки. Адже фізично ті сильніші. Це головне питання, яке стоїть перед героями: кішки Міс Бангалор, кроликом Цезарем і загадковим щуром Азеларом. Але це згодом, бо зараз вони думають про одне, як вижити…
Щоби довго не загадувати, то відразу скажу, що спорідненість із «Колгоспом тварин» Джорджа Орвелла очевидна. Ксав’є Дорізон згадує про це у своїй преамбулі та відверто каже, що натхненний романом цього великого класика літератури. Гарну паралель можна провести з українським мальописом «Серед овець» Олександра Корешкова, де сюжет і антураж також перегукується із працями Джорджа Орвелла. Але у своїй роботі Дорізон хотів зробити ще одну борозну — розповісти, як мирний опір може змінити все докорінно.
Ксав’є Дорісон використовує тварин, щоби розвинути ідею, яка одночасно є пацифістською та можливістю створення опору. Цей перший альбом служить для того, щоби підвести до думки, що «озброєний» опір не може спрацювати, тому що сила є на стороні сили. І є багато інших способів, щоби довести наявний режим до краху. Більшість сцен тут, щоби пояснити факти, причини та наслідки подій, а кожен персонаж має конкретну роль у історії. Тим не менш, автор прагне створити приємних персонажів, яким хочеться співчувати. Та ж кішка Бенгалор, вдова й мужня мати, чи кролик Цезар, який змушений займатися проституцією, щоби діставати талони на провізію. На перший погляд, може здатися, що основна увага припадає на жертв режиму, але Дорізон також розкриває мотиви владної верхівки в особі бика-президента Сильвіо. Сценарій у мальописі досить лаконічний і чудово побудований. Драматична інтенсивність присутня постійно, і, читаючи, емоційно вкладаєшся в історію. Адже герої направду милі й добрі, тому не співпереживати їм банально не можливо.
Також потрібно завдячувати художнику Феліксу Делепу, адже його художній стиль — першочерговий момент, який привабив мене у цьому мальописі. Художник малює тварин, які не є антропоморфними з візуальної сторони, не мають людського одягу та повзають на четвереньках. Але є такими через інтелектуальний, мотиваційний та емоційний аспекти. А ще емоції тварин, які передає художник на сторінках. Вони сильно допомагають зрозуміти, що відчувають герої. Також гляньте на розкішну обкладинку альбому, щоби зрозуміти, наскільки Делеп володіє композицією та майстерністю створювати правильну атмосферу.
«Замок тварин: Міс Бангалор» слугує для того, щоб закласти основи проблеми та початки опору, які розвиватимуться в наступних альбомах. Надіюся, що українському читачу сподобається цей мальопис так само, як і мені. Особливо в художньому плані, адже малюнок Фелікса Делепа дуже припав до душі.
#відгук #замоктварин #ксавєдорізон #феліксделеп
@tripwithbook
Forwarded from Роршах врятує нас
«Ґаннібал. Том 2». Страхи спокійного сільського життя
Перший том манґи «Ґаннібал» закінчився величезною напругою і непоганим кліфгенґером. Тому я був упевнений, що початок другого мав розпочатися якимось емоційним вибухом. Натомість Массаакі Ніномія вирішив буквально перевернути все догори дриґом, зменшивши напругу історії досить сильно.
Дайґо Аґава далі продовжує жити в селі Куґе, де всі жителі поселення є підозрілими. За дивними подіями, які відбулися й за збігом певних обставин він втратив свідомість. А прокинувшись, усе докорінно змінилося. Сім’я Ґото певним чином «очистила» своє ім’я, знайшовши поміж членів родини цапа відбувайла і звинуватила його усіх гріхах. Хоча за сюжетом він прийшов із повинною. Та ми ж знаємо, як це все відбувається у таких сім’ях. Тому Аґава цьому взагалі не вірить. Поліцейський відчуває, що все більше й більше людей налаштовані проти нього, але однаково хоче дізнатися секрет цього села. Він хоче знати, що сталося з його попередником і чи правдиві чутки, що люди цього міста, справді, канібали.
Підхід зменшення емоційного наростання, який вибрав Массаакі Ніномія в другій арці, зовсім не означає, що манґака не грається із нашими емоціями чи не використовує інші чинники, які створюють іншого роду напругу. Тут автор більше концентрується на нових персонажах, іншій сім’ї в селі Куґе, які на перший погляд виглядають ввічливими й добрими. Але насправді впродовж тому ми бачимо, що не все так зрозуміло, як здалося на початку. Та найголовнішим аспектом, на якому акцентується увага, — це минуле Дайґо Аґави. Ми дізнаємося не дуже приємні сторони поліцейського пов’язані із його запальною вдачею та причину психологічної травми доньки, після якої вона закрилася в собі й перестала розмовляти.
Ця сюжетна арка точно не є гірша за першу, вона просто інакша. Замість того, щоби шокувати відкриттями таємниць селища Куґе, додаються нові персонажі, створюються додаткові сюжетні стежки, завдяки занурення в минуле дізнаємося більше про протагоністів. А емоційний тиск знову повільно підіймається угору.
Раджу братися за цю серію, якщо ви ще не розпочали. І класно, що від видавництва @nashaidea вже вийшов друком третій том.
#ґаннібал #масаакініномія #відгук
@tripwithbook
Перший том манґи «Ґаннібал» закінчився величезною напругою і непоганим кліфгенґером. Тому я був упевнений, що початок другого мав розпочатися якимось емоційним вибухом. Натомість Массаакі Ніномія вирішив буквально перевернути все догори дриґом, зменшивши напругу історії досить сильно.
Дайґо Аґава далі продовжує жити в селі Куґе, де всі жителі поселення є підозрілими. За дивними подіями, які відбулися й за збігом певних обставин він втратив свідомість. А прокинувшись, усе докорінно змінилося. Сім’я Ґото певним чином «очистила» своє ім’я, знайшовши поміж членів родини цапа відбувайла і звинуватила його усіх гріхах. Хоча за сюжетом він прийшов із повинною. Та ми ж знаємо, як це все відбувається у таких сім’ях. Тому Аґава цьому взагалі не вірить. Поліцейський відчуває, що все більше й більше людей налаштовані проти нього, але однаково хоче дізнатися секрет цього села. Він хоче знати, що сталося з його попередником і чи правдиві чутки, що люди цього міста, справді, канібали.
Підхід зменшення емоційного наростання, який вибрав Массаакі Ніномія в другій арці, зовсім не означає, що манґака не грається із нашими емоціями чи не використовує інші чинники, які створюють іншого роду напругу. Тут автор більше концентрується на нових персонажах, іншій сім’ї в селі Куґе, які на перший погляд виглядають ввічливими й добрими. Але насправді впродовж тому ми бачимо, що не все так зрозуміло, як здалося на початку. Та найголовнішим аспектом, на якому акцентується увага, — це минуле Дайґо Аґави. Ми дізнаємося не дуже приємні сторони поліцейського пов’язані із його запальною вдачею та причину психологічної травми доньки, після якої вона закрилася в собі й перестала розмовляти.
Ця сюжетна арка точно не є гірша за першу, вона просто інакша. Замість того, щоби шокувати відкриттями таємниць селища Куґе, додаються нові персонажі, створюються додаткові сюжетні стежки, завдяки занурення в минуле дізнаємося більше про протагоністів. А емоційний тиск знову повільно підіймається угору.
Раджу братися за цю серію, якщо ви ще не розпочали. І класно, що від видавництва @nashaidea вже вийшов друком третій том.
#ґаннібал #масаакініномія #відгук
@tripwithbook
Forwarded from Роршах врятує нас
«Сага про Вінланд». Вікінги це добре
Анонс манґи «Сага про Вінлад» від Макото Юкімура викликав багато захвату, а я узагалі не знав нічого про неї. Але причина, чому ця манґа отримала особливу увагу у мене й бажання познайомитися із нею — були вікінги.
«Сага про Вінланд» розпочинається з підліткового віку головного героя Торфінна та показує хитрість лідера найманців Аскеладда. А також рішучість і жорстокість Торфінна, коли вони приєднуються до битви між франкськими лордами. Усе для того, щоб заволодіти скарбами, використавши одного з лордів та його армію для власної вигоди. Після подій штурму фортеці, Торфінн дістає право кинути виклик Аскеладду, і їхній поєдинок відбувається, коли вони повертаються на свою базу, землю, контрольовану дядьком Аскеладда в Данії. Далі історія повертається на десять років назад, до будинку Торфінна в Ісландії з його батьком Торсом, матір’ю, сестрою та другом сім’ї Лейфом Еріксоном. Де ми дізнаємося, крім дитинства Торфінна, саме про його батька Торса, який колись великий воїн, осів у далеких холодних землях задля душевного спокою.
Відчувається, що Макото Юкімура дуже ретельно досліджував культуру вікінгів, зброю та одяг, щоб створити світ, який буде дуже правдоподібним. І це спрацювало, бо завдяки підходу автора, легко поринути в скандинавський спосіб життя — від боротьби за життя для виживання в Ісландії до розгулу вікінгів, які повертаються додому зі своєю здобиччю після жорстких сутичок. Юкімурі узагалі не заважає показувати все відкрито в манзі, особливо в бойових сценах. Солдати пронизані стрілами з усіх боків, очні яблука на стрілах, коли їх збирають, щоби використати для наступного бою, чи голови, які відлітають після відрубування. Якщо б малюнок мав колір, то сторінки із боями були б залиті багряною фарбою, натомість вони чорніють від усієї цієї крові.
Але окрім ретельної уваги до вікінгів, Макото Юкімура також серйозно ставиться до історичного боку цієї саги. Декілька персонажів ґрунтуються на історичних діячах важливих для світової історії. Найбільш очевидним є Лейф Еріксон, відомий скандинавський дослідник, син першовідкривача Ґренландії Еріка Рудого, який знайшов Ісландію. А в манзі — землю Вінланд, що із розповіді Лейфа та кадрів на сторінках дає нам розуміння, що це найімовірніше Північна Америка. Читаючи перший том, зрозуміло, що головним героєм є Торфінн. Але такий другорядний персонаж, як Лейф, відіграє визначну роль у становленні Торфінна, який загорівся мрією також знайти Вінланд, землю без крові, воєн, рабства та голоду. Головний герой теж має історичні зв’язки з раннім ісландським мореплавцем-дослідником на ім’я Торфінн Карлсефні. На мою думку, це відмінно працює, адже до й так реалістичного антуражу, який створює манґака, зв’язок із реальними історичними постатями ще більше підсилює цей ефект.
Цей перший том закладає цеглини майбутньої історії (яка вже, як відомо, розтягнулася на 27 томів), визначає, де зараз знаходиться Торфінн, а потім показує, чому він так сильно ненавидить Аскеладда. Флешбек займає більшу частину тому, показуючи життя Торфінна до подій нападу на фортецю зі скарбами. Життя в Ісландії непросте, колихається між стихією та іншими лідерами тієї місцевості. Але, здається, найбільша боротьба припадає на Торса, оскільки він намагається навчити своїх дітей, Ульфу та Торфінна, жити вільним життям, без битв, прославляння війни та рабства. Саме ця річ створює одні з найнапруженіших моментів у манзі, як-от Ульфа, яка нарікає на погані навички свого батька в торгах, коли він віддає дорогоцінних овець за право поховати мертвого раба. Адже, з одного боку, маємо боротьбу за виживання в цих холодних землях, а з іншого — батько, на думку доньки, так легко віддає можливість пережити цю зиму.
Це сильний початок історичної пригодницької історії, де все зіграло бездоганно, — герої, реалістичність, світ, період, історичні аспекти, малюнок, — створивши дивовижну та захопливу атмосферу. Не знаю, що тут думати, просто треба йти читати цю манґу.
#сагапровінланд #макотоюкімура #відгук
@tripwithbook
Анонс манґи «Сага про Вінлад» від Макото Юкімура викликав багато захвату, а я узагалі не знав нічого про неї. Але причина, чому ця манґа отримала особливу увагу у мене й бажання познайомитися із нею — були вікінги.
«Сага про Вінланд» розпочинається з підліткового віку головного героя Торфінна та показує хитрість лідера найманців Аскеладда. А також рішучість і жорстокість Торфінна, коли вони приєднуються до битви між франкськими лордами. Усе для того, щоб заволодіти скарбами, використавши одного з лордів та його армію для власної вигоди. Після подій штурму фортеці, Торфінн дістає право кинути виклик Аскеладду, і їхній поєдинок відбувається, коли вони повертаються на свою базу, землю, контрольовану дядьком Аскеладда в Данії. Далі історія повертається на десять років назад, до будинку Торфінна в Ісландії з його батьком Торсом, матір’ю, сестрою та другом сім’ї Лейфом Еріксоном. Де ми дізнаємося, крім дитинства Торфінна, саме про його батька Торса, який колись великий воїн, осів у далеких холодних землях задля душевного спокою.
Відчувається, що Макото Юкімура дуже ретельно досліджував культуру вікінгів, зброю та одяг, щоб створити світ, який буде дуже правдоподібним. І це спрацювало, бо завдяки підходу автора, легко поринути в скандинавський спосіб життя — від боротьби за життя для виживання в Ісландії до розгулу вікінгів, які повертаються додому зі своєю здобиччю після жорстких сутичок. Юкімурі узагалі не заважає показувати все відкрито в манзі, особливо в бойових сценах. Солдати пронизані стрілами з усіх боків, очні яблука на стрілах, коли їх збирають, щоби використати для наступного бою, чи голови, які відлітають після відрубування. Якщо б малюнок мав колір, то сторінки із боями були б залиті багряною фарбою, натомість вони чорніють від усієї цієї крові.
Але окрім ретельної уваги до вікінгів, Макото Юкімура також серйозно ставиться до історичного боку цієї саги. Декілька персонажів ґрунтуються на історичних діячах важливих для світової історії. Найбільш очевидним є Лейф Еріксон, відомий скандинавський дослідник, син першовідкривача Ґренландії Еріка Рудого, який знайшов Ісландію. А в манзі — землю Вінланд, що із розповіді Лейфа та кадрів на сторінках дає нам розуміння, що це найімовірніше Північна Америка. Читаючи перший том, зрозуміло, що головним героєм є Торфінн. Але такий другорядний персонаж, як Лейф, відіграє визначну роль у становленні Торфінна, який загорівся мрією також знайти Вінланд, землю без крові, воєн, рабства та голоду. Головний герой теж має історичні зв’язки з раннім ісландським мореплавцем-дослідником на ім’я Торфінн Карлсефні. На мою думку, це відмінно працює, адже до й так реалістичного антуражу, який створює манґака, зв’язок із реальними історичними постатями ще більше підсилює цей ефект.
Цей перший том закладає цеглини майбутньої історії (яка вже, як відомо, розтягнулася на 27 томів), визначає, де зараз знаходиться Торфінн, а потім показує, чому він так сильно ненавидить Аскеладда. Флешбек займає більшу частину тому, показуючи життя Торфінна до подій нападу на фортецю зі скарбами. Життя в Ісландії непросте, колихається між стихією та іншими лідерами тієї місцевості. Але, здається, найбільша боротьба припадає на Торса, оскільки він намагається навчити своїх дітей, Ульфу та Торфінна, жити вільним життям, без битв, прославляння війни та рабства. Саме ця річ створює одні з найнапруженіших моментів у манзі, як-от Ульфа, яка нарікає на погані навички свого батька в торгах, коли він віддає дорогоцінних овець за право поховати мертвого раба. Адже, з одного боку, маємо боротьбу за виживання в цих холодних землях, а з іншого — батько, на думку доньки, так легко віддає можливість пережити цю зиму.
Це сильний початок історичної пригодницької історії, де все зіграло бездоганно, — герої, реалістичність, світ, період, історичні аспекти, малюнок, — створивши дивовижну та захопливу атмосферу. Не знаю, що тут думати, просто треба йти читати цю манґу.
#сагапровінланд #макотоюкімура #відгук
@tripwithbook
Forwarded from Роршах врятує нас
«У голові Шерлока Голмса, Том 2». Нарешті дочекалися закінчення
Яке в мене було здивування, коли дочитавши перший альбом банд десіне «У голові Шерлока Голмса» («Dans la Tete de Sherlock Holmes») Сіріл Льєрон та Бенуа Даан про справу «Справа скандального квитка» («l’Affaire du Ticket Scandaleux»), зрозумівши, що на розв’язку потрібно чекати аж у другому альбомі. Очікувати продовження на історію українською мовою, коли потрібно просто перекласти, зверстати та надрукувати видання — це одна справа. А коли ти розумієш, що наступний альбом ще малюється у Франції, то це зовсім інша. Але, навіть попри всі перешкоди із ковідом, війною, проблемою із папером та біс знає чого ще, видавництво NashaIdea надрукувала продовження менше аніж за рік. Адже у Франції другий альбом з’явився наприкінці вересня.
Після завершення першого тому (відгук на який обов’язково читати за цим посиланням) я боявся, що сюжет, який повільно розгортався й почав набридати наприкінці, застрягне зовсім. Прочитавши другий том, ці страхи були змиті з перших сторінок. Також потрібно врахувати, що перед читанням продовження, усе ж вирішив, перечитати перші кроки Шерлока Голмса в цьому розслідуванні, щоб у голові сформувалася повна картина цієї історії. Майже, як самого Голмса? Ні… Одним словом — це було вельми хорошим рішенням, адже нагадало ті сюжетні стежки, деталі, які є важливими в завершенні розслідування.
Результат досить несподіваний, навіть попри те, що впродовж усієї історії було посіяно багато підказок. Ми станемо свідками чогось унікального, а повідомлення, яке хочуть донести автори добре так бентежить і змушує задуматися. Мотив головного злочинця виглядає, звісно, химерним, але цілком зрозумілим в його розрізі світу. Але Шерлок Голмс завжди знаходить розгадку, навіть коли ніхто не бажає її дізнатися. Більше нічого не хочу розповідати про сюжет, таємницю чи пов’язані із цим речами. Краще це залишити для самостійного розслідування.
Найважливішу річ у цьому банд десіне займає саме художня сторона, адже за допомогою малюнку Бенуа Даан історія сприймається не так, як зазвичай. Кожна сторінка — це витвір мистецтва, на яку було витрачено десятки (а може й сотні) годин. Дивовижні ідеї першого тому розкриваються ще далі. Лінії тонкі, як на старих гравюрах, тон сепії привносить вінтажний аспект, який, наче прилипає до загальної атмосфери. Візерунки гравіювання, сувої, витонченість деталей змушують орієнтуватися читача в архітектурі того часу та бурхливому внутрішньому світі детектива. Малюнок настільки оригінальний і складається з певних лабіринтів, що рух можна здійснювати в усіх напрямках. Що так само дозволяє складати цеглинки цієї справи, так, як бажаєш ти. Звісно, це працює тільки в межах одного розвороту, адже автори постійно ведуть нас своєю власною ниткою сюжету. Але це в будь-якому разі досить цікаво. Бенуа Даан вдалося зобразити дух Шерлока Голмса через ці, на перший погляд, «захарщені» сторінки, конструкція який в той же час має невблаганну логіку. Де, звертаючи увагу на найдрібніші деталі, розумієш, що кожна з них має своє місце в загальному сприйнятті малюнку.
Попри вишуканість малюнку та оригінального підходу інтерактиву із читачем, я все ж вважаю, що ідеальний формат історій про розслідування Шерлока Голмса — один альбом, одна історія. Сіріл Льєрону та Бенуа Даан не завжди вдавалося тримати напругу та зацікавленість упродовж двох альбомів, тому в даному випадку затягування розповіді не грає в користь історії. Але, зараз є два альбоми українською мовою, які можна прочитати разом та дізнатися таємницю скандального квитка. Тому це відразу сприйметься, як завершена історія, не розділена в часі очікування. Порадити банд десіне «У голові Шерлока Голмса» можу тим, хто любить історії про цього персонажа, любить детективи та любить візуально оригінальні мальописи.
Також цікаво, чи автори будуть продовжувати розвивати далі цю серію, наповнюючи її новими справами.
#відгук #шерлокголмс #уголовішерлокаголмса #сірілльєрон #бенуадаан
@tripwithbook
Яке в мене було здивування, коли дочитавши перший альбом банд десіне «У голові Шерлока Голмса» («Dans la Tete de Sherlock Holmes») Сіріл Льєрон та Бенуа Даан про справу «Справа скандального квитка» («l’Affaire du Ticket Scandaleux»), зрозумівши, що на розв’язку потрібно чекати аж у другому альбомі. Очікувати продовження на історію українською мовою, коли потрібно просто перекласти, зверстати та надрукувати видання — це одна справа. А коли ти розумієш, що наступний альбом ще малюється у Франції, то це зовсім інша. Але, навіть попри всі перешкоди із ковідом, війною, проблемою із папером та біс знає чого ще, видавництво NashaIdea надрукувала продовження менше аніж за рік. Адже у Франції другий альбом з’явився наприкінці вересня.
Після завершення першого тому (відгук на який обов’язково читати за цим посиланням) я боявся, що сюжет, який повільно розгортався й почав набридати наприкінці, застрягне зовсім. Прочитавши другий том, ці страхи були змиті з перших сторінок. Також потрібно врахувати, що перед читанням продовження, усе ж вирішив, перечитати перші кроки Шерлока Голмса в цьому розслідуванні, щоб у голові сформувалася повна картина цієї історії. Майже, як самого Голмса? Ні… Одним словом — це було вельми хорошим рішенням, адже нагадало ті сюжетні стежки, деталі, які є важливими в завершенні розслідування.
Результат досить несподіваний, навіть попри те, що впродовж усієї історії було посіяно багато підказок. Ми станемо свідками чогось унікального, а повідомлення, яке хочуть донести автори добре так бентежить і змушує задуматися. Мотив головного злочинця виглядає, звісно, химерним, але цілком зрозумілим в його розрізі світу. Але Шерлок Голмс завжди знаходить розгадку, навіть коли ніхто не бажає її дізнатися. Більше нічого не хочу розповідати про сюжет, таємницю чи пов’язані із цим речами. Краще це залишити для самостійного розслідування.
Найважливішу річ у цьому банд десіне займає саме художня сторона, адже за допомогою малюнку Бенуа Даан історія сприймається не так, як зазвичай. Кожна сторінка — це витвір мистецтва, на яку було витрачено десятки (а може й сотні) годин. Дивовижні ідеї першого тому розкриваються ще далі. Лінії тонкі, як на старих гравюрах, тон сепії привносить вінтажний аспект, який, наче прилипає до загальної атмосфери. Візерунки гравіювання, сувої, витонченість деталей змушують орієнтуватися читача в архітектурі того часу та бурхливому внутрішньому світі детектива. Малюнок настільки оригінальний і складається з певних лабіринтів, що рух можна здійснювати в усіх напрямках. Що так само дозволяє складати цеглинки цієї справи, так, як бажаєш ти. Звісно, це працює тільки в межах одного розвороту, адже автори постійно ведуть нас своєю власною ниткою сюжету. Але це в будь-якому разі досить цікаво. Бенуа Даан вдалося зобразити дух Шерлока Голмса через ці, на перший погляд, «захарщені» сторінки, конструкція який в той же час має невблаганну логіку. Де, звертаючи увагу на найдрібніші деталі, розумієш, що кожна з них має своє місце в загальному сприйнятті малюнку.
Попри вишуканість малюнку та оригінального підходу інтерактиву із читачем, я все ж вважаю, що ідеальний формат історій про розслідування Шерлока Голмса — один альбом, одна історія. Сіріл Льєрону та Бенуа Даан не завжди вдавалося тримати напругу та зацікавленість упродовж двох альбомів, тому в даному випадку затягування розповіді не грає в користь історії. Але, зараз є два альбоми українською мовою, які можна прочитати разом та дізнатися таємницю скандального квитка. Тому це відразу сприйметься, як завершена історія, не розділена в часі очікування. Порадити банд десіне «У голові Шерлока Голмса» можу тим, хто любить історії про цього персонажа, любить детективи та любить візуально оригінальні мальописи.
Також цікаво, чи автори будуть продовжувати розвивати далі цю серію, наповнюючи її новими справами.
#відгук #шерлокголмс #уголовішерлокаголмса #сірілльєрон #бенуадаан
@tripwithbook
Forwarded from Роршах врятує нас
«Сага про Вінланд». Таємниці минулого
Мої передбачення щодо сюжету другого тому манґи «Сага про Вінлад» від Макото Юкімура цілком виправдалися. І це добре, адже такий підхід від автора дає міцне і зрозуміле підґрунтя всього того, що відбувається із головним героєм.
Складна історія про помсту, яка була в центрі першого тому відходить на другий план, мабуть, через те, що Аскеладд разом із Торфінном приплили в тихі води своїх земель. І автор вирішив зануритися більше в передісторію цих подій.
Натомість продовжується розповідь десятилітньої давнини про селище в Ісландії, де Торс проживав зі своєю сім’єю. Справи приймають цікавий поворот, оскільки велика частина цього тому присвячена висвітленню Аскеладда, об’єкта помсти Торфінна. Юкімура чудово працює над розвитком цього антагоніста, роблячи його водночас загадковим, кмітливим і цікавим персонажем. У цьому томі багато йдеться про його історію та минуле, але також є щось на кшталт сірої хмари, що нависає над ним і не дає дізнатися про нього усе. І це добре, адже автор залишив місце для минулого Аскеладда на майбутнє. Якщо звісно таке планується.
Інша велика частина присвячена особі Торса. Після того, як до берегів, де розташоване селище, підійшов корабель йомсвікінгів на чолі з грізним Флокі, було зроузміло, що справа серйозна. Останній дав зрозуміти Торсу, у минулому уславленому ватажку йомсвікінгів, могутньому Торсу, йомському тролю, що пропозиція від ярла Сіґвальді є безальтернативною і він змушений знову іти на війну. Йому не вдалося сховатися, віднайти спокій у повній мірі, після того, як у минулому він втік від жорстокості й несправедливості війни. Торс від’їжджає з п’ятьма молодими людьми та своїм кораблем до материка, щоби воювати проти Англії. Під час подорожі Торс вирішує зупинится на Фарерських островах, де загін Аскеладда влаштував засідку на них. Якраз тут ми отримуємо можливість побачити усю силу, фізичну й моральну, Торса та причину, чому Торфінн плекає помсту щодо Аскеладда.
Говорячи про Торфінна, він тут займає місце на задньому плані. Хоча й відіграє вельми важливу роль у сюжеті. Але здебільшого автор його виводить на передній план тільки в певні критичні моменти, які сильно міняють хід історії. Та все ж ми співчуваємо йому через втрату батька та його потребу в помсті. Хоча уже спостерігали в першому томі, як він холодно відкидає всі вбивства людей. Тому, окрім ускладнення особистості Торфінна для мене виглядає, що Торс програв найбільшу битву в своєму житті, дати мирне і спокійне життя без воєн і страждань своїй дитині.
У відгуку до першого тому я опустив момент малюнку, але із впевненістю скажу, що художня частина дивовижна, кількість деталей на задньому плані та одязі різних героїв вражають. Відразу зрозуміло, що Макото Юкімура вклав багато зусиль, щоб отримати такий ефектний результат. Хронологія історії та розкриття світу прекрасно розповідаються через малюнок, який інформує про устрій, одяг, архітектуру та багато інших речей того часу. Юкімура також чудово справляється зі сценами бійки та розкриває індивідуальність за допомогою елементів дизайну персонажів.
У цій арці багато чого відбувається, включаючи політику, помсту, долю тощо, і Макото Юкімурі вдається зробити так, щоб усе пройшло гладко та захопливо. І те, що ми не маємо розвитку подій, які відбувалися на самому початку історії в першоум томі, узагалі не заважає насолоджуватися манґою. А навапки, ще більше формує нам розуміння всіх подій. Так, можна сказати, що саме ця арка дуже типова та шаблонна, але на мою думку дає чітке розуміння мотивації Торфінна та його особистості. Що є добре.
Другий том — це задоволення від читання. І якщо ще не розпочали серію, то ідіть та читайте.
#сагапровінланд #макотоюкімура #відгук
@tripwithbook
Мої передбачення щодо сюжету другого тому манґи «Сага про Вінлад» від Макото Юкімура цілком виправдалися. І це добре, адже такий підхід від автора дає міцне і зрозуміле підґрунтя всього того, що відбувається із головним героєм.
Складна історія про помсту, яка була в центрі першого тому відходить на другий план, мабуть, через те, що Аскеладд разом із Торфінном приплили в тихі води своїх земель. І автор вирішив зануритися більше в передісторію цих подій.
Натомість продовжується розповідь десятилітньої давнини про селище в Ісландії, де Торс проживав зі своєю сім’єю. Справи приймають цікавий поворот, оскільки велика частина цього тому присвячена висвітленню Аскеладда, об’єкта помсти Торфінна. Юкімура чудово працює над розвитком цього антагоніста, роблячи його водночас загадковим, кмітливим і цікавим персонажем. У цьому томі багато йдеться про його історію та минуле, але також є щось на кшталт сірої хмари, що нависає над ним і не дає дізнатися про нього усе. І це добре, адже автор залишив місце для минулого Аскеладда на майбутнє. Якщо звісно таке планується.
Інша велика частина присвячена особі Торса. Після того, як до берегів, де розташоване селище, підійшов корабель йомсвікінгів на чолі з грізним Флокі, було зроузміло, що справа серйозна. Останній дав зрозуміти Торсу, у минулому уславленому ватажку йомсвікінгів, могутньому Торсу, йомському тролю, що пропозиція від ярла Сіґвальді є безальтернативною і він змушений знову іти на війну. Йому не вдалося сховатися, віднайти спокій у повній мірі, після того, як у минулому він втік від жорстокості й несправедливості війни. Торс від’їжджає з п’ятьма молодими людьми та своїм кораблем до материка, щоби воювати проти Англії. Під час подорожі Торс вирішує зупинится на Фарерських островах, де загін Аскеладда влаштував засідку на них. Якраз тут ми отримуємо можливість побачити усю силу, фізичну й моральну, Торса та причину, чому Торфінн плекає помсту щодо Аскеладда.
Говорячи про Торфінна, він тут займає місце на задньому плані. Хоча й відіграє вельми важливу роль у сюжеті. Але здебільшого автор його виводить на передній план тільки в певні критичні моменти, які сильно міняють хід історії. Та все ж ми співчуваємо йому через втрату батька та його потребу в помсті. Хоча уже спостерігали в першому томі, як він холодно відкидає всі вбивства людей. Тому, окрім ускладнення особистості Торфінна для мене виглядає, що Торс програв найбільшу битву в своєму житті, дати мирне і спокійне життя без воєн і страждань своїй дитині.
У відгуку до першого тому я опустив момент малюнку, але із впевненістю скажу, що художня частина дивовижна, кількість деталей на задньому плані та одязі різних героїв вражають. Відразу зрозуміло, що Макото Юкімура вклав багато зусиль, щоб отримати такий ефектний результат. Хронологія історії та розкриття світу прекрасно розповідаються через малюнок, який інформує про устрій, одяг, архітектуру та багато інших речей того часу. Юкімура також чудово справляється зі сценами бійки та розкриває індивідуальність за допомогою елементів дизайну персонажів.
У цій арці багато чого відбувається, включаючи політику, помсту, долю тощо, і Макото Юкімурі вдається зробити так, щоб усе пройшло гладко та захопливо. І те, що ми не маємо розвитку подій, які відбувалися на самому початку історії в першоум томі, узагалі не заважає насолоджуватися манґою. А навапки, ще більше формує нам розуміння всіх подій. Так, можна сказати, що саме ця арка дуже типова та шаблонна, але на мою думку дає чітке розуміння мотивації Торфінна та його особистості. Що є добре.
Другий том — це задоволення від читання. І якщо ще не розпочали серію, то ідіть та читайте.
#сагапровінланд #макотоюкімура #відгук
@tripwithbook
Forwarded from Роршах врятує нас
• «Пристрелити Раміреса. Дія 1» Ніколя Петрімо. А ти зможеш продати Вакумайзер 2000? •
⠀
📚 Видавництво: NashaIdea
📚 Стр.: 144
Написав трішки тексту про прочитаний крутий трилер «Пристрелити Раміреса» авторства Ніколя Петрімо. Якщо коротко про це банд десіне, то ідіть купуйте його. А так, буду вдячний, якщо прочитаєте враження.
ЧИТАТИ ВРАЖЕННЯ НА МАЛЬОПИС
Усі фото цього видання і сторінок знайдете в коментарях до публікації.
#відгук #пристрелитираміреса #ніколяпетрімо
@tripwithbook
⠀
📚 Видавництво: NashaIdea
📚 Стр.: 144
Написав трішки тексту про прочитаний крутий трилер «Пристрелити Раміреса» авторства Ніколя Петрімо. Якщо коротко про це банд десіне, то ідіть купуйте його. А так, буду вдячний, якщо прочитаєте враження.
ЧИТАТИ ВРАЖЕННЯ НА МАЛЬОПИС
Усі фото цього видання і сторінок знайдете в коментарях до публікації.
#відгук #пристрелитираміреса #ніколяпетрімо
@tripwithbook
Telegraph
«Пристрелити Раміреса. Дія 1» Ніколя Петрімо. А ти зможеш продати Вакумайзер 2000?
«Пристрелити Раміреса» — назва, яка, на перший погляд, мала б заінтригувати потенційного читача. Але ж нас, розбалуваних творчістю Квентіна Тарантіно, братів Коенів чи Вінса Ґіллігана, мало чим здивує така назва. Та після перегляду трейлеру до цього банд…
Forwarded from Роршах врятує нас
• «Ґаннібал, том 3». Масаакі Ніномія •
⠀
📚 Видавництво: Nasha Idea
📚 Стр.: 208
Продовжую далі знайомитися із незвичним побутом селища Куґе, у яке переїхав разом зі своєю сім’єю поліцейський Дайґо в третьому томі манґи «Ґаннібал» Масаакі Ніномія, захопливого горор-трилера, яке видає видавництво NashaIdea.
У цьому селі спостерігається тривожна кількість мертвонароджень. Знаючи про темний бік села, Дайґо намагається пристосуватися до свого нового життя, незважаючи на труднощі, допитливих мешканців та репутацію Ґото. Однак багато хто з мешканців села починає стежити за ним та його родиною. Чи, можливо, вони не відпускали його з поля зору із самого початку. А ще деякі мешканці села почали натякати й навіть говорити з ним про цих мертвонароджених дітей. Зокрема, одна жінка розповідає йому власну правду й що її дитину викрали викрали, хоча всі говорять інакше.
Незабаром Дайґо з’ясовує, що деякі мешканці села можуть володіти важливою інформацією. У центрі інтриги опиняються звичайні селяни, які змушують нас замислитися: чи є вони співучасниками, чи просто мовчазними свідками, чи навіть жертвами кодексу мовчання? Цей поворот додає історії свіжого загадкового виміру, адже карти перетасовані, а таємниця залишається нерозгаданою, тримаючи нас у полоні очікування. Але манґака невтомний і ретельно береже ці секрети від того, щоби бути розкритими.
Майстерність оповіді Масаакі Ніномія очевидна, коли він вправно маневрує заплутаним сюжетом своєї серії. З кожною частиною він усе глибше занурюється в загадкове село Куґе та його мешканців, залишаючи нас, читачів, без відповідей на попередні питання. Третій том не лише підтримує високу планку, задану попередніми, але й додає нових шарів інтриги та напруження. Немов вправний диригент, Ніномія ретельно організовує оповідь, інтригуючи читачів фрагментами головоломки, водночас неухильно посилюючи напругу. Коли густий туман таємничості згущується, ти ще більше занурюєшся в сюжет, жадібно перегортаючи кожну сторінку, щоб розкрити секрети, які криються всередині.
На завершення скажу, що Масаакі Ніномія продовжує розвивати і вдосконалювати історію, перетворюючи її на захоплюючий і гнітючий трилер, дія якого розгортається в темному й моторошному світі. Чесно кажучи, на третій том чекав із певною обережністю, зважаючи на велику напругу перших двох томів. І знову, цей том виявився приємним сюрпризом.
#відгук #ґаннібал #масаакініноміян
@tripwithbook
⠀
📚 Видавництво: Nasha Idea
📚 Стр.: 208
Продовжую далі знайомитися із незвичним побутом селища Куґе, у яке переїхав разом зі своєю сім’єю поліцейський Дайґо в третьому томі манґи «Ґаннібал» Масаакі Ніномія, захопливого горор-трилера, яке видає видавництво NashaIdea.
У цьому селі спостерігається тривожна кількість мертвонароджень. Знаючи про темний бік села, Дайґо намагається пристосуватися до свого нового життя, незважаючи на труднощі, допитливих мешканців та репутацію Ґото. Однак багато хто з мешканців села починає стежити за ним та його родиною. Чи, можливо, вони не відпускали його з поля зору із самого початку. А ще деякі мешканці села почали натякати й навіть говорити з ним про цих мертвонароджених дітей. Зокрема, одна жінка розповідає йому власну правду й що її дитину викрали викрали, хоча всі говорять інакше.
Незабаром Дайґо з’ясовує, що деякі мешканці села можуть володіти важливою інформацією. У центрі інтриги опиняються звичайні селяни, які змушують нас замислитися: чи є вони співучасниками, чи просто мовчазними свідками, чи навіть жертвами кодексу мовчання? Цей поворот додає історії свіжого загадкового виміру, адже карти перетасовані, а таємниця залишається нерозгаданою, тримаючи нас у полоні очікування. Але манґака невтомний і ретельно береже ці секрети від того, щоби бути розкритими.
Майстерність оповіді Масаакі Ніномія очевидна, коли він вправно маневрує заплутаним сюжетом своєї серії. З кожною частиною він усе глибше занурюється в загадкове село Куґе та його мешканців, залишаючи нас, читачів, без відповідей на попередні питання. Третій том не лише підтримує високу планку, задану попередніми, але й додає нових шарів інтриги та напруження. Немов вправний диригент, Ніномія ретельно організовує оповідь, інтригуючи читачів фрагментами головоломки, водночас неухильно посилюючи напругу. Коли густий туман таємничості згущується, ти ще більше занурюєшся в сюжет, жадібно перегортаючи кожну сторінку, щоб розкрити секрети, які криються всередині.
На завершення скажу, що Масаакі Ніномія продовжує розвивати і вдосконалювати історію, перетворюючи її на захоплюючий і гнітючий трилер, дія якого розгортається в темному й моторошному світі. Чесно кажучи, на третій том чекав із певною обережністю, зважаючи на велику напругу перших двох томів. І знову, цей том виявився приємним сюрпризом.
#відгук #ґаннібал #масаакініноміян
@tripwithbook
Forwarded from Роршах врятує нас
• «Непереможний: Місцевий супергерой, том 2». Паскаль Жусселен •
⠀
📚 Видавництво: NashaIdea
📚 Стр.: 46
Непереможний повертається, єдиний справжній супергерой коміксів. Він унікальний у своєму роді й може існувати лише у світі коміксів. Якщо перший альбом банд десіне французького мальописця Паскаля Жусселена «Непереможний» дивував своїм малюнком, підходом до ведення оповіді та використанням сильних сторін цього виду мистецтва, то другий гарно закріплює попередні успіхи.
Для тих, хто не знайомий із Непереможним, то скажу, що він володіє унікальною здатністю бачити й переміщуватися по всіх кадрах сторінок, навіть цілого розвороту. Це дає змогу йому бачити найближче майбутнє і переходити туди, бачити минуле й повпливати на нього із майбутнього. А також переставляти предмети з одного кадру в інший. Ці надзвичайні здібності роблять його справді непереможним.
У цьому захопливому другому альбомі Непереможний знову мусить зіткнутися з божевільним ученим, який прагне його знищити, але нічого не розуміє про свою силу. Машина, здатна розщеплювати реальність, є справжнім успіхом, як за формою, так і за змістом. Більше того, він опиняється в ситуації, коли йому доводиться допомагати персонажці, яка живе в банд десіне навспак. У одному довгому й захопливому епізоді, у супроводі друзів, які опанували чи то силу перспективи, чи то щось зовсім інше, Непереможний стає на місце американських супергероїв, щоб зустрітися із супротивником, який, вочевидь, є таким же могутнім, як і він сам.
Паскаль Жюсселен жонглює умовностями мальованих історій із дивовижною легкістю. Він не перестає вигадувати цікаві та кумедні ідеї, щоб оживити своїх персонажів, жарти та історії. Це плавне і приємне читання, завдяки чіткому художньому стилю, який підтримує сюжет, створює враження, що все просто й доступно. Однак тут існує кілька рівнів читоглядіння, і в певні моменти потрібно добряче зупинитися, щоб змогти оцінити нюанси розкидані усім банд десіне.
Завдяки оригінальному використанню кадрів, хмаринок, оманотопеї, кольорів, міжкадрового простору та самих сторінок, це продовження ще більш несподівано експериментує з можливостями коміксів, які зробили перший альбом таким успішним. Це банд десіне одночасно кумедне і розумне, і було б шкода, якщо ви його пропустите. Тому закликаю придбати перший і другий альбоми, щоб оцінити силу мальованих історій руками єдиного справжнього супергероя коміксів — Непереможного.
#відгук #непереможний #паскальжусселен
Роршарх врятує нас | Канал про комікси
⠀
📚 Видавництво: NashaIdea
📚 Стр.: 46
Непереможний повертається, єдиний справжній супергерой коміксів. Він унікальний у своєму роді й може існувати лише у світі коміксів. Якщо перший альбом банд десіне французького мальописця Паскаля Жусселена «Непереможний» дивував своїм малюнком, підходом до ведення оповіді та використанням сильних сторін цього виду мистецтва, то другий гарно закріплює попередні успіхи.
Для тих, хто не знайомий із Непереможним, то скажу, що він володіє унікальною здатністю бачити й переміщуватися по всіх кадрах сторінок, навіть цілого розвороту. Це дає змогу йому бачити найближче майбутнє і переходити туди, бачити минуле й повпливати на нього із майбутнього. А також переставляти предмети з одного кадру в інший. Ці надзвичайні здібності роблять його справді непереможним.
У цьому захопливому другому альбомі Непереможний знову мусить зіткнутися з божевільним ученим, який прагне його знищити, але нічого не розуміє про свою силу. Машина, здатна розщеплювати реальність, є справжнім успіхом, як за формою, так і за змістом. Більше того, він опиняється в ситуації, коли йому доводиться допомагати персонажці, яка живе в банд десіне навспак. У одному довгому й захопливому епізоді, у супроводі друзів, які опанували чи то силу перспективи, чи то щось зовсім інше, Непереможний стає на місце американських супергероїв, щоб зустрітися із супротивником, який, вочевидь, є таким же могутнім, як і він сам.
Паскаль Жюсселен жонглює умовностями мальованих історій із дивовижною легкістю. Він не перестає вигадувати цікаві та кумедні ідеї, щоб оживити своїх персонажів, жарти та історії. Це плавне і приємне читання, завдяки чіткому художньому стилю, який підтримує сюжет, створює враження, що все просто й доступно. Однак тут існує кілька рівнів читоглядіння, і в певні моменти потрібно добряче зупинитися, щоб змогти оцінити нюанси розкидані усім банд десіне.
Завдяки оригінальному використанню кадрів, хмаринок, оманотопеї, кольорів, міжкадрового простору та самих сторінок, це продовження ще більш несподівано експериментує з можливостями коміксів, які зробили перший альбом таким успішним. Це банд десіне одночасно кумедне і розумне, і було б шкода, якщо ви його пропустите. Тому закликаю придбати перший і другий альбоми, щоб оцінити силу мальованих історій руками єдиного справжнього супергероя коміксів — Непереможного.
#відгук #непереможний #паскальжусселен
Роршарх врятує нас | Канал про комікси
Forwarded from Роршах врятує нас
• «Ательє чаклунських капелюхів, том 6» Камоме Шірахама •
⠀
📚 Видавництво: Nasha Idea / Kodansha Comics
📚 Стр.: 176
Ця першокласна фентезійна серія манґи — «Ательє чаклунських капелюхів» від манґаки Камоме Шірахама — продовжується шостим томом, який не тільки розширює світ, але заглиблюються у минуле однієї з дівчат-учениць.
Другий чаклунський іспит було перервано раптовим нападом крислатих капелюхів. І після перепитій в минулій арці, де Кіфлі отримав поранення, Коко та її подруги стежать за Оруґіо та Лулусі, які спритно переправляють пораненого Кіфлі до Чарозалу (підводне місто, де проживає багато чаклунів та перебуває рада чаклунів). І поки місцева знахарка піклується про здоров’я Кіфлі, на здивування дівчат, Бельдарут, один із Трьох Мудреців, чекає на юних учениць із пропозицією ще одного випробування після того, як завдання Аґатти та Річе було перервано. Але воно буде дуже дивне, адже потрібно лиш здивувати магією Бельдарута, де Коко, можливо, єдина, хто може зібрати все воєдино та наблизитися до створення таких чар.
Аґатта продовжує залишатися однією з найбільш таємничих чарівниць в цій манзі, і мені сподобалося, що в цьому томі Камоме Шірахама дала можливість трохи зазирнути в її минуле. Також вражає, наскільки Коко була впевнена в їхній дружбі, незважаючи на незвичну та часом неприязну натуру Аґатти. Побоюся сказати, але виглядає, що саме в цьому томі їхня дружба досягає нарешті певних успіхів, особливо коли вони вирішують об’єднатися задля виконання спільного завдання.
Кожен том серії робить внесок у розвиток магічної системи та світу в цілому, представляючи нові тонкощі з розкриттям кожної деталі створення магії через речовини та систему чарування. Тому ця сюжетна арка не виключення, адже показує більш складне розуміння чарувальних механізмів, таких як змішування заклинань. Чи то варті уваги елементи, такі як риба-жаба, підводне місто, чайна чашка з пальмовим драконом або злиття заклинань, кожна деталь, від основної до найдрібнішої, збагачує чарівну та експансивну природу світу.
Незважаючи на продуманий темп і самодостатню атмосферу цієї частини, Камоме Шірахама вміло створює захоплюючий світ і вводить дедалі заплутаніших персонажів, ще більше покращуючи серію з кожним наступним томом. Досі дивуюся, як манґака витримує такий рівень вже шостий том підряд.
- Переглянути фотографії манґи -
#відгук #ательєчаклунськихкапелюхів #камомешірахама
Роршах врятує нас | Канал про комікси
⠀
📚 Видавництво: Nasha Idea / Kodansha Comics
📚 Стр.: 176
Ця першокласна фентезійна серія манґи — «Ательє чаклунських капелюхів» від манґаки Камоме Шірахама — продовжується шостим томом, який не тільки розширює світ, але заглиблюються у минуле однієї з дівчат-учениць.
Другий чаклунський іспит було перервано раптовим нападом крислатих капелюхів. І після перепитій в минулій арці, де Кіфлі отримав поранення, Коко та її подруги стежать за Оруґіо та Лулусі, які спритно переправляють пораненого Кіфлі до Чарозалу (підводне місто, де проживає багато чаклунів та перебуває рада чаклунів). І поки місцева знахарка піклується про здоров’я Кіфлі, на здивування дівчат, Бельдарут, один із Трьох Мудреців, чекає на юних учениць із пропозицією ще одного випробування після того, як завдання Аґатти та Річе було перервано. Але воно буде дуже дивне, адже потрібно лиш здивувати магією Бельдарута, де Коко, можливо, єдина, хто може зібрати все воєдино та наблизитися до створення таких чар.
Аґатта продовжує залишатися однією з найбільш таємничих чарівниць в цій манзі, і мені сподобалося, що в цьому томі Камоме Шірахама дала можливість трохи зазирнути в її минуле. Також вражає, наскільки Коко була впевнена в їхній дружбі, незважаючи на незвичну та часом неприязну натуру Аґатти. Побоюся сказати, але виглядає, що саме в цьому томі їхня дружба досягає нарешті певних успіхів, особливо коли вони вирішують об’єднатися задля виконання спільного завдання.
Кожен том серії робить внесок у розвиток магічної системи та світу в цілому, представляючи нові тонкощі з розкриттям кожної деталі створення магії через речовини та систему чарування. Тому ця сюжетна арка не виключення, адже показує більш складне розуміння чарувальних механізмів, таких як змішування заклинань. Чи то варті уваги елементи, такі як риба-жаба, підводне місто, чайна чашка з пальмовим драконом або злиття заклинань, кожна деталь, від основної до найдрібнішої, збагачує чарівну та експансивну природу світу.
Незважаючи на продуманий темп і самодостатню атмосферу цієї частини, Камоме Шірахама вміло створює захоплюючий світ і вводить дедалі заплутаніших персонажів, ще більше покращуючи серію з кожним наступним томом. Досі дивуюся, як манґака витримує такий рівень вже шостий том підряд.
- Переглянути фотографії манґи -
#відгук #ательєчаклунськихкапелюхів #камомешірахама
Роршах врятує нас | Канал про комікси
Forwarded from Роршах врятує нас
• «Серце шрифтом Брайля» Жоріс Шамблен, Анна-Ліз Нален •
⠀
📚 Видавництво: Nasha Idea / Dargaud
📚 Стр.: 72
Хто б міг подумати, що українською мовою ми побачимо ще якесь банд десіне Жоріса Шамблена, окрім серії «Щоденники Вишеньки». Та ще й досить свіже, адже бд «Серце шрифтом Брайля», яке малювала Анна-Ліз Нален, вийшло друком від французького видавництва Dargaud у березні 2023. Воно є графічною адаптацією оригінального однойменного французького любовного роману 2012 року Паскаля Рютера. Але це не перша адаптація цього твору, адже у 2016 році на екрани вийшла кінострічка французького режисера Мішеля Бужена. Та давайте перейдемо вже до самого альбому від видавництва Nasha Idea.
Віктор цінує старовинні машини та грає в музичному гурті, який проводить збори та тренування в його гаражі. Проте йому складно дається навчання в школі, і його постійно викликають до директора за погану поведінку. Схоже, хлопець завжди говорить і робить щось не так. Він не такий, як інші… Однак коли він знайомиться зі старшокласницею Марі-Жозе, що також вміло грає на віолончелі, вони стають друзями. Дивно, як такі різні люди можуть підтримувати дружбу, але для Віктора це стає також вигідним — його вже не лякають погані оцінки, і його не стільки докоряють за погану поведінку. Та чи можна завершити цю історію щасливим кінцем? На жаль, ні… Оскільки в Марі-Жозе є страшна таємниця, яку вона розкриває своєму новому другові. Тепер Віктор повинен допомогти їй, щоб здійснити мрії дівчини, при тому уникнути великих неприємностей.
Це банд десіне є історією несподіваної романтичної зустрічі двох особистостей, яких зближаються між собою. Сюжет є драматичним і чуттєвим, але я очікував, що в центрі уваги будуть також особисті проблеми Віктора, які відходять на другий план, коли він почав допомагати Марі. Якщо розглядати цей крок, як самопожертву, то питання до сценариста можна було упустити. Але я б оцінив більш глибоке дослідження автором перешкод і труднощів, з якими стикається Віктор і які він долає також. Це додало б оповіді більше глибини й резонансу, зробило б персонажів та їхні переживання ще більш переконливими. Але, на жаль, Жоріс Шамблен вирішив інакше.
Візуальний аспект також досить чудовий, який дійсно збагатив цю історію. Художній стиль Анни-Ліз Нален відіграв важливу роль у доповненні та посиленні загального враження від розповіді, створюючи більшу глибину та занурення для читача. Художниця зуміла добре показати емоції та почуття героїв, що є вкрай важливо в такій романтично-драматичній історії.
Незважаючи на кілька надуманих, неправдоподібних моментів і брак розкриття особистості Віктора, «Серце шрифтом Брайля» — це хороша романтична історія кохання, яка має шанс вас зачарувати та розчулити.
— Переглянути фото банд десіне —
#відгук #серцешрифтомбрайля #жорісшамблен #паскальрютер #анналізнален #драма #романтика
⠀
📚 Видавництво: Nasha Idea / Dargaud
📚 Стр.: 72
Хто б міг подумати, що українською мовою ми побачимо ще якесь банд десіне Жоріса Шамблена, окрім серії «Щоденники Вишеньки». Та ще й досить свіже, адже бд «Серце шрифтом Брайля», яке малювала Анна-Ліз Нален, вийшло друком від французького видавництва Dargaud у березні 2023. Воно є графічною адаптацією оригінального однойменного французького любовного роману 2012 року Паскаля Рютера. Але це не перша адаптація цього твору, адже у 2016 році на екрани вийшла кінострічка французького режисера Мішеля Бужена. Та давайте перейдемо вже до самого альбому від видавництва Nasha Idea.
Віктор цінує старовинні машини та грає в музичному гурті, який проводить збори та тренування в його гаражі. Проте йому складно дається навчання в школі, і його постійно викликають до директора за погану поведінку. Схоже, хлопець завжди говорить і робить щось не так. Він не такий, як інші… Однак коли він знайомиться зі старшокласницею Марі-Жозе, що також вміло грає на віолончелі, вони стають друзями. Дивно, як такі різні люди можуть підтримувати дружбу, але для Віктора це стає також вигідним — його вже не лякають погані оцінки, і його не стільки докоряють за погану поведінку. Та чи можна завершити цю історію щасливим кінцем? На жаль, ні… Оскільки в Марі-Жозе є страшна таємниця, яку вона розкриває своєму новому другові. Тепер Віктор повинен допомогти їй, щоб здійснити мрії дівчини, при тому уникнути великих неприємностей.
Це банд десіне є історією несподіваної романтичної зустрічі двох особистостей, яких зближаються між собою. Сюжет є драматичним і чуттєвим, але я очікував, що в центрі уваги будуть також особисті проблеми Віктора, які відходять на другий план, коли він почав допомагати Марі. Якщо розглядати цей крок, як самопожертву, то питання до сценариста можна було упустити. Але я б оцінив більш глибоке дослідження автором перешкод і труднощів, з якими стикається Віктор і які він долає також. Це додало б оповіді більше глибини й резонансу, зробило б персонажів та їхні переживання ще більш переконливими. Але, на жаль, Жоріс Шамблен вирішив інакше.
Візуальний аспект також досить чудовий, який дійсно збагатив цю історію. Художній стиль Анни-Ліз Нален відіграв важливу роль у доповненні та посиленні загального враження від розповіді, створюючи більшу глибину та занурення для читача. Художниця зуміла добре показати емоції та почуття героїв, що є вкрай важливо в такій романтично-драматичній історії.
Незважаючи на кілька надуманих, неправдоподібних моментів і брак розкриття особистості Віктора, «Серце шрифтом Брайля» — це хороша романтична історія кохання, яка має шанс вас зачарувати та розчулити.
— Переглянути фото банд десіне —
#відгук #серцешрифтомбрайля #жорісшамблен #паскальрютер #анналізнален #драма #романтика
Forwarded from Роршах врятує нас
• «Різдвяна пісня» Чарльз Дікенс, Макс Л’Ерменьє, Тома Лабуро •
⠀
📚 Видавництво: Nasha Idea / Jungle!
📚 Стр.: 64
⠀
Той, хто читав оригінальну «Різдвяну пісню» Чарльза Дікенса, напевно, знає, що вона про сварливого скнару й егоїста Ебенізера Скруджа. І від часу появи цього твору до сьогодні, з’явилося багато різних адаптацій у різних медіа, починаючи з екранізацій «Різдвяна пісня» Едвіна Л. Маріна (1938), «Скрудж» Рональда Німа (1970), «Різдвяна пісня Мікі» Берні Меттінсона (1992) чи «Різдвяна пісня маппет-шоу» Браяна Генсона (1992) до більш сучасних, як «Різдвяна пісня» Джиммі Т. Муракамі (2001) чи «Скрудж: Різдвяна пісня» Стівена Доннеллі (2023), закінчуючи коміксовими адаптаціями «Різдвяна пісня: Графічна новела» Шейна Майкла Вілсона (2008), «Ноель» Лі Бермехо (2011), «Різдвяна пісня» Бенджаміна Гарпера (2015) чи «Різдвяна пісня зомбі» Джима МакКенна (2012).
Але ж адаптацій мало не буває? Правда? Сумнівне твердження. Але хто ми такі, щоб забороняти творчим людям створювати те, що їм до вподоби. Тому у 2022 році від сценариста Макса Л’Ерменьє та художника Тома Лабуро, завдяки видавництву Jungle!, світ побачив альбом банд десіне «Різдвяна пісня». А вже наприкінці 2023 року видавництво NashaIdea локалізувало й надрукувало це бд для українського читача.
⠀
Отже, для тих, хто не знає оригінальну історію, то в цьому банд десіне вона не відрізняється. Можливо, в певних дрібних деталях, які не грають важливої ролі під час розповіді. У центрі уваги перебуває Ебенізер Скрудж. Напередодні Різдва його померлий діловий партнер з’являється, як привид у кайданах та довгим ланцюгом, який він змушений тягти за собою, і каже йому, що цієї ночі з’являться три привиди. І так з’являється дух минулого Різдва, дух цього Різдва і, звичайно, також дух Різдва, що прийде. Якщо Скрудж не зміниться, його спіткає та ж доля. Чи вдасться Скруджу змінитися, якраз і дізнаються читачі цього банд десіне.
⠀
Макс Л’Ерменьє вдало передав атмосферу твору Чарльза Дікенса, зберігаючи його основний настрій, емоції та повчання. Його майстерність полягала у вмінні використовувати кожен кадр так, щоб не втратити сенс історії Чарльза Дікенса. Сценарист зміг зберегти ключові моменти та персонажів, які супроводжують оригінальний твір. Що не дивує, з огляду на творчий доробок французького автора. Але більше захвату викликає мистецька робота Тома Лабуро, який, доповнивши Л’Ерменьє, створив справжню візуальну красу. Його талант у неперевершеному використанні кольорів, світла та тіні дав змогу створити чарівне банд десіне, де кожен кадр наповнений енергією та духом оригіналу, а магія малюнку додає глибини оповіді.
⠀
Отже, спільна праця Макса Л’Ерменьє та Тома Лабуро не просто переказує історію Чарльза Дікенса в іншому форматі, але і створює новий, цікавий досвід, який вражає насамперед своєю візуальною красою. Читання чи перегляд «Різдвяної пісні» завжди хороший варіант на Різдвяні свята, які допоможуть створити атмосферу тепла, ностальгії та радості. Тому не проґавте можливість дослідити щось нове та гарне разом із цим банд десіне.
⠀
— Переглянути фото банд десіне —
⠀
#відгук #різдвянапісня #чарльздікенс #макслерменьє #томалабуро
⠀
Роршах врятує нас | Канал про комікс
⠀
📚 Видавництво: Nasha Idea / Jungle!
📚 Стр.: 64
⠀
Той, хто читав оригінальну «Різдвяну пісню» Чарльза Дікенса, напевно, знає, що вона про сварливого скнару й егоїста Ебенізера Скруджа. І від часу появи цього твору до сьогодні, з’явилося багато різних адаптацій у різних медіа, починаючи з екранізацій «Різдвяна пісня» Едвіна Л. Маріна (1938), «Скрудж» Рональда Німа (1970), «Різдвяна пісня Мікі» Берні Меттінсона (1992) чи «Різдвяна пісня маппет-шоу» Браяна Генсона (1992) до більш сучасних, як «Різдвяна пісня» Джиммі Т. Муракамі (2001) чи «Скрудж: Різдвяна пісня» Стівена Доннеллі (2023), закінчуючи коміксовими адаптаціями «Різдвяна пісня: Графічна новела» Шейна Майкла Вілсона (2008), «Ноель» Лі Бермехо (2011), «Різдвяна пісня» Бенджаміна Гарпера (2015) чи «Різдвяна пісня зомбі» Джима МакКенна (2012).
Але ж адаптацій мало не буває? Правда? Сумнівне твердження. Але хто ми такі, щоб забороняти творчим людям створювати те, що їм до вподоби. Тому у 2022 році від сценариста Макса Л’Ерменьє та художника Тома Лабуро, завдяки видавництву Jungle!, світ побачив альбом банд десіне «Різдвяна пісня». А вже наприкінці 2023 року видавництво NashaIdea локалізувало й надрукувало це бд для українського читача.
⠀
Отже, для тих, хто не знає оригінальну історію, то в цьому банд десіне вона не відрізняється. Можливо, в певних дрібних деталях, які не грають важливої ролі під час розповіді. У центрі уваги перебуває Ебенізер Скрудж. Напередодні Різдва його померлий діловий партнер з’являється, як привид у кайданах та довгим ланцюгом, який він змушений тягти за собою, і каже йому, що цієї ночі з’являться три привиди. І так з’являється дух минулого Різдва, дух цього Різдва і, звичайно, також дух Різдва, що прийде. Якщо Скрудж не зміниться, його спіткає та ж доля. Чи вдасться Скруджу змінитися, якраз і дізнаються читачі цього банд десіне.
⠀
Макс Л’Ерменьє вдало передав атмосферу твору Чарльза Дікенса, зберігаючи його основний настрій, емоції та повчання. Його майстерність полягала у вмінні використовувати кожен кадр так, щоб не втратити сенс історії Чарльза Дікенса. Сценарист зміг зберегти ключові моменти та персонажів, які супроводжують оригінальний твір. Що не дивує, з огляду на творчий доробок французького автора. Але більше захвату викликає мистецька робота Тома Лабуро, який, доповнивши Л’Ерменьє, створив справжню візуальну красу. Його талант у неперевершеному використанні кольорів, світла та тіні дав змогу створити чарівне банд десіне, де кожен кадр наповнений енергією та духом оригіналу, а магія малюнку додає глибини оповіді.
⠀
Отже, спільна праця Макса Л’Ерменьє та Тома Лабуро не просто переказує історію Чарльза Дікенса в іншому форматі, але і створює новий, цікавий досвід, який вражає насамперед своєю візуальною красою. Читання чи перегляд «Різдвяної пісні» завжди хороший варіант на Різдвяні свята, які допоможуть створити атмосферу тепла, ностальгії та радості. Тому не проґавте можливість дослідити щось нове та гарне разом із цим банд десіне.
⠀
— Переглянути фото банд десіне —
⠀
#відгук #різдвянапісня #чарльздікенс #макслерменьє #томалабуро
⠀
Роршах врятує нас | Канал про комікс
Forwarded from Роршах врятує нас (TripWithBookTelepostBot)
• «Зроблено в Безодні, том 1» Акіхіто Цукуші •
⠀
📚 Видавництво: NashaIdea / Takeshobo
📚 Стр.: 160
Манґа «Зроблено в Безодні» Акіхіто Цукуші на перший погляд виглядає, як «добра казочка» через юних головних героїв, а насправді нас очікує багато жорстокості, болю та несправедливості.
Місто Орт оточує величезну прірву під назвою Безодня. Ця недосліджена територія слугує непереборною принадою для шукачів пригод, відомих як глибонологи. Загадкові сили, що перебувають в ній, перешкоджають поверненню, навіть найдосвідченіших дослідників. Ріко, дванадцятирічна сирота, проходить підготовку, щоб стати такою глибонологинею, як її мати Ліза. Під час однієї з експедицій Ріко натрапляє на Реґа, людиноподібного робота, і приводить його назад до дитячого притулку.
Ріко схильна діяти імпульсивно і вигадувати хитромудрі історії. Спочатку ця риса виглядає особливістю її характеру, але з розвитком сюжету стає очевидним, що це реакція на життєві обставини, у яких вона опинилася. Мати Ріко, Ліза, мала шановане звання Білого Свистка, найвище, яке тільки можливо. Ліза зникла в Безодні, коли доньці було лише два роки, залишивши по собі неясні спогади. Згодом Ріко вигадує історії, які викликані відчайдушним бажанням відповідати легендарному статусу матері, яку вона втратила і з якою назавжди асоціюватиметься. З огляду на те, що притулок, у якому вона проживає, не надає емоційної підтримки, адже зосереджений на підготовці дітей-сиріт до справи глибонологів, Ріко намагається справитися із всім у власний спосіб.
Реґ, хлопчик-робот, якого Ріко знайшла в Безодні, несподівано знаходить багато спільного із нею. Незважаючи на його робовигляд, різні людські риси, як геніталії, пупок і функціональна травна система, суперечать цьому. Це наводить на думку, що він може бути модифікованим кіборгом, щоби пережити сходження з нижніх рівнів Безодні на поверхню. Не пам’ятаючи себе, Реґ розділяє емоційний зв’язок із Ріко, обидва відчувають себе загубленими. Цей спільний досвід призводить до формування унікального зв’язку між ними, оскільки вони підозрюють, що відповіді можуть лежати в глибинах під Ортом.
Вважаю ідею міста, зосередженого навколо входу до величезного підземного світу, інтригуючою, особливо тим, що чим глибше спускаєшся в Безодню, тим важчі наслідки після підйому. Наприклад, спуск на четвертий рівень призводить до кровотечі з усіх отворів при підйомі назад. А з першого, лише легке запаморочення і нудота. Концепція дітей, які тренуються досліджувати Безодню в пошуках реліквій не є чимось новим, але в поєднанні із небезпеками Безодні і наслідками підйому на поверхню, робить цю ідею вельми жорстокою і страшною. На жаль, багато моментів перетинають певні межі й не підійдуть усім читачам. Образ Ріко, яку підвішують голою для покарання, здається, болісним і надмірно сексуальним, а її дослідження тіла Реґа, коли він був непритомний, може здатися аж занадто дивним.
Цей том відіграє важливу роль у встановленні основи для подальших подій у манзі й Акіхіто Цукуші справляється із цим завданням, балансуючи між описом світу, знайомством із персонажами, розкриттям їхніх характерів і посилюючи емоційний аспект у відповідні моменти.
Малюнок у манзі із поєднанням мультяшних персонажів на більш реалістичному тлі створює цікавий візуальний стиль, ефектно передаючи, як жах монстрів, так і привабливість Безодні. Однак переважання сірих кольорів із мінімальною кількістю білого простору в кадрах створює певну проблему. Це призводить до ускладнення розрізнення деталей та пізнаваності героїв, що, у свою чергу, ускладнює процес читання, сповільнюючи його.
Перший том «Зроблені в Безодні» Акіхіто Цукуші є дуже багатообіцяючим початком того, що потенційно може перерости в надзвичайно захопливу і водночас жорстоку подорож. І точно зможе подарувати багато емоцій. Тому надіюся, що історія надалі виправдає всі сподівання. А вам раджу цю манґу, якщо не боїтеся того, що там можете побачити.
#відгук #зробленовбезодні #акіхітоцукуші #фентезі #пригоди #науковафантастика
Роршах врятує нас | Канал про комікси
⠀
📚 Видавництво: NashaIdea / Takeshobo
📚 Стр.: 160
Манґа «Зроблено в Безодні» Акіхіто Цукуші на перший погляд виглядає, як «добра казочка» через юних головних героїв, а насправді нас очікує багато жорстокості, болю та несправедливості.
Місто Орт оточує величезну прірву під назвою Безодня. Ця недосліджена територія слугує непереборною принадою для шукачів пригод, відомих як глибонологи. Загадкові сили, що перебувають в ній, перешкоджають поверненню, навіть найдосвідченіших дослідників. Ріко, дванадцятирічна сирота, проходить підготовку, щоб стати такою глибонологинею, як її мати Ліза. Під час однієї з експедицій Ріко натрапляє на Реґа, людиноподібного робота, і приводить його назад до дитячого притулку.
Ріко схильна діяти імпульсивно і вигадувати хитромудрі історії. Спочатку ця риса виглядає особливістю її характеру, але з розвитком сюжету стає очевидним, що це реакція на життєві обставини, у яких вона опинилася. Мати Ріко, Ліза, мала шановане звання Білого Свистка, найвище, яке тільки можливо. Ліза зникла в Безодні, коли доньці було лише два роки, залишивши по собі неясні спогади. Згодом Ріко вигадує історії, які викликані відчайдушним бажанням відповідати легендарному статусу матері, яку вона втратила і з якою назавжди асоціюватиметься. З огляду на те, що притулок, у якому вона проживає, не надає емоційної підтримки, адже зосереджений на підготовці дітей-сиріт до справи глибонологів, Ріко намагається справитися із всім у власний спосіб.
Реґ, хлопчик-робот, якого Ріко знайшла в Безодні, несподівано знаходить багато спільного із нею. Незважаючи на його робовигляд, різні людські риси, як геніталії, пупок і функціональна травна система, суперечать цьому. Це наводить на думку, що він може бути модифікованим кіборгом, щоби пережити сходження з нижніх рівнів Безодні на поверхню. Не пам’ятаючи себе, Реґ розділяє емоційний зв’язок із Ріко, обидва відчувають себе загубленими. Цей спільний досвід призводить до формування унікального зв’язку між ними, оскільки вони підозрюють, що відповіді можуть лежати в глибинах під Ортом.
Вважаю ідею міста, зосередженого навколо входу до величезного підземного світу, інтригуючою, особливо тим, що чим глибше спускаєшся в Безодню, тим важчі наслідки після підйому. Наприклад, спуск на четвертий рівень призводить до кровотечі з усіх отворів при підйомі назад. А з першого, лише легке запаморочення і нудота. Концепція дітей, які тренуються досліджувати Безодню в пошуках реліквій не є чимось новим, але в поєднанні із небезпеками Безодні і наслідками підйому на поверхню, робить цю ідею вельми жорстокою і страшною. На жаль, багато моментів перетинають певні межі й не підійдуть усім читачам. Образ Ріко, яку підвішують голою для покарання, здається, болісним і надмірно сексуальним, а її дослідження тіла Реґа, коли він був непритомний, може здатися аж занадто дивним.
Цей том відіграє важливу роль у встановленні основи для подальших подій у манзі й Акіхіто Цукуші справляється із цим завданням, балансуючи між описом світу, знайомством із персонажами, розкриттям їхніх характерів і посилюючи емоційний аспект у відповідні моменти.
Малюнок у манзі із поєднанням мультяшних персонажів на більш реалістичному тлі створює цікавий візуальний стиль, ефектно передаючи, як жах монстрів, так і привабливість Безодні. Однак переважання сірих кольорів із мінімальною кількістю білого простору в кадрах створює певну проблему. Це призводить до ускладнення розрізнення деталей та пізнаваності героїв, що, у свою чергу, ускладнює процес читання, сповільнюючи його.
Перший том «Зроблені в Безодні» Акіхіто Цукуші є дуже багатообіцяючим початком того, що потенційно може перерости в надзвичайно захопливу і водночас жорстоку подорож. І точно зможе подарувати багато емоцій. Тому надіюся, що історія надалі виправдає всі сподівання. А вам раджу цю манґу, якщо не боїтеся того, що там можете побачити.
#відгук #зробленовбезодні #акіхітоцукуші #фентезі #пригоди #науковафантастика
Роршах врятує нас | Канал про комікси
Forwarded from Роршах врятує нас (TripWithBookTelepostBot)
• «Замок тварин: Зимові маргаритки» Ксав’є Дорізон, Фелікс Делеп •
⠀
📚 Видавництво: NashaIdea / Casterman
📚 Стр.: 56
⠀
Нагадаю, що «Замок тварин» — це серія банд десіне від сценариста Ксав’є Дорізона й художника Фелікса Делепа, натхненна твором «Колгосп тварин» Джорджа Орвела. Мені виглядає, що вона показує трішки інші принципи, наголошуючи на досягненні та підтримці свободи через мир і справедливість. Зрозуміти, що це за історія, ви можете, прочитавши мої враження на перший альбом «Міс Бенгалор». А сьогодні мова піде про другий альбом цього банд десіне — «Зимові маргаритки» (мені дуже сподобалася ця назва).
⠀
Коли до замку тварин приходить зима, до їхнього повсякденного життя додається нове обмеження: година понаднормової роботи, присвячена рубанню дров і збиранню хмизу. Це завдання, яке президент Сильвіо назвав «білою годиною», посилаючись на сніг, що вкриває землю, покладається на всіх мешканців замку. Що ще гірше, диктатор продає тваринам зібрану ж ними деревину, дозволяючи лише тим, хто надав поліно, мати доступ до обігріву біля великої печі. Міс Б (Бенгалор), лідерка руху «Маргаритка», за порадою пацюка Азелара чинити опір мирним шляхом, намагається мобілізувати інших тварин, закликаючи їх відмовитися від насильства. Так починається ненасильницький бунт, спрямований на отримання безоплатної деревини та послаблення влади тиранічного бика. Але сувора зима робить боротьбу непевною, залишаючи сумніви щодо солідарності тварин замку та успіху цього «тихого» повстання.
⠀
У початковому альбомі серії ми стали свідками першого повстання тварин замку, яке, на жаль, закінчилося кровопролиттям і розп’яттям гуски із маргариткою в дзьобі. Відтоді маргаритка стала символом опору, глибоко дратуючи бика Сильвіо щоразу, коли її малюють на снігу чи деінде. Зустріч з Азеларом, старим мандрівним пацюком, глибоко вплинула на світогляд пані Б, білої кішки, яка дізналася, що тирана можна повалити й мирним шляхом. Цілий народ прагне змін, втомившись від диктаторського устрою, у яке він потрапив. Однак насильство, здається, природною спокусою для тварин, хоча пані Б та її прихильники знають, що це глухий кут. Цей другий альбом серії демонструє можливість повалити уряд і домогтися змін, не вдаючись до насильства та кровопролиття. Він висвітлює важливість холоднокровності, наполегливості, мужності та самопожертви, водночас наголошуючи на необхідності протистояти спокусі помститися і застосувати насильство проти кривдників.
⠀
Я вже писав, що малюнок Фелікса Делепа сильно приваблює мене в цьому банд десіне. У той час, як сюжетна лінія є суворою та жорстокою, малюнок віддзеркалює цю сторону, зображуючи моральне насильство через вирази обличь персонажів. Звісно, тут присутні сцени фізичного насильства. Та художник майстерно передає емоційні потрясіння, чи то страждання тварин від експлуатації, їхню боротьбу з холодом, моменти хоробрості, чи коли вони починають втрачати надію. Фізичне насильство не завжди зображується явно, що відповідає наративній меті ненасильницької революції. Тому вміння Делепа зобразити різний спектр емоцій, які переживають тварини, відіграє саме в цьому альбому надважливу роль.
⠀
На перший погляд, може здатися, що читати історію про мирний бунт проти диктатора є досить нудним. Але це не так. Вміння будувати оповідь Ксав’є Дорізона й малюнок Фелікса Делепа, роблять читання живим, емоційним та змушують співпереживати головним героям. «Зимові маргаритки» — це частина, сповнена емоцій, але також і насильства, як фізичного, так і морального. Це важка історія, у якій ми бачимо проблиск надії, але в якій водночас панують страждання і гнів. Читаючи цей альбом, мені вдалося зануритися в історію. Тому для тих, хто вже читав перший альбом, раджу придбати другий. А якщо ще не знайомі із банд десіне «Замок тварин» чи маєте певні сумніви, то варто спробувати.
— ПЕРЕГЛЯНУТИ ФОТО —
⠀
#відгук #замоктварин #ксавєдорізон #феліксделеп #антиутопія
Роршах врятує нас | Канал про комікси
⠀
📚 Видавництво: NashaIdea / Casterman
📚 Стр.: 56
⠀
Нагадаю, що «Замок тварин» — це серія банд десіне від сценариста Ксав’є Дорізона й художника Фелікса Делепа, натхненна твором «Колгосп тварин» Джорджа Орвела. Мені виглядає, що вона показує трішки інші принципи, наголошуючи на досягненні та підтримці свободи через мир і справедливість. Зрозуміти, що це за історія, ви можете, прочитавши мої враження на перший альбом «Міс Бенгалор». А сьогодні мова піде про другий альбом цього банд десіне — «Зимові маргаритки» (мені дуже сподобалася ця назва).
⠀
Коли до замку тварин приходить зима, до їхнього повсякденного життя додається нове обмеження: година понаднормової роботи, присвячена рубанню дров і збиранню хмизу. Це завдання, яке президент Сильвіо назвав «білою годиною», посилаючись на сніг, що вкриває землю, покладається на всіх мешканців замку. Що ще гірше, диктатор продає тваринам зібрану ж ними деревину, дозволяючи лише тим, хто надав поліно, мати доступ до обігріву біля великої печі. Міс Б (Бенгалор), лідерка руху «Маргаритка», за порадою пацюка Азелара чинити опір мирним шляхом, намагається мобілізувати інших тварин, закликаючи їх відмовитися від насильства. Так починається ненасильницький бунт, спрямований на отримання безоплатної деревини та послаблення влади тиранічного бика. Але сувора зима робить боротьбу непевною, залишаючи сумніви щодо солідарності тварин замку та успіху цього «тихого» повстання.
⠀
У початковому альбомі серії ми стали свідками першого повстання тварин замку, яке, на жаль, закінчилося кровопролиттям і розп’яттям гуски із маргариткою в дзьобі. Відтоді маргаритка стала символом опору, глибоко дратуючи бика Сильвіо щоразу, коли її малюють на снігу чи деінде. Зустріч з Азеларом, старим мандрівним пацюком, глибоко вплинула на світогляд пані Б, білої кішки, яка дізналася, що тирана можна повалити й мирним шляхом. Цілий народ прагне змін, втомившись від диктаторського устрою, у яке він потрапив. Однак насильство, здається, природною спокусою для тварин, хоча пані Б та її прихильники знають, що це глухий кут. Цей другий альбом серії демонструє можливість повалити уряд і домогтися змін, не вдаючись до насильства та кровопролиття. Він висвітлює важливість холоднокровності, наполегливості, мужності та самопожертви, водночас наголошуючи на необхідності протистояти спокусі помститися і застосувати насильство проти кривдників.
⠀
Я вже писав, що малюнок Фелікса Делепа сильно приваблює мене в цьому банд десіне. У той час, як сюжетна лінія є суворою та жорстокою, малюнок віддзеркалює цю сторону, зображуючи моральне насильство через вирази обличь персонажів. Звісно, тут присутні сцени фізичного насильства. Та художник майстерно передає емоційні потрясіння, чи то страждання тварин від експлуатації, їхню боротьбу з холодом, моменти хоробрості, чи коли вони починають втрачати надію. Фізичне насильство не завжди зображується явно, що відповідає наративній меті ненасильницької революції. Тому вміння Делепа зобразити різний спектр емоцій, які переживають тварини, відіграє саме в цьому альбому надважливу роль.
⠀
На перший погляд, може здатися, що читати історію про мирний бунт проти диктатора є досить нудним. Але це не так. Вміння будувати оповідь Ксав’є Дорізона й малюнок Фелікса Делепа, роблять читання живим, емоційним та змушують співпереживати головним героям. «Зимові маргаритки» — це частина, сповнена емоцій, але також і насильства, як фізичного, так і морального. Це важка історія, у якій ми бачимо проблиск надії, але в якій водночас панують страждання і гнів. Читаючи цей альбом, мені вдалося зануритися в історію. Тому для тих, хто вже читав перший альбом, раджу придбати другий. А якщо ще не знайомі із банд десіне «Замок тварин» чи маєте певні сумніви, то варто спробувати.
— ПЕРЕГЛЯНУТИ ФОТО —
⠀
#відгук #замоктварин #ксавєдорізон #феліксделеп #антиутопія
Роршах врятує нас | Канал про комікси
Forwarded from Роршах врятує нас (Roman Zarichnyi)
📝 «Соланін, Том 1–2» Ініо Асано 📝
📚 Видавництво: NashaIdea
📚 Стр.: 208/264
До цього часу із творчістю Ініо Асано не був знайомий узагалі. Та звідусіль було чутно на скільки історії цього манґаки є драматичними, важкими для сприйняття і розтоплять, навіть найчерствіше серце. Прочитавши манґу «Соланін» розумію чому, адже історія там дійсно трагічна й сумна. Але реалії, в яких ми зараз живемо разом із вами відклали жорстокий слід на нас, тому впливає на сприйняття побаченого і прочитаного. Тому все викривлене й не сприймається так, як задумував автор.
Мейко й Танеда закінчили навчання в університеті два роки тому. Не маючи чітких цілей і визначеного шляху, вони увійшли в дорослий світ, відчуваючи себе розгубленими. Мейко влаштувалася на роботу в офісі, щоб оплачувати оренду житла, а Танеда став ілюстратором у видавничій компанії, заробляючи достатньо, щоби полегшити фінансовий тягар Мейко. Незважаючи на те, що Танеда регулярно грає в музичному гурті зі своїми старими університетськими друзями, він відчуває порожнечу у своєму житті. Але вони знають рішення: їм потрібно просувати свою музику й ділитися піснями із широкою аудиторією — мрія, яку вони плекали ще із часів університетського музичного клубу. Мейко ж відчуває порожнечу й нерозуміння для чого вона працює на роботі, яка їй не до вподоби.
Усе змінюється, коли перед героями постають два ключові рішення: Мейко вирішує звільнитися з роботи, а Танеда береться за написання своєї першої серйозної пісні. Звільнившись від колишньої рутини, вони стикаються з невизначеністю щодо того, що чекає на них на новому шляху. Поступово Мейко й Танеда починають приймати своє непередбачуване спільне майбутнє. Проте стається трагедія, яка назавжди змінює їхні життя і життя їхніх друзів.
У манзі Асано прагне створити міцний зв’язок зі своїми читачами. Щоб досягти цього, він використовує пряму і зрозумілу структуру оповіді, представляючи події із життя головних героїв у хронологічному порядку. Оповідь дає уявлення про внутрішні переживання обох героїв. Ми бачимо, як вони намагаються знайти сенс у своєму житті. Кожен із них шукає свій напрям, прагнучи зрозуміти, куди рухатися далі і як реалізувати свої мрії та амбіції. Манґака вміло прописує своїх героїв через їхні, на перший погляд, нераціональні вчинки, амбіції і нерозуміння майбутнього, додаючи цим реалістичності історії. Незалежно від того, чи йдеться про головних персонажів або другорядних, усі вони чудово пропрацьовані.
Однією з причин, чому мені сподобалася ця історія, є не трагічність, а те, що вона достовірно описує кризу в житті, з якою стикається ледь не кожна людина. І ці моменти можуть призвести до значних змін, як позитивних, так і негативних. Другою — кілька другорядних сюжетних моментів, які додають більше реалістичності манзі. Як от, що друзі Мейко ставлять під сумнів фінансову залежність Танеди від неї, чи що мати Мейко не знає про їхнє співжиття, або ж, як гурт Танеди бореться з тягарем посередності. Ці маленькі аспекти висвітлюють, що наше реальне життя далеко не просте.
Щодо малюнку Асано, то можу зауважити його увагу до деталей та емоційних моментах. І знову про реалістичність, адже вони додають її ще більше й так у край реалістичній історії. І якщо забрати «емоційне перебільшення» притаманне манзі (вибачте мене за це), то історію на папері від реальності було б важко відрізнити. А так, постійно ловиш себе на думці, що так у реальному житті не поводяться. Та такий аспект не вплинув особисто на мене аж так сильно, щоб чимось завадити сприйняттю та розумінню оповіді.
Чи рекомендував би «Соланін»? Звісно. Манґа словами автора звертається насамперед до молоді, але також може промовляти до дорослих, до всіх, хто опинився в сумнівах свого існування, хто відчуває задуху, хто нещасливий, хто хотів би змінити своє життя, але боїться це зробити. Вважаю, що це не тільки про етап дорослішання, а загалом про пошук щастя, власного щастя.
Читоглядав разом із 🤓 UAGEEK та 🌧 Мовний дощ
#відгук #соланін #ініоасано #драма
Роршах врятує нас | Канал про комікси
📚 Видавництво: NashaIdea
📚 Стр.: 208/264
До цього часу із творчістю Ініо Асано не був знайомий узагалі. Та звідусіль було чутно на скільки історії цього манґаки є драматичними, важкими для сприйняття і розтоплять, навіть найчерствіше серце. Прочитавши манґу «Соланін» розумію чому, адже історія там дійсно трагічна й сумна. Але реалії, в яких ми зараз живемо разом із вами відклали жорстокий слід на нас, тому впливає на сприйняття побаченого і прочитаного. Тому все викривлене й не сприймається так, як задумував автор.
Мейко й Танеда закінчили навчання в університеті два роки тому. Не маючи чітких цілей і визначеного шляху, вони увійшли в дорослий світ, відчуваючи себе розгубленими. Мейко влаштувалася на роботу в офісі, щоб оплачувати оренду житла, а Танеда став ілюстратором у видавничій компанії, заробляючи достатньо, щоби полегшити фінансовий тягар Мейко. Незважаючи на те, що Танеда регулярно грає в музичному гурті зі своїми старими університетськими друзями, він відчуває порожнечу у своєму житті. Але вони знають рішення: їм потрібно просувати свою музику й ділитися піснями із широкою аудиторією — мрія, яку вони плекали ще із часів університетського музичного клубу. Мейко ж відчуває порожнечу й нерозуміння для чого вона працює на роботі, яка їй не до вподоби.
Усе змінюється, коли перед героями постають два ключові рішення: Мейко вирішує звільнитися з роботи, а Танеда береться за написання своєї першої серйозної пісні. Звільнившись від колишньої рутини, вони стикаються з невизначеністю щодо того, що чекає на них на новому шляху. Поступово Мейко й Танеда починають приймати своє непередбачуване спільне майбутнє. Проте стається трагедія, яка назавжди змінює їхні життя і життя їхніх друзів.
У манзі Асано прагне створити міцний зв’язок зі своїми читачами. Щоб досягти цього, він використовує пряму і зрозумілу структуру оповіді, представляючи події із життя головних героїв у хронологічному порядку. Оповідь дає уявлення про внутрішні переживання обох героїв. Ми бачимо, як вони намагаються знайти сенс у своєму житті. Кожен із них шукає свій напрям, прагнучи зрозуміти, куди рухатися далі і як реалізувати свої мрії та амбіції. Манґака вміло прописує своїх героїв через їхні, на перший погляд, нераціональні вчинки, амбіції і нерозуміння майбутнього, додаючи цим реалістичності історії. Незалежно від того, чи йдеться про головних персонажів або другорядних, усі вони чудово пропрацьовані.
Однією з причин, чому мені сподобалася ця історія, є не трагічність, а те, що вона достовірно описує кризу в житті, з якою стикається ледь не кожна людина. І ці моменти можуть призвести до значних змін, як позитивних, так і негативних. Другою — кілька другорядних сюжетних моментів, які додають більше реалістичності манзі. Як от, що друзі Мейко ставлять під сумнів фінансову залежність Танеди від неї, чи що мати Мейко не знає про їхнє співжиття, або ж, як гурт Танеди бореться з тягарем посередності. Ці маленькі аспекти висвітлюють, що наше реальне життя далеко не просте.
Щодо малюнку Асано, то можу зауважити його увагу до деталей та емоційних моментах. І знову про реалістичність, адже вони додають її ще більше й так у край реалістичній історії. І якщо забрати «емоційне перебільшення» притаманне манзі (вибачте мене за це), то історію на папері від реальності було б важко відрізнити. А так, постійно ловиш себе на думці, що так у реальному житті не поводяться. Та такий аспект не вплинув особисто на мене аж так сильно, щоб чимось завадити сприйняттю та розумінню оповіді.
Чи рекомендував би «Соланін»? Звісно. Манґа словами автора звертається насамперед до молоді, але також може промовляти до дорослих, до всіх, хто опинився в сумнівах свого існування, хто відчуває задуху, хто нещасливий, хто хотів би змінити своє життя, але боїться це зробити. Вважаю, що це не тільки про етап дорослішання, а загалом про пошук щастя, власного щастя.
Читоглядав разом із 🤓 UAGEEK та 🌧 Мовний дощ
#відгук #соланін #ініоасано #драма
Роршах врятує нас | Канал про комікси
Forwarded from Роршах врятує нас (Roman Zarichnyi)
📝 «Зроблено в Безодні, Том 3» Акіхіто Цукуші 📝
⠀
📚 Видавництво: NashaIdea / Takeshobo
📚 Стр.: 160
Вдалося не сильно затягувати із читанням третього тому манґи «Зроблено в Безодні» Акіхіто Цукуші, що виявилося хорошим рішенням. Адже це дало змогу не забути перипетії попереднього тому й разом із героями далі досліджувати глибини Безодні, де небезпеки, які стоять на їхньому шляху стали ще більшими й серйознішими.
Спуск триває на глибші рівні, але автор вирішує трохи пригальмувати. Якщо в перших двох томах вдалося спуститися до четвертого рівня Безодні, то тут ми не бачимо, щоб вони швидко рухалися далі. І це нормально, адже Безодня не має нескінченних шарів, а серія, як відомо, на багато томів. Ріко й Реґ зустрічають Наначі, мутовану, досить дивну дівчину, яка, схоже, постраждала від прокляття безодні шостого рівня. Причина, чому дівчина, яка не була глибонологинею, стала жертвою цього прокляття і опинилася на четвертому рівні, розкривається у цьому томі. І в деякому сенсі, як мені виглядає, автор встановлює, хто може бути першим серйозним лиходієм серії. Або ж єдиним. До цього Ріко та Реґа зустрічалися з деякими невдачами й перешкодами. Але тепер усе змінилося, і стає зрозуміло, що вони вже не можуть впоратися з ними самотужки. Адже нижні рівні мають більше небезпек, аніж можна собі уявити.
З кожним томом з’являється все більше таємниць. Ми досі нічого не знаємо, але манґаці на це начхати, і він змушує нас ставити запитання, не даючи на них відповідей. Це добре, звісно. Та вже так багато питань про Безодню, походження Реґа, матір Ріко, інших білих свистків, що гадаю, настав час автору дати нам відповіді на них. Він, звісно, розкриває певні таємниці, але це тільки збільшує кількість запитань, на які хочеться отримати відповіді. Та все ж, інтригу Акіхіто Цукуші тримає хорошу.
Те, що відбувається, і вибір, який доводиться робити персонажам, є абсолютно жахливим. Я не хочу вдаватися в деталі через спойлери в першу чергу, але й через те, що важко розповідати про те, що відбувається із ними. Реґ та Ріко дуже симпатичні персонажі, і жоден із них не заслуговує на те, через що їм довелося пройти. І я розумію, що далі все розвиватиметься для них ще гірше. І від цього робиться погано. Малюнок далі залишається хорошим, попри те пекло, яке приходиться проходити героям. Акіхіто Цукуші вміє викликати саме ті емоції своїм малюнком, які він бажає, щоб відчули читачі. Жах, огиду, радість, тривогу, надію, ненависть — увесь спектр емоцій ви будете відчувати, читаючи цю манґу.
«Зроблено в безодні» не для всіх. Але якщо ви можете витримати спостереження за тим, як хороші й милі діти переживають серйозні емоційні та фізичні травми, то тут розповідається неймовірна історія в не менш захопливому світі. Вибір, як завжди, за вами. А я ж буду рухатися далі таємницями Безодні.
#відгук #зробленовбезодні #акіхітоцукуші #фентезі #пригоди #науковафантастика
Роршах врятує нас | Канал про комікси
⠀
📚 Видавництво: NashaIdea / Takeshobo
📚 Стр.: 160
Вдалося не сильно затягувати із читанням третього тому манґи «Зроблено в Безодні» Акіхіто Цукуші, що виявилося хорошим рішенням. Адже це дало змогу не забути перипетії попереднього тому й разом із героями далі досліджувати глибини Безодні, де небезпеки, які стоять на їхньому шляху стали ще більшими й серйознішими.
Спуск триває на глибші рівні, але автор вирішує трохи пригальмувати. Якщо в перших двох томах вдалося спуститися до четвертого рівня Безодні, то тут ми не бачимо, щоб вони швидко рухалися далі. І це нормально, адже Безодня не має нескінченних шарів, а серія, як відомо, на багато томів. Ріко й Реґ зустрічають Наначі, мутовану, досить дивну дівчину, яка, схоже, постраждала від прокляття безодні шостого рівня. Причина, чому дівчина, яка не була глибонологинею, стала жертвою цього прокляття і опинилася на четвертому рівні, розкривається у цьому томі. І в деякому сенсі, як мені виглядає, автор встановлює, хто може бути першим серйозним лиходієм серії. Або ж єдиним. До цього Ріко та Реґа зустрічалися з деякими невдачами й перешкодами. Але тепер усе змінилося, і стає зрозуміло, що вони вже не можуть впоратися з ними самотужки. Адже нижні рівні мають більше небезпек, аніж можна собі уявити.
З кожним томом з’являється все більше таємниць. Ми досі нічого не знаємо, але манґаці на це начхати, і він змушує нас ставити запитання, не даючи на них відповідей. Це добре, звісно. Та вже так багато питань про Безодню, походження Реґа, матір Ріко, інших білих свистків, що гадаю, настав час автору дати нам відповіді на них. Він, звісно, розкриває певні таємниці, але це тільки збільшує кількість запитань, на які хочеться отримати відповіді. Та все ж, інтригу Акіхіто Цукуші тримає хорошу.
Те, що відбувається, і вибір, який доводиться робити персонажам, є абсолютно жахливим. Я не хочу вдаватися в деталі через спойлери в першу чергу, але й через те, що важко розповідати про те, що відбувається із ними. Реґ та Ріко дуже симпатичні персонажі, і жоден із них не заслуговує на те, через що їм довелося пройти. І я розумію, що далі все розвиватиметься для них ще гірше. І від цього робиться погано. Малюнок далі залишається хорошим, попри те пекло, яке приходиться проходити героям. Акіхіто Цукуші вміє викликати саме ті емоції своїм малюнком, які він бажає, щоб відчули читачі. Жах, огиду, радість, тривогу, надію, ненависть — увесь спектр емоцій ви будете відчувати, читаючи цю манґу.
«Зроблено в безодні» не для всіх. Але якщо ви можете витримати спостереження за тим, як хороші й милі діти переживають серйозні емоційні та фізичні травми, то тут розповідається неймовірна історія в не менш захопливому світі. Вибір, як завжди, за вами. А я ж буду рухатися далі таємницями Безодні.
#відгук #зробленовбезодні #акіхітоцукуші #фентезі #пригоди #науковафантастика
Роршах врятує нас | Канал про комікси